лекція

  • В Інституті філології ділилися інноваційними методами в галузі шкільної лінгводидактики

    В останній день листопада в мистецькій залі Інституту філології з ініціативи кафедри методики викладання української та іноземних мов і літератур відбувся ІІІ науково-методичний семінар «Лінгводидактика в загальноосвітній школі України: інтеграція науки і практики». Свій досвід презентували найкращі вчителі київських шкіл, де поглиблено вивчають українську та іноземні мови.

    Гостей привітав завідувач кафедри, професор В’ячеслав Шовковий. Він переконаний, що такі зустрічі налагоджують живий діалог між університетською освітою та середньою школою. Радий, що у студентів-філологів зростає інтерес до фаху вчителя й освітньої спеціалізації. На семінар зійшлися магістранти та студенти – майбутні викладачі української та англійської мов, а також магістранти українських філологічних студій, що обрали методику навчання мови як спеціалізацію. Зацікавлених більшає: цьогоріч на кільканадцять бюджетних місць освітньої спеціальності було подано понад 200 заяв, «прохідний» бал ЗНО становив понад 180. Однак учитель – це не просто бали й рейтинги. Професор Олеся Любашенко вважає, що особистість учителя-філолога є рушієм суспільних процесів, а радість від спілкування з дітьми є заслуженою винагородою. Особливо в епоху розвитку нової української школи, курс на яку з поточного навчального року взяло Міністерство освіти і науки. Отже, на творчість студентів надихали вчителі-філологи – справжні зірки методичного обрію України. Студенти Інституту філології мали змогу запитати найкращих носіїв креативної думки про переваги і труднощі професії. Учасники семінару отримали феєрверк емоцій і корисні знання.

    Ігор Хворостяний, НВК «Новопечерська школа». Автор курсу «Лайфхаки з української мови та літератури» та посібника «Графіка. Фонетика. Орфоепія». Каже Ділиться думкою про скептичне ставлення до старшокласників до поняття «інновація». Головне питання: як бути цікавим сучасній дитині, говорити з нею однією мовою? Учитель не повинен робити зі школяра студента-філолога. І після вивчення дієвідмінювання чи чергувань приголосних для учня цілком нормальним є питання: як це запам’ятати та де застосувати? Будьмо прагматичними і замінімо принцип «завчив, склав, забув» на «мета, кроки, план дій». Адже ця схема працює будь-де, не лише в навчанні. Коли ми мріємо мати «Ferrari», то розраховуємо потрібну суму грошей, думаємо, як заробити, що нам для цього потрібно. Мова – це теж автомобіль мрії. Ще один важливий момент, про який згадав учитель – не йти екстенсивним шляхом! Забути про фразу «Ти мусиш», а от про відпочинок і баланс життєвих сил, насолоду від навчання дитині забувати не варто.

    Анастасія Євдокимова, НВК «Новопечерська школа». Колега й колишня студентка Ігоря Хворостяного почала з розповіді про свій шлях до вчителювання. А далі розповіла про альтернативне розв’язання проблеми контролю українського писемного мовлення. «НеТест, НеТвір – ЕСЕ!» – це універсальна форма контролю. Ми пишемо есе перед заліком, під час вступу, мотиваційні есе на посаду. І це не тільки теза, аргументи й висновки. Отже, ставте мету: що саме ви хочете перевірити в учнів? Відповідно до неї формулюйте тему й завдання, наприклад, скласти діалог із Гаррі Поттером або відредагувати інтерв’ю із героями серіалу «Школа». Фантазія учнів безмежна. Головне – запевнити школярів, що контроль – це не страшно. Учні можуть імпровізувати: чому б не створити Твіттер Тараса Шевченка чи Фейсбук-сторінку Чіпки Варениченка? Так перевіряємо знання відразу з мови й літератури. Анастасія порадила кілька ресурсів для підготовки вчителя: матеріали «Освіторії», «Media», відеокурси «Мистецького Арсеналу», книги видавництва «Pabulum», працю Шона Кові «7 звичок високоефективних підлітків». Принагідно подискутували щодо оцінки за зміст есе. Для уникнення суб’єктивності варто дати учням чіткі завдання та критерії оцінювання есею та не ставити оцінку відразу, а дати змогу вдосконалити свою працю.

    Людмила Гончарук, Київський ліцей "ЕКО" №198. Учитель продовжила говорити про креативні прийоми контролю писемного мовлення. Наголосила: варто плекати позитивні емоції від навчального матеріалу. Контроль як такий передбачає пояснення, узагальнення матеріалу; його засвоєння та застосування; вибір виду та форми перевірки знань і вмінь; аналіз та усвідомлення помилок. Можна застосовувати самоперевірку та взаємоперевірку учнів. Давати коротенькі самостійні (на 5 хв) для перевірки бази знань. Улюблені числа для контрольних шкал оцінювання – 12, 24, 48. У такому форматі можливий словниковий чи творчий диктант на 24-48 одиниць. Тематика широка: спрощення приголосних, подвоєння букв у іншомовних словах, складні для школярів правопис прислівників і відмінювання числівників тощо. Людмила розповідала, як її учні складали історію з усіма видами спрощень та винятками з правил, адже так легше запам’ятати слова. Показала, як улаштувати в класі фразеологічний брейн-ринг. Поділилася зі студентами текою «Репетитор», де розподілені завдання від фонетики до синтаксису.

    Вікторія Тарасенко, гімназія № 117 ім. Лесі Українки. Представила презентацію позакласного заходу для навчання української мови. Вікторія ділилася спостереженнями, як дивно сприймаються традиційні «вечори» Лесі Українки о 12:00 дня. Мовна освіта потребує нових форм. Після 20 років розповсюдження в Європі підхід до навчання з вихованням емоційного інтелекту (EQ) нарешті набуває популярності і в Україні. 2002 року ЮНЕСКО надіслало міністерствам освіти 145 країн світу програми «Social emotional learning», у нас вона працює близько 3 років. Учитель має подарувати учню позитив від навчання, за якою навчальний матеріал засвоюється легко і з задоволенням. У гімназії випробували різні заходи та методи. Наприклад, мозковий штурм «Що таке свобода?», створення плакату на задану тему, шкільні квести-мандрівки по мовних «станціях», де діти виконують філологічні завдання із фразеології, словникові диктанти, ребуси. Також Вікторія описала екскурсію її класу до Головпошти Києва у День матері. Таким чином діти навчилися писати звичайні паперові листи за правилами граматики та епістолярних жанрів. Нині учитель працює з поколінням Z , якому притаманні зацікавлення гаджетами та обмежене спілкування з батьками… Сучасні діти не вміють висловлювати емоції, а теми для вивчення відірвані від реальності. Тому такий позакласний захід розчулив батьків, А з дітьми, які отримали таке шляхетне завдання – написати мамі листа і відправити його власноруч, відбулися метаморфози, вони розкрилися, училися дарувати емоцію найдорожчій людині.

    Діана Мельникова, СЗШ № 35. Учитель та письменниця, автор "Розбишацького детективу", Діана говорила про творче розв’язання проблеми усної та писемної грамотності в ігровій діяльності школярів. Гра збуджує зацікавлення учнів, привертає увагу, створює азарт, дух змагань, крім того, допомагає легше узагальнити та закріпити здобуті знання. На 45-хвилинному уроці гра повинна бути нетривалим епізодом. Але навіть у короткій грі за рахунок підвищеної концентрації уваги учитель зможе наголосити на важливому або ж школярі зрозуміють ключові моменти самі. Діана навела кілька методів, які використовує сама, означивши їх переваги. Ігри «Угадай, хто я» та «Крокодил» підійдуть для узагальнення кількох тем із мови чи з літератури, так залучається до роботи весь клас. Гра «Капелюх» актуалізує асоціації дітей із вивченими поняттями. «Я редактор» – рольова гра, яка є етапом для створення шкільного журналу. Музично-синтаксична вікторина – де діти співають, а потім шукають синтаксичні особливості, аналізують речення, розбудить приємні емоції. Міждисциплінарна гра «Музична пауза» , змістом якої є опис та називання прослуханого аудіофрагменту може містити конкретне мовне завдання. Можна також писати есе чи творчий переказ за мультфільмами й кінострічками – і це також буде гра в автора, письменника.

    Оксана Ющенко, спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 207 з поглибленим вивченням англійської мови.Презентувала різноманітні онлайн-ресурси, які доцільно використовувати на уроках української мови. Як уже було згадано, діти сьогодні нерозлучні з гаджетами, отож варто показати їм, що за допомогою смартфона можна ще й учитися та отримувати хороші оцінки. https://wordart.com/ - хмари слів , у яких простежуються асоціації з навчальними термінами. https://prezi.com/ - створення презентацій, у яких поєднано знання української культури та можна додавати медіафайли). https://www.classtime.com/uk/ - онлайн-відповіді на задану на уроці тему. https://kahoot.it/ - дуже популярна платформа для створення тестів. Учасники семінару радо взяли участь у змаганнях, зорганізованих Оксаною, та визначили свій рівень знань з української морфології/

    У підсумку запрошені вчителі, викладачі кафедри, студенти й магістранти зійшлися на спільній тезі: учитель-філолог повинен бути цікавим і креативним, отримувати задоволення від навчання і навчатися сам у спілкуванні з дитиною. Він водночас товариш, психолог і помічник, зразок грамотного мовлення. І варто хвалити учнів, хоч за крихітні успіхи. Повторюймо школярам: «Ти все знаєш! Ти все зможеш!»

    Текст: Юлія Кузьменко
    Редактор: професор Олеся Любашенко
    Фото: Валерій Попов

  • Візит Жана-Іва Бассоля, директора Інституту письмового та усного перекладу та міжнародних відносин Страсбурзького університету

    29-30 листопада в Інституті філології перебував з візитом Жан-Ів Бассоль (Jean-Yves BASSOLE), доктор філософії, доктор філологічних наук, директор Інституту письмового та усного перекладу та міжнародних відносин Страсбурзького університету, завідувач відділення неоелліністики цього Інституту.

    Зокрема, 29 листопада Жан-Ів Бассоль провів відкриту лекцію для студентів спеціальності «переклад» на тему «Латинські/грецькі дублети у сучасній французькій мові» та відповідав на численні питання студентів щодо особливостей підготовки перекладачів у Страсбурзькому університеті.

    30 листопада відбулася його зустріч з проректором з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв'язків П.О.Бехом та обговорення проекту подвійних дипломів Інституту письмового та усного перекладу та міжнародних відносин Страсбурзького університету.

    Довідка: Жан-Ів Бассоль викладає курси «Термінологія», «Європейські інституції» в Інституті письмового та усного перекладу та міжнародних відносин Страсбурзького університету. Студентам магістерського відділення для пари мов новогрецька-французька викладає «Письмовий двосторонній переклад», «Субтитрування», «Літературний переклад (театральні твори)». Працював присяжним судовим перекладачем при Апеляційному суді м.Кольмар, Франція. У своєму творчому доробку має друковані праці з термінології, письмового перекладу, перекладені театральні твори.

    Інформація надана Світланою Зубцовою,
    асистентом кафедри ТПП романських мов імені М.Зерова
    Фото: Валерій Попов

  • Лекторій «Репліка» прощається до наступного семестру

    Усі ми знаємо, що сесія близько. Але це не привід не відвідувати постійний лекторій Тетяни Михно «Репліка». У цю середу, 28 листопада, Таня побажала всім успіху та гарних канікул. Але перед тим почули ще три цікаві теми.

    Член NGO "Logos" Юлія Логвіновська розповідала про можливості програми короткострокових молодіжних обмінів Erasmus+. Обмін відбувається за програмами найрізноманітнішої спрямованості. Це часто проекти самих студентів (культурно-просвітницькі, із захисту прав, волонтерські тощо). Країни ЄС та їх партнери беруть молодь, покривають витрати на транспорт, харчування та проживання. Вік - від 13 до 30 років, у групі від 6 до 60 учасників. Обов’язковим є знання англійської мови та мотивація кандидата. Поради від спікера: уважно читайте опис проекту. Зрозумійте, для чого він потрібен, складіть список власних досягнень, подумки розподіліть інформацію між усіма питаннями анкети. Вкажіть, чому саме ви ідеальний кандидат і як збираєтеся використати отриманий досвід у майбутньому. Не треба води! Будьте щирими. Тримайтеся золотої середини. І нехай ваша співбесіда із «О Боже, що казати?» перетвориться на «О Боже, мене взяли!»

    Голова Київського відділу Ліги студентів АПУ Наталія Чоп говорила про основне в податках. Ми платимо їх усі. Є навіть жарт, що в житті неминучі дві речі – смерть і податки. У нас система навіть легша, ніж у США: там деякі податки досягають 40%, а декларації кожен громадянин мусить заповнювати сам. У нас податки – 18% плюс соціальний внесок.І платимо ми їх не з доходів, а з різниці між доходами й витратами – з прибутку. Наталія розповіла про особливості ПДВ.

    Екскурсовод «Ночей в Університеті» з історичного факультету Роман Гондз порівнював представників «втраченого покоління» (Європа) та біт-покоління (США). Перші надихалися війною. Висловлювали пережите, були одинаками. Їхня творчість охоплює 1918-45 рр. Після Першої світової ці автори так і не знайшли себе в мирному світі, а читачі в свою чергу неправильно розуміли, про що вони пишуть. Як згадував Ремарк: «Я хотів показати смерть, а люди побачили життя». Однак у СРСР їх друкували, вважали прозорими, а ідеї «безпечними». На відміну від бітників. Їх період умовно – 1945-60 рр. Влада їм не шкодила, а вони з нею не боролися, навпаки надихалися політичними змінами. Навіть Друга світова для них не стала болючою травмою, а означала економічне зростання. Мали свою структуру. Були наближені до людей. Їм закидали псевдоінтелектуальність. Врешті біт-покоління переродилося в нелітературний напрям – гіпі.

    Конспекти лекцій, фотозвіти й подальші анонси – на сторінках «Репліки» в соцмережах.

    Юлія Кузьменко

    Категорії: 
  • Гра слів: теорія та практика

    Саме такою 22 листопада була тема заключних у семестрі «Змовників». Мову вела студентка-україніст 3 курсу Анна Бакума.

    Найголовніша її порада – обирайте тему курсової не для галочки, а в радість і на користь. Адже мовна гра була темою курсової дівчини. Аня ходила містом і фотографувала приклади для матеріалу свого дослідження. Виявляється, у рекламних слоганах і назвах закладів це явище – чи не найпоширеніший засіб.

    «Першопроходцями» у мовній грі були Платон і Сократ, автор самого терміна – австрійський філософ Людвіг Вітгенштайн. За словами польської дослідниці Урсули Канторчик, відсутність мовної гри розвиває шаблонне мовлення, лінь читача, сприяє пасивному сприйняттю. Функції мовної гри різні експресивна, комічна. Емоційна, оцінна, інформаційна, естетична та розважальна, мовотворча та атрактивна (контактовстановлювальна). Остання є особливо важливою. Привернути увагу реципієнта, зламати горизонт його очікувань. Мовою граємося в неймінгу, рекламі, піснях і. звісно ж, у процесі живого мовлення. Гості лінгвоклубу щиро сміялися з прикладів гри в мемах, які дібрала Анна. Вона також покласифікувала прийоми мовної гри. Вони бувають графічні, словотвірні, морфологічні, лексичні й фонетичні, останні два – найпродуктивніші. Популярні ще засоби: використання елементів інших мов, засобів інтернет-комунікації та спецсимволів, великої літери (капіталізація).

    Як же правильно творити гру? Має бути мовець, обране для гри слово, реципієнт і трішки фантазії. Обміркуйте слово з різних аспектів, але не передайте куті меду! Лектор зачитувала дуже невдалі приклади мовної гри. Чи потрібно це контролювати, аби убезпечити мову від недолугостей? Питання лишилося відкритим». Але дбаймо про мовний смак!» - закликає голова «Змовників» Оксана Мацько. І додає: «Ваша мовна гра має бути філігранною та елегантною».

    Юлія Кузьменко

  • «Репліка»: про екологію, каву та риторику

    На передостанню зустріч цього семестру Тетяна Михно запросила Анастасію Прокопчук, Марію Гріньову та Костянтина Рябцева. Усі троє – студенти ІФ. Про що розповідали?

    Настя говорила, як гостро нині стоїть питання екології Україні й загалом на планеті. Ми можемо долучатися до проекту «Україна без сміття»: http://nowaste.com.ua/ Сортувати сміття, вивозити на спеціальні пункти. Навіть продукція із позначкою можливості вторинної переробки шкідлива, адже врешті продукти все одно йдуть на смітник. Із 2021 року парламент ЄС заборонить одноразовий посуд. Борімося з пластиком та поліетиленом! Їх виготовляють із нафти, відходи засмічують Світовий океан. Щомиті на планеті викидається 20 тисяч пластикових пляшок, а звичайна трубочка для коктейлю може стати убивцею мешканця морських вод. Купуйте полотняні торбинки, подавайте й іншим приклад, як це робить Анастасія зі своїми подругами. Також лектор порадила книгу «Дім – нуль відходів» Беа Джонсон. І перейшла до іншої підтеми – шкоди тваринництва. Через людську діяльність уже знищено 65% біорізноманіття. Тваринництво можна замінити вегетаріанством. Настя продемонструвала фільм австралійських дослідників про знищення тварин на м’ясо. Фільм не лишив байдужим. Порадила також стрічки «Земляни» та «Скотозмова»; остання розвінчує славу «Greenpeace». «Краще бути частиною вирішення проблеми, аніж самою проблемою», - запевняє дівчина. Можна почати з малого: бодай брати каву у свою чашку.

    А решту про каву знає Марія Гріньова, друга гостя лекторію. Маша працювала баристою. Вона не живе без кави, п’є екстремальну денну дозу – понад 500 мл, тоді як норма – 300-400 мл на день. Це 2-3 чашки. Дівчина розповіла 3 легенди винайдення кави. Завдяки пастухам, пожежам чи монахам? Невідомо, як, але відомо, що кава народилася в Ефіопії. І саме звідти вона найкраща. Розвінчали міфи. По-перше, ніколи не пийте каву без кофеїну: це отрута, створена штучним хімічним способом. Розчинну Маша теж не радить: це труха, яка лишається після 3-4 варінь зерен під високим тиском. По-друге, кава – не наркотик. Може виникати поступове звикання, фізична потреба чи психологічна залежність, але «ніхто не вбиватиме за чашечку еспресо». Якщо ви все ж перебільшили з кавою, випийте більше води чи молока (антиоксиданту), з’їжте калорійну їжу чи просто прогуляйтеся на свіжому повітрі. По-третє, каву можна вагітним і дітям з 8 років. Її можна на ніч. Виняток до всього цього – певні проблеми з судинами. Однак денна норма кави знижує ризик хвороби Альцгеймера.

    І третю міні-лекцію провів уже відомий «Репліці» Костянтин Рябцев. Він поділився секретами успішного виступу з теорії риторики. Риторика виникла в Давній Греції серед софістів, агностиків. Вони вважали, що істини немає, отже, бажане можна видавати за істину. Учили, як саме це робити. Спершу майстерність використовували в судах. Розквіт риторики – Давній Рим. Костянтин запевняє, що й нині основні етапи створення якісної промови незмінні. Спершу добираємо матеріали. Потім розташовуємо їх. Враховуємо, скільки частин матиме промова, скільки ми – часу, яка аудиторія. Далі – елокуція, або ж побудова власне висловлювання, добір слів і риторичних фігур. Меморія: краще запам’ятати промову й щось забути, аніж читати з аркуша. Та пронунціація – виразна вимова. Є три основні аспекти риторики: навчати, розважати, збуджувати. Залежно від мети й ситуації маємо різне співвідношення цих складників у промові (адже не жартуємо ми на поминках). Всі так чи інак колись виступали перед аудиторією. І хоч багато хто вважає, що публічні виступи – «не його», навчитися можна. Ще одна порада від лектора: будьте самі собі звинувачувачами. Шукайте не аргументи на доведення, а для спростування, щоб потім бути готовими до всього.

    Юлія Кузьменко

  • Лекція "Тюркська міфологічна лексика як фрагмент мовної картини світу"

    На завершення Тижня тюркських мов 9 листопада відбулася лекція Катерини Корнієць. Асистент кафедри підготувала цікаву інформацію, аби студенти, які вивчають турецьку мову, дізналися більше про фразеологію тюркських мов і первісні вірування тюркських народів. Також студенти переглянули науково-популярний фільм.

    Катерина Анатоліївна розповідала про тенгріанство – релігію татар, казахів, турків, монголів, тувинців і багатьох інших народів. Це монотеїстична релігія, де єдиним богом вважають Тангрі – Бога Неба. Його дружина Єр уособлює землю та всюди в міфології присутня поряд із ним. Він творець іще 16 божеств природи. Всі ці духи асоціювалися з чимось хорошим, сама релігія несла лише позитив. Вважалося, якщо природа гнівається, то так вона карає людей за провини. Заборонялося оскверняти природу. Неабияк шанували старших, предків, історію. У тенгріанстві закладено, що людина – не раб Божий, а частина Бога. Єдиний «негативний персонаж» у міфології тюрків – Ерлік, Бог підземного царства. Окрім підземелля, є верхній рівень світу – небо, та середній, де править Умей – божество-початок усього живого. Усі три рівні об’єднував Тенгрі. У віруваннях є дерево життя Байтарек, символом якого була тополя чи береза. Центр неба – Полярна зірка, це точка золотої осі, якою колись розділив Тенгрі небо й землю, навколо якої обертаються зорі. Розказала Катерина Корнієць і про початок уявлень, а саме проведення 12-річний цикл неба, для сучасної людини це східний гороскоп. На землі Тенгрі мав намісників – шаманів.

    Багато цікавинок почули від лектора про сучасну фразеологію турецької, витоки якої – саме з тенгріанства. До речі, ці фразеологізми часто перегукуються з українськими. Наведемо кілька: «Ерлік постарався», або «слід диявола», - про фізичні вади людини; «хитрий, як диявол» - від легенди про те, як Ерлік обдурив Тенгрі.
    Варто згадати кілька тюркських традицій, які походять від давніх вірувань. Не можна просто так копати землю, це образа її, і може настати покарання – смерть. Перед прийняттям подарунку потрібно кинути його на землю, щоб усе лихе пішло туди. Не можна каламутити воду, аби не турбувати божество води Су, яке живе в річці під каменем. Після помиття рук не можна струшувати краплі. Тюрки навіть не гасили вогонь у разі пожежі, аби не ображати божество, а попіл вважали цілющим.
    Було цікаво дізнатися про релігію, що сягає І тисячоліття до н. е. та порівняти давні уявлення тюрків із українськими традиціями. Вірування віддзеркалює фразеологія, на що філологам варто звертати увагу.

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Валерій Попов

    Категорії: 
  • ЗМовники: диктор «UA: Радіо Промінь» Вікторія Польченко розповіла про майстерність голосу

    Завжди очікувані події – засідання лінгвістичного клубу «ЗМовники» та святкування «Тижня ІФ» ̶ поєдналися. До Інституту завітала Вікторія Польченко. Вона розповіла про свій цікавий шлях від пацієнта логопеда із серйозними дефектами мовлення до диктора прямого ефіру (працює в ефірі з 17 років). Вікторія звучить так, що її хочеться слухати. Діапазон її тем – від новин до дитячих постановок. Вікторія поділилася своїми секретами.

    Вікторія – креативний директор «UA: Радіо Промінь», випускниця Інституту журналістики КНУ. Це людина, яку в 7 років привели до логопеда, бо не вимовляла половину звуків. І саме тому Вікторія впевнено каже: дикцію у 100% випадків можна виправити. Допоможуть словники, живе спілкування, навіть розмова із самим собою.

    Студенти-україністи тут-таки мали нагоду пригадати курс фонетики. Що бере участь у творенні голосу? Не лише голосові зв’язки, як перше спадає на думку. Це весь дихальний апарат, м’язи язика, щелепи та щік, не забуваймо і про пасивні мовні органи. Фонетисти кафедри української мови та прикладної лінгвістики Оксана Бас-Кононенко та Віра Берковець лишилися задоволеними своєю роботою: студенти добре пам’ятають артикуляційний та акустичний аспекти фонетики.

    Вікторія ж навчила застосовувати ці знання для вдосконалення майстерності дикції. Ми часто лінуємося, ковтаємо закінчення слів, не використовуємо м’язи на повну силу. Для досягнення чіткої артикуляції потрібна гімнастика та дихальні вправи. «Щодня перед сніданком робіть 4 глибокі вдихи, тренуйтеся», ̶ радить гостя. Спробували дихати разом. Потім лекція продовжилася.

    Інколи голос блокується на щелепах, голосових зв’язках тощо через хвилювання. Збитися можна на темпоритмі, тонально й тембрально. Якщо вас записують на студії, вади мовлення може (інколи й зобов’язаний) виправити звукорежисер. Але із сучасними технологіями можна подолати їх, записуючи себе на диктофон, прослуховуючи та виправляючи аж доти, доки влаштує вас самих: «Сподобалося вам – неодмінно сподобається ще одному-двом, п’ятдесятьом, ста людям».

    Виділити слово логічно можна по-різному: паузою, зміною темпоритму, вищим звучанням. Вікторія Польченко розповіла про цікаві голосові прийоми. Чи чули ви про «усмішку Будди»? Підніміть під час говоріння куточки губ трохи вгору – і голос лунатиме добріше. Не підлаштовуйтеся під невластивий для української мови темп мовлення, штучно калькуючи експресію дикторів Іспанії чи США. Вікторія застерігає: «Не надягайте маску чужої мови!» А ще гостя розповіла про один експеримент, що показав, як тембр голосу впливає на виборців. Нижчий і повільніший голос завойовує довіру слухача: ми говоримо виважено, упевнені в кожному слові. Також, виявляється, радіодиктори часом покусують язик: кров приливає до м’яза й він стає пластичнішим. Позіхають (один із видів гімнастики). По складах перед дзеркалом читають скоромовки.

    Значну увагу лектор приділила інтонації. «Візьмімо якесь слово, наприклад, «до побачення» та киньмо його он у той куток!» - пропонує диктор. Розповідає про навчання новеньких: їм пропонують перерахувати всі меблі кабінету, називаючи їх із різними емоціями. Інтонація – це й уміння вжитися в образ, це акторське мистецтво. Інколи ведучі «спілкуються» до ефіру між собою, заміняючи лексеми беззв’язними «бу-бу-бу» чи «та-та-та», і намагаються самою інтонацією донести одне одному, про що йдеться. Читайте реп, якщо хочете розвинути артикуляцію, а якщо бажаєте покращити інтонацію, розповідайте анекдоти.

    Головний заклик фахівця: не ставте собі блоків і заборон! Ви можете. Хочете озвучувати кіно? Будете. Такі тренування майстерності голосу нескладні й доступні для всіх. Упродовж зустрічі часто лунав сміх і лектору ставили безліч питань, довго не відпускали гостю. Організатор Оксана Мацько попрощалася до наступних «ЗМовників», а Вікторія Польченко щиро дякувала студентам за теплий прийом.

    Юлія Кузьменко.
    Фото: Валерій Попов, Юлія Кузьменко

  • Лекція-дискусія "Покликання. Як реалізувати себе"

    У рамках тижня Інституту філології 6 листопада відбулася лекція-дискусія під назвою "Покликання. Як реалізувати себе", яку провела молода та успішна дизайнерка одягу Аліна Баликіна. Це виявилося не просто лекцією, а справжнім тренінгом! Аліна переконалала учасників: щоб наблизитися до своїх мрій, необхідно визначити цілі у житті, звільнитися від психологічних бар'єрів у пошуках себе і свого покликання. В аудиторії панувала дружня і вільна атмосфера, лекторка відповіла на питання присутніх і власним прикладом надихнула на подальший безупинний розвиток.

    Дякуємо Аліні за мотивацію і енергію, а Студентському парламенту Інституту філології - за організацію.

    Текст: Юля Чубарева
    Фото: Валерій Попов

  • Литовський етномузикознавць Рімантас Слюжинскас в Інституті філології прочитав лекцію

    31 жовтня фольклористи Інституту філологііі мали приємність познайомитися з Рімантасом Слюжинскасом (Клайпеда, Литва), доктором гуманітарних наук, професором, етномузикологом. Науковець прочитав лекцію «Традиційна музика народів світу».

    Під час зустрічі лектор продемонстрував приклади різних народно-музичних культур світу, провів паралелі між українською і литовською фольклорними системами. Пан Рімантас також розповів про методологію пізнання найрізноманітніших музичних систем, ладових будов та виконавських складів. Слухачі мали змогу розширити свій кругозір і глибше зрозуміти сутність музичного фольклору свого народу.

    Категорії: 
  • Про страх, гіпі та подорожі в лекторії «Репліка»

    Третя зустріч, три лектори й незмінно енергійний організатор - Тетяна Михно. 31 жовтня у ретроаудиторії знов велася жвава дискусія.

    Із темою «Страх боїться сміху» виступив 5-курсник факультету психології КНУ Микола Дудка. Колю вже знають деякі старшокурсники, адже він проводить літні тренінги для майбутніх студкураторів. Там він навчає комунікувати, а нині говорив, як не боятися. Страх – це базова реакція організму на конкретну загрозу. І поганий не він сам, а невміння його контролювати. Слід відрізняти страх від тривожності. Вона може бути й властивістю характеру, але переважно це почуття неконкретне. Невідомість лякає, і подекуди наша свідомість додає страхітливого. Найкритичнішою є фобія – неконтрольований, хворобливий страх. Як правило, ми намагаємось уникати ситуацій, у яких з’являються такі відчуття. Але лише ми самі вирішуємо, як ставитися до страху, що робити, чи надавати йому аж такого значення. Існують також екзистенційні страхи: страх смерті, втрата свободи, проблема вибору, відсутність сенсу буття. Які ж інструменти управління страхами? Чітко означте їх; опишіть, що може статися та як цього уникнути. Другий метод – парадоксальна інтенція: захотіть того, чого ви найбільше боїтеся, посильте присутність цього чинника. А ще підживлюйтеся позитивом від того, що дає вам ресурси. Якщо ж зовсім зле, зверніться краще до фахівця-психолога. Перемога над страхом – це круто, запевняє лектор. Микола розповів, як зі своїм страхом висоти забрався на один із мостів Подолу. Перед самою вершиною він застиг і повис. І в якусь мить йому просто стало нудно висіти так і боятися. Частинку свого страху він лишив нагорі милуватись краєвидом із вершини.

    Про гіпі в СРСР розповідав Андрій Воробець, студент 5 курсу історичного факультету КНУ, актор творчого об’єднання «Ніч в університеті» та музикант. Перше зібрання руху відбулося 1967 року в Сан-Франциско проти війни у В’єтнамі. Адже всі пам’ятають гасло «Make love, not war»? Вагомим було зниження напруги між Заходом і Сходом. Того ж 1967-го виходить стаття, де говориться, що гіпі – комуністи Заходу, які борються за світле майбутнє. СРСР «підхопив» цей рух доволі пізно через інформаційний бар’єр із «капіталістами»: перше зібрання – 1971 року, тоді як останній фестиваль «Вудсток» у США відбувся 1969-го. Рух поширювався через автостоп. Тоді мережі «своїх» створювалися й без інтернету, у кожному місті були друзі, які приймуть гіпі. Номери збирали в телефонні книжки. Найбільша українська комуна гіпі – львівська. Збиралися на Личаківському кладовищі. На цвинтарях, як правило, не патрулювали правоохоронці, тому там було безпечніше. Були випадки, коли представників затримувала міліція та вела в перукарню стригтися! Так, гіпі асоціюють з довгим волоссям і наркотиками (це їхній спосіб втечі від реальності). Мало хто знає, що вони мали власну республіку «Святий сад», перейменовану з «Республіки недорозвинених башкірів». У них був президент, прем’єр-міністр, комсомол і партквитки. Вони були за рівність, за комунізм, який хотіли трохи переробити. Однак із ними боролися. До речі, не брали в армію. Нині гіпі називаються хіпстерами, вони досі збираються на фестивалях (наприклад, «Шипіт» із 1993). Їх музика – психоделічний рок і не тільки. А слухачі лекторію почули музичний подарунок від Андрія та гості з КМА Ольги Стеценко.

    Третьою виступала студентка 3 курсу історичного факультету Анастасія Кучина, яка розповіла про проект Travel On. Дівчина побачила 29 країн у свої 20 років, і не збирається зупинятися: «Поки не об’їжджу весь світ, не заспокоюся». Насті цього тижня вирушати новим маршрутом, а вона прийшла надихнути інших. Принесла листівки з власними фото, назбираними упродовж мандрів. Кожна її з хлопцем подорож має якусь історію. Наприклад, у Греції вони їхали «зайцем» у потязі, що в Європі загрожує депортацією. А в Португалії ночували в глухому селі у фермера, який годує господарством усю родину (у нього 20 братів і сестер). Настя переживала відчуття, коли з 5:00 ранку до 10:00 ночі ти ходиш містом, а потім ніде переночувати, відновитися, просто прийняти душ. Інколи не уявляєш наступний день. Тут не можна зателефонувати мамі й сказати: «Так, я дурна, але забери мене». Однак дівчина щиро дивується, чому люди так мало подорожують. Потім з’являться робота й сім’я, ми не зможемо їздити так часто. Незнання мови чи брак грошей – не проблема. Можна все розпланувати, а спогади залишаться на все життя. Лектор навчилася в мандрах виживати та комунікувати, а також збагнула, що замість 15 євро в кафе можна витратити 3 в супермаркеті, аби побачити більше. Усе в ваших руках!
    До наступного лекторію!

    Юлія Кузьменко

Сторінки

Subscribe to лекція