ІФ

  • Інститут філології зустрівся з абітурієнтами

    У 2018-2019 навчальному році заплановано три зустрічі з майбутніми вступниками в Інституті філології, а також дві університетські – КНУ-Expo. У п’ятницю, 7 грудня, дирекція Інституту та представники усіх 24 кафедр вітали гостей-абітурієнтів. На подію завітали й випускники, зокрема поет Олег Здорик.

    Директор Григорій Семенюк коротко розповів про структуру ІФ, порядок вступу, переваги та перспективи навчання в нашому закладі. Це найбільший структурний підрозділ КНУ імені Тараса Шевченка, в Інституті навчаються понад 3 000 осіб. Щороку вступають та випускаються близько 1000 студентів бакалаврату і магістратури. Можемо пишатися, що нас визнано у світі: Інститут філології в лютому цього року за версією світового Предметного рейтингу «Сучасні мови» QS (QS World University Rankings by subject) посів позицію 251-300. До ІФу варто вступати!

    Далі детальніше про сам вступ розповіли, відповідаючи на запитання абітурієнтів та їхніх батьків. Зокрема Сергій Різник, відповідальний секретар відбіркової комісії Інституту, розказав, як вступати, якщо атестат про шкільну освіту вступник отримав за кордоном, як знайти підготовчі курси КНУ та чи впливають вони на рейтинг під час вступу, які саме перемоги в шкільних олімпіадах і конкурсах можуть допомогти, додавши кілька балів при вступі. Після цього гості могли ознайомитися зі списком освітніх програм, прохідними балами, інформацією про культурні заходи ІФ тощо. Абітурієнтів запросили на кафедри, аби кожен міг дізнатися про спеціальність, яка цікавить саме його.

  • В Інституті філології ділилися інноваційними методами в галузі шкільної лінгводидактики

    В останній день листопада в мистецькій залі Інституту філології з ініціативи кафедри методики викладання української та іноземних мов і літератур відбувся ІІІ науково-методичний семінар «Лінгводидактика в загальноосвітній школі України: інтеграція науки і практики». Свій досвід презентували найкращі вчителі київських шкіл, де поглиблено вивчають українську та іноземні мови.

    Гостей привітав завідувач кафедри, професор В’ячеслав Шовковий. Він переконаний, що такі зустрічі налагоджують живий діалог між університетською освітою та середньою школою. Радий, що у студентів-філологів зростає інтерес до фаху вчителя й освітньої спеціалізації. На семінар зійшлися магістранти та студенти – майбутні викладачі української та англійської мов, а також магістранти українських філологічних студій, що обрали методику навчання мови як спеціалізацію. Зацікавлених більшає: цьогоріч на кільканадцять бюджетних місць освітньої спеціальності було подано понад 200 заяв, «прохідний» бал ЗНО становив понад 180. Однак учитель – це не просто бали й рейтинги. Професор Олеся Любашенко вважає, що особистість учителя-філолога є рушієм суспільних процесів, а радість від спілкування з дітьми є заслуженою винагородою. Особливо в епоху розвитку нової української школи, курс на яку з поточного навчального року взяло Міністерство освіти і науки. Отже, на творчість студентів надихали вчителі-філологи – справжні зірки методичного обрію України. Студенти Інституту філології мали змогу запитати найкращих носіїв креативної думки про переваги і труднощі професії. Учасники семінару отримали феєрверк емоцій і корисні знання.

    Ігор Хворостяний, НВК «Новопечерська школа». Автор курсу «Лайфхаки з української мови та літератури» та посібника «Графіка. Фонетика. Орфоепія». Каже Ділиться думкою про скептичне ставлення до старшокласників до поняття «інновація». Головне питання: як бути цікавим сучасній дитині, говорити з нею однією мовою? Учитель не повинен робити зі школяра студента-філолога. І після вивчення дієвідмінювання чи чергувань приголосних для учня цілком нормальним є питання: як це запам’ятати та де застосувати? Будьмо прагматичними і замінімо принцип «завчив, склав, забув» на «мета, кроки, план дій». Адже ця схема працює будь-де, не лише в навчанні. Коли ми мріємо мати «Ferrari», то розраховуємо потрібну суму грошей, думаємо, як заробити, що нам для цього потрібно. Мова – це теж автомобіль мрії. Ще один важливий момент, про який згадав учитель – не йти екстенсивним шляхом! Забути про фразу «Ти мусиш», а от про відпочинок і баланс життєвих сил, насолоду від навчання дитині забувати не варто.

    Анастасія Євдокимова, НВК «Новопечерська школа». Колега й колишня студентка Ігоря Хворостяного почала з розповіді про свій шлях до вчителювання. А далі розповіла про альтернативне розв’язання проблеми контролю українського писемного мовлення. «НеТест, НеТвір – ЕСЕ!» – це універсальна форма контролю. Ми пишемо есе перед заліком, під час вступу, мотиваційні есе на посаду. І це не тільки теза, аргументи й висновки. Отже, ставте мету: що саме ви хочете перевірити в учнів? Відповідно до неї формулюйте тему й завдання, наприклад, скласти діалог із Гаррі Поттером або відредагувати інтерв’ю із героями серіалу «Школа». Фантазія учнів безмежна. Головне – запевнити школярів, що контроль – це не страшно. Учні можуть імпровізувати: чому б не створити Твіттер Тараса Шевченка чи Фейсбук-сторінку Чіпки Варениченка? Так перевіряємо знання відразу з мови й літератури. Анастасія порадила кілька ресурсів для підготовки вчителя: матеріали «Освіторії», «Media», відеокурси «Мистецького Арсеналу», книги видавництва «Pabulum», працю Шона Кові «7 звичок високоефективних підлітків». Принагідно подискутували щодо оцінки за зміст есе. Для уникнення суб’єктивності варто дати учням чіткі завдання та критерії оцінювання есею та не ставити оцінку відразу, а дати змогу вдосконалити свою працю.

    Людмила Гончарук, Київський ліцей "ЕКО" №198. Учитель продовжила говорити про креативні прийоми контролю писемного мовлення. Наголосила: варто плекати позитивні емоції від навчального матеріалу. Контроль як такий передбачає пояснення, узагальнення матеріалу; його засвоєння та застосування; вибір виду та форми перевірки знань і вмінь; аналіз та усвідомлення помилок. Можна застосовувати самоперевірку та взаємоперевірку учнів. Давати коротенькі самостійні (на 5 хв) для перевірки бази знань. Улюблені числа для контрольних шкал оцінювання – 12, 24, 48. У такому форматі можливий словниковий чи творчий диктант на 24-48 одиниць. Тематика широка: спрощення приголосних, подвоєння букв у іншомовних словах, складні для школярів правопис прислівників і відмінювання числівників тощо. Людмила розповідала, як її учні складали історію з усіма видами спрощень та винятками з правил, адже так легше запам’ятати слова. Показала, як улаштувати в класі фразеологічний брейн-ринг. Поділилася зі студентами текою «Репетитор», де розподілені завдання від фонетики до синтаксису.

    Вікторія Тарасенко, гімназія № 117 ім. Лесі Українки. Представила презентацію позакласного заходу для навчання української мови. Вікторія ділилася спостереженнями, як дивно сприймаються традиційні «вечори» Лесі Українки о 12:00 дня. Мовна освіта потребує нових форм. Після 20 років розповсюдження в Європі підхід до навчання з вихованням емоційного інтелекту (EQ) нарешті набуває популярності і в Україні. 2002 року ЮНЕСКО надіслало міністерствам освіти 145 країн світу програми «Social emotional learning», у нас вона працює близько 3 років. Учитель має подарувати учню позитив від навчання, за якою навчальний матеріал засвоюється легко і з задоволенням. У гімназії випробували різні заходи та методи. Наприклад, мозковий штурм «Що таке свобода?», створення плакату на задану тему, шкільні квести-мандрівки по мовних «станціях», де діти виконують філологічні завдання із фразеології, словникові диктанти, ребуси. Також Вікторія описала екскурсію її класу до Головпошти Києва у День матері. Таким чином діти навчилися писати звичайні паперові листи за правилами граматики та епістолярних жанрів. Нині учитель працює з поколінням Z , якому притаманні зацікавлення гаджетами та обмежене спілкування з батьками… Сучасні діти не вміють висловлювати емоції, а теми для вивчення відірвані від реальності. Тому такий позакласний захід розчулив батьків, А з дітьми, які отримали таке шляхетне завдання – написати мамі листа і відправити його власноруч, відбулися метаморфози, вони розкрилися, училися дарувати емоцію найдорожчій людині.

    Діана Мельникова, СЗШ № 35. Учитель та письменниця, автор "Розбишацького детективу", Діана говорила про творче розв’язання проблеми усної та писемної грамотності в ігровій діяльності школярів. Гра збуджує зацікавлення учнів, привертає увагу, створює азарт, дух змагань, крім того, допомагає легше узагальнити та закріпити здобуті знання. На 45-хвилинному уроці гра повинна бути нетривалим епізодом. Але навіть у короткій грі за рахунок підвищеної концентрації уваги учитель зможе наголосити на важливому або ж школярі зрозуміють ключові моменти самі. Діана навела кілька методів, які використовує сама, означивши їх переваги. Ігри «Угадай, хто я» та «Крокодил» підійдуть для узагальнення кількох тем із мови чи з літератури, так залучається до роботи весь клас. Гра «Капелюх» актуалізує асоціації дітей із вивченими поняттями. «Я редактор» – рольова гра, яка є етапом для створення шкільного журналу. Музично-синтаксична вікторина – де діти співають, а потім шукають синтаксичні особливості, аналізують речення, розбудить приємні емоції. Міждисциплінарна гра «Музична пауза» , змістом якої є опис та називання прослуханого аудіофрагменту може містити конкретне мовне завдання. Можна також писати есе чи творчий переказ за мультфільмами й кінострічками – і це також буде гра в автора, письменника.

    Оксана Ющенко, спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 207 з поглибленим вивченням англійської мови.Презентувала різноманітні онлайн-ресурси, які доцільно використовувати на уроках української мови. Як уже було згадано, діти сьогодні нерозлучні з гаджетами, отож варто показати їм, що за допомогою смартфона можна ще й учитися та отримувати хороші оцінки. https://wordart.com/ - хмари слів , у яких простежуються асоціації з навчальними термінами. https://prezi.com/ - створення презентацій, у яких поєднано знання української культури та можна додавати медіафайли). https://www.classtime.com/uk/ - онлайн-відповіді на задану на уроці тему. https://kahoot.it/ - дуже популярна платформа для створення тестів. Учасники семінару радо взяли участь у змаганнях, зорганізованих Оксаною, та визначили свій рівень знань з української морфології/

    У підсумку запрошені вчителі, викладачі кафедри, студенти й магістранти зійшлися на спільній тезі: учитель-філолог повинен бути цікавим і креативним, отримувати задоволення від навчання і навчатися сам у спілкуванні з дитиною. Він водночас товариш, психолог і помічник, зразок грамотного мовлення. І варто хвалити учнів, хоч за крихітні успіхи. Повторюймо школярам: «Ти все знаєш! Ти все зможеш!»

    Текст: Юлія Кузьменко
    Редактор: професор Олеся Любашенко
    Фото: Валерій Попов

  • «Повстанське радіо» Лелі Покотиполе

    Літературні студії в Інституті філології різноформатні. Та й різної тематики. Нині, 27 листопада, відбулося вечірнє засідання. Івана Чорна вже кілька місяців блискуче виконує свою відповідальну місію – бути старостою на студіях. Але цього вечора забрала небагато уваги слухачів, адже в центрі була презентація збірки поезії Лелі Покотиполе (творчий псевдонім нашої студентки-літтворця Ольги Крамарь). Хоча Іванка також доклала руку до виходу видання – ілюструвала обкладинку. Збірка має назву «Повстанське радіо», там понад 80 творів. Є про події Майдану, Революцію, і, звісно, неправильно не говорити про любов. Другий розділ – автобіографічний. І з’являється важливий поряд із іншими образ пана отамана, який Леля писала з 2 різних людей. Козацтво захоплювало дівчину завжди, і тут йдеться про сучасних козаків. Багато читала на замовлення, адже підтримати презентацію прийшли одногрупники Ольги, її друзі з інших курсів та просто близькі люди. Анна Комар зізналася: знайома зі збіркою. Але цього вечора вперше відчула, слухаючи вірші, ніби це її, рідне. Михайло Наєнко, директор Центру літтворчості ІФ також наприкінці дав свій відгук на збірку. Важливо почути з вуст самого автора його твори. Саме так, як він провідчував це. І не можна впускати прозу до поезії!

    Юлія Кузьменко

  • Лекторій «Репліка» прощається до наступного семестру

    Усі ми знаємо, що сесія близько. Але це не привід не відвідувати постійний лекторій Тетяни Михно «Репліка». У цю середу, 28 листопада, Таня побажала всім успіху та гарних канікул. Але перед тим почули ще три цікаві теми.

    Член NGO "Logos" Юлія Логвіновська розповідала про можливості програми короткострокових молодіжних обмінів Erasmus+. Обмін відбувається за програмами найрізноманітнішої спрямованості. Це часто проекти самих студентів (культурно-просвітницькі, із захисту прав, волонтерські тощо). Країни ЄС та їх партнери беруть молодь, покривають витрати на транспорт, харчування та проживання. Вік - від 13 до 30 років, у групі від 6 до 60 учасників. Обов’язковим є знання англійської мови та мотивація кандидата. Поради від спікера: уважно читайте опис проекту. Зрозумійте, для чого він потрібен, складіть список власних досягнень, подумки розподіліть інформацію між усіма питаннями анкети. Вкажіть, чому саме ви ідеальний кандидат і як збираєтеся використати отриманий досвід у майбутньому. Не треба води! Будьте щирими. Тримайтеся золотої середини. І нехай ваша співбесіда із «О Боже, що казати?» перетвориться на «О Боже, мене взяли!»

    Голова Київського відділу Ліги студентів АПУ Наталія Чоп говорила про основне в податках. Ми платимо їх усі. Є навіть жарт, що в житті неминучі дві речі – смерть і податки. У нас система навіть легша, ніж у США: там деякі податки досягають 40%, а декларації кожен громадянин мусить заповнювати сам. У нас податки – 18% плюс соціальний внесок.І платимо ми їх не з доходів, а з різниці між доходами й витратами – з прибутку. Наталія розповіла про особливості ПДВ.

    Екскурсовод «Ночей в Університеті» з історичного факультету Роман Гондз порівнював представників «втраченого покоління» (Європа) та біт-покоління (США). Перші надихалися війною. Висловлювали пережите, були одинаками. Їхня творчість охоплює 1918-45 рр. Після Першої світової ці автори так і не знайшли себе в мирному світі, а читачі в свою чергу неправильно розуміли, про що вони пишуть. Як згадував Ремарк: «Я хотів показати смерть, а люди побачили життя». Однак у СРСР їх друкували, вважали прозорими, а ідеї «безпечними». На відміну від бітників. Їх період умовно – 1945-60 рр. Влада їм не шкодила, а вони з нею не боролися, навпаки надихалися політичними змінами. Навіть Друга світова для них не стала болючою травмою, а означала економічне зростання. Мали свою структуру. Були наближені до людей. Їм закидали псевдоінтелектуальність. Врешті біт-покоління переродилося в нелітературний напрям – гіпі.

    Конспекти лекцій, фотозвіти й подальші анонси – на сторінках «Репліки» в соцмережах.

    Юлія Кузьменко

    Категорії: 
  • Делегація словенських письменників

    Наступного тижня кафедра слов'янської філології організовує захід "Іван Цанкар у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка". Славісти щиро запрошують на дводенну програму (3-4 грудня) всіх охочих. Братимуть участь студенти-словеністи та поети зі Словенії Глор’яна Вебер, Вероніка Динтиняна, Гашпер Малей і Блаж Божич. Заходи відбудуться за підтримки Державного агенства книги Республіки Словенія і видавництва Центру словенської літератури. Програма - у прикріпленому файлі.

    Категорії: 
  • Квартирник IF light night

    Активні дівчата й хлопці з культурного відділу СПІФ 28 листопада організували атмосферний квартирник. Тема цьогоріч – спогади. Минулого року такий захід був із провідною темою світла. Назва незмінна – «IF light night». Вечірні посиденьки, печиво й чай, студенти від першого до шостого курсу та випускники, поезія – з аркуша, ґаджету чи з пам’яті – головне, що щира. Почали піснею «Старі фотографії» під гітару. Співали Анастасія Железняк, Тетяна Асєєва та Лілія Морська. Через кілька номерів до них приєдналася поетеса й бард Ана Номарен, також наша студентка. Саме на таких вечорах можна трохи перевести подих від модульних чи наближення сесії. Присутні охоче знімалися у фотозоні, роздивлялися світлини з попередніх подій рідного Інституту. Звісно, ділилися власними спогадами. Хоч у першого курсу їх не так багато, після такого вечора неодмінно все почнеться, як починалося колись у тих філологів, які зараз уже на порозі випуску. На квартирнику мріяли про Новий рік, бо настрою додавали гірлянди. Поети та музиканти інколи хвилювалися, але ведуча Іра Гришко для кожного знайшла слівце підтримки. А ще був «Таємний Санта», адже знаєте таку традицію анонімного обміну подарунків? Організатори поклали в «капсулу спогадів» до наступного року усі приємні згадки з цього вечора, та й узагалі за студентське життя в ІФі, записані на папірцях. І вже чекають, аби відкрити й доповнити!

    Юлія Кузьменко

  • Білорусисти Інституту філології відзначають 88-му річницю від дня народження Володимира Короткевича

    Білоруський класик Володимир Короткевич народився 26 листопада 1930 року. Щороку в ІФі відзначають Короткевичівські дні. Невипадково, адже в Інституті вже 9 років діє Центр білоруської мови та культури імені письменника. Директор Центру доцент кафедри слов’янської філології Леся Стеблина, модеруючи головний захід тижня, рада була вітати всіх, хто зібрався «білоруською сім’єю», а також славістів інших спеціальностей.

    Захід був чудово організований. Перша його частина – студентські й аспірантські наукові читання, де заслухали доповіді Анастасії Маслун і Валерії Тихенко. Анастасія – аспірантка 1 курсу, яка захищатиме роботу за воєнною творчістю Короткевича. Поки ж Настя презентувала свої напрацювання про наративні традиції Світлани Алексієвич і Юрія Щербака в осмисленні чорнобильської трагедії (документальна проза «Чорнобильська молитва» і повість «Чорнобиль» відповідно).Магістрантка Валерія звернула увагу на розвиток білоруського детективу. Першим у цьому жанрі в білоруській літературі виступив саме Володимир Короткевич із твором «Дике полювання короля Стаха». Короткевич називав себе білоруським Олександром Дюма. Валерія згадала кількома словами детективних авторів поч. ХХІ ст. Під час дискусії зауважили: Короткевич – зачинатель білоруського постмодернізму.

    Друга частина заходу – імпреза, присвячена творчості Світлани Алексієвич, Нобелівського лауреата з літератури-2015, яка цьогоріч святкувала 70-річний ювілей. Письменниця, як відомо, має українське коріння та народилася в Івано-Франківську. Студенти-білорусисти 1 і 2 курсу навчання розповіли про історію власне самої Нобелівської премії, деталі її церемонії, цікаву статистику лауреатів. Поговорили про Шнобелівську (Антинобелівську) премію.

    Далі ж зачитали цитати з промови Алексієвич на врученні. Для неї мета мистецтва – накопичувати людину в людині: «Ненависть нас не врятує. Лише любов». Письменниця працює в жанрі нон-фікшн, що викликає дискусії. Але зачитані уривки з її творів викликали лише непідробне співчуття її інтерв’юерам та захоплення мужністю Алексієвич, із якою вона порушує. Оголює такі болючі теми: жінки в Другій світовій війні, війна в Афганістані, Чорнобильська катастрофа, самогубства у перші роки розвалу СРСР. Вона обрала такий шлях. В одному з інтерв’ю, де її питали, як Світлана осягає такі важкі теми, жінка зізналася: «Щоб робити щось дуже добре, треба робити дуже чесно».

    За урочистості дякувала своїм студентам Ірина Короткевич. Слова вдячності почули й від Андрія Губкіна, першого секретаря Посольства Республіки Білорусь. Він радий, що в Україні вивчають білоруську та шанують культуру та історію Білорусі. Заходи продовжилися в наступні дні переглядами художніх фільмів за романами Володимира Короткевича.

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Валерій Попов

  • Відбулося засідання Верховної Ради, присвячене вшануванню пам’яті жертв Голодомору

    У п’ятницю, 23 листопада, кафедра фольклористики Інституту філології на чолі з Оленою Івановською взяла участь в офіційному заході ВР України, присвяченому вшануванню пам'яті жертв Голодомору. Засідання відвідали студенти-україністи та фольклористи. Це могла б бути цікава екскурсія для першокурсників, однак привід налаштував на серйозний лад. Ще в кулуарах пісня «Свіча» Оксани Білозір нагадувала про історичні події 1932-33 років. Понад 20 країн уже визнали Голодомор геноцидом українського народу. Від 4 до 10 мільйонів людей не пережили ті страшні 17 місяців без зерня. Гасло цьогоріч: «Ми пам’ятаємо. Ми сильні».

    Засідання відвідали різні освітні й не лише заклади. Були присутні депутати Верховної Ради, перший Президент України Леонід Кравчук, віце-прем’єр-міністр В’ячеслав Кириленко, міністр освіти та науки Лілія Гриневич, міністр культури Євген Нищук. Не оминули урочистого заходу представники конфесій України, Дипломатичного корпусу, ЗМІ, громадських організацій, діячі культури.

    Спікер ВР Андрій Парубій зауважив, що за ціле тисячоліття історії саме голод – найбільша трагедія українства. 7 серпня 1932 року ЦВК і РНК СРСР прийняли ухвалу «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та про зміцнення громадської (соціалістичної) власності», цей сумнозвісний «закон про п’ять колосків». Виконувалася таємна інструкція, яку підписав Сталін. У ті часи посилювався тиск на українську інтелігенцію як на загрозу комуністичного режиму. Відбувалося тотальне нищення української церкви (зокрема, у 1930-ті ліквідовано УАПЦ). Інформацію про Голодомор блокували.

    «Правду повинні знати не тільки ми, а весь світ!» - переконаний Патріарх Київський та всієї України Філарет. У своєму виступі він казав, що є одним з останніх свідків Голодомору. Йому було тоді 4 роки. Він малим дивувався: врожайний рік, а хліба нема. Філарет згадував слова комуніста Миколи Бухаріна: «Хто володіє хлібом, той має владу». А хлібом володіли селяни. За переписом населення, до голоду українців було 85 мільйонів, а росіян – 65 мільйонів. Уже перепис 1939 свідчить, що нас стало на 20 мільйонів менше.

    Україну намагалися порятувати. Про це говорив у своєму слові Глава УГКЦ Святослав Шевчук. 24 липня 1933 року вийшов пастирський лист допомоги «Україна в передсмертних судорогах», його проголосив Андрей Шептицький разом із вищим духовенством УГКЦ. Почали надсилати гроші й харчі.

    Іще багато спогадів, подяк за допомогу пролунало з головної трибуни Верховної Ради. Зокрема, підтримку висловлювали конгресмен США Сандер Левін, заступник голови сейму Литовської Республіки Йонас Лесіс, голова групи дружби «Україна – Португалія» Рікарду Бешіга, Генеральний секретар конгресу українців Стефан Романів, директор Інституту національної пам’яті України Володимир В’ятрович.

    Хвилиною мовчання вшанували померлих. І ніколи не зайве сказати собі: «Ми сильні». Адже українці таки вижили.

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Олеся Наумовська, Олена Івановська

    Категорії: 
  • Храмове свято в Інституті філології

    Ця середа, 21 листопада, була днем знаковим. П’ята річниця початку Революції Гідності. Також у цей день відзначають храмове свято міста Києва – День архистратига Михаїла, небесного покровителя столиці. По обіді актова зала Інституту заповнилася на ще одну радісну подію – на ювілей Михайла Наєнка та презентацію його нових видань. Модерувала Неля Даниленко.

    Михайло Кузьмович – член Спілок письменників і журналістів, Шевченківський лауреат. Був деканом філологічного факультету Університету. За його головування у філологічному осередку КНУ відкрився ряд нових спеціальностей, серед них фольклористика, літературна творчість, хорватистика, класична філологія. Привітати професора Михайла Наєнка з Днем народження завітали з усіх кафедр, які сьогодні опікуються цими навчальними програмами. Нині Михайло Кузьмович такий самий невгамовний та діяльний. Прикладом є створення ним торік Центру літтворчості ІФ.

    Михайло Наєнко каже: «Слово – хата нації». Він виховав не одне покоління літературознавців. 20 докторів і кандидатів наук захистилися під його керівництвом, ще двоє дописують наукові роботи. Звісно, не злічити кількість студентів, яких виховав Михайло Кузьмович. Наш випускник Олександр Штепан зізнається, що Наєнко для нього – титан.

    Вітали професора з народинами проректор КНУ з міжнародних зв’язків Петро Бех, секретар НСПУ Микола Славинський та й багато друзів Михайла Наєнка зі Спілки письменників), кілька кафедр Інституту філології, академік НАНУ Анатолій Конверський. Дуже втішався на святі іменинник, звісно ж, власній родині: дружині Зої Андріївні, донькам Галині та Олесі, трьом онукам.

    Відбувся невеличкий концерт. Виступив Київський художній академічний театр. Виконали епізод із улюбленої вистави Михайла Кузьмовича «Йоганна, жінка Хусова» авторства Лесі Українки. Хуса грав Віктора Кошель, головний режисер КХАТу, а Йоганну – художній керівник театру Катаріна Сінчілло. Музичний подарунок мали найкращі голоси Національної музичної академії ім. П.Чайковського під керівництвом Валентини Антонюк (до речі Колишньої студентки Наєнка ще в музичному училищі Глієра).

    Який же Михайло Наєнко в очах однолітків, колег, випускників? Невтомний, спраглий до навчання та праці, молодий, чудовий педагог із почуттям гумору. Гості кажуть: «Бажаємо Вам дожити до 100 років. А там ми Вам підкажемо». Многая літа, Михайле Кузьмовичу!

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Валерій Попов, Юлія Кузьменко

  • «Голос КНУ-2019»: золото здобула студентка ІФ!

    Ті філологи, які вирішили перед вихідними не здатися втомі, що накопичилася за тиждень, могли потішитися. Недарма прийшли підтримати наших учасниць у Червоний корпус! Честь Інституту філології захищали аж троє юних співачок: Анастасія Железняк, Аліса Тінтулова та Лілія Морська. Вони мали спершу виступати у трійках, об’єднані разом із представниками інших факультетів/інститутів КНУ. Серед 15 конкурсантів до фіналу пройшли лише п’ятеро, і кожен мав виступати вже сам. Повноцінний номер, обрана до душі композиція. Лілія Морська, студентка-японістка 1 курсу, наважилася переспівати Френка Синатру («The Girl From Ipanema»), і не помилилася. Саме вона стала Золотим Голосом, чим перевершила успіх попередніх років (бронзу торік принесла ІФу Влада Лєпшина, срібло позаторік – Захарій Давиденко). Дівчина отримала приз – сертифікат на запис у студії власної пісні – від спонсорів проекту.

    Юлія Кузьменко

Сторінки

Subscribe to ІФ