ІФ

  • Співпраця із Посольством Індонезїі

    4 лютого 2020 року в Інститут філології завітала голова інформаційно-культурного відділу, радник Посольства Республіки Індонезія в Україні пані Ерна Херліна. Високоповажна гостя обговорила із завідувачем кафедри мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії Іваном Бондаренком та директором Центру індонезійської мови та літератури Хімаваном Прабово майбутню співпрацю між Посольством та Центром щодо поширення індонезійської мови, літератури та культури серед молоді. На зустрічі також були присутні студенти, аспіранти та викладачі Центру індонезійської мови та літератури.

  • Студенти КНУКіМ відвідали Музей-кімнату Олеся Гончара

    29 січня до Музею кімнати Олеся Гончара в Інституті філології завітали студенти 1 курсу спеціальності «Інформаційна, бібліотечна і архівна справа» Київського національного університету культури і мистецтв. Вихованці КНУКіМ разом зі своїм викладачем Мариною Цілиною послухали екскурсію завідувача Музею-кімнати Мар’яни Кошарської.

    Студенти, дізнавшись нові для них факти про життя Олеся Терентійовича, оцінили постать видатного письменника по іншому. Вони вдячні за відвідини й занурення у світ Гончара.

    Фото Юлії Кузьменко

    Категорії: 
  • Вітаємо з прийдешніми святами!

     

    Шановні колеги!

    Від щирого серця вітаємо вас із Новим Роком та Різдвом Христовим!

    У новий рік ми входимо із новими сподіваннями – на добрі зміни, на краще життя для себе та своєї родини, для України. Нехай різдвяні свята – вісники оновлення, мрій і сподівань – подарують нам надію на щастя та майбутнє, принесуть радість нових починань і звершень, а молитви за Україну будуть почуті й прийде мир на нашу землю!

    Бажаємо, щоб кожен день прийдешнього року наповнювався цікавими справами. Хай теплом і спокоєм світяться вікна ваших осель, а негаразди обходять їх стороною! Хай із вами завжди будуть друзі, успіх, а в домівках – радість від любові та добрих новин.

    Зичимо вам і вашим родинам міцного здоров’я, душевного спокою, впевненості, оптимізму та злагоди!

    Ми завершуємо цей рік із високими здобутками завдяки кожному з вас. Працелюбність, порядність, людяність і професіоналізм – це ті чесноти та переваги, які об’єднують нас в інститутську родину однодумців.

    Рік прийдешній несе нам нові виклики, які ми разом успішно подолаємо завдяки згуртованості й наполегливій праці. Віримо, що 2020-ий буде для філологічного колективу вдалим роком, Господь нам у цьому допоможе, бо наша справа важлива й потрібна!

    Дирекція, відділ зв’язків із громадськістю Інституту філології

    Категорії: 
  • Вечорниці на Андрія

    П'ятниця, 13-те? Сесія? Аж ніяк - грудневого вечора в очікуванні та увазі всього Інституту філології були традиційні Андріївські вечорниці, які організовує кафедра фольклористики. Студентство квапилося після іспитів, викладачі й співробітники з родинами юрмилися в холі.

    Цьогоріч кожен міг поворожити на професію (може, у вас геть нефілологічне покликання?). Дівчата намагалися зазирнути в майбутнє: як зватимуть нареченого? Також ворожили на воску. Фольклористи, як і щороку, пригощали смачненьким, пропонували сувеніри з воску й листівки, де зображені старовинні фото.

    Ярина Закальська провела майстер-клас із вибійки - філологи тепер мають барвисті екоторбинки. Музики грали доладно, усім кортіло повчитися народних українських танців від фольклористів. Але спершу - кусання калити. Пан Калитинський підготував для панів Коцюбинських різні завдання (потанцювати з дівчиною, проговорити скоромовку, пострибати "зайчика" через гілки чи зробити коло на коцюбі навприсядки). Із традиціями України знайомилися іноземні студенти Інституту філології та Підготовчого відділення КНУ. Зі свята всі пішли задоволеними.

    Напередодні директор Григорій Семенюк запрошував на вечорниці (дивіться відео Валерія Попова: https://youtu.be/TQOsjiq6RMA). Григорій Фокович має рацію: це дійство не можна було проґавити!

    Фото - Валерій Попов. Більше світлин шукайте на Фейсбуці.

    Також про подію - у відеорепортажі: https://youtu.be/Vhpmddf5zvY

    Категорії: 
  • Вечірка в стилі ретро

    27 листопада в холі Інституту Філології відбулася вечірка у стилі 80-90х від відділу зовнішніх зв'язків СПІФ.
    Студенти мали змогу потанцювати під хіти 80-90х, зробити фото біля тематичних декорацій, взяти участь у вікторині і пройти квест, де команди показали свої танцювальні навички і знання епохи диско.
    Студенти охоче робили фото із декораціями та брали участь у конкурсах.

    Інформація від Яни Хоменюк. Фото Валерія Попова.

    Категорії: 
  • Геловін від СПІФ

    31 жовтня в Інституті філології було дуже страшно, але дуже творчо. Ми не знаємо, чи студенти обирали костюми й образи вдома, чи в спеціальних салонах. Але вдалося виловити багатьох колоритних персонажів. Студпарламент ІФ на чолі з Анею Бакумою постарався. У холі корпусу - інтерактиви. Це передбачення за правильну відповідь на запитання. Або ж за благодійний внесок на потреби дитячого будинку. Інший спосіб відсвяткувати - взяти участь у конкурсі геловінських образів від того-таки СПІФу. Із фотографій у тематичних костюмах склалася ціла галерея жахастиків. Переглядайте на сторінці Студпарламенту в Instagram. Із фотографіями трохи допомогли, зробили фотозону на першому поверсі Інституту. Там символічно зображена латинська абетка. Чому? Можна підключити фантазію. Бо слова можуть нести страшне значення чи наслідки? Латина, аби проказувати заклинання? Особливий код? Кожен зрозумів сенс алфавіту по-своєму, але з фото тішилися всі.

    Ще однією складовою свята була гра "Мафія". На неї кликали в підвал, атмосферне місце Інституту. "Мафія" - перша зустріч "Клубу настільних ігор" Інституту філології. Хто не злякався й не змерз, той мав можливість награтися досхочу.

    Якщо хочете почитати більше про історію Геловіна, переходьте за лінком відділу зовнішніх зв'язків СПІФ: https://telegra.ph/Cukerki-abo-zhittya-10-30

    Фото Валерія Попова, Юлії Кузьменко.

    Категорії: 
  • Семінар прикладних лінгвістів України

    10 жовтня в Інституті філології відбувся семінар-нарада за участю представників кафедр прикладної лінгвістики закладів вищої освіти України.

    На захід були запрошені викладачі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Донецького національного університету імені Василя Стуса (Вінниця), Одеського національного університету імені І.І.Мечникова, Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», Національного університету «Львівська політехніка», Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова (Миколаїв).

    У дружній робочій атмосфері колеги обмінялися методичним досвідом організації навчального процесу з прикладної лінгвістики, обговорили проблему узгодження навчальних програм, підготовки і проведення студентських олімпіад та конкурсів.

    Фото Валерія Попова

    Категорії: 
  • Блогер філологічних наук: у гостях «Змовників» Оксана Калита

    3 жовтня лінгвістичний клуб «ЗМовники» спілкувався на тему блогів у соцмережах. Нині пише майже кожен. Але як принести користь аудиторії та знайти свою тему? Після зустрічі в четвер кожен здійснить це по-своєму. А власне на зібранні могли здійснити якусь свою мрію, ставши між двома Оксанами Михайлівнами – Мацько, лідером клубу, та запрошеною гостею Калитою.

    Блогерка згадує, як із подругами свого часу обирали щоразу нову книжку для обговорення у кав’ярні. Так усе й починалося… «Корейські секрети краси» - книга, з якої Оксана почерпнула тему. Краса на Сході – запорука щастя, невід’ємна частина здоров’я. Нашій культурі, на жаль, бракує уваги й любові до себе. Але треба себе досліджувати, пізнавати!
    Пані Оксана почала вести порадник в Інстаграмі з теми краси. Її читали друзі, радили іншим. Коли кількість читачів зростала, автор почала цікавитися, як ведуть сторінки досвідчені блогери, адже вона хотіла покращуватися.

    Потрібно зацікавити читача. Важливий жанр – інформативна нотатка. Стиль має бути легким. Пам’ятаймо: Інстаграм – мережа відпочинку, дозвілля, розваг. Звісно, ми не сто доларів, аби всім подобатися, але маємо уявляти свого потенційного читача. На хейтерів не зважаймо. Це звичайна закономірність: більше підписників – більше незадоволених. У вашої теми може бути специфічна лексика. В Оксани бьюті-сфера, там багато англіцизмів, але вона намагається не зловживати термінологією, спрощувати. Також не дає готових висновків (у кожного своя думка). Читача приваблює новизна, щирість і… обгортка: акаунт має виглядати привабливо. Однак у сьогоднішньому пересиченому блогами просторі мереж важливо показувати себе як людину, відрізнятися особистістю.

    Оксана принципово звертається до підписників на «Ви», не переходить на фамільярність і солодкавість. Звертання до людини в блозі важливе, як і будь-де, бо це ідентифікація людини, її самооцінка. Відгуки її не завжди тішать (згадаємо ще раз хейтерів), але навіть негативний фідбек йде на користь. По-перше, Оксана бачить, над чим працювати. По-друге, Інстаграм відстежує лайки та коментарі й за ними просуває сторінку, виставляє користувачам у «пропоновані». Студенти питали Калиту, чи пробачить аудиторія блогера його «випадіння», зникнення на довгий час? Хтось справді відсіюється, зізнається пані Оксана. Здебільшого це рекламними, представники конкурсів тощо. Але кістяк аудиторії збережеться, він буде з вами і вашою темою. Навпаки: якщо у вас буцімто виник невідомий шанувальник (підписався/вподобав), він може й не лишитися на вашій сторінці. Імовірно, що це просто студент, якому нудно на парі й він гортає стрічку. Якісний контент, до того ж, не завжди перейде в кількісний, бо не збере велику кількість шанувальників. Тут або працюй на аудиторію з її попитом, або «Якщо можеш не писати – не пиши». А якщо геть нема натхнення на пост, а читачі вже не дочекаються…. Зробіть паузу. Підіть у парк, кіно, на сонечко… Щось та й спаде на думку. Перезавантажуйтеся.

    І використовуйте максимум можливостей соцмережі! Наприклад, ми знаємо про 2 жанри в Інстаграмі: пост із дібраними фото, продуманими й обробленими. Це ґрунтовніше. Актуальніше – жанр сторіз. Це спонтанність, оперативність реагувань. Сторіз – прямий ефір з місця події, пост – «коли є час». Але застосовуйте обидва, аби йти попереду, бути видимим.

    І пишіть про те, чим ви справді палаєте. Тоді ця частинка душі знайде місцинку для ваших читачів.

    Юлія Кузьменко

  • Що таке мир? Відповідь шукали разом із учасниками АТО

    21 вересня за рішенням Генасамблеї ООН від 1982 року відзначається Міжнародний день миру. Припинити воєнні дії, відмовитися від насилля – ось що пропонують миротворці всього світу. Сьогодні в Україні всі мріють про настання справедливого миру. Продовжують його боронити і покладають надії на освічену молодь. 23 вересня в Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка відбулася зустріч з представниками КМДА КБУ «Київський міський центр допомоги учасникам АТО». Зустріч організувала кафедра тюркології.

    Вступним словом привітала гостей завідувач кафедри тюркології Ірина Покровська. Захід провели за допомоги Ольги Пишньохи. Ветерани вже не вперше в стінах Інституту філології. У червні цього року кіборг Руслан Боровик презентував свою фотовиставку в нашій мистецькій залі. Її зможемо побачити в головному корпусі Університету в жовтні, до Дня захисника України. Співпраця Центру та Університету важлива: будемо обмінюватися історіями, правдою та свідомо йти в майбутнє.

    Першим виступив заступник директора Центру Дмитро Гоцуцов. Спогади та сьогодення болючі, але сторонитися цього ми не повинні, підкреслює Дмитро: «Ми частина держави, де відбулися всі ці події». Дмитро служив у нацгвардії, у батальйоні «Донбас» з 2014 по 2017 роки. Він намагався відповісти на запитання, як на мирну землю приходить війна. Розповідаючи, він гортав світлини з фронту, цікаві й трагічні. За кожною світлиною – ціла історія, усіх не перелічиш за коротку зустріч. Буває, зробиш кадр так, між іншим, бо фотоапарат під рукою, а за деякий час вражаєшся: як добре, що лишився цей знімок! На ньому – друг, якого вже нема серед живих.

    Спогади Дмитра торкнулися донецького Майдану, який, на жаль, проукраїнські сили програли. Воїн сам родом із Донецька. Коли до міста почали звозити «тітушок», він помітив, що це – не внутрішній ворог. Ворога пізнаємо з деталей: в українців ніколи не було зневаги до символіки чужого футбольного клубу, як у тих непроханих гостей. На противагу тітушкам організували сили самооборони. Зібрали мітинг, але програли в організаційному плані. Дмитро показав власну світлину з дня мітингу. Ніщо не віщувало, що він скінчиться людськими жертвами. Трагедія прорвала прірву між сторонами. У самооборону кидали вибухопакети, на машинах без номерів підвозили зброю для нападників…

    Дмитро закликає мати внутрішній інформаційний фільтр, аби не піддаватися пропаганді та зцьковуванню. Затуманення йде не лише телебаченням. Ветеран показав на фото жінку, яка їздила містами України та розповідала про «катування бендерівців». «А люди скрізь однакові, жалісливі, – каже Дмитро. – Вони вірять». Самооборонівці намагалися ідеологічно протидіяти. Створили групу на Фб «Раздача борщевого набора» (хто здогадається, про що спільнота?), створили розвідувальну сітку. Били по пихатості ворога жовто–блакитними кольорами: перефарбовували статуї, ставили прапори на териконах, запускали кольорові кульки, по яких стріляли вороги. Кріпили українську символіку на "Мосту українсько–російської дружби" (архітектурний задум його, до слова, дуже дивний: міст іде в нікуди, не має приземлення).

    Згадавши буремний початок боротьби на Сході України, Дмитро передав слово Руслану Боровику. Той має досвід війни в Іраку. Тоді чоловікові сподобалися краєвиди східної країни, і він мріяв повернутися. Але не з автоматом, а з фотоапаратом. Вразив месопотамький край перших цивілізацій, перших (хоч і жорстких) людських законів. Війна в Іраку довготривала, вона й досі має страшні результати. Тому, переконаний Руслан, війну легко почати, але зупинити буде дуже складно. Потрібно використати всі можливі мирні, дипломатичні шляхи. Потім кожен робить вибір – боротися на фронті чи в тилу. Воїн цитує «Витязя в тигровій шкурі» Шота Руставелі: «Ліпше смерть, достойна слави, аніж зганьблене життя». Руслан згадує свої віхи, пов’язні з війною. Адже він, як і всі, був дитиною і малював листівки бабусям і дідусям із побажаннями миру. І ніколи б не подумав, що мрія про мир стане такою близькою й актуальною для нього, для всіх сьогодні. Руслан – доброволець 95-ого батальйону, він пройшов Авдіївку, Опитне, Піски. Кіборг захищав Донецький аеропорт. І навіть в аеропорту знаходив час на іншу справу свого життя – фотографію. Світлини його різні – і з боїв, і мирні. На одному з кадрів аудиторія побачила пса Тайсона, який загинув на блокпості. Війна багатогранна, фотографії як неписаний щоденник висвітлюють те, що з дня в день проживають бійці. Руслан закликає молодь вчитися: «Нам потрібні освічені молоді люди». Знання – сила, яка протистоятиме ворогу. «Бережіть те, що є, старайтеся. Мир – це ваша сім’я, ваша країна», – підсумував боєць.

    Почули й військового капелана 10-ої гірсько–штурмової бригади отця Олександра. Він знає, як важливо словом підтримувати на передовій. А нині прийшов донести студентам свій погляд про мир. Радий бачити молодь. Саме з молоді почався Майдан і визвольна війна. Молодь набиралася в перші добробати. Загалом, зауважує отець Олександр, Київ – інертне місто, мирне й не любить конфліктів. У 2013–2014 рр. воно спалахнуло, бо зачепили дітей. Євромайдан не мав на меті кров, молоді люди вийшли на мирні зібрання. Влада ж застосувала проти них силу, на яку не мала права. Війну на Сході почали не ми, українці – мирна нація. Але нас змусили захищати свою землю, тож ідемо до перемоги, не до капітуляції.

    Що ж, у кожного свої причини чинити так або інак. Капелан каже, що воїни навіть розуміють ворогів, у тих є свої підстави воювати. Що ближче солдат до лінії фронту, то менше в нього злоби. Отець Олександр розповів випадок, коли російського пораненого врятували під обстрілом у селі наші солдати. І він пішов зі своїми, не здав супротивників. Бо й він людина.

    Виступ Володимира Зінченка був заключним. Фотограф, відеооператор, він отримав поранення в око на Майдані. На перебіг подій АТО дивився крізь призму журналістики. Нині він студент юридичного факультету нашого Університету. Володимир упевнений, що будь-який конфлікт має вирішуватися мирним правовим шляхом, а не бійкою. Мир буде в країні, сильній військово, економічно, правово. Саме сила дати відсіч ворогу змусить Росію сісти за стіл переговорів, а не нав’язати мир на їхніх умовах. Модель миру – не утопія, її побачили ще на Майдані, коли люди різних поглядів, національностей, віросповідань зуміли домовитися й організуватися.

    Пересичені війною, сьогодні всі хочуть миру, а не втрат і заплаканих очей матерів і дітей загиблих. Бути свідомими, чесно, чисто і професійно працювати на своєму місці – ось запорука миру. Володимир бачить у молоді здатність бути такими. Майбутнє – за тими, із кого почалося визволення.

    Після зустрічі зробили кілька колективних фото, тривали щирі кулуарні бесіди. Познайомилися з дівчиною з Волновахи: студентка-тюрколог дякувала захисникам, що має змогу жити й навчатися. Секретар Ради ветеранів Університету Вікторія Недзельська запросила гостей до Червоного корпусу, і незабаром там також організують зустріч зі студентами історичного та філософського факультету. Настанови, що лунають від різних голосів ветеранів АТО, можна об’єднати вірою у молодь, яка переможе знаннями й відданістю Україні. Освічена й прогресивна, вона твердо йтиме новою стежкою. Молодь закріпить мир. Боремося й сподіваємося, що він незабаром настане.

    Текст Юлії Кузьменко. Фото Валерія Попова.

    Категорії: 
  • Презентація ОСС Інституту філології в актовій залі

    12 вересня в актовій залі Інституту філології відбулася презентація органів студентського самоврядування. Марина Мицюк, Дарина Стафійчук та Яна Овчиннікова представили студентський парламент, студентське профбюро та студентські ради гуртожитків. Зустріч була зорієнтована переважно на перший курс, але загалом усі охочі можуть обрати департамент, де б хотіли працювати. ОСС чекає на вас!

    Заповнюйте гугл-форму до 16 вересня, аби долучитися до команди студактиву: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeOpNxAx3H0JAYMOhgu7-1Px0Y8XP3h... і стежте за новинами в Телеграм-каналі: https://t.me/knuspif

    Фото - Валерій Попов.

Сторінки

Subscribe to ІФ