ІФ

  • Вечірка в стилі ретро

    27 листопада в холі Інституту Філології відбулася вечірка у стилі 80-90х від відділу зовнішніх зв'язків СПІФ.
    Студенти мали змогу потанцювати під хіти 80-90х, зробити фото біля тематичних декорацій, взяти участь у вікторині і пройти квест, де команди показали свої танцювальні навички і знання епохи диско.
    Студенти охоче робили фото із декораціями та брали участь у конкурсах.

    Інформація від Яни Хоменюк. Фото Валерія Попова.

    Категорії: 
  • Геловін від СПІФ

    31 жовтня в Інституті філології було дуже страшно, але дуже творчо. Ми не знаємо, чи студенти обирали костюми й образи вдома, чи в спеціальних салонах. Але вдалося виловити багатьох колоритних персонажів. Студпарламент ІФ на чолі з Анею Бакумою постарався. У холі корпусу - інтерактиви. Це передбачення за правильну відповідь на запитання. Або ж за благодійний внесок на потреби дитячого будинку. Інший спосіб відсвяткувати - взяти участь у конкурсі геловінських образів від того-таки СПІФу. Із фотографій у тематичних костюмах склалася ціла галерея жахастиків. Переглядайте на сторінці Студпарламенту в Instagram. Із фотографіями трохи допомогли, зробили фотозону на першому поверсі Інституту. Там символічно зображена латинська абетка. Чому? Можна підключити фантазію. Бо слова можуть нести страшне значення чи наслідки? Латина, аби проказувати заклинання? Особливий код? Кожен зрозумів сенс алфавіту по-своєму, але з фото тішилися всі.

    Ще однією складовою свята була гра "Мафія". На неї кликали в підвал, атмосферне місце Інституту. "Мафія" - перша зустріч "Клубу настільних ігор" Інституту філології. Хто не злякався й не змерз, той мав можливість награтися досхочу.

    Якщо хочете почитати більше про історію Геловіна, переходьте за лінком відділу зовнішніх зв'язків СПІФ: https://telegra.ph/Cukerki-abo-zhittya-10-30

    Фото Валерія Попова, Юлії Кузьменко.

    Категорії: 
  • Семінар прикладних лінгвістів України

    10 жовтня в Інституті філології відбувся семінар-нарада за участю представників кафедр прикладної лінгвістики закладів вищої освіти України.

    На захід були запрошені викладачі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Донецького національного університету імені Василя Стуса (Вінниця), Одеського національного університету імені І.І.Мечникова, Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», Національного університету «Львівська політехніка», Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова (Миколаїв).

    У дружній робочій атмосфері колеги обмінялися методичним досвідом організації навчального процесу з прикладної лінгвістики, обговорили проблему узгодження навчальних програм, підготовки і проведення студентських олімпіад та конкурсів.

    Фото Валерія Попова

    Категорії: 
  • Блогер філологічних наук: у гостях «Змовників» Оксана Калита

    3 жовтня лінгвістичний клуб «ЗМовники» спілкувався на тему блогів у соцмережах. Нині пише майже кожен. Але як принести користь аудиторії та знайти свою тему? Після зустрічі в четвер кожен здійснить це по-своєму. А власне на зібранні могли здійснити якусь свою мрію, ставши між двома Оксанами Михайлівнами – Мацько, лідером клубу, та запрошеною гостею Калитою.

    Блогерка згадує, як із подругами свого часу обирали щоразу нову книжку для обговорення у кав’ярні. Так усе й починалося… «Корейські секрети краси» - книга, з якої Оксана почерпнула тему. Краса на Сході – запорука щастя, невід’ємна частина здоров’я. Нашій культурі, на жаль, бракує уваги й любові до себе. Але треба себе досліджувати, пізнавати!
    Пані Оксана почала вести порадник в Інстаграмі з теми краси. Її читали друзі, радили іншим. Коли кількість читачів зростала, автор почала цікавитися, як ведуть сторінки досвідчені блогери, адже вона хотіла покращуватися.

    Потрібно зацікавити читача. Важливий жанр – інформативна нотатка. Стиль має бути легким. Пам’ятаймо: Інстаграм – мережа відпочинку, дозвілля, розваг. Звісно, ми не сто доларів, аби всім подобатися, але маємо уявляти свого потенційного читача. На хейтерів не зважаймо. Це звичайна закономірність: більше підписників – більше незадоволених. У вашої теми може бути специфічна лексика. В Оксани бьюті-сфера, там багато англіцизмів, але вона намагається не зловживати термінологією, спрощувати. Також не дає готових висновків (у кожного своя думка). Читача приваблює новизна, щирість і… обгортка: акаунт має виглядати привабливо. Однак у сьогоднішньому пересиченому блогами просторі мереж важливо показувати себе як людину, відрізнятися особистістю.

    Оксана принципово звертається до підписників на «Ви», не переходить на фамільярність і солодкавість. Звертання до людини в блозі важливе, як і будь-де, бо це ідентифікація людини, її самооцінка. Відгуки її не завжди тішать (згадаємо ще раз хейтерів), але навіть негативний фідбек йде на користь. По-перше, Оксана бачить, над чим працювати. По-друге, Інстаграм відстежує лайки та коментарі й за ними просуває сторінку, виставляє користувачам у «пропоновані». Студенти питали Калиту, чи пробачить аудиторія блогера його «випадіння», зникнення на довгий час? Хтось справді відсіюється, зізнається пані Оксана. Здебільшого це рекламними, представники конкурсів тощо. Але кістяк аудиторії збережеться, він буде з вами і вашою темою. Навпаки: якщо у вас буцімто виник невідомий шанувальник (підписався/вподобав), він може й не лишитися на вашій сторінці. Імовірно, що це просто студент, якому нудно на парі й він гортає стрічку. Якісний контент, до того ж, не завжди перейде в кількісний, бо не збере велику кількість шанувальників. Тут або працюй на аудиторію з її попитом, або «Якщо можеш не писати – не пиши». А якщо геть нема натхнення на пост, а читачі вже не дочекаються…. Зробіть паузу. Підіть у парк, кіно, на сонечко… Щось та й спаде на думку. Перезавантажуйтеся.

    І використовуйте максимум можливостей соцмережі! Наприклад, ми знаємо про 2 жанри в Інстаграмі: пост із дібраними фото, продуманими й обробленими. Це ґрунтовніше. Актуальніше – жанр сторіз. Це спонтанність, оперативність реагувань. Сторіз – прямий ефір з місця події, пост – «коли є час». Але застосовуйте обидва, аби йти попереду, бути видимим.

    І пишіть про те, чим ви справді палаєте. Тоді ця частинка душі знайде місцинку для ваших читачів.

    Юлія Кузьменко

  • Що таке мир? Відповідь шукали разом із учасниками АТО

    21 вересня за рішенням Генасамблеї ООН від 1982 року відзначається Міжнародний день миру. Припинити воєнні дії, відмовитися від насилля – ось що пропонують миротворці всього світу. Сьогодні в Україні всі мріють про настання справедливого миру. Продовжують його боронити і покладають надії на освічену молодь. 23 вересня в Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка відбулася зустріч з представниками КМДА КБУ «Київський міський центр допомоги учасникам АТО». Зустріч організувала кафедра тюркології.

    Вступним словом привітала гостей завідувач кафедри тюркології Ірина Покровська. Захід провели за допомоги Ольги Пишньохи. Ветерани вже не вперше в стінах Інституту філології. У червні цього року кіборг Руслан Боровик презентував свою фотовиставку в нашій мистецькій залі. Її зможемо побачити в головному корпусі Університету в жовтні, до Дня захисника України. Співпраця Центру та Університету важлива: будемо обмінюватися історіями, правдою та свідомо йти в майбутнє.

    Першим виступив заступник директора Центру Дмитро Гоцуцов. Спогади та сьогодення болючі, але сторонитися цього ми не повинні, підкреслює Дмитро: «Ми частина держави, де відбулися всі ці події». Дмитро служив у нацгвардії, у батальйоні «Донбас» з 2014 по 2017 роки. Він намагався відповісти на запитання, як на мирну землю приходить війна. Розповідаючи, він гортав світлини з фронту, цікаві й трагічні. За кожною світлиною – ціла історія, усіх не перелічиш за коротку зустріч. Буває, зробиш кадр так, між іншим, бо фотоапарат під рукою, а за деякий час вражаєшся: як добре, що лишився цей знімок! На ньому – друг, якого вже нема серед живих.

    Спогади Дмитра торкнулися донецького Майдану, який, на жаль, проукраїнські сили програли. Воїн сам родом із Донецька. Коли до міста почали звозити «тітушок», він помітив, що це – не внутрішній ворог. Ворога пізнаємо з деталей: в українців ніколи не було зневаги до символіки чужого футбольного клубу, як у тих непроханих гостей. На противагу тітушкам організували сили самооборони. Зібрали мітинг, але програли в організаційному плані. Дмитро показав власну світлину з дня мітингу. Ніщо не віщувало, що він скінчиться людськими жертвами. Трагедія прорвала прірву між сторонами. У самооборону кидали вибухопакети, на машинах без номерів підвозили зброю для нападників…

    Дмитро закликає мати внутрішній інформаційний фільтр, аби не піддаватися пропаганді та зцьковуванню. Затуманення йде не лише телебаченням. Ветеран показав на фото жінку, яка їздила містами України та розповідала про «катування бендерівців». «А люди скрізь однакові, жалісливі, – каже Дмитро. – Вони вірять». Самооборонівці намагалися ідеологічно протидіяти. Створили групу на Фб «Раздача борщевого набора» (хто здогадається, про що спільнота?), створили розвідувальну сітку. Били по пихатості ворога жовто–блакитними кольорами: перефарбовували статуї, ставили прапори на териконах, запускали кольорові кульки, по яких стріляли вороги. Кріпили українську символіку на "Мосту українсько–російської дружби" (архітектурний задум його, до слова, дуже дивний: міст іде в нікуди, не має приземлення).

    Згадавши буремний початок боротьби на Сході України, Дмитро передав слово Руслану Боровику. Той має досвід війни в Іраку. Тоді чоловікові сподобалися краєвиди східної країни, і він мріяв повернутися. Але не з автоматом, а з фотоапаратом. Вразив месопотамький край перших цивілізацій, перших (хоч і жорстких) людських законів. Війна в Іраку довготривала, вона й досі має страшні результати. Тому, переконаний Руслан, війну легко почати, але зупинити буде дуже складно. Потрібно використати всі можливі мирні, дипломатичні шляхи. Потім кожен робить вибір – боротися на фронті чи в тилу. Воїн цитує «Витязя в тигровій шкурі» Шота Руставелі: «Ліпше смерть, достойна слави, аніж зганьблене життя». Руслан згадує свої віхи, пов’язні з війною. Адже він, як і всі, був дитиною і малював листівки бабусям і дідусям із побажаннями миру. І ніколи б не подумав, що мрія про мир стане такою близькою й актуальною для нього, для всіх сьогодні. Руслан – доброволець 95-ого батальйону, він пройшов Авдіївку, Опитне, Піски. Кіборг захищав Донецький аеропорт. І навіть в аеропорту знаходив час на іншу справу свого життя – фотографію. Світлини його різні – і з боїв, і мирні. На одному з кадрів аудиторія побачила пса Тайсона, який загинув на блокпості. Війна багатогранна, фотографії як неписаний щоденник висвітлюють те, що з дня в день проживають бійці. Руслан закликає молодь вчитися: «Нам потрібні освічені молоді люди». Знання – сила, яка протистоятиме ворогу. «Бережіть те, що є, старайтеся. Мир – це ваша сім’я, ваша країна», – підсумував боєць.

    Почули й військового капелана 10-ої гірсько–штурмової бригади отця Олександра. Він знає, як важливо словом підтримувати на передовій. А нині прийшов донести студентам свій погляд про мир. Радий бачити молодь. Саме з молоді почався Майдан і визвольна війна. Молодь набиралася в перші добробати. Загалом, зауважує отець Олександр, Київ – інертне місто, мирне й не любить конфліктів. У 2013–2014 рр. воно спалахнуло, бо зачепили дітей. Євромайдан не мав на меті кров, молоді люди вийшли на мирні зібрання. Влада ж застосувала проти них силу, на яку не мала права. Війну на Сході почали не ми, українці – мирна нація. Але нас змусили захищати свою землю, тож ідемо до перемоги, не до капітуляції.

    Що ж, у кожного свої причини чинити так або інак. Капелан каже, що воїни навіть розуміють ворогів, у тих є свої підстави воювати. Що ближче солдат до лінії фронту, то менше в нього злоби. Отець Олександр розповів випадок, коли російського пораненого врятували під обстрілом у селі наші солдати. І він пішов зі своїми, не здав супротивників. Бо й він людина.

    Виступ Володимира Зінченка був заключним. Фотограф, відеооператор, він отримав поранення в око на Майдані. На перебіг подій АТО дивився крізь призму журналістики. Нині він студент юридичного факультету нашого Університету. Володимир упевнений, що будь-який конфлікт має вирішуватися мирним правовим шляхом, а не бійкою. Мир буде в країні, сильній військово, економічно, правово. Саме сила дати відсіч ворогу змусить Росію сісти за стіл переговорів, а не нав’язати мир на їхніх умовах. Модель миру – не утопія, її побачили ще на Майдані, коли люди різних поглядів, національностей, віросповідань зуміли домовитися й організуватися.

    Пересичені війною, сьогодні всі хочуть миру, а не втрат і заплаканих очей матерів і дітей загиблих. Бути свідомими, чесно, чисто і професійно працювати на своєму місці – ось запорука миру. Володимир бачить у молоді здатність бути такими. Майбутнє – за тими, із кого почалося визволення.

    Після зустрічі зробили кілька колективних фото, тривали щирі кулуарні бесіди. Познайомилися з дівчиною з Волновахи: студентка-тюрколог дякувала захисникам, що має змогу жити й навчатися. Секретар Ради ветеранів Університету Вікторія Недзельська запросила гостей до Червоного корпусу, і незабаром там також організують зустріч зі студентами історичного та філософського факультету. Настанови, що лунають від різних голосів ветеранів АТО, можна об’єднати вірою у молодь, яка переможе знаннями й відданістю Україні. Освічена й прогресивна, вона твердо йтиме новою стежкою. Молодь закріпить мир. Боремося й сподіваємося, що він незабаром настане.

    Текст Юлії Кузьменко. Фото Валерія Попова.

    Категорії: 
  • Презентація ОСС Інституту філології в актовій залі

    12 вересня в актовій залі Інституту філології відбулася презентація органів студентського самоврядування. Марина Мицюк, Дарина Стафійчук та Яна Овчиннікова представили студентський парламент, студентське профбюро та студентські ради гуртожитків. Зустріч була зорієнтована переважно на перший курс, але загалом усі охочі можуть обрати департамент, де б хотіли працювати. ОСС чекає на вас!

    Заповнюйте гугл-форму до 16 вересня, аби долучитися до команди студактиву: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeOpNxAx3H0JAYMOhgu7-1Px0Y8XP3h... і стежте за новинами в Телеграм-каналі: https://t.me/knuspif

    Фото - Валерій Попов.

  • Добрий початок – це половина роботи!

    2 вересня першокурсників Інституту філології вітали з початком нового етапу. У житті студента, за словами директора Григорія Семенюка, є дві найважливіші дати: день посвяти та випускний. До випускного ще ген-ген далеченько, а зараз на бакалаврантів та магістрантів чекають насичені роки навчання й спілкування. Викладачі й запрошені гості перейнялися хвилюванням вступників і хотіли надихнути перший курс на добрий шлях.

    Від адміністрації Шевченкового університету виступали проректор з міжнародного співробітництва Петро Бех і перший проректор Олег Закусило. Директор Інституту філології Григорій Фокович у вступному слові наголосив, що відтепер вступники є студентами найславетнішого, найпрестижнішого навчального закладу України, без якого важко уявити світовий освітній простір. Викладачі тут дають знання своїй майбутній зміні, тож мріють, аби вихованці перевершили своїх вчителів. Тут, у цих стінах, витає дух Шевченка, Максимовича, Рильського, Русанівського… Інститут робить усе для студентів, але й вони мають старатися. Подвійна праця – якісніший результат!

    Про значення Університету загалом та Інституту філології зокрема промовисто – мовою чисел. Кількість поданих заяв на бакалаврат до ІФ цьогоріч становила 6756, це приблизно одна сьома від усіх поданих заяв до нашого Університету. До філологічної родини приєдналися зрештою 946 абітурієнтів. 406 із них – за перщим або другим пріоритетом. До нас ідуть найкращі! Ймовірно, на це впливає й наш світовий рейтинг: у 2019 році в освітній галузі «Сучасні мови» Предметного рейтингу QS (QS World University Ranking by subject) Інститут філології посів 151-200 місце.

    Першокурсники – наші майбутні зірки, що понесуть славу про українську науку та культуру світові. На посвяті виступали випускники, що відносно нещодавно завершили навчання. Зокрема кандидат філологічних наук, керівник відділу «Газети по-українськи» Володимир Мукан зичив відкритості до світу. Він говорить, що всі новоспечені студенти різні, але тепер їх об’єднує вступ до Університету номер 1. Інститут філології – це і сім’я, і патріоти, і професіонали водночас.

    Були й досвідченіші діячі. Поет, член Спілки письменників України, лауреат Шевченківської премії Василь Герасим’юк вступив у 1973 році. Рік називають «перевернутим 37-им», саме тоді відбулася «друга посадка» дисидентів (Стуса, Калинця, Мельничука, Світличного). Тодішні студенти знали цих людей, але не тримали в руках їхніх книжок. Сьогодні часи інкаші, але все ж не така благополучна є наша історія. Василь Герасим’юк радив якнайкраще вивчати мову, адже вона – це історія філософії, нашого народу. Це наша нація і наш Бог. Виступав також провідний науковий співробітник Інституту сходознавства НАНУ імені А.Кримського, перший посол України у Франції Юрій Кочубей. Він вступав до Університету у 1950 році й нині ділився спогадами про ті тяжкі повоєнні часи. Сьогодні життя так само вимагає повної віддачі.

    Першокурсники почули виступи Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Корея в Україні пана Квон Кі Чанга, першого секретаря Посольства Чехії в країні Томаша Павлічека, першого секретаря Посольства Австрії в Україні Флоріана Кольфюрста, представницю відділу культури та освіти Посольства ФРН Катаріну Луїзу Шауп-Карман. Музичне привітання подарував народний ансамбль "Роксоланія". Звісно ж, найбільше вболівали за нових своїх студентів завідувачі кафедр Інституту.

    Посвята – це щаслива та хвилююча мить. Щаслива, бо відкриваються великі можливості, але хвилюєшся про правильне їх використання. Варто балансувати роботу, відпочинок та особисте життя. Ці роки згадуватимуть як найщасливіші, студентська дружба стане міцною назавжди. Першокурсники стартують у велике наукове життя, на них покладають надії. Інтелект і молодий порив юних філологів здатен перевершити всі сподівання! Як казав Марк Твен, важливі для людини 2 дні: той, коли ти народився, і той, коли зрозумів, навіщо. Наші вступники вже збагнули, навіщо. Нехай нові студенти будуть сміливими, фаховими, гордими й пишатимуться вибором на користь філології!

    Текст Юлії Кузьменко Фото Валерія Попова, Юлії Кузьменко

    Переглянути відеорепортажі Валерія Попова з події можна за покликаннями:

    https://youtu.be/zsi3Svv7Mlg (україністика, фольклористика, слов'янські мови)

    https://youtu.be/p_tv6qQonDY (західноєвропейські мови)

    Категорії: 
  • Студактив зібрався перед стартом

    Передостанній день літа. Першокурсники налаштовуються на урочисту посвяту, вони в нетерпінні знайомства з Інститутом філології. А їхні майбутні студкуратори готуються зустріти їх гідно. 30 серпня вони відвідали тренінг студентського куратора. Успіхів побажав заступник директора Святослав Шевель, а план дій на 2 вересня окреслювали Дарина Стафійчук, Марина Мицюк і Анастасія Кікоть. Скільки справ належить зробити за перші тижні! Обрати старосту й профорга групи, організувати тімбілдинг, налагодити комунікацію через соцмережі, аби першачки могли якнайшвидше дізнаватися всі гарячі новини.

    Понеділок для старших курсів буде звичайним, вони вже, мабуть, готують зошити для нових дисциплін. Але пар у першого курсу не буде, натомість студентські куратори зберуть їх після посвяти та проведуть екскурсію Жовтим корпусом. Дівчата-консультанти відповіли під час тренінгу на топ найпопулярніших запитань, які можуть поставити наші вступники. Успішного старту!

    Нагадуємо в афіші нижче про графік проведення посвяти у першокурсники абітурієнтів 2019/2020 н. р.

    Категорії: 
  • Вітаємо бакалаврів!

    Випускний - певний етап у житті кожного, хто сьогодні отримав диплом бакалавра. Цілком можливо, етап лише проміжний, адже більшість випускників захочуть продовжити освіту в магістратурі. 5 липня в актовій залі Інституту філології відбулося свято для 467 випускників, їхніх сімей і друзів. 137 із них отримали диплом із відзнакою. Безперечно, цей день запам'ятається усім, адже сьогодні - свято, на яке заслужив кожен студент нашого Інституту. Упродовж чотирьох років пригод, складнощів і щасливих хвилин юні філологи засвоювали не лише фах, а й мистецтво спілкування, любові, відповідальної роботи, училися радіти дрібницям та не зупинятися через прикрості.

    На посвяті першокурсники, за традицією, чують, що відтепер навчатимуться в храмі слова. До випуску стіни Жовтого корпусу стають справжнім домом. Викладачі ж пишаються своїми вихованцями. Хай щастить бакалаврам, і до зустрічі на магістратурі!

    Фото Валерія Попова

    Категорії: 
  • Підсумкове засідання Вченої ради Інституту філології

    У вівторок, 25 червня, завідувачі та представники кафедр Інституту зібралися в актовій залі, аби на чолі з директором Григорієм Семенюком та його заступниками обговорити питання на часі. Не оминули хвилини суму – хвилини мовчання світлій пам’яті Ярослави Шекери, доцента кафедри мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії, якої не стало 17 червня.

    Людмила Смовженко звітувала про виробничі практики студентів (перекладацькі, соціально-комунікативні, комунікативні тощо). Методична база їх цього семестру покращилася. 13 практик апробувалися вперше. Усього було 39 практик, які допомогли 840 студентам покращити навички та розкрити себе.

    Далі голови екзаменаційних комісій презентували свій звіт про підсумкові іспити та захисти дипломних робіт бакалаврів і магістрів 2019 року. Вони будуть раді співпраці з Університетом і наступного року, адже вражені рівнем підготовки студентів та організованості викладачів.

    Почули про підсумки літньої сесії. Більшість майбутніх філологів пройшли цей етап. Щодо всіх питань: адміністрація працює індивідуально з кожним студентом задля досягнення найкращого результату. Також від Надії Янкової прозвучав звіт про стажування викладачів Інституту філології. Цьогоріч 25 осіб мали такий досвід. Заступник директора з наукової роботи Ганна Черненко надала звіт про стан готовності до захисту випускників аспірантури 2019 року та про рекомендації до аспірантури цього ж року.

    Приємні моменти – нагородження. Доцента кафедри зарубіжної літератури Наталію Любарець відзначили подякою від Київської малої академії наук учнівської молоді. На завершення Людмила Олійник, начальник навчально-організаційного відділу із забезпечення навчального процесу, подала рекомендації на іменні стипендії для студентів Інституту філології. На премії Кабміну, імені Стешенка, імені Сергія Єфремова та соціальну стипендію Верховної ради України рекомендовані Паула Щербатюк, Юлія Лавренчук, Наталія Лисенко, Анастасія Петрович.

    Інститут філології продовжує роботу. Попереду – лише покращення, адже через літо, після вступної кампанії, до нас прийдуть безліч першокурсників. Будуть нові завдання й виклики та нові колективні й мудрі рішення.

    Фото Валерія Попова

    Категорії: 

Сторінки

Subscribe to ІФ