лекція

  • Іоанн Каподистрія – перший правитель незалежної Греції

    Іоанн Каподистрія – перший правитель незалежної Греції

    7 травня до Центру елліністичних студій завітав Йоргос Калокендис, директор культурного товариства «Olviapolis» та начальник департаменту з питань культури, освіти та спорту острова Егіна (Греція). Пан Калокендис неодноразово приїжджав в Україну та вже не вперше відвідує Інститут філології. Цього разу він прочитав філологам лекцію про життєвий шлях першого лідера незалежної Греції Іоанна Каподистрію (1776 – 1831). Лектор зібрав цінний матеріал про життя видатного діяча. Особливо докладно пан Калокендис зупинився на походженні родини грецького політичного діяча та роках його самовідданого служіння Батьківщині. Саме йому Греція завдячує своїм становленням як незалежна держава, яку Каподистрія почав розбудовувати у дуже непростих економічних та політичних умовах.

    Справжньою окрасою лекції стала яскрава презентація, що допомогла слухачам зануритися в епоху грецької визвольної боротьби. Під час лекції на екрані можна було побачити портрети Каподистрія у різному віці, церкву, в якій його оголосили правителем Греції, будинок, у якому він мешкав після вступу на посаду, та безліч інших цікавих місць на Егіні, пов’язаних з іменем видатного грецького політика.

    На лекції були присутні студенти, випускники і викладачі кафедри загального мовознавства, класичної філології та неоелліністики, представники Київського національного лінгвістичного університету, грецьких товариств м.Києва та директор Центру туризму Греції в Україні Іоанніс Дасопулос.

    Після завершення заходу лектор радо відповів на запитання присутніх та запропонував всім зробити фото на згадку.

  • Дослідження та викладання новогрецької мови у світлі можливостей нових технологій

    3 травня в Центрі елліністичних студій професор Салоніцького університету імені Аристотеля, директор Центру грецької мови І. Казазіс прочитав лекцію, присвячену принципам складу, діахронного формування та функціонування лексикону новогрецької мови. Доповідач торкнувся теми «багатошаровості» як структурної особливості грецького лексикону, продемонстрував механізми «довголіття» архаїчної лексики, способи збереження кореневого фонду мови через оновлене використання під час процесів запозичення іншомовної лексики, унормування дериваційних процесів у сфері неологізації. На прикладі архіву Георгакаса, дослідженого за допомогою комп’ютерних програм підготовки мовних корпусів науковцями Центру грецької мови, І. Казазіс продемонстрував «лексичну» тяглість грецької мови.

    Окремо проф. Казазіс зупинився на проблемах формування норми новогрецької мови на базі димотики та чинниках, що довгий час стояли цьому на заваді. Він нагадав, що про необхідність формування норми та чинників, що мають цьому сприяти, говорив ще грецький науковець Е. Папануцос. Цей видатний вчений обстоював появу нового філолога, не зацикленого на формалізмі, а відкритого для нових методів дослідження, фахівця, що зможе працювати у межах нових парадигм. Лише з появою таких широко мислячих людей димотика як норма сучасної грецької мови зможе укорінитися і в школі, і у вищих навчальних закладах.

    Не оминув проф. Казазіс і питання впливу політичних чинників на проблему формування мовної норми. Так, він нагадав, що необхідність застосування нових філологічних підходів в школі зрозумів уже М. Тріандафіллідис. Проте з приходом хунти чорних полковників припинилося впровадження димотики в середніх навчальних закладах.

    Основною проблемою сучасної лексикографії І. Казазіс вважає відсутність системної хронологізації. Особливо гостро ця проблема стоїть, коли йдеться про лексику кінця XIX ст. Важливим завданням є також дослідження лексикону різних соціальних груп. Перший крок на цьому шляху вже зроблений. Лектор презентував фундаментальну працю Й. Катоса «Словник просторіччя на груп соціального дна», в якій зібрано лексику, вживану представниками різних соціальних верств.

    Друга лекція професора Салоніцького університету І. Казазіса

    5 травня І. Казазіс прочитав ще одну лекціюю. На прикладі вищезазначеного корпусу грецької мови І. Казазіс продемонстрував «лексичну» тяглість грецької мови.

    Окремо проф. Казазіс зупинився на проблемах сучасної орфографії. Відмова від книжного архаїзованого різновиду новогрецької мови – штучної катаревуси – в середині 70-х рр. ХХ ст. не означала для Греції остаточного вирішення мовного питання. У 80-х рр. відбулася відмова від політонічної системи на користь монотонічної. Відтак було спрощено правопис запозичених слів – їхній графічний вигляд перестав нагадувати написання в мові-донорі. У такий спосіб було порушено історичний принцип грецької орфографії, адже з’явилася група слів, які почали передавати фонетично.

    Іншим викликом для сучасної грецької мови стало поширення написання грецьких текстів в електронних джерелах латинськими літерами (т.зв. грікліш). При використанні латинки було повністю занедбано історичний принцип грецької орфографії, що призвело до різкого падіння грамотності серед молоді. Проте І. Казазіс переконаний, що і цей виклик грецька мова зуміє подолати. Вірити в це йому дозволяє успішне протистояння грецької мови потокові англіцизмів, що потрапляють в неї разом з технічними новинками, розробленими на Заході.

    доц. А.А.Столярова

  • Весняний лекторій для арабістів

    З 24 по 27 квітня на запрошення кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу Інститут філології відвідала викладач Університету Бумердеса ім. М’хамеда Бугара (Алжир) д-р Хейра Бендахуа.

    Під час свого візиту до Інституту гостя ознайомилась з діяльністю кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу, Єгипетського центру арабської мови та культури, а також провела чотири заняття зі студентами-арабістами з алжирського діалекту арабської мови та давньої арабської літератури. Зустрічі із алжирською викладачкою пройшли у теплій та дружній атмосфері.

  • Презентація збірки французької поезії

    3-го травня до Інституту філології завітала професор Реннського університету французька поетка пані Ніколь Лоран-Катріс. Вона прочитала відкриту лекцію на тему «Українсько-французькі культурні проекти: сучасний етап і перспективи». Лекція була виголошена французькою мовою й викликала жвавий інтерес у слухачів. А ними були студенти, аспіранти, викладачі, науковці, письменники й перекладачі.

    У рамках візиту пані Ніколь Лоран-Катріс презентувала збірку авторської поезії «Від столу до престолу: вибрані поезії», яку переклав українською мовою доцент кафедри романської філології нашого інституту Дмитро Чистяк. Нове видання являє собою вибрані поезії знаної французької авторки, яка також активно долучилася до популяризації української поезії у франкомовному світі.

    Усі учасники заходу з великою уважністю і цікавістю слухали пані Ніколь Лоран-Катріс. Загалом зустріч пройшла в дружній та позитивній атмосфері й залишила у присутніх лише хороші та світлі емоції

  • Тиждень португальської мови та культури в Україні

    З 2 по 8 травня за ініціативи посольств Португалії та Бразилії в Україні проходить тиждень португальської мови і культури в Україні. Тиждень португальської мови, зокрема, проходить за участю Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київського національного лінгвістичного університету та міжнародної мовної школи «Нова мова».

    У рамках португальського тижня проходять різноманітні заходи, серед яких: лекції, конкурс на кращий літературний переклад, показ бразильського і португальського кіно, фотографії, знайомство з національною кухнею і танцями та багато іншого.

    Подібний захід, а саме - конкурс на кращий літературний віршований переклад, організований викладачем Інститутуту філології Галиною Вербою, відбувся 2-го травня в Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка. А потім лекцію «Португальська мова в світі» для присутніх прочитала викладач Лісабонського університету Елена Пералти. Захід пройшов у дружньому і цікавому спілкуванні.

    Зустріч проводилася з метою популяризації португальської мови та ознайомлення з багатокультурною дійсністю світу Лузофонії.

  • День гагаузької мови і культури

    27 квітня у Центрі кримськотатарської мови і літератури відбувся захід, присвячений Дню гагаузької мови та пам'яті видатного літератора, діяча культури Михайла Чакира. У програмі заходу була лекція Ірини Рішілян, яка ознайомила студентів із життям та діяльністю Михайла Михайловича Чакира, а також презентація студентів 2-го курсу гагаузької групи про творця історії гагаузів, про день рідної мови в Гагаузії, що традиційно припадає на день народження письменника. Серед учасників події були науковці з Туреччини – викладачі Стамбульського університету, викладачі кафедри тюркології та студенти, які вивчають тюркські мови в інституті філології.

  • Лекція Олеся Кульчинського

    17 квітня у Турецькому центрі інформації та досліджень на базі кафедри тюркології відбулася лекція кандидата філологічних наук, тюрколога, перекладача сучасної турецької літератури Олеся Кульчинського на тему: «Драгоманські квести в Україні: звільнити «літери» – здолати зінакшені тексти».

    Пан Олесь, який переклав українською мовою твори нобелівського лауреата Орхана Памука («Мене називають червоний», «Сніг», «Музей невинності», «Чорна книга», «Нове життя») та Марка Леві («Стамбульська казка»), розказав про проблеми перекладу іноземної літератури українською мовою.

    Виступаючи, науковець зосередив увагу на питаннях історичного розвитку української мови у тісній взаємодії з південними, західнослов'янськими, романськими, германськими та тюркськими мовами, а також розповів про традиції перекладознавства в Україні.

    Категорії: 
  • Історія українсько-турецьких відносин

    6 квітня з ініціативи кафедри тюркології відбулася лекція відомого українського історика-тюрколога, керівника центру дослідження цивілізацій Причорномор’я Інституту історії України НАН України Олександра Галенка на тему: «Навіщо Україні тюркологія?»

    Олександр Іванович Галенко – випускник історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Був на стажуванні у провідних університетах Європи та США. У 90-х рр. обіймав керівні посади в Інституті сходознавства ім. А.Кримського НАН України. Досліджує Османську імперію та Південь України. Викладає у Києво-Могилянській академії. Співробітник Музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Має публікації в авторитетних сходознавчих виданнях світу.

    Олександр Іванович харизматично і натхненно розповів студентам і викладачам Інституту філології, а також викладачам університету «Хаджеттепе» (м. Анкара, Турецька Республіка) історію тюркських племен, їхнє перебування на території сучасної України та роль, яку вони відігравали в українській історії. Не оминув увагою Олександр Іванович і непростий процес становлення української державності. Виступаючи, наголосив на визначній постаті Омеляна Йосиповича Пріцака, якому належить безліч новаторських поглядів на формулювання проблематики тюркського впливу на українську історію.

    Під час лекції присутні почули цікаві історичні факти, подробиці релевантних історичних подій. Мали змогу переглянути фотознімки різноманітних раритетів, барельєфів старовинних архітектурних споруд, світлини із архівних джерел. Студенти із непідробним натхненням слухали лекцію, із ентузіазмом ставили запитання лектору, а також щиро та емоційно висловили своє захоплення панові Олександру.

    Інформацію надалала Ольга Пишньоха

    Категорії: 
  • Анакреонтика в ліриці Максима Рильського

    4 квітня відбулася лекція доктора філологічних наук, професора кафедри новітньої української літератури Інституту філології, лауреата Шевченківської премії Юрія Коваліва. Поціновувачі поезії Максима Рильського, серед яких були й студенти ІФ, зібралися в затишній вітальні Музею М. Рильського, де чаювали та говорили про літературу. Що ж нового дізналися гості?

    Давньогрецький поет Анакреонт жив у VI ст. до н. е. Він був епікурейцем, тобто любив життя в усіх його проявах. Тому не хотів брати участь у тодішніх війнах і постійно тікав – з Іонійського Теосу – на Сицилію, потім – до Афін. Поет мав пристосовуватися, а потім буцімто кричав через свої твори: «Ну зрадник я був! Ну не хотів я проливати кров!» Та чи й варто це робити, а надто поету?

    Юрій Іванович змусив замислитися гостей про те, чому поет нікому нічого не винен. Він не вчитель, не революціонер, не проповідник. Він не повинен нікого обслуговувати! Адже якщо є дидактика, але немає естетики, яка ж це література?

    Говорили не лише про Максима Рильського. Лектор розповів про унікальне явище в українській літературі – київських неокласиків. Слід звернути увагу, що цю назву беремо в лапки, адже неокласицизму як напряму та й самого класицизму загалом не було! Це довів іще М.Зеров у 1926 р. Класицизм – це література абсолютизму, коли прославляють короля, а в Україні абсолютизму не було. Крім того, класицизм орієнтувався лише на античність, відкидаючи іншу класику. Один лиш «Сід» Корнеля має східні мотиви. Українська література ж має орієнтальні, античні та інші вкраплення. Неокласики України були особливі ще й тим, що не мали маніфестів чи літугрупувань. Вони збиралися як друзі на квартирі Филиповича чи Зерова. Головне для них було – взаємодопомога. Найвагоміший їх внесок в літературу – дисциплінування, упорядкування українського кардіоцентризму, гармонія аполонійського (раціонального) з діонісійським (чуттєвим).

    Максим Рильський серед неокласиків був дуже цікавою персоною, яка і вписувалася, і не вписувалася в їхнє коло. Критики ставлять Рильського у якісь рамки, а він полістильовий; не такий, яким хотіли його бачити. Юрій Іванович зачитав кілька ключових віршів поета, аби показати слухачам, що було в його Слові. Наприклад, у двох посланнях до рибалок бачимо Рильського-інтроверта, який готовий кинути все й піти спілкуватися з природою. Він ескапіст: готовий усе полишити для внутрішньої гармонії, бо все те – метушня, у якій можна втратити себе. Він обстоює позицію самотньої людини. «Інтроверти більше зробили в літературі, ніж галасливі шеремети», − наголошує професор. Рильський був освіченим, поетом бібліотек. Він обстоює ідею природної людини, адже урбаністичне середовище штучне; це остання фаза цивілізації, яка не несе жодної культури. І водночас він за освіченість. Іде шляхом Сковороди й Руссо. У нього немає жодних сліз! А всі ми звикли до штампу в українській літературі, мовляв, там усі плачуть. Почитайте Рильського! Він вітаїст, життєлюб! Юрій Іванович наголосив, що гедонізм поета не слід плутати із фаустіанством. Адже Фауст продав душу заради миті, а гедоніст своєї душі не продає. Він лишається щирим. І, як справжній поет, нікого не оспівує, а є представником унікального явища у світі: мистецтва заради мистецтва! Поет – це Деміург, який творить світ, що не суперечить Божому, а доповнює його.

    Анакреонтизм прийшов до Рильського дещо згодом, із твору «У теплі дні збирання винограду…» (1922). Анакреонтика – це вільний виклад своїх лібідозних думок, інколи (не завжди) сублімованих. Зауважмо, що тут немає жодних фривольностей, є лише гра. Такі твори не масні, вони мають внутрішню глибоку культуру, і чимось навіть подібні до японських віршів. Раніше цю лірику писали під арфу та кефару. Чому анакреонтизм? Бо саме тут є суще, є ідея. Гомер зображував тінь тіней, а в анакреонтичній ліриці є справжність людини.

    Юрій Іванович не любить заглиблюватися в біографії митців, а йде від тексту. Однак зіставити життєвий і творчий шляхи Рильського цікаво. Щойно той вийшов з гедонізму, то втратив себе. Уже в збірках «Київ», «Знак Терезів» важко впізнати того справжнього Рильського. Ще два «своїх» вірші напише в Лук’янівській в’язниці. Втратити себе для поета – найстрашніше. Краще бути життєлюбом!

    Студентка Юлія Кузьменко

    Категорії: 
  • Літературна студія із Анатолієм Паламаренком

    Традиційно раз на місяць в Інституті філології відбуваються літературні студії імені Максима Рильського. 20 березня гості літстудії слухали народного артиста України, Героя України, лауреата Шевченківської премії Анатолія Паламаренка.

    З дитинства він мав дар до Слова. Ще восьмирічним хлопчиком його запрошували читати до дня народження Гоголя твори цього письменника. А потім він ходив по гуртожитках, аби тренуватися: коменданти кликали по 5-6 слухачів, а молодий Анатолій відточував перед невеличкою аудиторією свою майстерність. Особливо важливим таке його вміння було після Другої світової; люди хотіли відволіктися, забути про страхи війни, і талант молодого актора був їм ліками.

    Нині Паламаренко є професором Київської консерваторії, а також викладає в інших університетах в Києві. Свого часу він викладав і в Шевченковому університеті, студенти вчилися в майстра художнього виразного читання. Він єдиний артист України, кому присвячена ціла монографія – робота Олександра Кавуненка «Страждати, терпіти, любити». Про Анатолія Несторовича знімали телепрограми, зокрема документальний фільм створила випускниця КНУ Тетяна Ковальчук.

    Анатолій Паламаренко виконує всю класику української літератури, але найбільше захоплюється М.Коцюбинським, вважає його тексти духовною музикою, переданою в слові. А як він шанує Шевченка! Радить кожному дослухатися до слова Кобзаря, проводить паралелі Тараса із Христом: він пішов у заслання в 33-річному віці, у такому ж віці пішов на страждання Ісус. І шевченківські дні, які ще зараз не так далеко позаду, Паламаренко вважає духовним Великоднем українського народу. Так і має бути: «Якщо будемо заглиблюватися в Шевченка, то всі ми мовчки, потихеньку, помалесеньку виростемо справжніми синами і дочками України».

    Кульмінацією зустрічі стали, звісно, читання Паламаренка перед аудиторією. Пролунали поема «Чернець» Тараса Шевченка, уривок із повісті «Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького та усмішка «Діва і монах» Остапа Вишні. Такі різні за темою, усі три уривки не лишили байдужими нікого. Гості, мов зачаровані, стежили за кожним порухом, кожною нотою голосу народного артиста. Оплески були подякою. Анатолій Несторович зізнався, що його глядачі – його партнери та колеги як на зустрічах, так і в театрі.

    Поза майстер-класом актор разом із організатором студії, директором Центру літтворчості ІФ Михайлом Наєнком згадували й інші постаті української літератури. Адже днем раніше Україна відзначала дні народження трьох геніїв Слова. Це Максим Рильський, який першим після Шевченка створив гімн українській мові. Це Ліна Костенко, що дала нашій поезії епічний звук; згадаймо її «Марусю Чурай» та «Берестечко». В останньому поетеса відтворила незвичну ідею – ідею поразки, бо ж «ніяка перемога так не вчить». Також 19 березня – день народження цьогорічного лауреата Шевченківської премії Емми Андієвської.

    На завершення Михайло Кузьмович вручив Анатолію Паламаренкові символічну булаву. Сила цієї дивовижної людини – у таланті до слова. Через нього можна відкривати очі та серця, пам’ятаймо про це!

    Текст студентки Юлії Кузьменко, фото Валерія Попова

Сторінки

Subscribe to лекція