наукові читання

  • Інноваційна лінгвістика, мемознавча вікторина та конкурс творчих робіт: в Інституті філології відбувся науковий фестиваль

    25 жовтня в Інституті філології відбувся щорічний науковий фестиваль, організований кафедрою стилістики та мовної комунікації.

    У межах «STYL-M-K-FEST-2019» відбувся круглий стіл «Інноваційна парадигма сучасної лінгвістики» (модератор – завідувач кафедри, член-кореспондент НАНУ Лариса Шевченко), на якому обговорили актуальні лінгвістичні проблеми: юрислінгвістики та лінгвістичної експертології соціальних мереж (професор Національної академії СБУ Лариса Компанцева), сучасної акцентології (доцент Чорноморського національного університету Сергій Пономаренко), медіалінгвістики (доценти Київського університету Дмитро Сизонов, Ольга П’ятецька, Оксана Луценко; асистенти Київського університету Майя Булах, Ольга Плясун), мови права та дипломатії (доцент Національної академії СБУ Олена Соболєва) та ін. Участь в дискусії взяли студенти, аспіранти, викладачі Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

    «Мемознавча вікторина. Медіа та політика» - спільний проєкт Студентського парламенту Інституту філології та нашої кафедри. Ведучі – Дарина Стафійчук та Владислав Бібік. Команди імені Майкла Щура та імені Яніни Соколової, понад сотня інтернет-мемів та безліч позитивних емоцій – от із чого складалася наша сучасна вікторина. Перемогли мемознавці команди імені Яніни Соколової.

    На фестивалі презентовано інноваційний словник «Нові слова та фразеологізми в українських мас-медіа» Лариси Шевченко та Дмитра Сизонова спільно зі студентами спеціалізації «Медіалінгвістика». До третьої частини словника увійшло понад три сотні нових слів та фразеологізмів із різних медіаджерел.

    До початку фестивалю був проведений загальноуніверситетський конкурс творчих робіт до 200-річчя від дня народження Пантелеймона Куліша. Лауреатами конкурсу стали: Юлія Пелещишин (1 курс, Інститут філології; керівник – асист. Майя Булах); Владислав Шелепко (1 курс, юридичний фак-т; керівник – асист. Станіслава Овсейчик); Алла Тишківська (1 курс, юридичний фак-т; керівник – доц. Леся Гливінська), Поліна Семікіна (1 курс, Інститут високих технологій, керівник – доц. Леся Гливінська); Олександра Омелько (1 курс, юридичний факультет; керівник – доц. Ольга П‘ятецька); Катерина Захарченко (1 курс, філософський факультет; керівник – доц. Ольга П‘ятецька); Катерина Гошовська (1 курс, Інститут філології; керівник – доц. Тетяна Андрєєва).

    Наступний фестиваль буде ювілейним; він відбудеться у жовтні 2020 року.

    Інформацію надала кафедра стилістики та мовної комунікації. Фото Валерія Попова.

  • «Малі голоси» прозвучали потужно

    7 жовтня кафедра зарубіжної літератури провела міжнародний тематичний колоквіум «"Малі" голоси та їхня велика сила». Запорукою успіху стала плідна співпраця літературознавців-зарубіжників Інституту філології з колегами Університету імені Мішеля Монтеня м. Бордо (Франція).

    «Ми приєдналися до розробки магістральної наукової теми французьких колег з наукової лабораторії культур та літератур англофонних країн, долучивши до неї практики інших національних літератур, а саме – тих, якими займаються наші дослідники», – зазначає завідувач кафедри зарубіжної літератури Лілія Мірошниченко. «Нам важливо й те, що тема гостро актуальна для сучасної України, котра перебуває у процесі виокремлення і зміцнення свого голосу в просторі світової культури – і зосібна літератури, та для якої національна самобутність водночас є органічною складовою західної культурної традиції».

    Упродовж трьох сесій одноденного колоквіуму його учасники мали на меті подивитися на «мале» не як на об'єкт підпорядкування чи щось нижче або неповносиле, а, підваживши бінарну ієрархічну структуру, дослідити те, що в ньому є потужним, продуктивним і навіть таким, без чого «великому» вже не обійтися. Об’єктом зацікавленості стали ті випадки, коли «малий» голос постає автономним креативним простором, простором, який можна свідомо обирати. Виокремити й дослідити переваги «малих» голосів і, як наслідок, розширити визначення «малого» – на це були спрямовані зусилля промовців.

    Пленарний доповідач Наталі Жаек розпочала роботу колоквіуму, презентувавши свою теорію дослідження «малих» голосів та її апропріацію на прикладі романів вікторіанця Чарльза Діккенса. Досвід деколонізації корінного населення Америки в сучасному кінематографі представив Ліонель Ларе. Американський контекст «малих» голосів став темою виступу й Наталії Жлуктенко, яка зосередилася на аналітиці роману Карен Теі Ямашіта «Тропік апельсина».

    Фокусом дослідницької уваги Світлани Лущій (Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України) були українські письменники-емігранти І. Багряний, В. Барка та У. Самчук, котрі не маючи змоги повернутися в Україну, докладали зусиль, щоб їхній голос почули у світі. У 1950 рр. радянські спецслужби викупили весь наклад французького перекладу роману У. Самчука «Марія», аби світова громадськість не отримала інформацію по злочинний Голодомор. Утім згодом, у 1981 р., після публікації французького перекладу роману В. Барки «Жовтий князь» (видавництво “Gallimard”) про Голодомор в Україні та радянський геноцид на цих територіях заговорили літературні критики, історики, соціологи Франції. Про український голос Миколи Гоголя, який донині тривожить синкопами козацького бароко ностальгічно спраглий за імперією російський культурний простір, йшлося у виступі Тетяни Михед. Відстежуючи суголосся ізоморфних мотивів у поезії Ю. Клена, П. Тичини та Е. Паунда, Олександр Гон (Інститут міжнародних відносин, КНУ) продемонстрував, яким чином воно єднає і увиразнює специфіку парадигмального образу ґрунту.

    Жанрологічний вимір «малих» голосів у промові Тетяни Бовсунівської постав крізь призму теорії анаморфози, тобто суми ідеологічних вимірів інтерпретації константної мнемонічної форми канонічного жанру, адже саме вона стала домінантою жанрового розвитку та причиною жанрового занепаду. Про нівелювання опозиції «секулярне»—«релігійне» у контексті теорії постсекулярності Ю. Габермаса йшлося у виступі Лілії Мірошниченко, яка представила свої міркування про постсекулярність у просторі літератури, звернувшись до романістики Дж. Барнса. Юліана Матасова говорила про важливість вивчення літератури в мультидисциплінарному вимірі, а зокрема зосередилась на результатах курсу з американської літературної традиції та рок-поезії, у якому було представлено роботу «малих» голосів американських авторок-виконавиць по відношенню до «великої» літератури.

    У шведській літературі, в романі У. Бакмана «Моя бабуся просить їй вибачити», знаходимо цікаві приклади потужних дитячих голосів – і це продемонструвала Наталія Любарець. Олена Кобчінська розповіла про мистецький досвід Тагара Бен Джеллуна як практику озвучування Іншого.

    Підсумовуючи зроблене, Наталі Жаек зазначила: «Ми дуже задоволені результатами колоквіуму. Нам було цікаво познайомитися з роботами українських науковців, дізнатися, як досліджують проблематику «малих» голосів тут. А ще нас зацікавила література української діаспори».

    На думку Лілії Мірошниченко, науковий захід пройшов на високому фаховому рівні, це був діалог зацікавлених дослідників, інтелектуалів, які говорять однією мовою. Вона також наголосила, що принципово важливо, щоб такі наукові зв’язки і надалі будувалися на засадах взаємообміну, діалогу.

  • «ІХ Довженківські читання: «ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО Й УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА: ІСТОРІЯ, ТРАДИЦІЇ, СУЧАСНІСТЬ»

    Запрошуємо Вас до участі у Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «ІХ Довженківські читання: «ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО Й УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА: ІСТОРІЯ, ТРАДИЦІЇ, СУЧАСНІСТЬ», що відбудеться 17–18 жовтня 2019 року на базі Глухівського НПУ ім. О. Довженка та Сосницького літературно-меморіального музею О. П. Довженка.

    Для обговорення і дискусій виносяться такі питання:
     Основні тематичні напрями та концепти літературної творчості О. Довженка;
     Рецепція О. Довженка в сучасному літературознавстві;
     О. Довженко: історико-біографічний аспект;
     Творчість О. Довженка у контексті світової культури;
     Мемуарно-біографічна, кінематографічна і публіцистична спадщина О. Довженка;
     О. Довженко і Сіверщина;
     Актуальні питання української і зарубіжної літератур: літературознавчий, лінгвістичний, методичний аспекти.

    До участі в конференції запрошуються науковці, аспіранти, магістранти, викладачі та студенти ЗВО різних рівнів, учителі, працівники науково-дослідних установ України та зарубіжних держав, які активно займаються науковими дослідженнями у сфері філологічних та педагогічних наук.

    Форми участі у конференції: очна, заочна.

    У разі заочної участі програма конференції буде надіслана учасникам на поштову адресу, вказану в заявці за рахунок замовника.

    Під час роботи конференції буде організовано презентацію наукових і навчально-методичних видань із філології. Про бажання взяти участь у презентації просимо авторів повідомити завчасно.

    Матеріали конференції будуть опубліковані у збірнику наукових праць Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка «ІХ Довженківські читання».

    Більше інформації у файлі нижче.

  • Літературна година в Центрі кримськотатарської мови та літератури

    19 лютого в Центрі кримськотатарської мови та літератури відбулася літературна година "Edebiyat Alemi", присвячена кримськотатарському письменнику, журналісту та перекладачу Ервіну Умерову. Викладачі ознайомили студентів із такими творами, як "Qara poyezdlar", "Ümüt" та "Yanğızlıq" і пояснили, наскільки важливим був внесок письменника у висвітлення соціальних проблем доби депортації. Крім того, викладачі розкрили тему труднощів, з якими зустрівся кримськотатарський народ у 1970-1980 рр.

    Студенти 1 та 2 курсів із захопленням ділилися враженнями від прочитаного оповідання "Yanğızlıq". Вони зрозуміли тяжку долю всього кримськотатарського народу у період депортації. Твір не залишив їх байдужими, адже саме такі оповідання, незважаючи на те, що описують досить сумні ситуації та залишають гіркий присмак, змінюють людей назавжди. Студенти відзначили особливий символізм в образі собаки, який не покинув своєї рідної землі і все чекав та не розумів, куди ж поділися люди. Чому вони покинули рідну землю? За всіма метафорами твору приховані гіркота та біль цієї ситуації – відсутність розуміння, чому люди, повертаючись з фронту, мали полишити рідні домівки. Деякі студенти навіть зізналися, що плакали під час прочитання твору. Інші відзначили, що момент, коли незнайомець нагодував собаку незважаючи на те, що йому самому потрібна була їжа, дав їм віру в людство. Одним словом, Ервін Умеров був справжнім майстром літературної справи, адже не кожен може настільки зворушливо й переконливо описати такий тяжкий період в історії народу, як депортація… За матеріалами Центру кримськотатарської мови та літератури ІФ Фото: Валерій Попов

  • ХIХ МІЖНАРОДНІ СЛАВІСТИЧНІ ЧИТАННЯ пам’яті академіка Леоніда БУЛАХОВСЬКОГО (анонс)

    Кафедра слов’янської філології та кафедра полоністики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка 19 квітня 2019 року проводять ХIХ МІЖНАРОДНІ СЛАВІСТИЧНІ ЧИТАННЯ пам’яті академіка Леоніда БУЛАХОВСЬКОГО.

    Програма передбачає пленарне засідання та роботу секцій. На засіданні будуть заслухані та обговорені доповіді з проблем компаративних досліджень у галузі мов, літератур, історії, фольклору та етнографії слов’янських народів.
    Конференція проводиться за адресою: м. Київ, б-р Тараса Шевченка, 14.
    Робочі мови – всі слов’янські.

    До участі запрошуються українські та зарубіжні вчені. Зацікавлених осіб просимо до 3 квітня 2018 року подати в Оргкомітет заявки із зазначенням теми доповіді, вченого ступеня (звання), місця роботи, контактних координат, необхідності поселення і терміну перебування.

    Підтвердження про включення доповіді до програми конференції буде надіслано до 10 квітня 2018 року.

    Детальніше про участь у прикріпленому файлі.

  • Білорусисти Інституту філології відзначають 88-му річницю від дня народження Володимира Короткевича

    Білоруський класик Володимир Короткевич народився 26 листопада 1930 року. Щороку в ІФі відзначають Короткевичівські дні. Невипадково, адже в Інституті вже 9 років діє Центр білоруської мови та культури імені письменника. Директор Центру доцент кафедри слов’янської філології Леся Стеблина, модеруючи головний захід тижня, рада була вітати всіх, хто зібрався «білоруською сім’єю», а також славістів інших спеціальностей.

    Захід був чудово організований. Перша його частина – студентські й аспірантські наукові читання, де заслухали доповіді Анастасії Маслун і Валерії Тихенко. Анастасія – аспірантка 1 курсу, яка захищатиме роботу за воєнною творчістю Короткевича. Поки ж Настя презентувала свої напрацювання про наративні традиції Світлани Алексієвич і Юрія Щербака в осмисленні чорнобильської трагедії (документальна проза «Чорнобильська молитва» і повість «Чорнобиль» відповідно).Магістрантка Валерія звернула увагу на розвиток білоруського детективу. Першим у цьому жанрі в білоруській літературі виступив саме Володимир Короткевич із твором «Дике полювання короля Стаха». Короткевич називав себе білоруським Олександром Дюма. Валерія згадала кількома словами детективних авторів поч. ХХІ ст. Під час дискусії зауважили: Короткевич – зачинатель білоруського постмодернізму.

    Друга частина заходу – імпреза, присвячена творчості Світлани Алексієвич, Нобелівського лауреата з літератури-2015, яка цьогоріч святкувала 70-річний ювілей. Письменниця, як відомо, має українське коріння та народилася в Івано-Франківську. Студенти-білорусисти 1 і 2 курсу навчання розповіли про історію власне самої Нобелівської премії, деталі її церемонії, цікаву статистику лауреатів. Поговорили про Шнобелівську (Антинобелівську) премію.

    Далі ж зачитали цитати з промови Алексієвич на врученні. Для неї мета мистецтва – накопичувати людину в людині: «Ненависть нас не врятує. Лише любов». Письменниця працює в жанрі нон-фікшн, що викликає дискусії. Але зачитані уривки з її творів викликали лише непідробне співчуття її інтерв’юерам та захоплення мужністю Алексієвич, із якою вона порушує. Оголює такі болючі теми: жінки в Другій світовій війні, війна в Афганістані, Чорнобильська катастрофа, самогубства у перші роки розвалу СРСР. Вона обрала такий шлях. В одному з інтерв’ю, де її питали, як Світлана осягає такі важкі теми, жінка зізналася: «Щоб робити щось дуже добре, треба робити дуже чесно».

    За урочистості дякувала своїм студентам Ірина Короткевич. Слова вдячності почули й від Андрія Губкіна, першого секретаря Посольства Республіки Білорусь. Він радий, що в Україні вивчають білоруську та шанують культуру та історію Білорусі. Заходи продовжилися в наступні дні переглядами художніх фільмів за романами Володимира Короткевича.

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Валерій Попов

  • Про мову - завжди актуально. Відбулася конференція "Мова як світ світів"

    Однією з найпомітніших подій минулого тижня стала ХІІІ Міжнародна наукова конференція «Мова як світ світів». Напередодні Дня української писемності та мови, 8 листопада, актова зала заповнилася зацікавленими в українському Слові. Загалом були зареєстровані 75 доповідей, 3 з яких – від науковців з-за кордону. Згодом робота продовжилася на секціях, а наступного дня відбувся виїзний семінар на Білоцерківщині. Організовувала наукове свято кафедра української мови та прикладної лінгвістики.

    Під час вітального слова директор Інституту філології Григорій Семенюк наголосив, що мова здавна мала значення для тих, хто був у нас окупантами, і для нас – нації, яка боролася, щоб вижити. 1622 цар Михайло наказав спалити всі примірники «Учительного Євангелія» Кирила Ставровецького, відтоді до проголошення незалежності 1991 ухвалено 58 законів і постанов про заборону української мови. Нині функціонування української мови поліпшилося. Ухвалено в І читанні Закон про мову 5670-д, розроблений новий український правопис.

    Професор Лідія Гнатюк говорила про національну мовну особистість і культуру історичної памʼяті українців. Занепад останньої призводить до песимізму та відчуття меншовартості частини нації. У нас є певна диспропорція мовних знань, почуттів, оцінок і настанов: через брак знання про українську мову за умови спрямування на патріотизм виникають хибні оцінки, які дезорієнтують українця, чия мовна свідомість нині на етапі становлення. Лідія Павлівна звернула увагу на два моменти. Перший: не плутаймо давність лексики й давність мови, а також українську мову, літературну мову та мову літератури. Негативними прикладами назвала псевдонаукові праці Станіслава Губерначука, який виводить витоки української мови від Трипілля та навіть санскриту. Другий момент: не слід віддавати власне українські чи праслов’янські слова російській традиції. Слова «илѝ», «много», «просьба» та багато інших – наші архаїзми, їх уживають письменники-класики. Варто усвідомити, що це – питома українська лексика. Хоча суржик ускладнює цю проблему.

    Не лишив байдужим виступ доцента Олександра Бондаренка стосовно консцієнтального виміру гібридної війни. Консцієнтальні війни – боротьба на ураження свідомості, спрямовані на її дезорієнтацію, примітивізацію та хаотизацію. Засобами виступати можуть хімічні та психотропні речовини, випромінення та вербальні маніпуляції. Приклади: тексти газети «Вести», видання «Абсолютное оружие» Валерія Солов’я. Доповідач навів цілий ряд міфів, що поширюються і впливають на нашу свідомість: історичні (три брати зі спільної колиски), економічні (Україна не виживе без російського газу), релігійні (єдина православна церква), культурні (українська культура – селянська), мовні, етнічні тощо. Які ж механізми протидії? «Необхідно перейти від оборони до активних наступальних операцій на консцієнтальному фронті», - каже Олександр Володимирович. Допоможуть створення антиміфів, десакралізація «шкідливих» символів, створення позитивного образу України. Потрібна просвітницька та роз’яснювальна робота з медіаграмотності, швидка українізація публічної сфери та м’яка – особистої та побутової. Ми досі програємо в тому, що в масі своїй перебуваємо в матриці російської культури. Але на окреслені проблеми вже звернуло увагу Міністерство оборони, українізували військо. Пам’ятаймо, що знаходимося на моному фронті, тож мусимо захищати себе, поширюючи українську мову в усіх сферах.

    Не менш цікавими та різноманітними в темах були доповіді вчених Інституту філології Галини Наєнко (100 років історії української мови в Київському університеті), Оксани Ніки (Володимир Олексійович Розов в історії університету Святого Володимира), Сергія Різника (наукова особистість Іллі Корнійовича Кучеренка в українській граматикології), Юрія Мосенкіса (писемність Трипілля, Трої та Греції), а також доцента Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя Алли Бондаренко (мовосвіт поезії Василя Стуса).

    Після перерви гості та організатори конференції знову зустрілися, об’єднані в шість секцій: «Історія української мови», «Сегментна і надсегментна фонетика», «Лексикологія та лексикографія», «Когнітологія», «Граматикологія» та «Лінгвопоетика», де свої наукові дослідження представляли не лише досвідчені науковці, а й студенти та аспіранти.

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Валерій Попов, Юлія Кузьменко

  • Почути нечутого Нечуя-Левицького

    Цьогоріч видатному метру прози – Івану Нечую-Левицькому – 180. Отже, є нагода у науково-творчому товаристві пошанувати світоча, а для пересічного любителя реалістичного слова переродити Нечуя-Левицького заново.

    25 жовтня в Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка відбулася Всеукраїнська наукова конференція – «Творчість Івана Нечуя-Левицького. Концептуальні питання українського реалізму». Та не лише ювілей нині став спонукою для зібрання. Напередодні святкували 100-річчя заснування українознавчих кафедр в Шевченковому університеті , тому поєднання знакових подій і постатей – це символічно.

    Нечуй-Левицький був одним із найповажніших утверджувачів українства. Саме це у вітальному слові підкреслила Людмила Василівна Грицик, завідувач кафедри історії укрaїнської літератури, теорії літератури та літературної творчості. Письменник доводив, що так звана українськість, «українська жизнь» – то «непочатий рудник», який лежить десь під землею, і цей рудник ще чекає майстерних робітників. У контексті нашої доби варто розуміти, що масштаби цієї постаті окреслені поколіннями: на прозових творах митця виросли й виростають школярі та студенти. Але нова доба для Нечуя настала саме тоді, коли від суцвіття твору почали відлущували ідеологічні нашарування.

    Герої Нечуя загартовували характери, бо «його герої пахли волею, і їм назустріч пахла воля. Вони вломлються, а зламатися все ж не дадуться», – метафорично означує Людмила Василівна. «Письменник розвіював хмари і шукав непересічних людей», – продовжує нацковець.

    На пленарному засіданні конференції було окреслено обшири творчості Нечуя-Левицького, продемонстровано літературні новинки, проаналізовано провокативні моменти для подальшого адекватного прочитання. Опісля секційні засідання дали змогу поглибити окремі аспекти, поговорити про кожну грань творчості зосереджено. Код національної ідентичності, націєцентризм, репрезентація влади в галереї образів гетьманів – теми загальносуспільного рівня. Поруч із ними – теми літературознавчого дискурсу: епістолярій, романна урбаністика, письменник у зв’язках із митцями свого часу та на перетині європейських культурно-літературних шляхів. Один із вагомих аспектів прози Нечуя-Левицького сьогодні – педагогічний. Національне виховання за творами письменника має свою специфіку.

    На пленарному засіданні були представлені доповіді Миколи Ткачука, професора Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, а також Оксани Пашко, викладача Національного університету «Києво-Могилянська академія». Микола Платонович закцентував увагу слухачів на перепрочитанні смислів великих прозових творів Нечуя-Левицького, на національних маркерах і відкиданні москвофільства, філістерства та протест проти наступальної агресивної колонізації. Оксана Пашко вдалася до детального аналізу біографічних матеріалів, записних книжок, які є ключем до прочитання характерів, психології і письменника та його героїв.

    Не лишився без уваги блискучий виступ Олени Романенко, доцента КНУ імені Тараса Шевченка. Ішлося про досить провокативний образ письменника, витворений сучасними митцями. Тема доповіді: «Інший Нечуй-Левицький: трансформація біографії письменника у романі П. Яценка «Нечуй. Немов. Небач». Наскільки класичний Нечуй може бути «іншим», як далеко може зайти сучасний письменник, намагаючись белетризувати біографію, відсунути вбік факти? З’ясували, що таки далеченько.

    Олена Романенко проаналізувала роман Петра Яценка «Нечуй. Немав. Небач» та порівняла його з твором Максима Тарнавського «Нечуваний Нечуй». Обидва оригінальні вже самими назвами, але не менш цікаві викладом, змістом. За жанром «Нечуй…» Яценка – стімпанк. Це абсолютно незвичне явище для української класичної літератури. Якщо Яценко провокує скандали, дискусії, епатажним жанром приваблює публіку, то Тарнавський навпаки має на меті перепрочитати Левицького більш стримано й доцільно. «Віднайти непочутий голос, проявити обличчя митця з-під патини ідеологічного мотлоху, історичної іржі й естетичної плісняви – чистити, терти й полірувати скам’янілі рештки Івана Семеновича…», – цитує Олена Віталіївна. «Обидва автори непересічно привертають увагу читачів до цієї непересічної постаті. Але обидвом їм йшлося про те, аби показати Нечуя інакшим», – додає науковець.

    Стімпанкова адаптація робить письменника іншим. Можливо, частково механічним, із втратою почуттів. Читачам шукати відповідь, де ж Нечуй оживає по-новому. Адже здатність кохати, співчувати, переживати, ненавидіти – те, що має залишатися в людини за будь-яких умов, експериментів та обставин.

    Андріана Біла
    Фото Валерія Попова, Юлії Кузьменко

  • Джерела народної творчості сприяють глибше пізнати свою землю, нас самих

    "Нехай живодайні джерела народної творчості, зокрема народної казки, допоможуть кожному з нас - і дорослому, і малому, - глибше пізнати свою землю, стати її гідним сином чи дочкою". Це слова одного із фундаторів української фольклористики, засновника кафедри фольклористики Інституту філології Лідії Дунаєвської. Її фізично вже 12 років як немає серед нас, але духовно вона живе. Свідченням є щорічні травневі фольклористичні читання, присвячені Лідії Францівні, на яких щороку виступають фольклористи з усієї України. Камертоном цьогорічних наукових читань, які відбулися 18 травня, стала презентація-спогад про Лідію Дунаєвську. Дитинство, юність, молодість, студентство, материнство, викладацька діяльність, як стала бабусею - світлини змінювалися на екрані, а присутні наче проживали кожен етап життя Лідії Францівни.

    "Пам'ятаю травень, дощ та сирена швидкої. Лікарі боролися за її життя, але серце зупинилося. Вона була мудрим порадником. Весела та говірка. Без неї не обходився ні один конверт. Бо мала щось таке, що задавало певний настрой, без якого не можна було. Скромна. Починала із лаборанта кафедри, а завдяки невпинній щоденній праці і любові до свого діла стала професором. Ось така була Ліда", - згадував на засіданні конференції директор Інституту філології Григорій Семенюк.

    Про продовження та розвиток справи життя Лідії Дунаєвської розповіла завідувач кафедри фольклористики Олена Івановська, під керівництвом якої нині здійснюються фольклористичні розвідки, популяризуються українська народна культура, а також зберігається той родинний дух кафедри, який свого часу задала Лідія Францівна. Виступаючи на науковому зібранні, Олена Івановська закцентувала й на викликах сьогодення у царині народної творчості, зокрема на відходження у інший світ майстрів, які є носіями культурної спадщини, її творцями. Олена Петрівна закликала колег виховувати молодих фольклористів задля збереження нашої українськості, нашого серця та істинності.

    Із доповідями на наукових читаннях виступили фольклористи із Києва та Львова, зокрема Микола Дмитренко, Леся Мушкетик, Святослав Пилипчук та Олеся Наумовська, яка є донькою Лідії Дунаєвської. Олеся Владиславівна, ділячись своїми переживаннями, розповідала зі сльозами та усмішкою. Щороку вона боляче переживає травень, який нагадує про втрату мами, і водночас приносить радість, адже відбуваються наукові фольклористичні читання в ім'я Лідії Францівни. Далі Олеся Наумовська виголосила доповідь про часопростір у народному епосі. Насамкінець пленарного засідання Олеся Владиславівна подякувала усім за участь в наукових читаннях, адже саме завдяки цьому з року в рік живе дух Лідії Францівни, розвивається фольклористика. Продовжилося наукове зібрання у рамках секційних засідань, на яких обговорювали стан та перспективи збереження нематеріальної культурної спадщини, яка сприяє глибокому пізнанні нашої сутності, кращому споглядання нас самих.

  • Відбулися II Всеукраїнські наукові читання

    24-25 квітня в Інституті філології відбулися II Всеукраїнські наукові читання за участю молодих учених "Філологія початку ХХІ сторіччя: традиції та новаторство". У них взяли участь авторитетні науковці України, професори, викладачі провідних університетів, наукові співробітники науково-дослідних установ, а також – широке коло молодих учених.

    У рамках конференції пройшли круглі столи - "Українська мова в дослідницьких парадигмах неолінгвістики" та "Інформаційна війна в парадигмах лінгвістики впливу", а також в Музеї Олеся Гончара відбулася лекція з патріотичного виховання.

    Різноманітна тематика секційних засідань і круглих столів дала змогу вкотре пересвідчитися у невичерпності філологічної проблематики. Про інформаційну війну в парадигмах лінгвістики впливу важливо говорити сьогодні дедалі більше. Тому професори кафедри російської філології провели круглий стіл, де обговорили заходи контрсугестії в інформаційному просторі, імідж України в умовах консцієнтальної війни. А на кафедрі української мови та прикладної лінгвістики студенти двох спеціалізацій виступили з чудовими доповідями на секції "Українська мова в синхронії і діахронії". Стан та перспективи перекладознавства, літературознавства, мовознавства на матеріалі різних мов - слов'янських, західноєвропейських, східних та класичних - були розглянуті у межах квітневої конференції.

    Загалом за два дні мали місце понад 20 секційних засідань, де взяли участь молоді вчені не лише Інституту філології, а й інших наукових установ України.

Сторінки

Subscribe to наукові читання