лекція

  • Відбувся круглий стіл "Мовні маніпуляції та засоби протидії"

    8 листопада в межах Міжнародної наукової конференції "Мова як світ світів. Граматика і поетика текстових структур" відбувся круглий стіл "Мовні маніпуляції та засоби протидії". Його цього разу провели у форматі лінгвістичного клубу "ЗМовники". Модерувала Оксана Мацько. Основним доповідачем був Олександр Бондаренко, доцент кафедри російської філології. В обговоренні брали участь науковці Інституту філології Ганна Черненко, Людмила Кравченко, Тетяна Доній.

    Існують різні маніпулятивні технології. Олександр Бондаренко розповів про 17 найпопулярніших. Є комерційні, і політичні, і масові маніпуляції. Олександр Олександрович каже, що дієва маніпуляція суспільством у цілому. Важливий пункт стратегії: людина не повинна розуміти, які технології проти неї застосовують. Нині масами маніпулюють в Україні та в усьому світі за допомогою культурного контенту, освіти, тренінгів. Стратегії застосовують комплексно, а не по одній. Людмила Кравченко погоджується з Олександром Бондаренком: фундаментом ментальності є мова, релігія, історія та культура. Зараз Росія, окрім фізичної зброї, загрожує Україні маніпулятивними технологіями. Людмила Олександрівна говорить про "операції спецслужб недоімперії" і закликає бути пильними, адже протистояти маніпуляціям складно.

    Отже, серед найдієвіших маніпулятивних технологій сьогодення:

    - невиправдане, нефахове використання наративів сьогодення;
    - інформаційне засмічення;
    - штучне створення напруги в суспільстві, резонансної негативної ситуації, аби був привід посилити контроль, зменшити свободу слова чи дій людей;
    - поступовість, а не раптовість, непопулярних кроків;
    - відтермінування виконання небажаного для суспільства кроку (це буде пізніше, отже, зараз протестів ніхто не збиратиме);
    - інфантилізація суспільства (навіть серйозного слухача певними інтонаціями, словами, аргументами доводять до стану довірливої дитини);
    - emotio – ratio; навіювання проти когось;
    - "дебілізація" суспільства;
    - мода на посередність (словом "модно" прищеплюється невихованість, ницість, неерудованість);
    - частковість правди (в СРСР пропорція правди до брехні становила 60/40, у сучасному Західному світі – 90/10, найбільш уживана в нас – 50/50);
    - Навішування ярликів (особисте оціночне судження стає основною інформацією для глядача або читача, нанизують кілька "ярликових" означень);
    - велика кількість прогнозів;
    - підміна понять та створення образу ворога;
    - формування також образу "єдиного лідера", месії, який усіх порятує.

    Частково ці маніпулятивні техніки – з арсеналу колишнього КДБ. Названі маніпуляції досліджував Ноам Хомський, професор Масачусетського університету.

    Наприкінці зустрічі Олександр Бондаренко дав кілька поряд, як захищатися від впливу на свідомість:

    - Не беріть смартфон у руки, коли щойно прокинулися.
    - Обмежте користування соцмережами до певного відсотка.
    - Вимкніть усі сповіщення та підписки на новини.
    - Ігноруйте всілякі тести, вікторини, опитування: це механізм вивчення вас.
    - Не бійтеся проґавити щось важливе, бо справді важливе дійде до вас. Інше –зайве, метушня.

    Студенти й викладачі ставили багато запитань доповідачу. І вирішили, що розмова про мовні маніпуляції триватиме: Оксана Мацько запросила Олександра Бондаренка виступити на "Змовниках" через місяць. Стежмо за анонсами!

    Текст - Юлія Кузьменко. Фото - Юлія Кузьменко, Валерій Попов.

  • Олександр Галенко прочитав лекцію про джерела досліджень тюркології

    4-8 листопада в Інституті філології проходить Тиждень тюркських мов і культур. У понеділок відбувся урочистий концерт, а у вівторок розпочалася культурно-наукова частина програми. Олександр Галенко, історик-тюрколог, керівник центру дослідження цивілізацій Причорномор’я Інституту історії України НАН України, прочитав оглядову лекцію до курсу «Інформаційне забезпечення досліджень тюркології».

    Науковець загострив увагу на необхідності опрацьовувати оригінальні джерела інформації про історію й культуру Туреччини. Словники й підручники, особливо перекладені з інших мов, не дають вичерпної інформації для філолога-тюрколога. Олександр Галенко також наголосив, що саме зовнішні (зокрема, європейські) джерела інформації про близькосхідну країну дають цілісне уявлення про її культуру. У них часто йдеться про явища, які самим туркам можуть видатися несуттєвими. Однак для дослідника-сходознавця це цінний матеріал.

    Анна Мукан, фото Юлія Кузьменко

    Категорії: 
  • Майстер-клас від Ірини Троскот, головного редактора літературного інтернет-видання «ЛітАкцент»

    У понеділок, 4 листопада, в мистецькій залі Інституту філології студенти познайомилися із критиком, редактором "ЛітАкценту" Іриною Троскот. Організатор зустрічі – асистент кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Тетяна Белімова, завітала також доцент кафедри Олена Романенко. Майстер-клас від пані Ірини відбувся в межах курсів «літературні проекти: кураторство» та «українські часописи та антології ХХ-ХХІ ст».

    Ірина нагадала історію створення свого інтернет-ресурсу, створеного як майданчик для молодих критиків та письменників-початківців. Його заснував Володимир Панченко, який нещодавно пішов із життя. «ЛітАкцент» розвивається за підтримки видавництва «Темпора». Колектив спершу був невеликий, тепер розширився. Зокрема, нині Марія Семенченко курує конкурс художнього репортажу «Самовидець», а Ольга Петренко – конкурс історичної прози «ProМинуле». Ірина Троскот займається критикою літератури на «ЛітАкценті» і наголошує: кожна рецензія має бути фаховою, неупередженою. Репутація для критика – ключова річ.

    Аналітики «ЛітАкценту» передбачають майбутнє нових імен, їхній розвиток. Ірина Троскот упевнена: повноцінний літературний процес має безперервно оновлюватися. Також фахівці досліджують, що цікаво сучасному читачеві. І допомагають молодим авторам. Хоча багато що залежить від самих письменників: сьогодні потрібно бути видимим, заводити нові знайомства у своїй сфері, відвідувати літературні заходи, презентації. І, звісно, у наші дні у світі літератури ми не самі. Завдяки «ЛітАкценту» можемо побачити розвиток сучасних чеської, португальської, іспанської літератури й критики та порівняти з літпроцесом України.

    Зустріч була пізнавальною для студентів-філологів. Наші майбутні випускники поповнять плеяду критиків і письменників та, імовірно, тісно співпрацюватимуть із ресурсом «ЛітАкценту».

    Текст Юлії Кузьменко. Фото Валерія Попова.

  • Лекція професора з Університету Тріесте

    1 листопада в читальному залі Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулася лекція професорки Університету Тріесте Росселли Натілі на тему «Тріесте. Фріулі Венеція Джулія – культура та історія».

    Захід є частиною міжнародного проекту Росселли Натілі, який має на меті поширення інформації про маловідомі регіони Італії. Україна стала четвертою після Норвегії, Німеччини та Ліхтенштейну країною, у якій було представлено проект.

    На лекції були присутні студенти Інституту філології та інших факультетів Університету, на яких вивчається італійська мова, а також студенти Київського національного лінгвістичного університету.

    Інформацію надав Центр італознавства. Фото - Валерій Попов.

  • Еллінізм в Україні та конструювання історичної пам’яті

    31 жовтня в Інституті філології відбувся симпозіум «Еллінізм в Україні та конструювання історичної пам’яті», присвячений 80-річчю з дня народження засновниці неоелліністичних студій в нашому університеті професора Ніни Клименко.

    У симпозіумі взяли участь елліністи з різних наукових осередків України та Греції, науковці з Національної академії наук України, Надзвичайний та повноважний посол Греції в Україні п. В.Борновас, консул посольства Греції А.Будуріс, студенти.

    У своєму вітальному слові пан Посол відзначив важливість України як країни, яка стала батьківщиною для багатьох греків, і де сформувався унікальний румейський діалект. Він підкреслив важливість знайомства з долями еллінства, розуміння механізмів, що конструюють грецьку ідентичність, взаємин греків з народами, що мешкають в краях, які стали їхніми новими батьківщинами. Пан Посол наголосив, що одним зі своїх завдань вважає створення умов для розвитку україністики в Греції.

    Учасники симпозіуму переглянули короткий фільм, присвячений життю та творчості Ніни Федорівни Клименко.

    Професор Олександр Пономарів виступив з темою про правописне засвоєння грецизмів в українській мові, розглянувши специфіку формування та функціонування грецьких запозичень українського ономастикону та проаналізувавши чинники, що вплинули на переривання тяглості української мовної традиції.

    Професор Євгенія Карпіловська присвятила свій виступ висвітленню питання про оборону новогрецькою та українською мовою своєї самобутності, теми, до якої Ніна Федорівна постійно зверталася в працях 1990-2010-х років.
    У своєму виступі професор Наталія Жлуктенко проаналізувала процеси формування грецької новели на тлі змін, що торкнулися всієї європейської літературної традиції на межі 19-20 ст.
    Доцент відділення середньовічної та новогрецької філології Університету м.Янніна Д.Карйотис присвятив свій виступ аналізу впливу візуальних засобів на формуванні грецької ідентичності в 19 ст.
    У своїх виступах доцент Світлана Перепльотчикова та доцент Андрій Савенко розглянули питання впливу на поетичний переклад прихованих смислів оригіналу, зокрема, критичного ставлення К.Кавафіса до штучності протиставлення давньогрецької та новогрецької мови, а також репрезентації воєнної травми в грецькій прозі другої половини 20 ст. – початку 21 ст.

    Також у межах симпозіуму доц. Д.Карйотис прочитав лекцію для студентів Інституту філології, присвячену ролі перекладу в поширенні національної літератури за кордоном.

    Матеріали надав Андрій Савенко, доцент кафедри загального мовознавства, класичної філології та неоелліністики, директор Центру елліністичних студій та грецької культури імені Андрія Білецького

  • Як працює бюро перекладів? Ланцюжок "замовник - бюро перекладів - перекладач"

    Кафедра германської філології та перекладу і Центр німецької мови і культури розпочали серію зустрічей зі своїми випускниками-германістами та перекладачами. Мета таких зустрічей - зорієнтувати студентів сьогодення щодо можливостей роботи за спеціальністю та показати виклики, які чекають на них на сучасному ринку праці.

    У середу в гості до рідного Інституту завітала випускниця 2008 р. Олеся Литвинова (Молочко) - засновниця і керівник великої перекладацької агенції L'agency. Вона поділилася зі студентами своїм досвідом і поглядами на освіту перекладача. Найближчим часом студенти кафедри зможуть проходити перекладацьку практику в цій агенції.

    Марія Іваницька, завідувач кафедри германської філології та перекладу. Фото - Валерій Попов.

    Категорії: 
  • Відбувся лекторій "Репліка"

    29 жовтня в ретроаудиторії Інституту філології продовжив роботу щомісячний лекторій «Репліка», який організовує Тетяна Михно. Дарія-Анастасія Лесняк розповіла про детектори брехні, Олександра Тиркалова кликала всіх на Erasmus, Катерина Довгаль переконувала, що філологи в SMM – чудові фахівці.

    Дарія-Анастасія – студентка нашого юридичного факультету, тож знає правову сторону питання про поліграф. Перевірка на детекторі брехні використовується не лише в кримінальних процесах, а наприклад, під час співбесід на підприємствах із великою матеріальною відповідальністю. Чи навіть у приватних випадках, сімейних справах. За статтею 28 нашої Конституції жодна людина без згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Дослідження на поліграфі підпадає під цю статтю, варто враховувати такий нюанс. Особа, яку буде перевірено, спершу підписує згоду. Поліграф – це ноутбук, сенсорна панель і датчики (щонайменше 5), які відстежують різні чуття й показники організму. Тому детектор майже неможливо обдурити: за бажання і тренувань людина може навчитися керувати одним своїм показником, але не всіма (контролювати дихання реально, але ніяк не вплинути на розширення судин і потовиділення). Перевірка відбувається в три етапи. На підготовчому обговорюються всі питання, які будуть ставитися. Вони мусять бути сформульовані максимально чітко. Під час перевірки поліграфолог не може ставити питань, нових для людини, яку перевіряють. На початку самого тесту ставлять нейтральні контрольні запитання, відповідь на які очевидна (наприклад, «Зараз день?» чи «Вам 32?») для того, аби побачити реакцію людини та відкалібрувати апарат під неї. Якщо людина приймає якісь особливі препарати, що могли б вплинути на органи чуття, або сумнівається в тому, як реагуватиме на певне запитання (і поліграф може сприйняти це як брехню), вона каже про це поліграфологу заздалегідь. Власне, другий етап – запитання-відповіді з поліграфом. Третій – розшифрування. В Україні наразі немає школи поліграфологів, наші експерти повертаються з навчання в США. Але це дуже серйозна справа: за неправильний висновок поліграфолог несе кримінальну відповідальність.

    У США слухачі «Репліки» поки не квапляться, але їм цікаво було дізнатися від Олександри Тиркалової, випускниці Інституту філології, про академічну мобільність, студентські можливості та взагалі про те, як не проґавити роки навчання в Університеті. Саша продемонструвала власний приклад: 5 років тому познайомилася з двома активними студентками й залучилася до багатьох справ. Раніше не знала про переваги й пільги студентам, але хотіла дізнатися більше. Зараз вона працює в компанії Erasmus Student Network Kyiv – це перша в Україні секція великої і давньої європейської молодіжної організації. Тепер молодь створює бренд України в Європі, і це ще одна причина податися на Erasmus (окрім подорожей, мовної практики та можливостей познайомитися з крутими людьми). Erasmus – грантова програма, яка фінансується ЄС. Там можуть навчатися студенти країн-членів ЄС або їх партнерів, як-от Україна. Їдемо на півроку, і пам’ятаємо, що подвійного диплома не отримаємо, а просто вивчаємо програму своєї ж спеціальності. Проте навчання розвиває вас як особистість. Саша переконувала: потрапити на Erasmus може кожен, тільки майте мотивацію. Підтвердила доцільність навчання за обміном гостя лекторію Ліза, яка щойно повернулася з Університету в Болгарії. Ліза говорить, що знайшла в тих, із ким вчилася, ще одну сім’ю, подолала комунікативний бар’єр та загалом подорослішала. Отож радимо всім спробувати.

    На завершення виступала наша випускниця-україніст Катерина Довгаль. Вона розповіла про свій шлях у студактивах (від члена Студради до очільника Інфодепу Студпарламенту Університету). Після моментів зневіри настає прорив. Катя знайшла своїх людей, навчилася грамотно й дипломатично комуні кувати, волонтерила, збагнула користь стратегії в кожній справі. Лектор переконує: нам потрібно все, чому нас учать, тільки важливо знати, як застосувати отримане.

    Укотре подякуємо Тані Михно, що збирає цікавих людей і актуальні теми. І до наступної зустрічі через місяць!

    Юлія Кузьменко. Фото Юлії Кузьменко, Валерія Попова.

    Категорії: 
  • Кінолеторій у філологів: дивилися короткометражні фільми про війну сьогодення

    28 жовтня в Інституті філології відбувся черговий кінолекторій. Студенти зустрілися з режисерами КНУТКіТ імені І.К.Карпенка-Карого в межах спецкурсу «Сценарії як літературна творчість». Модерував бесіду професор кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Анатолій Ткаченко.

    Молоді режисери презентували дипломні фільми, створені за підтримки Українського культурного фонду. Вони розповіли про етапи підготовки і створення короткометражних фільмів. Упродовж одного тижня – зйомки, протягом наступних кількох місяців – монтаж, дублювання, озвучка. Результат студенти й викладачі-філологи побачили на екрані: демонструвався фільм «Остання війна» Кирила Гриші та трилогія Володимира Бакума «Висока гора», «Нетерпимість», «Тумани». Режисери в роботах шукали відповідь на запитання, чому почалася сучасна війна з Росією.

    Кирило Гриша розвинув сюжет свого фільму з реальної історії, яку прочитав у соцмережі. Після чотирьох рядків в інтернеті він міркував, що ж може змусити людину вбити свого сусіда? У його короткометражці ролі виконують українські актори Олександр Ігнатуша, Римма Зюбіна та Олег Примогенов. Помста за сина – ось що спонукає піти на злочин жителя окупованих територій. На зустрічі з філологами також був присутній виконавець ролі сина Нікон Федотов.

    Наступним узяв слово Володимир Бакум. Задум його трилогії виник ще на 2 курсі. Володимир досліджував, як війна впливає на взаємини в сім’ї, як близьких людей роз’єднують різні політичні погляди. Перша з кінотриптиху стрічка «Висока гора» створена за мотивами історії Сергія Нігояна, який загинув під час Революції Гідності. Це сцена прощання батька з сином, який їде воювати. Батько спершу різко проти, але потім благословляє солдата.

    Сюжет «Нетерпимості» нагадує історію Ромео і Джульєтти. Одне одного покохали донька переселенців з Донбасу та житель Західної України. Вони таємно вінчаються, незважаючи на заборони батька героїні.

    Третій фільм «Тумани» розповідає про двох братів з різними політичними поглядами – проукраїнськими та сепаратистськими. В епізодах бачимо всю жорстокість, ницість ворога. Брати врешті об’єднуються, але розв’язка трагічна. Володимир Бакум відповідає на запитання, звідки виникла ця війна:. У фільмі лунають слова: «Те, що зараз відбувається, - це розплата за нашу нелюбов одне до одного». Обидва режисери одностайні в цій думці. Вони додають: війна зачепила кожного, ми не можемо заплющувати на неї очі.

    Юлія Кузьменко

  • Студенти долучаються до експерименту - прямого палатографування

    Сучасне життя в Україні, як і в інших країнах Європи, вимагає істотної трансформації змісту та форми практичної підготовки студентів в університетах. Тому в процесі навчання фахівців сьогодні все більше впроваджується практико-зорієнтоване навчання. В Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка студенти, аби стати кваліфікованими перекладачами, мають заняття у лабораторіях синхронного перекладу та у лабораторії інтенсивного вивчення мов. Ці аудиторії обладнані найсучаснішою технікою для здійснення перекладу. Студенти-україністи мають заняття у лабораторіях комп'ютерної лінгвістики та експериментальної фонетики. У лабораторії комп'ютерної лінгвістики вони вчаться укладати комп'ютерні словники, різні комп'ютерні програми, які полегшують вивчення мов. А от у лабораторії експериментальної фонетики студенти проводять різні експерименти (артикуляційні, акустичні). Одним із таких є пряме палатографування –унікальний артикуляційний прийом. Прилад для здійснення прямого палатографування, на якому під певним кутом вмонтовано дзеркало і є підставка для фотоапарата, було сконструйовано і зроблено вручну у 50-ті роки ХХ ст. інженером лабораторії експериментальної фонетики філологічного факультету нашого Університету В.О. Скворцовим за ініціативою активу лабораторії – Л. Прокопової та Н. Тоцької. Такий прилад у світі існує лише у двох екземплярах– в Інституті філології та в одному із Петербурзьких університетів. Під час проведення палатографування студенти самостійно виконують підготовку експерименту (налаштовують палатограф, готують розчин барвника, добирають дзеркальця відповідно до розміру ротової порожнини диктора, облаштовують робоче місце); забезпечують повний технічний і інструментальний супровід (ведення протоколу експерименту, нанесення барвника на відповідні зони артикулятора, допомога дикторові в підготовці до артикуляції, аудіо-, фото- і відеофіксація). Пряме палатографування дозволяє студентам дізнатися, як відбувається процес породження усного мовлення. Найголовніше – студенти можуть особисто взяти участь у палатографуванні як диктори, спостерігачі - учасники наукової роботи, тож отримують унікальні знання не лише про типові риси звуків мовлення, а й про власні особливості їх творення, починають розуміти динаміку власних артикуляційних зусиль і отримують конкретні результати у вигляді фотопалатограм. Така форма навчання заохочує студентів до наукової діяльності та вчить працювати у групі (спільно над проектом). «Збільшення кількості спільних дослідницьких проектів у процесі навчання покращують розуміння не тільки матеріалу, а й слабких місць у знаннях студентів, навчають молодих дослідників брати на себе відповідальність та будувати власні гіпотези, захищати свої перші наукові теорії», –каже Катерина Новінська, студентка 3 курсу спеціальності «українська мова та література, іноземна мова». «Те, що ми пізнаємо в процесі активної дослідницької діяльності, відкладаються у пам’яті надовго. Отже, метод прямого палатографування доступний фінансово та інструментально, а користі для навчання дає не менше, ніж дискусійні обговорення», – каже Наталія Гайдиш, студентка 3 курсу спеціальності «українська мова та література, іноземна мова» (травень 2019).

    За інформацією лабораторії експериментальної фонетики, фото із архіву ЛЕФ

  • Кінолекторій із Сергієм Тримбачем

    22 жовтня в мистецькій залі Інституту філології слухали, як оживити слово на екрані. Зустріч із кінофахівцем Сергієм Тримбачем модерував професор кафедри історії української літератури, теорії літератури і літературної творчості Анатолій Ткаченко. Говорили про Параджанова й Довженка.

    На жаль, життя гойдається не завжди у добрий бік. Пан Сергій був дещо засмучений, адже того дня вранці помер його товариш Віктор Кріпченко, оператор фільму «Чорнобиль. Хроніка важких тижнів», що побачив світ 1886-го року. Цей фільм, за словами Тримбача, вплинув на ставлення українців до СРСР. Втрата Віктора не перша за останні тижні – нещодавно пішов із життя письменник і критик, засновник «ЛітАкценту» Володимир Панченко. Непросто прийняти відхід, але життя триває.

    І життям був сповнений виступ Сергія Тримбача, який одразу зізнався студентам, що любить побалакати. Розкрив секрет: він випускник філологічного факультету Київського університету, хоча мріяв вступити на журналістику. Сергій не шкодує: філологія дає універсальну гуманітарну освіту. Після такої бази він міг багато де розвинутися. Обрав кінематограф.

    Кінознавець розповів про авторські фільми. Це кіно нового покоління, його концепт сформувався у Франції, коли в режисуру прийшли журналісти й критики. За новою теорією, кіно має робити автор. Ідентифікація автора – те, за чим ми його впізнаємо в готовій роботі. Кіно має писатися камерою, наче письменницький твір – ручкою. Думку ще в 1980-х підтримував оператор і режисер Юрій Іллєнко; на його думку, незабаром не буде режисера, сценариста, оператора… Задум реалізовуватиме одна універсальна людина. На обговоренні з Тримбачем погодилися, що це певна утопія, але втручання автора в процес створення стрічки – річ цілком природна. Це робить кіно конкурентоспроможним. Так, у 1960-х нині успішний Голівуд програвав у кіноіндустрії Франції та Італії саме через відсутність авторського підходу.

    Інше, на що звернув увагу Сергій Тримбач, - доля кінематографістів, які створили автоміф, що ґрунтується на власних творах. Для України це Олександр Довженко та Сергій Параджанов. Міф, як відомо, - це уявлення про щось. Параджанов любив створювати про себе певні ілюзії. Обожнював епатувати, сипав вигадливими історіями. Усе це доводить Роман Балаян у стрічці «Небезпечно вільна людина», уривки з якої подивилися студенти на заході. «Кіно – для метких», - так казав Олександр Довженко. Параджанов був напрочуд метким. Його шедевр «Тіні забутих предків» побачив світ після чотирьох невдалих робіт режисера. Радянське керівництво не очікувало гучного успіху нової стрічки. Сергій Тримбач зауважив, що після «Тіней…» Параджанов нічого більше не зміг показати. 1973 року його арештували і засудили до 5 років ув’язнення за надуманими звинуваченнями. Сам Сергій це коментував з гіркою іронією: «Я вірменин, народжений у Грузії, сиджу в російській тюрмі за український націоналізм». Але обіцяв помститися Україні – любов’ю.

    Згадали й Василя Стуса, адже він на прем’єрі «Тіней забутих предків» 1965-го разом із В.Чорноволом та І.Дзюбою закликав підвестися тих, хто проти терору. Тримбач, згадавши цей факт, прокоментував свіжу кінороботу про дисидента «Заборонений». Далі ж пан Сергій розповів про свої доробки і плани. Він підготував 16-серійний фільм про О.Довженка, а нині пише сценарій до 12-серійного ігрового кіно «Гайдамаки». Там кінематографісти потрапляють у минуле й намагаються його виправити. Також кінознавець запросив усіх до слухання радіопрограми «Лекторій. Кіно». Вона виходить щочетверга о 19:20 на каналі UA: Культура. Кому цікаво – щопонеділка на цих хвилях спілкуються про музику, щовівторка – про поезію, щосереди запрошують літературних критиків, у п’ятниці чуємо про найвідоміші музеї. Тримбач кличе й до Будинку кіно, що на Саксаганського, 6. На кожен вечір знайдуться сеанси, адже Будинок розпочинає новий сезон. Сергій анонсував стрічки «З України до Голівуду» та «Вулкан». Порада від знавця кіно: не дивіться фільми на комп’ютері, якщо вони зняті для великого екрану. Ви і п’ятої частини інформації не пізнаєте, не відчуєте глибини кадру. Долучаймося до насолоди від класичного та сучасного кінематографу.

    Юлія Кузьменко

    Категорії: 

Сторінки

Subscribe to лекція