лекція

  • “Короткевичівські дні”

    Цьогорічні традиційні “Короткевичівські дні” в організації Центру білоруської мови і культури імені Володимира Короткевича розпочалися з відзначення 500-річчя білоруського та східнослов”янського книгодрукування, пов”язаного з іменем видатного сина білоруського народу, просвітителя, мислителя і першодрукаря Франциска Скорини, а також згадки про багато історичних і культурних подій, знакових для нинішнього року - 135- річний ювілей класиків білоруської літератури Янки Купали та Якуба Коласа, 950 років першої літописного свідчення про столицю Білорусі — Мінськ, 750-річчя Могильова, 1155-річчя Полоцька. Рішенням ЮНЕСКО 2017 рік був проголошений роком 500-річчя білоруського та східнослов”янського книгодрукування як подія, що має велике значення для світової культурної спадщини.

    У літературно-мистецькій залі до студентів і викладачів-білорусистів приєдналися студенти інших спеціальностей, викладачі кафедр Інституту та гості - викладач Могилівського університету В”ячеслав Іванович Короткевич, представник Білоруського розмовного клубу Артемій Теодорович, привітання надіслав заступник директора Інституту мовознавства ім.О.Потебні Олександр Іванович Скопненко.

    Студенти 1 та 4 курсів під керівництвом викладача з Білорусі Короткевич Ірини Іванівни підготували вірші білоруською мовою, розповіли про життя, навчання і мистецький шлях Франциска Скорини, значення його діяльності для розвитку білоруської мови, науки, культури, формування національної самосвідомості білоруського народу.

    “Він — наше джерело, гордість і віра, зірка першої величини на небосхилі національної культури,”- так пишуть про відомого на увесь світ білоруського першодрукаря, перекладача, просвітника багаточисленні мистецтвознавці, науковці, критики, поети, прозаїки. Перша книга Скорини “Псалтир” побачила світ 6 серпня 1517 року у Празі і поклала початок усьому східнослов”янському книгодрукуванню. Справжній титан Відродження, Франциск Скорина був одночасно філософом, літератором, винахідником і митцем, його перу належать перші вірші старобілоруською мовою. Заповітом для нащадків дійшли до нашого часу і не втратили своєї актуальності слова Ф.Скорини:“Любіть книгу, бо вона — криниця мудрості, знань і науки, ліки для душі”.

    На збереження і розвиток ідей Скорини у білоруській літературі звернула увагу викладач Олена Альбертівна Погребняк, говорячи про 135 річницю Якуба Коласа та Янки Купали. Доля творчої спадщини двох класиків літератури , зокрема, ліро-епічної поеми “Новая зямля” Якуба Коласа і коротенького вірша «А хто там ідзе?» Янки Купали, їхнє новітнє інтермедіальне перепрочитання доводить, що у білоруському суспільстві класичні літературні твори не стають застиглим пам’ятником минулому, вони органічно входять у сучасне мистецьке життя, покладаються на музику, екранізуються, за їх мотивами ставлять театральні вистави, опери, музейні експозиції збагачуються новітніми мультимедійними інсталяціями. Все це є свідченням живої і актуальної культурної дифузії, міжмистецької взаємодії.у межах свого культурного коду, унікальним прикладом постійного діалогу з традицією в рамках самої традиції , неперебутньої актуальності творчого спадку класиків в сучасному культурному просторі Білорусі .

    Директор Центру білоруської мови і культури імені Володимира Короткевича
    Стеблина Леся Миколаївна

    Категорії: 
  • Лекція французького професора в Інституті філології

    23 жовтня у Мистецькій залі Інституту філології відбулася лекція Анрі Буайе, професора Університету Поля Валері, Монпельє ІІІ, Франція. Професор Буайе розповів про важливість соціолінгвістики, зокрема етносоціолінгвістики. Почавши з витоків цієї науки, пан Буайе перейшов до питання мовної ідентичності та історичної цінності мови як носія культурної спадщини. Присутні обговорили питання глобалізації та її вплив на регіональні мови. Діалектизми і говірки, як вважає професор, нині мають друге життя, згадуючи середньовічні процеси відокремлення народних мов. По завершенню заходу учасники дискусії дійшли висновку, що наразі культури активно протистоять глобалізації. Для прикладу цієї тези Анрі Буайе навів нинішню ситуацію в Каталонії та мовне питання Фландрії, що напряму стосується франкофонії. Серія лекцій поважного професора соціолінгвістики буде відбуватися в Інституті філології ще два дні — 24 та 25 жовтня.

    Текст - магістрантка ІФ Єлизавета Новак
    Фото - Валерій Попов

  • Джаз і література: лекція Кельнського викладача в Інституті філології

    Студенти-германісти 4 жовтня відвідали лекцію доцента Кельнського університету Мікелє Ванжі. На запрошення кафедри зарубіжної літератури, на чолі з проф. Іваном Мегелою, вчений виступив перед аудиторією із лекцією "Міф ритму. Джаз у німецькій романістиці 20-30-х рр.ХХ ст.". Свою інтермедіальну лекцію доктор наук почав із показу фільму 1927-го року "Берлін - симфонія великого міста" режисера-авангардиста Вальтера Рутмена. На прикладі кінострічка присутні могли помітити важливість ритму. Він присутній скрізь: в поєднанні звуків міста, в літературі, в танці. Детальніше запинився Мікелє Ванжі на джазових і блюзових танцях, які на початку ХХ ст. стали образом свободи і розкутості, бунтарності. А танцювальні фігури соціальних джазових танців, таких як фокстрот, чальстон чи шиммі основувалися саме на ритмічних музичних квадратах. Наголошуючи на тому, що ритм є центральним елементом і в поезії, лектор підвів свою доповідь до феномену літератури, прози зокрема, 20-30-х років. Мікелє Ванжі проаналізував романи письменників, зупиняючись на характеристиках головних героїв. Про джазову тональність протагоніста-бунтаря в романі Германа Гессе "Степововий вовк" було цікаво почути пристунім. А вже наступного семестру студенти матимуть нагоду прослухати курс лекцій Мікелє Ванжі як запрошеного викладача.

    Каріна Дорошенко,
    фото - Валерій Попов

    Категорії: 
  • Міхаель Мозер прочитав лекцію в Шевченковому університеті

    2 жовтня в Шевченковому університеті прочитав лекцію відомий мовознавець, австрійський україніст, професор Інституту славістики Віденського університету (та інших вишів, зокрема й КНУ) Міхаель Мозер.

    Темою лекції лінгвіст обрав "Руську Трійцю". Вчений закцентував на тому, як виглядала українська мова на Галичині за часів Шушкевича, Вагилевича і Головацького. Зазначені діячі, аби випустити "Русалку Дністрову", пройшли жорстоку цензуру. Яка була реакція на вихід альманаху, які ситуації траплялися із видавцями та яке значення альманаху для історії української мови - про це та більше розповів Міхаель Мозер на лекції.

    На лекції були присутні: викладачі кафедри української мови та прикладної лінгвістики Інституту філології на чолі із завідувачем Анатолієм Мойсієнком, директор Міжнародного фонду Івана Франка та онук Івана Франка, а також студенти історичного факультету та Інституту філології.

    Фото - Валерій Попов

    Категорії: 
  • Філологи знають все про каву з накладанцями

    26 вересня, відбулася друга дружня зустріч "змовників". Говорили на перший погляд про звичайні слова, які насправді приховують у своїй етимології сторінки історії.

    Tак, кава є звичним щоденним напоєм та не викликає подиву чи зніяковіння. Сучасна людина, а особливо студент ( під час сесії) зовсім не уявляє свого життя без цього ароматного напою. Історія свідчить, що кава відома за межами Аравії лише з 15 ст. Відень, який вважається кавовим містом, завдячує появі цього ароматного напою українцю, запорізькому козаку Юрію Кульчицькому, який брав участь у звільненні Відня від облоги турками. Навчений турками мистецтву готування гіркої кави, він урізноманітнив її для європейського споживача, додавши цукор, молоко та вершки і відкрив у Відні першу кавя’рню. Але на цьому щирий український козак не зупинився, і заснував точну копію віденського закладу через два роки у Львові. Нині ця кав'ярня знаходиться на вул.Руській, 4 і має назву "Синя пляшка". То кава вже й не така віденська насправді?!

    Про ці та інші цікавинки з історії та етимології кави розповідала на зустрічі лінгвістичного клубу «ЗМовники» д.філол. н., проф. Лідія Павлівна Гнатюк.

    Слухачі прагнули чогось поживнішого за каву, тож бесіда плавно перейшла до теми накладанців. Накладанцями називають на Полтавщині звичні для нас бутерброди. Синонімом до цих лексем є також полонізм канапки, який є поширеним на Західній Україні. У 2007 році слово "накладанець" не зафіксовано у словниках, а у 2012 році ця лексема вже входить до словникового реєстру питомих українських слів. Нині накладанці на слуху у львівських кав'ярнях. Щодо нововведеного слова Лідія Павлівна провела опитування, аби з'ясувати із чим асоціюється слово "накладанець" у філологів. Любителі слова продемонстрували свою творчість, тому окрім звичної відповіді "бутерброд", написали: "особа, яка щось на когось накладає", "дармоїд", "паразит", "той, хто дає хабарі", "предмет, який накладається на щось", "клаптик тканини для латання", "накладна велика кишеня". Були асоціації зовсім нешаблонного мислення. Як от "наперсток", "гірчичник", "цукор або якийсь смаколик", "система координат", "палімсест". Отож, як зазначила більшісь учасників зустрічі, слово «накладанець» живе і житиме в українській мові. Тож нумо вживати замість суворого «бутерброд» милозвучний «накладанець».

    Підсумувавши другу зустріч учасників лінгвістичного клубу, модератор Оксана Мацько, зауважила, що відтепер філологи знають все про каву з накладанцями.

    Наступного разу "змовники" говоритимуть про гумор. Якщо ти вмієш влучно й дотепно жартувати українською, чекаємо на тебе 10 жовтня на настуному засіданні «Змовників». Буде весело!

    Оляна Цехмистер

    Категорії: 
  • Запрошуємо на відкриту лекцію Тамари Гундорової

    Кафедра історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості розпочинає курс відкритих лекцій провідних українських і зарубіжних вчених.

    27 вересня вдбудеться відкрита лекція доктора філологічних наук, професора, завідувача відділу теорії літератури і компаративістики Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, член-кореспондента НАН України Тамари Гундорової «ПОСТОРІЄНТАЛІЗМ І ЕКЗОТИКА В СУЧАСНІЙ ЛІТЕРАТУРІ».

    Захід відбудеться об 11.30 в аудиторії 152

    Категорії: 
  • Польський викладач прочитав цикл лекцій про фантастику

    26 квітня до студентів-полоністів завітав професор із Зеленої Гури Богдан Троха. Він розповідав про кілька видів фантастики, а саме про ту, яка змушує задуматись, яка показує, що світ не такий вже й простий. Адже фантастика проектує ідеальну реальність.

    Ми можемо створити цілий Всесвіт у своїй голові і бавитися там часом. Відомий філософ Поль Рікер сказав, що це саме від нас залежить, чи станемо ми розумнішими від прочитаного тексту. Адже як часто буває: якщо людина зацікавлена у лекції, то доколаде усіх зусиль, аби все зрозуміти. Навіть native speakers, які відмінно володіють мовою, можуть не зрозуміти прочитаний або почутий текст. "Зрозумів" тоді, коли ставиш до себе питання "чому?" і спроможний на нього відповісти.

    За Полем Рікерем, існує 3 рівні розуміння тексту:

    І рівень - розумію текст тоді, коли мова, якою написаний текст, і та, яка є в моїй голові, це одна мова.

    ІІ рівень - розумію текст тоді, коли можу розпізнати усі мовні фігури. Все залежить від того, чи читаємо ми текст заради естетичного задоволення, чи для того, щоб знайти відповіді на питання про світ.

    ІІІ рівень - розумію текст тоді, коли знання, отримані з тексту, впроваджую у власне життя; коли знаходжу те, що допомогає інакше подивитися на світ. Але це лише за умови, коли віриш. «Коли ми починаємо молитися під час читання псалмів?, - запитав лектор аудиторію і відповів, - Так, саме тоді, коли починаємо вірити».

    Функція символу в літературі - змусити до мислення. Функція літератури - затримати читача, звернути його увагу на навколишній світ. А розуміння літератури вимагає зусилля. Джерело тексту - це первісний досвід автора. Богдан Троха порадив студентам кілька творів до читання:

    "Zagubiona przyszłość" Krzysztof Boruń i Andrzej Trepka;
    "Druga jesień" Wiktor Żwikiewicz (про природу політичної брехні);
    "Senni zwycięzcy" Marek Oramus;
    "Dzieje honoru w Polsce" Adam Michnik;

    "Cylinder van Troffa" Janusz Andrzej Zajdel (про людину, яка хоче жити спокійно, має платити державі за це своєю волею);

    "Zaczarowana gra" Antoni Smuszkiewicz (книга про релігійну фантастику).

    Лектор передав молодшому поколінню життєві мудрості власного досвіду. За його словами, метою життя людини є добро, а гордість полягає в тому, що хтось вважає себе кращою людиною, ніж є насправді. Серце - це місце, в якому знаходиться все, що має душа людини. Я погоджуюсь із твердженням Богдана Трохи, що ми живемо у світі, де вже не зрозуміло, що є добрим, а що злим. Справді, кожна дія, кожна річ має і позитивну, і негативну сторони.

    Богдан Троха закінчив лекцію словами Яна Твардовського "Śpieszmy się kochać ludzi, bo tak szybko odchodzą". І як тільки не погодитись із цим...

    Діана Месхія,
    Фото – Валерій Попов

  • Слов'яно-тюркські міжмовні контакти: лекція Хакана Айдеміра в ІФ

    27 квітня у Турецькому центрі інформації та досліджень кафедри тюркології відбулася лекція турецького науковця Хакана Айдеміра на тему: "Історичні контакти турецької мови з іншими мовами". Доктор і професор Хакан Айдемір є завідувачем кафедри мовознавства університету "Меденієст" (Стамбул, Туреччина), знавцем декількох мов.

    Представили слухачам шановного гостя завідувач кафедри тюркології д.філол.н. Ірина Покровська та к.філол.н. Бюлент Хюнерлі. На лекції були присутні студенти-тюркологи, Голова Спілки гагаузів України Василь Келіогло, викладачі кафедри тюркології.

    Професор Хакан Айдемір під час лекції-презентації розповів про міжмовні контакти, зокрема турецької мови з іншими мовами світу. Лектор закцентував увагу на двох ранніх періодах розвитку тюркських мов. Хакан Айдемір зауважив, що кожне слово з лексичної, морфологічної, морфемної, фонетичної точок зору дає інформацію про історію народу, про взаємозв'язок з сусідніми народами, а також допомагає зрозуміти генезис тієї чи іншої мови. Турецький науковець представив слухачам різні погляди на походження турецької мови, хронологію розвитку від найдавніших часів до сучасності, а також продемострував за допомогою мовних форм контакти турецької мови з шумерською, давньою мовою Шрі-Ланки і слов'янськими мовами. Цікавим твердженням науковця стало те, що "територіальне межування народів сприяє мовному збагаченню один одного". Зважаючи на це, Хакан Айдемір вибудовував свої аргументи щодо міжмовних зв'язків тюрків. За допомогою методу реконструкції професор продемонтрував шляхи запозичень слів, зауваживши, що найчастотнішими щодо запозичень є іменники, найменшу частостність мають дієслова. Причиною взаємовпливу мов також є товговельні контакти. Мовознавець також навів приклади слів, які є свідченням міжмовних контактів слов'ян і тюркських народів. Насамкінець лекції турецький історик мови закликав студентів вивчати мовні форми за допомогою історично-порівняльного методу, а також сказав, що українці мають пишатися всесвітньовідомим науковцем-земляком Омеляном Пріцаком, який є автор близько 1000 наукових праць зі сходознавства та історії України. Найвідомішою працею Омеляна Пріцака є дослідження про походження Русі, зв'язок давньої історії України та тюркомовного світу.

    По завершенню лекції-презентації відбулося обговорення прослуханої інформації, а також тюркологи Інституту філології ставили запитання Хакану Айдеміру щодо походження гагаузької мови.

    Фотографії - Юлії Кузьменко, Валерія Попова

    Категорії: 
  • Студенти італійської філології на лекціях і воркшопах Лаури Сальмон

    На запрошення Інституту філології Київського університету імені Бориса Грінченка студенти Інституту філології Шевченкового університету, які вивчають італійську мову, з 20 по 24 квітня відвідали курс лекцій професора Лаури Сальмон з італійського університету міста Генуя. Лаура Сальмон - професор кафедри Славістики, теорії та практики перекладу і російської мови факультету сучасних мов та культур університету м. Генуї Лаури Сальмон. Професор є автором численних перекладів з російської мови італійською, серед яких: "Анна Кареніна" Л.Толстого, "Ідіот" Ф.Достоєвського, твори С.Довлатова та інші.  Впродовж 10 років вона викладала переклад у Вищій  Школі перекладачів Університету міста Болонья. Проф.Сальмон є автором наукових праць в галузі перекладознавства, серед них: "Теорія перекладу", "Білінгвізм і переклад. Від нейролінгвістики до викладання мов", "Переклад  науково-фахових мов". 

    Читаючи лекції для італознавців, професор розповіла про теоретичні питання перекладу слов’яномовних текстів італійською мовою, ономастику і її переклад італійською. У межах курсу лекцій були проведені воркшопи.

    Курс лекцій організувала кафедра романської філології та порівняльно-типологічного мовознавства Інституту філології Київського університету імені Бориса Грінченка, з якою співпрацюють італознавці Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

    На фото: проф.Лаура Сальмон, проф.Дель Гаудіо, завідувач кафедри романської філології КУБГ Русудан Махачашвілі, директор Центру італознавства ІФ КНУ імені Тараса Шевченка Агеєва Г.О., викладач кафедри  романських мов ІФ КНУ імені Тараса Шевченка Гарсія де Хесус М.О., викладачі кафедри романської філології та порівняльно-типологічного мовознавства ІФ Київського університету Бориса Грінченка, студенти 3 курсу бакалаврату спеціальності "переклад з італійської мови" ІФ КНУ імені Тараса Шевченка, студенти КУБГ.

    Категорії: 
  • Полоністи ІФ провели зустріч із професорами Університету в Білостоці

    7 квітня в Інституті філології відбулася зустріч із професорами польського університету. Пані Анна Яніцька презентувала присутнім свою книгу «Модерністка з Волині. Про творчість Габрієлі Запольської». Видання вийшло в серії Полоністичних студій за сприяння завідувача кафедри полоністики Інституту філології проф. Ростислава Радишевського. Життя і творчість письменниці, публіцистки, революціонерки стало основою дисертаційного дослідження проф. Анни Яніцької. Габріелю Запольську порівнюють з Лесею Українкою, Емілем Золя. Тексти авторки ставилися на сцені експериментальних театрів, вражали своєю відважною тематикою. Ірина Шевченко, яка переклала книгу українською мовою, висловилася про текст оригіналу: «Книга має українську нотку, українські підтексти, які не можна не помітити. Вимова, стиль, науковий виклад – зразок, який зараз маємо брати для себе».

    Після презентації відбулася лекція професора Університету у Білостоці Ярослава Лавського. Вчений розповів студентам полоністики про культурний трансфер між Польщею і Україною. Його лекція містила багато прикладів того, як література може в прямому сенсі рятувати життя. Зокрема, коли Польща втратила у 1795 році незалежність, то література стала носієм "польськості".

    Інший приклад, наведений професором, потребував широкого культурно-історичного тла. Йшлося про позашлюбного сина Антонія Мальчевського - класика польського романтизму. Його син Август-Антоній Мальчевський, котрий навчався в Кремецькому ліцеї і брав участь в антиросійському підпіллі, потрапив у руки російської поліції і був депортований до Сполучених Штатів, де видав твір "Спогади польського вигнанця". У цьому творі Август-Антоній вперше англійською мовою виклав історію польською літератури. Так на американському континенті з’явилася перша згадка і про українського героя - Богдана Хмельницького. Доля Августа-Антонія - неймовірний роман із сумним закінченням – смертю у 22 роки. Але Антоній Мальчевський лишив слід і Польщі, і України в англомовній американській літературі.

    Професор Лавський, запропонувавши студентам уявити, що потрапляють на чужий континент без жодної книги, запитав: «Чи змогли б Ви написати історію літератури своєї країни? Тож приклад цього юнака може слугувати і нам зразком, як важливо вчити свою історію літератури так, щоби мати змогу її відтворити з пам'яті».

    Текст – Каріна Дорошенко, Марія Янкова
    Фото – Валерій Попов

Сторінки

Subscribe to лекція