лекція

  • Полоністи ІФ провели зустріч із професорами Університету в Білостоці

    7 квітня в Інституті філології відбулася зустріч із професорами польського університету. Пані Анна Яніцька презентувала присутнім свою книгу «Модерністка з Волині. Про творчість Габрієлі Запольської». Видання вийшло в серії Полоністичних студій за сприяння завідувача кафедри полоністики Інституту філології проф. Ростислава Радишевського. Життя і творчість письменниці, публіцистки, революціонерки стало основою дисертаційного дослідження проф. Анни Яніцької. Габріелю Запольську порівнюють з Лесею Українкою, Емілем Золя. Тексти авторки ставилися на сцені експериментальних театрів, вражали своєю відважною тематикою. Ірина Шевченко, яка переклала книгу українською мовою, висловилася про текст оригіналу: «Книга має українську нотку, українські підтексти, які не можна не помітити. Вимова, стиль, науковий виклад – зразок, який зараз маємо брати для себе».

    Після презентації відбулася лекція професора Університету у Білостоці Ярослава Лавського. Вчений розповів студентам полоністики про культурний трансфер між Польщею і Україною. Його лекція містила багато прикладів того, як література може в прямому сенсі рятувати життя. Зокрема, коли Польща втратила у 1795 році незалежність, то література стала носієм "польськості".

    Інший приклад, наведений професором, потребував широкого культурно-історичного тла. Йшлося про позашлюбного сина Антонія Мальчевського - класика польського романтизму. Його син Август-Антоній Мальчевський, котрий навчався в Кремецькому ліцеї і брав участь в антиросійському підпіллі, потрапив у руки російської поліції і був депортований до Сполучених Штатів, де видав твір "Спогади польського вигнанця". У цьому творі Август-Антоній вперше англійською мовою виклав історію польською літератури. Так на американському континенті з’явилася перша згадка і про українського героя - Богдана Хмельницького. Доля Августа-Антонія - неймовірний роман із сумним закінченням – смертю у 22 роки. Але Антоній Мальчевський лишив слід і Польщі, і України в англомовній американській літературі.

    Професор Лавський, запропонувавши студентам уявити, що потрапляють на чужий континент без жодної книги, запитав: «Чи змогли б Ви написати історію літератури своєї країни? Тож приклад цього юнака може слугувати і нам зразком, як важливо вчити свою історію літератури так, щоби мати змогу її відтворити з пам'яті».

    Текст – Каріна Дорошенко, Марія Янкова
    Фото – Валерій Попов

  • Григорій Грабович прочитав лекцію в Інституті філології

    На запрошення кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості до Інституту філології завітав професор Гарвардського університету Григорій Грабович. 28 березня літературознавець прочитав студентам лекцію "Як Шевченко став Шевченком".

    Григорій Грабович почав розмову з різновидів національного героя, щоби обговорити, як Шевченко став пророком, месією, поетом національного масштабу. "Сакральний момент іконічності відсуває вбік момент пізнавання. Національний поет-пророк створений моментами рецепцій, а не є народженим", - сказав науковець.

    Процес іконізації Шевченка недосліджений, тож літературознавці, за словами Григорія Грабовича, є детективами. Учений підкреслив, що є багато невивчених аспектів життя і діяльності Шевченка. Це стосується зокрема багатьох моментів його дитинства і юності. Варто зауважити, що одразу після заслання Шевченка українські критики вже іменують пророком.

    Учений назвав етапи сакралізації образу Шевченка. Цікаві формальні явища його постаті. "Він переходить від писемного до усного ладу, міняючи настанови, - дуже сильний експериментальний компонент", - підкреслює професор. Звернення до національної пам'яті не менш важлива складоват творчості поета.

    "Шевченко впроваджує ще один архіважливий компонент - психологічне самовписування у свою поезію, що проявляється у ряді автобіографічної поезії". Такий наголос на психологічних станах, бачення себе і свого покликання, пророчість і апокаліптичність, за словами Григорія Грабовича, і зробила з Шевченка величну постать, яку знає весь світ.

    Лекція засновника Наукового товариства імені Тараса Шевченка у США викликала шквал емоцій та оплесків. Зацікавлені студенти багато запитували у професора, дізнавалися думку щодо десакралізації образу.

    З короткочасним візитом в Україну професор мав кілька зустрічей, відкритих лекцій, а 29 березня в Національному музеї Шевченка відбудеться презентація видання "Тарас Шевченко в критиці" за участі видатного літературознавця.

    Категорії: 
  • "Поезія - це мало слів, але багато смислів"

    22 березня у Центрі кримськотатарської мови і літератури Інституту філології з нагоди 18-ої річниці Всесвітнього дня поезії лекцію прочитала асистент кафедри тюркології Сластьон Сабріє Едемівни. Тема лекції: "Гендерний дискурс в британській поезії 17-18 століть".

    Сабріє Едемівна розпочала захід з історичних передумов, які стали причиною відзначення зазначеного свята. Викладач-тюрколог слушно зауважила про те, що "це свято діалогу з іншими видами мистецтва", що поезія для кожного означає різне, але більшість сприймає поетичну форму як "мало слів, але багато смислів". Останньої думки притримується і лектор. Ведучи діалог зі студентами, Сабріє Едемівна ознайомила їх з такими поняттями, як "дискурс", "гендер". Під час лекції-діалогу присутні міркували над загальнолюдськими поняттями "любов", "кохання", "дружба" тощо, роблячи рецепцію на британську поезію 17-18 століть.

    Насамкінець зустрічі студенти продекламували уривки із Шекспіра.

    Олександра Касьянова,
    фото - Валерій Попов

    Категорії: 
  • Лекція про Ісмаїла Гаспринського у день народження письменника

    21 березня 2017 р. у Центрі кримськотатарської мови і літератури відбулася лекція з нагоди 166-річчя від дня народження Ісмаїла Гаспринського – кримськотатарського просвітителя, письменника, педагога, культурного та громадсько-політичного діяча.

    Асистент кафедри тюркології А. Ш. Сеїт-Джеліль розпочав лекцію під назвою «Із Ісмаїлом Гаспринським у ХХІ ст.» з біографії кримськотатарського просвітителя, звернувши увагу студентів на його роль у розвитку просвітницької думки кінця ХІХ – початку ХХ ст.
    Доповідь не залишила байдужими ні викладачів, ні студентів, викликавши ряд нетривіальних питань. Присутні на заході мали можливість оцінити прогресивні та актуальні й сьогодні думки И. Гаспринського, вплив його особистості на світогляд нового покоління кримських татар.

    Лекція була доповнена яскравими фактами з особистого життя І. Гаспринського, які прокоментувала студентка 3 курсу Є. Опекунова. Значення просвітницької діяльності І. Гаспринського також підкреслила в своїй доповіді доцент кафедри тюркології З. К. Алієва, прокоментувавши основні положення досліджень сучасних азербайджанських вчених щодо діяльності кримськотатарського просвітителя.

    Актуальність дослідження публіцистичної, художньої, філософської думки творів І. Гаспринського підтверджується його ж словами: «Не марно жив той, хто робив все для народу».

    На завершення заходу студентка 3 курсу Е. Халілова продекламувала вірш Ш. Алядіна «Tañ bülbüli», присвячений І. Гаспринському.

    Категорії: 
  • Лекція професора Василя Яременка у День рідної мови

    У День рідної мови, 21 лютого, в Інституті філології з ініціативи професора кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Оксана Сліпушко відбулася відкрита лекція професора Київського Університету Василя Яременка. Також у заході взяв участь доцент цієї кафедри Михайло Конончук. Вчений розповів студентам 1 курсу про актуальність пам’яток Київської Русі у сучасну добу, зокрема, про «Слово про Закон і Благодать» митрополита Іларіона. Твір має глибокий символічний підтекст. Це – перша декларація державної Руси-України, в якій проголошено європейський вектор розвитку. Законом, в інтерпретації Іларіона, є Старий Завіт Біблії, а Благодать – Новий Заповіт, свобода.

    Іларіон першим в історії європейської думки проголосив право особистості на обрання власного шляху й усвідомлення відповідальності за вибраний шлях, - наголосив професор.

    Розповів учений В. В. Яременко і про роботу над перекладами, про те, як часом трапляються загадкові місця у тексті, над якими тижнями доводиться думати, аби правильно перекласти. Студентам науковець і перекладач презентував власний переклад втору Іларіона «Про Закон, Мойсеєм даний, і про Благодать та Істину в Ісусі Христі втілених». Важливим для розуміння тексту у книзі є розміщення тексту паралельно двома мовами – церковнослов’янською та українською. Так на одному розвороті читач має змогу порівняти оригінал і переклад.

    Окрім літературної складової лекції, професор поділився зі студентами і цікавими історичними фактами. Один із таких моментів стосувався Київської Русі. «Володимир великий знищив 300 волхвів, коли хрестив Русь. Люди вірили, що їхні голоси чуються з-під землі. Тому в Києві нині є район Голосієво», - розповів Василь Яременко. Вчений переконаний, що відбулося багато змін у світогляді народу з прийняттям християнства. На підтвердження цієї думки він навів приклади звертань: «Раніше кожен русич був внук Дажбожий, а тепер став Раб Господній, що змінює ієрархію».
    Василь Яременко звернув увагу присутніх на те, що Володимир Мономах знайшов необхідні йому приписи, зокрема про те, що Богу більш угодний грішник, який покаявся, ніж праведник який ніколи не грішив. Тож, відрубуючи голову ворогам, Мономах міг покаятися, а потім жити, згідно зі своїми приписами.

    Загалом спадщина Іларіона важлива для сучасної України тим, що вона визначає утвердження нової християнської держави Руси-України у світовому контексті. Василь Яременко звернув увагу на ключові моменти писання Іларіона, зокрема те, що тоді було прийнято християнство не у варварській нікому не відомій країні, а тій, «яка була слишима і видима у всі чотири конці землі». «Досягла ж Русь своєї знаності не за християнської релігії, а за язичницької», - підкреслив вчений.

    Лекція професора Яременка відкрила присутнім шпаринки до загадкових і невивчених місць у творчості та біографії Митрополита Іларіона, чим і викликала жваве обговорення. Інформація професора спричинила багато питань зі студентської аудиторії. Зокрема, про датування «Слова», способи його інтерпретації, а також супротив старої радянської влади до діяльності науковця.

    Каріна Дорошенко

    Категорії: 
  • Лекція Юрія Кочубея до Міжнародного дня арабської мови

    Цього тижня у світі відзначався День арабської мови. Цією датою обране 18 грудня, адже у 1973 році Генеральна Асамблея додала арабську мову до списку офіційних і робочих мов ООН.

    В Інституті філології цю подію теж не могли оминути. З нагоди Міжнародного дня арабської мови було запрошено прочитати для студентів лекцію дипломата, арабіста, Надзвичайного і Повноважного Посла Юрія Кочубея.

    Про освоєння мови завойованими країнами, знання європейців про арабістів, перші взаємозв'язки з арабським світом ще за часів Богдана Хмельницького, мову ісламу й заборону перекладу Корану одговорював Юрій Кочубей зі студентами-арабістами.

    На завершення лектор побажав: "Треба творити нове знання на основі нових даних, тож, студенти, на вас надія у розвитку арабістики".

    Категорії: 
  • Презентація книжки Любомира Гузара у КНУ

    15 грудня в КНУ обговорювали постать Андрія Шептицького, презентуючи премійовану працю Любомира Гузара «Андрей Шептицький Митрополит Галицький (1901 – 1944) провісник екуменізму». До обговорення долучилися і філологи.

    Блаженний Любомир написав наукову працю про непересічну особистість Андрія Шептицького. Це видання було високо оцінене богослужбовцями, філософами, літературознавцями. Тому у 2016 році Любомира Гузара нагородили Міжнародною премією імені Івана Франка за книжку про Отця Андрія. Це перша премія, вручення якої відбувалося за нобелівськими принципами.

    Вступне слово на презентації книжки виголосив проректор В.Бугров, зазначивши про Любомира Гузара як непересічну особистість, яка зуміла розповісти невтомне сподвижництво Oтця Андрія в 20 столітті, апелюючи глибоким змістом до сьогодення.

    На зустрічі зі студентами, серед яких були переважно філологи, виступив президент фонду імені Івана Франка Роланд Тарасович Франко, онук Івана Франка. Роланд у своєму слові зауважив, що фонд, який створено у 2015 році і премія 2016 року сприяє тому, що Франко стає зрозумілішим і ближчим до сучасності. Знаковим є й те, що саме праця, написана Любомиром Гузаром, про Андрія Шептицького перша, яка премійована створеним фондом. Адже постать Андрія Шептицького й Івана Франка мають спільне: сповідування віковічних ідеалів- любові до себе, до Батьківщини, до людей і до Бога.

    Книжка про Андрія Шептицького, за словами Степана Павлюка, унікальна, бо має родинну, наукову і суспільну цінність. Про що свідчить виклад змісту: академічний стиль праці поєднується з простотою. Це пояснюється тим, що категорія єдності, за словами експерта, характерна і Андрію Шептицькому, і авторові Любомиру Гузарові.

    Основною ідеєю тексту є соборність України. Вона пронизує весь текст і на кожній сторінці чується сентанція Андрія Шептицького: збережи своє від ворогів.

    Олександра Касьянова

  • Лекція Артура Брацкого про українську і кашубську культуру

    6 грудня до полоністів завітав Артур Брацкі, ад’юнкт кафедри славістики Ґданського університету. У минулому він був одним із викладачів кафедри полоністики в Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка і багато чого зробив для цієї кафедри, зокрема для студентів. За словами проф. Ростислава Радишевського, ця людина так володіє українською мовою, що можна подумати ніби він українець. Артур Брацкі розповів, як уперше приїхав в Україну викладати польську мову і літературу в жовтні 1998 року, як 15 років тому організував полоністичний центр у Черкасах та найцікавіше – про свою книгу «Językowy obraz świata w tekstach słowiańskich pieśni ludowych (na materiale kaszubskim i ukraińskim)», яка вийшла у 2009 році. У цій книзі він порівняв українську та кашубську культуру народів, досліджуючи мову. Студенти були дуже вражені, коли почули, що українці та кашуби мають багато спільних рис у фольклорі. Науковець зазначив, що українська культура розвивалася з низів, головною її силою був фольклор, тобто початком була культура народна, а от у Польщі – культура починалася з двору, де зазнала великого впливу латинізації та богемізації. Чеська культура була прикладом для культури польської. А для кашубів головною теж була культура народна, яка не була прив’язана до двору, оскільки такого просто не існувало. Кашуби і українці ніколи не мали спільних кордонів, тому існування подібних мотивів в цих культурах можна пояснити тільки мандрівною творчістю чи тим, що ці мотиви є загальними. Наприклад, шуліка – птах, якій сіє розбрат в родині. На селі люди відрубували голову птаху (глиняному) і так очищалися від хвороб і суперечок. На Поділлі таке дійство виглядало дуже подібно. Кашуби мають музичний інструмент, схожий на трембіту, «bazuna». Трембіта, як відомо, використовувалась пастухами для того, щоб подати знак про їх місцезнаходження, а от базуна використовувалась з тією ж метою, але не пастухами, а рибалками. Деякі рослини і тварини у фольклорі як кашубському, так і в українському, мають, окрім прямого значення, ще й переносне. Наприклад, вишневий сад – місце потаємних побачень, зозуля («kukułka») – знає майбутнє (скільки років залишилось людині прожити). Легенда про зозулю, нещасливу матір, яка підкидає свої яйця у чужі гнізда, існує і в кашубській культурі.

    Також лектор торкнувся теми суржику, адже дослідив і це явище також. Він пояснює його як український варіант російської мови. Ним розмовляють тільки українці і тільки в Україні. Розповів, що поки навчався в Росії, навчився серед російськомовних осіб визначати українців, бо вони не лише інакше вимовляють слова, а й речення будують у спосіб, не притаманний росіянину. Суржик не є мовою, а лише мовним явищем, під час якого на українську свідомість накладається російська мова. Суржик – дитина етнічно змішаного зв’язку. У житті Артура Брацкого випадок, коли у потязі «Одеса – Львів» на дверях провідника він побачив напис: «Купе для віддиху провідника». І в той же час зрозумів, що за дверима знаходиться хтось суржикомовний.

    Отже, прослухавши цю лекцію, ми дізналися більше про зв’язки українського фольклору з кашубським і про те, як народи, які не мають навіть спільних кордонів, можуть мати схожі культурні явища. А також вкотре впевнилися, що треба дбати про чистоту рідної мови.

    Під час лекції із вуст Артура Брацкого прозвучали мудрі слова: «Ми – не боги і не можемо знати все, але хтось може знати більше, ніж інший».

    Матеріали – Діана Месхія

    Категорії: 
  • Лекція польського професора для полоністів

    22 листопада 2016 року відбулася зустріч студентів та викладачів кафедри полоністики з деканом філологічно-історичного факультету Академії імені Яна Длугоша в Ченстохові, професором Агнєшкою Чайковською. Під час зустрічі було прочитано лекції з польської літератури ХІХ ст.

  • Як написати роман: лекція від Володимира Даниленка

    5 грудня для студентів-другокурсників спеціальності "літературна творчість" прочитав лекцію з написання роману український письменник-прозаїк, критик, літературознавець, Голова Київської міської організації НСПУ Володимир Даниленко. Літературний майстер-клас для юних письменників організувала проф. кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості, д.філол.н. Мар'яна Шаповал у рамках курсу "Майстерня прози". Такий формат викладання матеріалу студентам не новий. Цьогоріч 19 жовтня 2016 року з ініціативи Мар'яни Олександрівни був організований майстер-клас з великої прози, який провів Валентин Тарасов, український актор, письменник, телережисер, який видав низку історичних романів

    Змістове наповнення лекції Володимира Даниленка містило основні зауваги щодо творчого процесу та написання роману. Володимир Григорович назвав 10 порад створення роману, зосередив увагу на філософії прозового тексту. Цікавими твердженнями, висловленими автором під час майстер-класу, стали: "Романіст - людина пристрасна і з наївною та молодою душею". "Щоб бути вдалим прозаїком потрібно тренувати свою душу: переживати катарсис, читаючи книги та переглядаючи фільми". "Успішний романіст у перших рядках тексту показує свій внутрішній голос". "Захопити читача є основним завданням автора". "Сучасна людина не любить довгот, тому інтернет-роман має бути 150-300 сторінок". "Самопрограмування і "гнучка душа" - запорука вдало написаного роману". Порівнюючи прозаїків та поетів, Володимир Даниленко зауважив, що поезія - це своєрідний гормональний вибух, який триває приблизно до 30-ти років. Після цього вікового періоду відбувається імітація. Прозаїк - це поєднання інтелекту та почуттів, а поет - суто почуття. Тому прозаїки довше відчувають творчі сили, хоча і першим, і другим притаманно звертатися до "допінгів", щоб подолати творчу лінь, кризу та екзистенційну смерть письменника.

    Насамкінець зустрічі Володимир Даниленко побажав студентам бути успішними письменниками.

    Студенти зацікавилися таким форматом викладання курсів письменницької майстерності, тому з нетерпінням чекають наступного літературного майстер-класу.

    Олександра Касьянова

    Категорії: 

Сторінки

Subscribe to лекція