На Тарасовій горі

Дай Боже, коли-небудь
Хоч на старість, стати
На тих горах окрадених
У маленькій хаті.
Хоча серце замучене,
Поточене горем,
Принести і положити
На Дніпрових горах.

Т. Г. Шевченко

Уже традиційно в День перепоховання Тараса Шевченка студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка відвідують Чернечу гору і вклоняються високому духу національного поета. Цього року поїздка, організована кафедрою історії української літератури і шевченкознавства Інституту філології та Всеукраїнським навчально-науковим центром при кафедрі, відбулася за участі студентів та викладачів Інституту філології, Інституту журналістики, філософського, економічного факультетів, факультету соціології.

Враженнями від поїздки поділилися учасники:

«От і здійснилася моя омріяна поїздка до Канева! Чарівне місто, яке дихає героїчною історією українського народу і чарує пейзажами України-неньки. З Чернечої гори так і видно все, про що писав колись Шевченко: "Реве та стогне Дніпр широкий...", "...щоб лани широкополі і Дніпро, і кручі, було видно, було чути, як реве ревучий". Могила Шевченка – святиня для нашого народу, місце, відоме кожному українцю. Чернеча гора – чарівна та неповторна, овіяна історичними легендами і освячена невмирущим духом українського козацтва й образом Тараса Григоровича, вона втілює найцінніший духовний скарб нашого народу – любов до України і шану до її історії. Я дуже вдячна кафедрі історії української літератури шевченкознавства за таку пізнавальну поїздку!»
Інна Слота, студентка І курсу Інституту філології.

«Завжди дуже цікаво відвідувати нові місця, особливо цікаво пізнавати куточки своєї величезної, дуже красивої та такої різноманітної України. У цей тяжкий для нашої країни час мені особливо приємно було відвідати місце поховання поета, який зробив так багато для нашої країни. Такого внеску до скарбнички української національної ідеї, самоповаги, такого поштовху не робив ніхто до нього, двісті років після нього, та і навряд чи зробить хтось у майбутньому.

Проблеми, які він підіймав у своїх творах, є актуальними і до сих пір. Т.Шевченко – це український герой назавжди, він безмежно любив Україну і демонстрував це вчинками і творами. Саме тому я і мільйони людей на Україні і поза її межами люблять, поважають та не забувають про нього.

Ця поїздка допомогла мені поринути у атмосферу, про яку писав митець, мені здається , я навіть впізнала місця, які описуються у його творах!.. Це було вражаюче! Я також детальніше пізнала особливості його життя і побачила багато речей, які безпосередньо стосуються особи Шевченка.

Загалом поїздка справила на мене найприємніше враження, я думаю, вона залишиться у моїй пам’яті на довгі роки, і колись я неодмінно знову повернуся у живописний Канів.»
Ксенія Винокурова, студентка І курсу економічного факультету.

«Чи багато в світі місць, де можна забути все і просто насолоджуватися життям, поєднуючись з природою, де історія постає перед очима і музика переповнює душу? Дякую за відкриття... Думки звертатимуть туди не раз...»
Тетяна Дробот, студентка ІІ курсу Інституту філології.

«Травнева університетська поїздка до Канева справила на мене неймовірне враження. Могила та величний пам'ятник Кобзареві, музей, чарівні схили Дніпра... До цього міста хочеться неодноразово повертатись, щоб доторкнутися до української історії.»
Марія Нижник, студентка ІІ курсу Інституту філології.

«На карті України є чимало місць, де історія розмовляє вголос, чимало величних фортець та замислуватих монастирів, але більшістю з них милуєшся, відчуваючи потужну стіну в декількасот років. Чим цікавий Канів – у замилуванні синім (ба, первозданним!) Дніпром, у спогляданні Шевченкових реліквій не відчувається меж між минулим та сьогоденням, час стає пам’яттю твоєї крові, і та пам'ять ніяк не бажає гоїтись.»
Вікторія Фещук, студентка ІІ курсу Інституту філології.

«Давно хотіла побувати на могилі Тараса Шевченка. Дуже рада, що Університет організував таку екскурсію. Я мала можливість особисто вшанувати пам’ять Митця, почути цікаві факти з його життя і побувати в чудовому модернізованому музеї Тараса Шевченка. Дуже хотілося б, щоб в нас ще більше було подібних цікавих поїздок, адже в результаті ми маємо незабутні враження та нові знання.»
Олеся Савенко, студентка IV курсу Інституту журналістики.

«Канів – це не просто гарне й чудове місце, це ще й осередок української культури, оскільки саме там похований батько української літератури Тарас Григорович Шевченко. Оскільки ми студенти університету, який носить ім’я видатного поета, нашим обов’язком є хоча б раз відвідати Канів і Чернечу гору. Перш за все хочу висловити подяку організатору цього заходу. Я отримала неабияке задоволення від подорожі. Гарна організація, хороший колектив, цікава екскурсія в музеї, надзвичайно мальовниче й затишне місто, захоплюючий краєвид із Чернечої гори. Добре, що університет підтримує такі заходи й надає можливість студентам подорожувати, відкривати для себе нове, дбаючи не тільки про здобуття знань, а й про культурне дозвілля молоді.»
Анна Айзенберг, студентка І курсу факультету соціології.

«Ми, можна сказати, втекли на один день у літо. Отримали масу позитивних вражень. Нас супроводжувала, як на замовлення чудова погода, що дало змогу поповнити архів надзвичайними фотографіями. Поїздку було організовано на високому рівні: ми доїхали з максимально можливим комфортом, встигли відпочити, насолодитися краєвидами Канева, ще раз торкнутися шевченківських місць, подихати повітрям творчих спогадів. Тож, спасибі організаторам! Ми любимо Канів і, мабуть, ніколи не втомимося туди повертатися.»
Мілана Коваленко і Тетяна Панченко, студентки ІІІ курсу Інституту філології.

Категорії: