лекція

  • Лекція тюрколога Олександра Галенка

    4 квітня в Турецькому центрі інформації та досліджень ІФ провів лекцію історик, тюрколог, керівник центру дослідження цивілізацій Причорномор’я Інституту історії України НАН України. Передусім вчений згадав одного з тих, кому найбільше завдячує власним науковим шляхом – академіка-сходознавця Омеляна Пріцака, який заснував Інститут сходознавства імені А.Ю.Кримського НАНУ. Нині наукова спільнота відзначає 100-річчя від дня народження Омеляна Йосиповича.

    Основна ж мета Олександра Галенка в Інституті філології полягала в іншому. Дослідник прочитав лекцію на тему «Українські підданці і підданки турецького султана». Проблема ця давня й неоднозначна для тлумачення. Після окупації Криму його історія стала ще більш актуальною. Для сучасних істориків є запит: показати, що Крим завжди був українським, а українці мирно жили з тюркськими народами. Маємо знати, що до середини 18 ст. (завоювання Криму Російською імперією) там насправді жили тюркські народи, послуговувалися тюркськими мовами. Коли 1954 року Україні було «подаровано» Крим до 300-річчя Переяславської ради, ЦК КПРС говорив про те, що українці воювали з кримськими татарами, хоча це не є правдою. Тема полонених дуже гостра. Вона використовувалася для роз’єднання народів. За допомогою національної ворожнечі можна контролювати, керувати соціальною інженерією, як зазначає Олександр Галенко.

    У фольклорній збірці «Історичні пісні українського народу» В.Бойка третина творів спрямована проти іноземного поневолення. У частині з них є звернення до багатої кримської землі, у якій, проте, нема щастя поневоленим. Висловлюється ставлення українців до Османської імперії. Водночас бранці визначали й те, що османці живуть добре та тримають пиху. Ліричний герой однієї пісні мріє, щоб турецький султан узяв його до себе на службу. Тут уже бачимо неоднозначність досліджуваного питання.

    Важливими центрами работоргівлі були Кафа, Стамбул, Білгород. Цей промисел намагалися приховувати. Однак Османська держава збирала податок із кожного невільника. Були задіяні великі кошти, і це – один із секретів успіху імперії. Вигідно збувати бранців було й татарам. Отримували 10 золотих монет, на які тоді могли придбати кілька будинків. Татари вже не були вільними торговцями, як за генуезьких часів, однак мали стимул до набігів на Україну, а османці зі своєї сторони отримували дешевих невільників. Щоб не платити податки, розгортали ще й контрабанду. Тож українці постраждали через державну політику Османської імперії.

    Безперечними свідченнями, що українці входили в османське суспільство, є податкові переписи (Олександр Галенко демонстрував відскановані сторінки із перепису м. Кафа 1542 р.) та архітектура сучасної Туреччини (особливі види мечетей). Щодо переписів, то в них часто хитрували, аби не відкривати реальні масштаби работоргівлі. 100 невільників на 10 000 осіб у списку – хіба це работоргівля? Однак окрім прямої назви «невільник», існував оксюморон «звільнений раб». Таких було кілька категорій. Ма’зун – міг мати власність, але лишався невільником; тедбір – той, хто за контрактом, засвідченим суддею, звільнювався по смерті хазяїна; мукатіб – звільнений за контрактом на послуги чи викуп; уммю-ль-велед – жінка, яка народила господарю дитину, і той визнав її своєю. Але всі вони спочатку були рабами.

    Лектор довів, що наука нескінченна, і студентам-тюркологам Інституту філології є що досліджувати навіть у таких давніх темах.

    Юлія Кузьменко

    Категорії: 
  • Турецький вчений Ісмаїл Гюлеч про професійну етику у сфері наукових досліджень

    2 квітня 2019 р. на базі кафедри тюркології було організовано зустріч з турецьким науковцем Ісмаїлом Гюлечем (Стамбульський університет “Меденієт”), у межах якої дослідник прочитав лекцію під назвою “Професійна етика у сфері наукових досліджень”.

    Лекція розпочалася з інформації про першооснови професійної етики, із ознайомлення з термінологічною базою та загальнолюдськими моделями поведінки у сфері наукових досліджень та власне турецькими особливостями вияву поваги до колег-науковців тощо. Згодом розмова набула інтерактивного характеру, студенти-тюркологи відчули себе у ролі молодих вчених, розглянули позитивні та негативні ситуації, що можуть виникнути під час написання наукових досліджень, та надихнули лектора на цікаві філософські роздуми: “Не тільки геніальні викладачі виховують геніальних студентів, але і геніальні студенти виховують своїх викладачів”.

    За матеріалами кафедри тюркології. Фото Валерія Попова.

  • Лектор з Наварри розповів про письменника Антоніо Мачадо

    28 березня всі залюблені в іспанську мову та літературу могли послухати письменника з Наварри, викладача іспанської мови Хосе Андреса Альваро Окаріза. Він відкрив аудиторії світ поета Антоніо Мачадо. Мачадо – найважливіша літературна постать ХХ ст. і один із 2-3 найвідоміших письменників Кастильї. Так вважає, зокрема молоде покоління в Іспанії. Мачадо презентує свій народ і свою Батьківщину, він – поет правди- Має популярність, яку неможливо зруйнувати- Усе це завдяки його відданості народу, мудрості, болю та надіям.

    Лектор розповідав про велике кохання Мачадо- Любов, природа й мандри надихали поета. Окаріз неодноразово робив поетичні паузи, зачитуючи вірші. І навіть почули пісню "A un Olmo Seco" на слова поета. Завершував гість також поетичною цитатою Мачадо: "Самотнє серце – не серце…""Un corazón soletario no es corazón". Лектор згадав і книгу літкритики "Трафальгар", яка вийшла 2 роки тому під його редакцією.

    Фото Юлії Кузьменко

  • Професор Андрій Даниленко прочитав лекції в Інституті філології

    Минулого тижня славісти Інституту філології прослухали дві лекції Андрія Івановича Даниленка, вченого-славіста, професора Університету Пейс, що в Нью-Йорку. Андрій Іванович закінчив Харківський університет, а останні 20 років викладає в США російську філологію та перекладознавство. Він також є членом Харківського історико-філологічного товариства. Вчений цікавиться соціолінгвістикою, ареальною типологією мов, розвитком і вживанням слов’янських мов на теренах Європи. Досліджує середньоєвропейські мови, зокрема північноіталійські, французькі та південнонімецькі діалекти.

    Зустріч із професором організувала кафедра української мови та прикладної лінгвістики ІФ. Із цікавістю слухали його лекції викладачі кафедри слов’янської філології. Завітав і колега Андрія Даниленка Сальваторе дель Ґаудіо, славіст із Італії.

    Тема першої розмови мала назву «Скільки варіантів української літературної мови ми потребуємо?». Філологи ІФ познайомилися з потрактуваннями західного мовознавства проблеми варіантності української літературної мови. Андрій Даниленко оперує термінами «національні варіанти», «підваріанти» та «лекти», створюючи ієрархію сучасної літературної мови. Нині дискутується питання щодо русинської мови, яка деякими дослідниками визначається як окрема мова, а на заході отримує визнання, кодифікацію, викладається в університетах. Андрій Іванович вписує її у варіанти літературної української. Спирається при цьому на три найважливіші параметри: історія, час, простір. Він пропонує відійти від заполітизованих теорій, орієнтується на соціолінгвістичний підхід, наголошує на поліцентричності української мови.

    На другій лекції слухачі почули про мовну русифікацію на теренах України. Професор Даниленко спростовує статтю лінгвіста Ольги Павленко. Вона писала, що русифікація тривала недовго й проводилася непослідовно. Однак Андрій Іванович аналізує це явище в періодах уживання церковнослов’янської, староукраїнської та нової української мов. За конкретними фактами заборон він показує, що русифікація в Україні проводилася ретельно. Зросійщення відбувалося і з боку українців після 1720-60-х рр., коли козацька старшина переходила на російську, аби наблизитися до дворянства. Так утворився білінгвізм як явище українського соціуму.

    Текст і фото Юлії Кузьменко, редактор - Галина Наєнко.

  • Лекція із традиційного українського бортництва

    28 березня фольклористи за ініціативи своєї кафедри й Центру фольклору та етнографії почули лекцію Максима Пчелова «Традиційне бортництво». Максим – один із засновників громадської організації «бортники України». Він вивчав бджільництво в аграрному університеті, потім ненадовго зайнявся графічним дизайном і працював у журналі, але згодом повернувся до своєї справи. Бортництву – лісовому бджільництву на наших теренах уже близько 1500 років. Воно особливо розвинене на Поліссі. Поласувати дарами природи – не єдина мета промислу. Із бортництвом в Україні пов’язані різноманітні обряди та символи.

    Фотографії Андрія Паславського

    Категорії: 
  • Запрошуємо на лекції професора Андрія Даниленка

    Кафедра української мови та прикладної лінгвістики збирає всіх охочих на лекції мовознавця Андрія Даниленка (Університет Пейс, Нью-Йорк). Зустрічі відбудуться у 63 аудиторії 20-21 березня.

    Категорії: 
  • Проект "Міжнародні можливості" в ІФ

    13 лютого в Інституті філології відбулася зустріч, присвячена міжнародним можливостям для студентів. Понад 110 учасників взяли участь у проекті, на який було запрошено трьох спікерів.

    Руслана Цегельська, учасниця програми Erasmus+ в Іспанії, розповіла про програму академічної мобільності та поділилася з учасниками з секретами написання успішного мотиваційного листа.

    Оля Доброва, студентка КІМВ, член ГО "Фундації регіональних ініціатив", провела воркшоп на тему бюджетних подорожей. Оля відвідала вже 32 країни та не збирається на цьому зупинятися.

    Назар Кравець, координатор проекту "Міжнародні можливості", член ГО "Фундація регіональних ініціатив", розповів про програму короткострокових молодіжних обмінів Erasmus+.

    Усі учасники залишилися задоволеними та отримали величезний заряд мотивації для участі в міжнародних проектах. Дякуємо команді організаторів, Марії Зуб'юк, Сашку Ладуренку, Ользі Терещенко та Ігорю Іващенку за організацію цієї неймовірної події!

    Освітній відділ СПІФ запрошує тебе до своїх лав) Назар Кравець, фото Валерія Попова та Юлії Кузьменко

  • Знову діє лекторій «Репліка» від Тетяни Михно

    Отже, Інститут філології вже згадав добрі традиції лінгвістичного клубу «ЗМовники» та літературної студії імені Рильського, час повертатися й до лекторію позафілологічних знань. Нагадаємо: 3 лектори, 3 цікаві теми по 20 хв на кожну (аби слухачі концентрувалися на темі якомога ефективніше). Цю чудову ідею реалізувала студентка 4 курсу україністики Тетяна Михно.

    Перша «Репліка»-2019 розповіла про політологію, вибори та… диригентське мистецтво. Можливо, дещо несподіване поєднання, але доцільне. Адже життя наше складається з різних сфер: маємо бути свідомими громадянами та водночас жити не поза прекрасним, не поза мистецтвом.

    Студент-політолог філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка Георгій Попов пояснив, що таке політика, чим вона відрізняється від науки та наскільки важлива незаангажована думка справжніх фахівців з політології, а не пропагандистів, популістів чи інших творців медіафейку.

    Студент історичного факультету КНУ Ігор Прінц, співзасновник «Ночей в Університеті» говорив про вибори як процедуру. Дискутували, чи варто псувати бюлетень і голосувати «проти всіх»? Ігор назвав країни з найменшою та найбільшою явкою, найменш та найбільш демократичні. Наприклад, в Австралії багато років поспіль явка становить понад 90%, вибори нагадують пікнік, хоча є обов’язковими для всього населення. Дільниці мають бути зручними, а в разі потреби пересуватися до осіб, які з певної причини не можуть прийти самі. Найменш демократичними були останні вибори в Афганістані, 70% якого нині контролюють таліби. Вони вбили на дільницях близько 130 тис. населення, запобігаючи його волевиявленю.

    Студентка Київського національного університету культури і мистецтв Єлизавета Левченко змінила актуальну сьогодні тему виборів на актуальну завжди – музики. Хто грає в симфонічному оркестрі? Коли виникла професія диригента? Лише в 19 ст. Що треба знати про мову жестів? Разом з Єлизаветою потримали в руках сучасну диригентську паличку (хоча нею були колись і паперові трубки, і смичок скрипаля, і просто руки, міміка, жести). Послухали камертон – прилад, який звучить ното ля і є для музикантів такою собі точкою відліку для виконання інших нот. Спершу вчаться на хорового диригента, потім – на симфонічного (хор та інструментальні виконавці). Аби оволодіти цим фахом майстерно, необхідні не лише вроджена музикальність і почуття ритму, а й відмінні пам’ять, гнучкість і добра координація, знання історії музики, організаторські та лідерські здібності.

    Фото Сергія Терещенка.
    Більше фото можна переглянути в альбомі автора: https://goo.gl/qHwfEV

    Категорії: 
  • Що таке українське кіно? Зустріч із Андрієм Кокотюхою

    11 лютого в Інституті філології відбувся кінолекторій за участі Андрія Кокотюхи. Сучасний письменник-белетрист, випускник факультету журналістики нашого університету завітав до студентів на запрошення викладача Тетяни Белімової та кафедри історії української літератури, теорії літератури і літературної творчості.

    Письменник розповів про перетворення власного роману «Червоний» у дійство на екрані, а також поділився досвідом, необхідним для потенційної роботи в Голівуді. Андрій використовує у сценарії та романі теперішній час. Він також радить сценаристам-початківцям описувати лише ті деталі інтер’єру, які буде використовувати герой. Набувати навичок допоможе робота з зарубіжними посібниками, відвідування кіностудій і власне перегляд стрічок.

    Андрій Кокотюха наголосив: «Не сперечайтесь із режисером – він зробить усе, як захоче того сам», − і поділився випадком про зйомку епізоду поцілунку, якого не було в сценарії «Червоного». Акторам довелося поступитися творчому задумові Зази Буадзе.

    Особливо цікавими були згадки про місця, де створювався фільм. У романі ми не знайдемо описів шахт. Вони ожили завдяки роботі знімальної групи, яка час від часу мала проблеми через обвали ґрунту. Копальня фон Штерна та закинуті кочубеївські штольні були знайдені випадково й одразу сподобалися режисеру. Там само, на Криворіжжі, знайшли краєвиди, подібні до уральських червоних пейзажів – ідеться про урвище, що називають "провал СРСР".

    Але найбільш вражаючим експериментом для знімальної групи стало будівництво концтабору на території одного з профтехучилищ. До цього процесу було залучено 40 художників-декораторів. Для занурення акторів в атмосферу місць позбавлення волі зібрали масовку з людей, які справді пережили цей досвід.

    Зараз на місці неприступного паркану і високої сторожової башти залишилися лише руїни, але готується приквел про долю мовчазного героя з новими декораціями західноукраїнськими часів початку ІІ світової війни. І вже сьогодні можна придбати книжку «Червоний: Без лінії фронту», створену за сценарієм до нового фільму.

    Катерина Барановська

    Фото Валерія Попова

    Категорії: 
  • Використання лінгвістичних корпусів у перекладацтві

    На запрошення кафедри теорії і практики перекладу з романських мов ім. М. Зерова до ІФ завітала к.філол.н. Марія Шведова (Київ – Єна, Німеччина) – розробниця Генерального регіонально анотованого корпусу української мови (ГРАК). Марія Шведова представила корпус студентам та викладачам, розповіла про принципи його укладання, особливості структури, проілюструвала, які саме регіональні особливості української мови можна досліджувати на зібраному в корпусі матеріалі.

    Учасники зустрічі дізналися, як задавати пошукові запити на сайті корпусу та поговорили про використання лінгвістичних корпусів у перекладацькій роботі.

    Для довідки. Корпусна лінгвістика - це розділ мовознавства, який за останнє десятиліття перейняв той досвід, який був накопичений в інших розвинених галузях, що об'єднуються терміном АОТ (автоматична обробка тексту), або ж АРТ (автоматичне розуміння тексту). Корпусна лінгвістика сьогодні має дві лінії розвитку — лінгвістичний аналіз тексту і інформаційний аналіз тексту. В Україні корпус текстів української мови розроблений співробітниками лабораторії комп'ютерної лінгвістики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка під керівництвом Наталії Дарчук. Окрім цього існує Генеральний регіонально анотований корпус української мови (ГРАК) — це корпус української мови, призначений для здійснення лінгвістичних досліджень з граматики, лексики, історії української літературної мови, а також для використання під час укладання словників та граматик.

    Фото Валерія Попова

Сторінки

Subscribe to лекція