лекція

  • Проект "Міжнародні можливості" в ІФ

    13 лютого в Інституті філології відбулася зустріч, присвячена міжнародним можливостям для студентів. Понад 110 учасників взяли участь у проекті, на який було запрошено трьох спікерів.

    Руслана Цегельська, учасниця програми Erasmus+ в Іспанії, розповіла про програму академічної мобільності та поділилася з учасниками з секретами написання успішного мотиваційного листа.

    Оля Доброва, студентка КІМВ, член ГО "Фундації регіональних ініціатив", провела воркшоп на тему бюджетних подорожей. Оля відвідала вже 32 країни та не збирається на цьому зупинятися.

    Назар Кравець, координатор проекту "Міжнародні можливості", член ГО "Фундація регіональних ініціатив", розповів про програму короткострокових молодіжних обмінів Erasmus+.

    Усі учасники залишилися задоволеними та отримали величезний заряд мотивації для участі в міжнародних проектах. Дякуємо команді організаторів, Марії Зуб'юк, Сашку Ладуренку, Ользі Терещенко та Ігорю Іващенку за організацію цієї неймовірної події!

    Освітній відділ СПІФ запрошує тебе до своїх лав) Назар Кравець, фото Валерія Попова та Юлії Кузьменко

  • Знову діє лекторій «Репліка» від Тетяни Михно

    Отже, Інститут філології вже згадав добрі традиції лінгвістичного клубу «ЗМовники» та літературної студії імені Рильського, час повертатися й до лекторію позафілологічних знань. Нагадаємо: 3 лектори, 3 цікаві теми по 20 хв на кожну (аби слухачі концентрувалися на темі якомога ефективніше). Цю чудову ідею реалізувала студентка 4 курсу україністики Тетяна Михно.

    Перша «Репліка»-2019 розповіла про політологію, вибори та… диригентське мистецтво. Можливо, дещо несподіване поєднання, але доцільне. Адже життя наше складається з різних сфер: маємо бути свідомими громадянами та водночас жити не поза прекрасним, не поза мистецтвом.

    Студент-політолог філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка Георгій Попов пояснив, що таке політика, чим вона відрізняється від науки та наскільки важлива незаангажована думка справжніх фахівців з політології, а не пропагандистів, популістів чи інших творців медіафейку.

    Студент історичного факультету КНУ Ігор Прінц, співзасновник «Ночей в Університеті» говорив про вибори як процедуру. Дискутували, чи варто псувати бюлетень і голосувати «проти всіх»? Ігор назвав країни з найменшою та найбільшою явкою, найменш та найбільш демократичні. Наприклад, в Австралії багато років поспіль явка становить понад 90%, вибори нагадують пікнік, хоча є обов’язковими для всього населення. Дільниці мають бути зручними, а в разі потреби пересуватися до осіб, які з певної причини не можуть прийти самі. Найменш демократичними були останні вибори в Афганістані, 70% якого нині контролюють таліби. Вони вбили на дільницях близько 130 тис. населення, запобігаючи його волевиявленю.

    Студентка Київського національного університету культури і мистецтв Єлизавета Левченко змінила актуальну сьогодні тему виборів на актуальну завжди – музики. Хто грає в симфонічному оркестрі? Коли виникла професія диригента? Лише в 19 ст. Що треба знати про мову жестів? Разом з Єлизаветою потримали в руках сучасну диригентську паличку (хоча нею були колись і паперові трубки, і смичок скрипаля, і просто руки, міміка, жести). Послухали камертон – прилад, який звучить ното ля і є для музикантів такою собі точкою відліку для виконання інших нот. Спершу вчаться на хорового диригента, потім – на симфонічного (хор та інструментальні виконавці). Аби оволодіти цим фахом майстерно, необхідні не лише вроджена музикальність і почуття ритму, а й відмінні пам’ять, гнучкість і добра координація, знання історії музики, організаторські та лідерські здібності.

    Фото Сергія Терещенка.
    Більше фото можна переглянути в альбомі автора: https://goo.gl/qHwfEV

    Категорії: 
  • Що таке українське кіно? Зустріч із Андрієм Кокотюхою

    11 лютого в Інституті філології відбувся кінолекторій за участі Андрія Кокотюхи. Сучасний письменник-белетрист, випускник факультету журналістики нашого університету завітав до студентів на запрошення викладача Тетяни Белімової та кафедри історії української літератури, теорії літератури і літературної творчості.

    Письменник розповів про перетворення власного роману «Червоний» у дійство на екрані, а також поділився досвідом, необхідним для потенційної роботи в Голівуді. Андрій використовує у сценарії та романі теперішній час. Він також радить сценаристам-початківцям описувати лише ті деталі інтер’єру, які буде використовувати герой. Набувати навичок допоможе робота з зарубіжними посібниками, відвідування кіностудій і власне перегляд стрічок.

    Андрій Кокотюха наголосив: «Не сперечайтесь із режисером – він зробить усе, як захоче того сам», − і поділився випадком про зйомку епізоду поцілунку, якого не було в сценарії «Червоного». Акторам довелося поступитися творчому задумові Зази Буадзе.

    Особливо цікавими були згадки про місця, де створювався фільм. У романі ми не знайдемо описів шахт. Вони ожили завдяки роботі знімальної групи, яка час від часу мала проблеми через обвали ґрунту. Копальня фон Штерна та закинуті кочубеївські штольні були знайдені випадково й одразу сподобалися режисеру. Там само, на Криворіжжі, знайшли краєвиди, подібні до уральських червоних пейзажів – ідеться про урвище, що називають "провал СРСР".

    Але найбільш вражаючим експериментом для знімальної групи стало будівництво концтабору на території одного з профтехучилищ. До цього процесу було залучено 40 художників-декораторів. Для занурення акторів в атмосферу місць позбавлення волі зібрали масовку з людей, які справді пережили цей досвід.

    Зараз на місці неприступного паркану і високої сторожової башти залишилися лише руїни, але готується приквел про долю мовчазного героя з новими декораціями західноукраїнськими часів початку ІІ світової війни. І вже сьогодні можна придбати книжку «Червоний: Без лінії фронту», створену за сценарієм до нового фільму.

    Катерина Барановська

    Фото Валерія Попова

    Категорії: 
  • Використання лінгвістичних корпусів у перекладацтві

    На запрошення кафедри теорії і практики перекладу з романських мов ім. М. Зерова до ІФ завітала к.філол.н. Марія Шведова (Київ – Єна, Німеччина) – розробниця Генерального регіонально анотованого корпусу української мови (ГРАК). Марія Шведова представила корпус студентам та викладачам, розповіла про принципи його укладання, особливості структури, проілюструвала, які саме регіональні особливості української мови можна досліджувати на зібраному в корпусі матеріалі.

    Учасники зустрічі дізналися, як задавати пошукові запити на сайті корпусу та поговорили про використання лінгвістичних корпусів у перекладацькій роботі.

    Для довідки. Корпусна лінгвістика - це розділ мовознавства, який за останнє десятиліття перейняв той досвід, який був накопичений в інших розвинених галузях, що об'єднуються терміном АОТ (автоматична обробка тексту), або ж АРТ (автоматичне розуміння тексту). Корпусна лінгвістика сьогодні має дві лінії розвитку — лінгвістичний аналіз тексту і інформаційний аналіз тексту. В Україні корпус текстів української мови розроблений співробітниками лабораторії комп'ютерної лінгвістики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка під керівництвом Наталії Дарчук. Окрім цього існує Генеральний регіонально анотований корпус української мови (ГРАК) — це корпус української мови, призначений для здійснення лінгвістичних досліджень з граматики, лексики, історії української літературної мови, а також для використання під час укладання словників та граматик.

    Фото Валерія Попова

  • Завершення Тижня перської мови

    Протягом цілого тижня для всіх зацікавлених у східній культурі тривали заходи Тижня перської мови. Програму ретельно готувала кафедра мов і літератур Близького та Середнього Сходу ІФ. У п’ятницю, 8 лютого, відбулося закриття Тижня. Доцент кафедри Анна Бочарнікова висловила сподівання, що такі дні мови і культури стануть щорічною доброю традицією. Урочистості очолювала завідувач кафедри Олена Мазепова.

    Зануритися в іранську культуру можна просто за 200 метрів від Інституту філології, на цьому наголошує кандидат філологічних кафедри Оксана Конончук, яка виступила з доповіддю про мистецтво Ірану в музеях України. На початку минулого року в Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків було організовано виставку «Харизма Ірану», де були представлені, окрім експозиції самого Музею Ханенків, експонати з Одеського музею західного і східного мистецтва. Києво-печерського заповідника та Національного музею історії України. В Україні зберігається віддзеркалення кожного етапу історії Ірану за 1000 останніх років. Так, їх небагато. Однак, як каже перське прислів’я, жменька свідчить про велике.

    Музей чекає на співпрацю з ІФ. В експонатах – ціле поле для досліджень сходознавців нашого Інституту, адже досі на предметах є нерозшифровані написи чи сюжети. Необхідно вловити й вербалізувати риси іранського мистецтва, яким уже тисяча років.

    Слухачі лекції Оксани Конончук дізналися багато цікавого. Вона окреслювала загальні ознаки іранського мистецтва, переповідала легенди, розкодовувала символи, показуючи їх на прикладі експонатів Музею Ханенків. Дізналися про пластичність і виразність найдавніших зразків іранської кераміки. Почули, що латунь – популярний метал середньовічного Ірану, адже для побуту іранців характерний блиск, сяйво. У 12-14 ст. ще лишалася пам’ять про багатство ахеменідської та сасанідської культур, але економічно подальші династії вже не спроможні були оточити себе чистим золотом. Другий аспект: іслам, що прийшов до Ірану, – релігія аскези. Латунь, схожа на золото, стала йому заміною. Також розповідалося про блакитну кераміку. Адже всім відома синя порцеляна Китаю? Так от, синій керамічний пігмент винайдений на Близькому Сході, і лише згодом перекочував у Китай, де його так і називали – перський (магометанський) синій. Також в Ірані набула розквіту техніка люстрування кераміки (декорування скла, що надає йому веселкового блиску).

    Колосального розвитку зазнала й мініатюра середньовічного Ірану. Нею оздоблювали початок рукописів та присвяту Богу й пророку Мухамеду. Присутні почули про витоки сюжету «Божественної комедії» Данте: існує легенда про те, як архангел Джабраїл разом із Мухамедом переносилися на гори Синай, Віфлеємову та Храмову, потім ангели показували Пророку пекло та рай. Пізніше, із 17 ст., розвивається ісфаганська школа мініатюри, де виникає психологізм.

    Згадали й про іранський текстиль. З доповіддю про іранське килимарство виступила студентка Вікторія Щепа. На превеликий жаль, у 19 ст. предмети давнього мистецтва (халати, манускрипти) ділили чи розрізали на частини мародери, аби дорожче розпродати.

    А ще гості могли почути про традиційну музику Ірану. До Ісламської революції 1979 р. в країні більше побутувала поп-музика, а починаючи з 1980-х докладається багато зусиль, аби відродилася класична традиційна іранська музика. Про музичне мистецтво розповідав іранський музикант Міляд Кугпає-Заде. Традиційні музичні композиції зазвичай складаються з двох вступних частин, основної частини та кульмінації. В Ірані мешкають багато етнічних груп, тому в країні існує багато народних місцевих музичних традицій. Як створюється традиційна композиція? Митці обирають один із віршів визначних поетів (Сааді, Гафіза, Хайяма) відповідно до свого характеру та душевного стану, потім визначають стиль та, нарешті, створюють саму музику. За межами Ірану вона вважається сумною, основна причина цього – події історії Ірану, зокрема монгольська навала 13 ст., коли були спалені бібліотеки, знищено багато пам’яток культури, населення пережило багато лиха. Тоді ще не існувало сучасного нотного запису, мелодія передавалася усно, від людини до людини.

    Після занурення в культуру давню гості могли побачити Іран сучасності, адже там нещодавно перебували на мовному стажуванні студентки Інституту філології Катерина Дросенко, Еліна Абдулаєва та Юлія Рябоконь, які й презентували цікавинки з мандрів. Тиждень перської мови завершився частуванням від Посольства Ісламської Республіки Ірану.
    Текст: Юлія Кузьменко.
    Фото: Валерій Попов.

  • В Інституті філології ділилися інноваційними методами в галузі шкільної лінгводидактики

    В останній день листопада в мистецькій залі Інституту філології з ініціативи кафедри методики викладання української та іноземних мов і літератур відбувся ІІІ науково-методичний семінар «Лінгводидактика в загальноосвітній школі України: інтеграція науки і практики». Свій досвід презентували найкращі вчителі київських шкіл, де поглиблено вивчають українську та іноземні мови.

    Гостей привітав завідувач кафедри, професор В’ячеслав Шовковий. Він переконаний, що такі зустрічі налагоджують живий діалог між університетською освітою та середньою школою. Радий, що у студентів-філологів зростає інтерес до фаху вчителя й освітньої спеціалізації. На семінар зійшлися магістранти та студенти – майбутні викладачі української та англійської мов, а також магістранти українських філологічних студій, що обрали методику навчання мови як спеціалізацію. Зацікавлених більшає: цьогоріч на кільканадцять бюджетних місць освітньої спеціальності було подано понад 200 заяв, «прохідний» бал ЗНО становив понад 180. Однак учитель – це не просто бали й рейтинги. Професор Олеся Любашенко вважає, що особистість учителя-філолога є рушієм суспільних процесів, а радість від спілкування з дітьми є заслуженою винагородою. Особливо в епоху розвитку нової української школи, курс на яку з поточного навчального року взяло Міністерство освіти і науки. Отже, на творчість студентів надихали вчителі-філологи – справжні зірки методичного обрію України. Студенти Інституту філології мали змогу запитати найкращих носіїв креативної думки про переваги і труднощі професії. Учасники семінару отримали феєрверк емоцій і корисні знання.

    Ігор Хворостяний, НВК «Новопечерська школа». Автор курсу «Лайфхаки з української мови та літератури» та посібника «Графіка. Фонетика. Орфоепія». Каже Ділиться думкою про скептичне ставлення до старшокласників до поняття «інновація». Головне питання: як бути цікавим сучасній дитині, говорити з нею однією мовою? Учитель не повинен робити зі школяра студента-філолога. І після вивчення дієвідмінювання чи чергувань приголосних для учня цілком нормальним є питання: як це запам’ятати та де застосувати? Будьмо прагматичними і замінімо принцип «завчив, склав, забув» на «мета, кроки, план дій». Адже ця схема працює будь-де, не лише в навчанні. Коли ми мріємо мати «Ferrari», то розраховуємо потрібну суму грошей, думаємо, як заробити, що нам для цього потрібно. Мова – це теж автомобіль мрії. Ще один важливий момент, про який згадав учитель – не йти екстенсивним шляхом! Забути про фразу «Ти мусиш», а от про відпочинок і баланс життєвих сил, насолоду від навчання дитині забувати не варто.

    Анастасія Євдокимова, НВК «Новопечерська школа». Колега й колишня студентка Ігоря Хворостяного почала з розповіді про свій шлях до вчителювання. А далі розповіла про альтернативне розв’язання проблеми контролю українського писемного мовлення. «НеТест, НеТвір – ЕСЕ!» – це універсальна форма контролю. Ми пишемо есе перед заліком, під час вступу, мотиваційні есе на посаду. І це не тільки теза, аргументи й висновки. Отже, ставте мету: що саме ви хочете перевірити в учнів? Відповідно до неї формулюйте тему й завдання, наприклад, скласти діалог із Гаррі Поттером або відредагувати інтерв’ю із героями серіалу «Школа». Фантазія учнів безмежна. Головне – запевнити школярів, що контроль – це не страшно. Учні можуть імпровізувати: чому б не створити Твіттер Тараса Шевченка чи Фейсбук-сторінку Чіпки Варениченка? Так перевіряємо знання відразу з мови й літератури. Анастасія порадила кілька ресурсів для підготовки вчителя: матеріали «Освіторії», «Media», відеокурси «Мистецького Арсеналу», книги видавництва «Pabulum», працю Шона Кові «7 звичок високоефективних підлітків». Принагідно подискутували щодо оцінки за зміст есе. Для уникнення суб’єктивності варто дати учням чіткі завдання та критерії оцінювання есею та не ставити оцінку відразу, а дати змогу вдосконалити свою працю.

    Людмила Гончарук, Київський ліцей "ЕКО" №198. Учитель продовжила говорити про креативні прийоми контролю писемного мовлення. Наголосила: варто плекати позитивні емоції від навчального матеріалу. Контроль як такий передбачає пояснення, узагальнення матеріалу; його засвоєння та застосування; вибір виду та форми перевірки знань і вмінь; аналіз та усвідомлення помилок. Можна застосовувати самоперевірку та взаємоперевірку учнів. Давати коротенькі самостійні (на 5 хв) для перевірки бази знань. Улюблені числа для контрольних шкал оцінювання – 12, 24, 48. У такому форматі можливий словниковий чи творчий диктант на 24-48 одиниць. Тематика широка: спрощення приголосних, подвоєння букв у іншомовних словах, складні для школярів правопис прислівників і відмінювання числівників тощо. Людмила розповідала, як її учні складали історію з усіма видами спрощень та винятками з правил, адже так легше запам’ятати слова. Показала, як улаштувати в класі фразеологічний брейн-ринг. Поділилася зі студентами текою «Репетитор», де розподілені завдання від фонетики до синтаксису.

    Вікторія Тарасенко, гімназія № 117 ім. Лесі Українки. Представила презентацію позакласного заходу для навчання української мови. Вікторія ділилася спостереженнями, як дивно сприймаються традиційні «вечори» Лесі Українки о 12:00 дня. Мовна освіта потребує нових форм. Після 20 років розповсюдження в Європі підхід до навчання з вихованням емоційного інтелекту (EQ) нарешті набуває популярності і в Україні. 2002 року ЮНЕСКО надіслало міністерствам освіти 145 країн світу програми «Social emotional learning», у нас вона працює близько 3 років. Учитель має подарувати учню позитив від навчання, за якою навчальний матеріал засвоюється легко і з задоволенням. У гімназії випробували різні заходи та методи. Наприклад, мозковий штурм «Що таке свобода?», створення плакату на задану тему, шкільні квести-мандрівки по мовних «станціях», де діти виконують філологічні завдання із фразеології, словникові диктанти, ребуси. Також Вікторія описала екскурсію її класу до Головпошти Києва у День матері. Таким чином діти навчилися писати звичайні паперові листи за правилами граматики та епістолярних жанрів. Нині учитель працює з поколінням Z , якому притаманні зацікавлення гаджетами та обмежене спілкування з батьками… Сучасні діти не вміють висловлювати емоції, а теми для вивчення відірвані від реальності. Тому такий позакласний захід розчулив батьків, А з дітьми, які отримали таке шляхетне завдання – написати мамі листа і відправити його власноруч, відбулися метаморфози, вони розкрилися, училися дарувати емоцію найдорожчій людині.

    Діана Мельникова, СЗШ № 35. Учитель та письменниця, автор "Розбишацького детективу", Діана говорила про творче розв’язання проблеми усної та писемної грамотності в ігровій діяльності школярів. Гра збуджує зацікавлення учнів, привертає увагу, створює азарт, дух змагань, крім того, допомагає легше узагальнити та закріпити здобуті знання. На 45-хвилинному уроці гра повинна бути нетривалим епізодом. Але навіть у короткій грі за рахунок підвищеної концентрації уваги учитель зможе наголосити на важливому або ж школярі зрозуміють ключові моменти самі. Діана навела кілька методів, які використовує сама, означивши їх переваги. Ігри «Угадай, хто я» та «Крокодил» підійдуть для узагальнення кількох тем із мови чи з літератури, так залучається до роботи весь клас. Гра «Капелюх» актуалізує асоціації дітей із вивченими поняттями. «Я редактор» – рольова гра, яка є етапом для створення шкільного журналу. Музично-синтаксична вікторина – де діти співають, а потім шукають синтаксичні особливості, аналізують речення, розбудить приємні емоції. Міждисциплінарна гра «Музична пауза» , змістом якої є опис та називання прослуханого аудіофрагменту може містити конкретне мовне завдання. Можна також писати есе чи творчий переказ за мультфільмами й кінострічками – і це також буде гра в автора, письменника.

    Оксана Ющенко, спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 207 з поглибленим вивченням англійської мови.Презентувала різноманітні онлайн-ресурси, які доцільно використовувати на уроках української мови. Як уже було згадано, діти сьогодні нерозлучні з гаджетами, отож варто показати їм, що за допомогою смартфона можна ще й учитися та отримувати хороші оцінки. https://wordart.com/ - хмари слів , у яких простежуються асоціації з навчальними термінами. https://prezi.com/ - створення презентацій, у яких поєднано знання української культури та можна додавати медіафайли). https://www.classtime.com/uk/ - онлайн-відповіді на задану на уроці тему. https://kahoot.it/ - дуже популярна платформа для створення тестів. Учасники семінару радо взяли участь у змаганнях, зорганізованих Оксаною, та визначили свій рівень знань з української морфології/

    У підсумку запрошені вчителі, викладачі кафедри, студенти й магістранти зійшлися на спільній тезі: учитель-філолог повинен бути цікавим і креативним, отримувати задоволення від навчання і навчатися сам у спілкуванні з дитиною. Він водночас товариш, психолог і помічник, зразок грамотного мовлення. І варто хвалити учнів, хоч за крихітні успіхи. Повторюймо школярам: «Ти все знаєш! Ти все зможеш!»

    Текст: Юлія Кузьменко
    Редактор: професор Олеся Любашенко
    Фото: Валерій Попов

  • Візит Жана-Іва Бассоля, директора Інституту письмового та усного перекладу та міжнародних відносин Страсбурзького університету

    29-30 листопада в Інституті філології перебував з візитом Жан-Ів Бассоль (Jean-Yves BASSOLE), доктор філософії, доктор філологічних наук, директор Інституту письмового та усного перекладу та міжнародних відносин Страсбурзького університету, завідувач відділення неоелліністики цього Інституту.

    Зокрема, 29 листопада Жан-Ів Бассоль провів відкриту лекцію для студентів спеціальності «переклад» на тему «Латинські/грецькі дублети у сучасній французькій мові» та відповідав на численні питання студентів щодо особливостей підготовки перекладачів у Страсбурзькому університеті.

    30 листопада відбулася його зустріч з проректором з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв'язків П.О.Бехом та обговорення проекту подвійних дипломів Інституту письмового та усного перекладу та міжнародних відносин Страсбурзького університету.

    Довідка: Жан-Ів Бассоль викладає курси «Термінологія», «Європейські інституції» в Інституті письмового та усного перекладу та міжнародних відносин Страсбурзького університету. Студентам магістерського відділення для пари мов новогрецька-французька викладає «Письмовий двосторонній переклад», «Субтитрування», «Літературний переклад (театральні твори)». Працював присяжним судовим перекладачем при Апеляційному суді м.Кольмар, Франція. У своєму творчому доробку має друковані праці з термінології, письмового перекладу, перекладені театральні твори.

    Інформація надана Світланою Зубцовою,
    асистентом кафедри ТПП романських мов імені М.Зерова
    Фото: Валерій Попов

  • Лекторій «Репліка» прощається до наступного семестру

    Усі ми знаємо, що сесія близько. Але це не привід не відвідувати постійний лекторій Тетяни Михно «Репліка». У цю середу, 28 листопада, Таня побажала всім успіху та гарних канікул. Але перед тим почули ще три цікаві теми.

    Член NGO "Logos" Юлія Логвіновська розповідала про можливості програми короткострокових молодіжних обмінів Erasmus+. Обмін відбувається за програмами найрізноманітнішої спрямованості. Це часто проекти самих студентів (культурно-просвітницькі, із захисту прав, волонтерські тощо). Країни ЄС та їх партнери беруть молодь, покривають витрати на транспорт, харчування та проживання. Вік - від 13 до 30 років, у групі від 6 до 60 учасників. Обов’язковим є знання англійської мови та мотивація кандидата. Поради від спікера: уважно читайте опис проекту. Зрозумійте, для чого він потрібен, складіть список власних досягнень, подумки розподіліть інформацію між усіма питаннями анкети. Вкажіть, чому саме ви ідеальний кандидат і як збираєтеся використати отриманий досвід у майбутньому. Не треба води! Будьте щирими. Тримайтеся золотої середини. І нехай ваша співбесіда із «О Боже, що казати?» перетвориться на «О Боже, мене взяли!»

    Голова Київського відділу Ліги студентів АПУ Наталія Чоп говорила про основне в податках. Ми платимо їх усі. Є навіть жарт, що в житті неминучі дві речі – смерть і податки. У нас система навіть легша, ніж у США: там деякі податки досягають 40%, а декларації кожен громадянин мусить заповнювати сам. У нас податки – 18% плюс соціальний внесок.І платимо ми їх не з доходів, а з різниці між доходами й витратами – з прибутку. Наталія розповіла про особливості ПДВ.

    Екскурсовод «Ночей в Університеті» з історичного факультету Роман Гондз порівнював представників «втраченого покоління» (Європа) та біт-покоління (США). Перші надихалися війною. Висловлювали пережите, були одинаками. Їхня творчість охоплює 1918-45 рр. Після Першої світової ці автори так і не знайшли себе в мирному світі, а читачі в свою чергу неправильно розуміли, про що вони пишуть. Як згадував Ремарк: «Я хотів показати смерть, а люди побачили життя». Однак у СРСР їх друкували, вважали прозорими, а ідеї «безпечними». На відміну від бітників. Їх період умовно – 1945-60 рр. Влада їм не шкодила, а вони з нею не боролися, навпаки надихалися політичними змінами. Навіть Друга світова для них не стала болючою травмою, а означала економічне зростання. Мали свою структуру. Були наближені до людей. Їм закидали псевдоінтелектуальність. Врешті біт-покоління переродилося в нелітературний напрям – гіпі.

    Конспекти лекцій, фотозвіти й подальші анонси – на сторінках «Репліки» в соцмережах.

    Юлія Кузьменко

    Категорії: 
  • Гра слів: теорія та практика

    Саме такою 22 листопада була тема заключних у семестрі «Змовників». Мову вела студентка-україніст 3 курсу Анна Бакума.

    Найголовніша її порада – обирайте тему курсової не для галочки, а в радість і на користь. Адже мовна гра була темою курсової дівчини. Аня ходила містом і фотографувала приклади для матеріалу свого дослідження. Виявляється, у рекламних слоганах і назвах закладів це явище – чи не найпоширеніший засіб.

    «Першопроходцями» у мовній грі були Платон і Сократ, автор самого терміна – австрійський філософ Людвіг Вітгенштайн. За словами польської дослідниці Урсули Канторчик, відсутність мовної гри розвиває шаблонне мовлення, лінь читача, сприяє пасивному сприйняттю. Функції мовної гри різні експресивна, комічна. Емоційна, оцінна, інформаційна, естетична та розважальна, мовотворча та атрактивна (контактовстановлювальна). Остання є особливо важливою. Привернути увагу реципієнта, зламати горизонт його очікувань. Мовою граємося в неймінгу, рекламі, піснях і. звісно ж, у процесі живого мовлення. Гості лінгвоклубу щиро сміялися з прикладів гри в мемах, які дібрала Анна. Вона також покласифікувала прийоми мовної гри. Вони бувають графічні, словотвірні, морфологічні, лексичні й фонетичні, останні два – найпродуктивніші. Популярні ще засоби: використання елементів інших мов, засобів інтернет-комунікації та спецсимволів, великої літери (капіталізація).

    Як же правильно творити гру? Має бути мовець, обране для гри слово, реципієнт і трішки фантазії. Обміркуйте слово з різних аспектів, але не передайте куті меду! Лектор зачитувала дуже невдалі приклади мовної гри. Чи потрібно це контролювати, аби убезпечити мову від недолугостей? Питання лишилося відкритим». Але дбаймо про мовний смак!» - закликає голова «Змовників» Оксана Мацько. І додає: «Ваша мовна гра має бути філігранною та елегантною».

    Юлія Кузьменко

  • «Репліка»: про екологію, каву та риторику

    На передостанню зустріч цього семестру Тетяна Михно запросила Анастасію Прокопчук, Марію Гріньову та Костянтина Рябцева. Усі троє – студенти ІФ. Про що розповідали?

    Настя говорила, як гостро нині стоїть питання екології Україні й загалом на планеті. Ми можемо долучатися до проекту «Україна без сміття»: http://nowaste.com.ua/ Сортувати сміття, вивозити на спеціальні пункти. Навіть продукція із позначкою можливості вторинної переробки шкідлива, адже врешті продукти все одно йдуть на смітник. Із 2021 року парламент ЄС заборонить одноразовий посуд. Борімося з пластиком та поліетиленом! Їх виготовляють із нафти, відходи засмічують Світовий океан. Щомиті на планеті викидається 20 тисяч пластикових пляшок, а звичайна трубочка для коктейлю може стати убивцею мешканця морських вод. Купуйте полотняні торбинки, подавайте й іншим приклад, як це робить Анастасія зі своїми подругами. Також лектор порадила книгу «Дім – нуль відходів» Беа Джонсон. І перейшла до іншої підтеми – шкоди тваринництва. Через людську діяльність уже знищено 65% біорізноманіття. Тваринництво можна замінити вегетаріанством. Настя продемонструвала фільм австралійських дослідників про знищення тварин на м’ясо. Фільм не лишив байдужим. Порадила також стрічки «Земляни» та «Скотозмова»; остання розвінчує славу «Greenpeace». «Краще бути частиною вирішення проблеми, аніж самою проблемою», - запевняє дівчина. Можна почати з малого: бодай брати каву у свою чашку.

    А решту про каву знає Марія Гріньова, друга гостя лекторію. Маша працювала баристою. Вона не живе без кави, п’є екстремальну денну дозу – понад 500 мл, тоді як норма – 300-400 мл на день. Це 2-3 чашки. Дівчина розповіла 3 легенди винайдення кави. Завдяки пастухам, пожежам чи монахам? Невідомо, як, але відомо, що кава народилася в Ефіопії. І саме звідти вона найкраща. Розвінчали міфи. По-перше, ніколи не пийте каву без кофеїну: це отрута, створена штучним хімічним способом. Розчинну Маша теж не радить: це труха, яка лишається після 3-4 варінь зерен під високим тиском. По-друге, кава – не наркотик. Може виникати поступове звикання, фізична потреба чи психологічна залежність, але «ніхто не вбиватиме за чашечку еспресо». Якщо ви все ж перебільшили з кавою, випийте більше води чи молока (антиоксиданту), з’їжте калорійну їжу чи просто прогуляйтеся на свіжому повітрі. По-третє, каву можна вагітним і дітям з 8 років. Її можна на ніч. Виняток до всього цього – певні проблеми з судинами. Однак денна норма кави знижує ризик хвороби Альцгеймера.

    І третю міні-лекцію провів уже відомий «Репліці» Костянтин Рябцев. Він поділився секретами успішного виступу з теорії риторики. Риторика виникла в Давній Греції серед софістів, агностиків. Вони вважали, що істини немає, отже, бажане можна видавати за істину. Учили, як саме це робити. Спершу майстерність використовували в судах. Розквіт риторики – Давній Рим. Костянтин запевняє, що й нині основні етапи створення якісної промови незмінні. Спершу добираємо матеріали. Потім розташовуємо їх. Враховуємо, скільки частин матиме промова, скільки ми – часу, яка аудиторія. Далі – елокуція, або ж побудова власне висловлювання, добір слів і риторичних фігур. Меморія: краще запам’ятати промову й щось забути, аніж читати з аркуша. Та пронунціація – виразна вимова. Є три основні аспекти риторики: навчати, розважати, збуджувати. Залежно від мети й ситуації маємо різне співвідношення цих складників у промові (адже не жартуємо ми на поминках). Всі так чи інак колись виступали перед аудиторією. І хоч багато хто вважає, що публічні виступи – «не його», навчитися можна. Ще одна порада від лектора: будьте самі собі звинувачувачами. Шукайте не аргументи на доведення, а для спростування, щоб потім бути готовими до всього.

    Юлія Кузьменко

Сторінки

Subscribe to лекція