Юрій Винничук: у всесвітній день книги про книги

Щорічно 23 квітня відзначається Всесвітній день книги та авторського права, починаючи з 1996 року. Київський національний університет імені Тараса Шевченка має традицію організовувати в цей день зустріч з відомими письменниками. Цьогоріч за сприяння проректора Володимира Бугрова до Шевченкового університету завітав український журналіст, письменник, редактор, перекладач Юрій Винничук. Модератором зустрічі була директор Всеукраїнського навчально-наукового центру шевченкознаства Оксана Данильченко

Юрію Винничуку вдається все – і детективи, і еротична, і пригодницька, й історична, і мала проза, казки і переклади. Широкий діапазон праць українського письменника вражає, проте не дивує. Адже талановита людина талановита у всьому. На зустрічі зі студентами Юрій Павлович розповів про свій непростий літературний шлях, як він шукав можливості заробити (працював вантажником, художником-оформлювачем, у театрі), бо, відомо, що письменник в Україні – це професія не високооплачувана.

«Творчий шлях почав з літературних статей у радянський період, які не подобалися компартії. Згодом зайнявся перекладами. Працював редактором різних газет. Загалом мені подобається працювати в газеті. Якось головний редактор попросив мене створити скандал. От я і написав «Щоденники Роксолани». Друг-сходознавець посприяв цій справі, надавши деякі документи того часу. Я начитався їх, аби стиль щоденників відповідав духу епосі. І видав скандальні факти про Роксолану, яка насправді не виявляла своєї українськості, навіть християнськості, але була напрочуд кмітлива і вигадлива, про це свідчать її вчинки», – згадує пан Юрій. Загалом Юрій Винничук має більше 30 судових позовів. На редакцію сиплються позови за його скандальні статті. Для газети – це рейтинг, адже всі судові процеси висвітлююся у пресі.

Серед книг Юрія Винничука три, за його словами, написані безпосередньо про нього – «Весняні ігри в осінніх садах», «Діви ночі» та «Танго смерті». «Я пишу реалістично лише про себе. Всі інші книги – це містика, фантастика. Але загалом у кожного створеного мною персонажа є щось від мене самого. Адже важко керувати героєм без входження в нього. Тому мимоволі все ж потрапляють до книг автобіографічні та особистісні моменти», – розповідає Юрій Винничук.

Наразі пан Юрій працює над книгою про події 17 ст. (1645-1646рр.) у Львові. Його турбує також нинішня складна ситуація в Україні, оскільки Україна для нього – життя. Тому й не дивно, що письменник бореться з усім антиукраїнським, відверто висловлюючи думки з приводу політиків та абсурдних ситуацій з ними. «Про війну, яка відбувається наразі на сході України потрібно написати згодом. Адже всі романи про військові події створені 10 років потому. Тому нехай все уляжеться і можливо я щось витворю», – зауважує Юрій Винничук.

Література в Україні не має повноцінного життя, за словами Юрія Павловича. Це все спричинене слабкою журналістською літературою. Але ця ланка розвивається. «Наразі відсутня ввічливість у журналістів та повага до тих, у кого вони беруть інтерв’ю. Інколи мені телефонують і кажуть: «Можна у Вас взяти інтерв’ю. Ми чули Ви щось там написали». Та, люди, зайдіть почитайте в інтернеті як називається книга та прочитайте про неї. От, наприклад, у Німеччині навіть перекладачі, які зі мною працювали, читали мої книги перед презентаціями. Це приємно і ввічливо з їхнього боку», – каже Юрій Винничук. Про літературне життя в Україні автор також наголошує, що українська література потужна, але держава не популяризує своє за кордоном та не сприяє перекладознавству в Україні. «Наша література збіднена. Оскільки переважно видається те, що вивчається у школах і вишах. А це прикро. Нашому літературному простору не вистачає українських перекладів іноземних авторів. Адже письменник має ознайомлюватися зі світовою класикою і бути у вирі літпроцесу. Тому потрібна підтримка держави, перекладна література та оцифрування фондів бібліотек для єдиноправильного розвитку української літератури», – наголошує Юрій Винничук.

Насамкінець зустрічі відбулася автограф-сесія з Юрієм Винничуком. Пан Юрій підписав книги та сфотографувався зі своїми читачами.

Олександра Касьянова,
Фото – Валерій Попов

Категорії: