ART DE VIVRE У ФРАНЦУЗЬКІЙ ХУДОЖНІЙ АФІШІ

Рекламний, інформаційний, пропагандистський плакат як текст-навіювання, текст-креолізований стає все більш популярним об’єктом лінгвістичних розвідок. Про історію виникнення цього синкретичного жанру у Франції та особливості його дослідження у мовознавстві розповіла к. філол. н., науковий співробітник Лада Клименко у доповіді «Риторика французької художньої афіші» на черговому науково-практичному семінарі Науково-дослідної частини Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який відбувся 1 квітня 2015 року.

У доповіді йшлося про те, як з’явилася афіша у Франції, про найвідоміших авторів, що працювали в цьому жанрі, про деякі специфічні риси плакатного мистецтва – смислову структуру афіші та риторику її повідомлення. Українською мовою афішу можна назвати також плакатом або постером. Доповідачка віддала перевагу терміну, поширеному у Франції.

Перші плакати почали вивішувати на вулицях Франції у ХVI-ХVIII ст. Спочатку в їхній структурі домінував текст, підсилений візуальною грою шрифтів різного стилю та розміру. Поступово зображення на афіші набувало все більшого значення. Серед художників, які створювали афіші, – Едуард Мане, Эжен Грассе, Анрі де Тулуз-Лотрек, Жюль Шере, Адольф-Леон Вілетт, Альфонс Муха. Їхній талант перетворив афішу на мистецтво. Французів охопила справжня «афішеманія». В очікуванні появи нового плакату на вулицях Франції збирався натовп, афіші зривали – на пам’ять, на продаж. В ХІХ ст. афішу офіційно визнали жанром мистецтва. Його прикметними рисами стали примітність, лаконічність, яскравість.

Зважаючи на поєднання в афіші вербального тексту і зображення, її текст можна зарахувати до креолізованих. На думку Лади Клименко, креолізовані тексти французької афіші однаковою мірою відображають погляд на сутність риторики двох провідних античних мислителів: Аристотеля, що вважав завданням риторики вдалу організацію мовних засобів для ефективного інформування та переконування, і Квінтиліана, що трактував риторику як мистецтво створювати тексти, які справляють естетичне враження.

Виразними прикладами стали афіші Folies-Bergere Жюля Шере, де оригінально переплітаються зображення і малюнок (ноги танцюристів спираються на літеру «В»), а також реклама автомобіля Peogeot, примітну тим, що на ній в автомобілі цієї марки зображено царя Миколу ІІ на фоні нерівних, розмитих російських доріг. Таким чином автор цієї афіші втілив ідею престижності та надійності машини.

Учасники дискусії зацікавилися термінологічними питаннями, зокрема, термінами, що використовують на позначення текстів, де переплетено різні семіотичні системи: синкретичний текст, мультикодове повідомлення, text/image (фр.), креолізований текст. Дискутанти зійшлися на тому, що останній термін Ю. А. Сорокіна та Є. Ф. Тарасова найбільше підходить для цього явища, оскільки саме він передає нерозривність слів і малюнку.

Ольга Тетеріна підняла питання про перекладність афіші, що потягло за собою обговорення проблем якості рекламних повідомлень, поширених в Україні.
Відповідаючи на питання про відмінності між афішами Франції та інших країн, Лада Клименко спиралася на бартівський метод пошуків комплексу конотацій, закладеного в сукупності текстових та візуальних елементів. Вона наголосила, що французькі афіші загалом просякнуті ідеєю Art de vivre à la française – мистецтва жити по-французьки: тобто гармонійно, естетично, насолоджуючись кожною миттю.

Справедливість своїх тез доповідачка підтвердила, запропонувавши для розгляду якісні репродукції французьких афіш відомих митців, що зробило семінар яскравим і створило для всіх присутніх гарну весняну атмосферу, яка цілком відповідала концепції Art de vivre à la française.

На фото: к.філол.н., н. с. Лада Клименко,
Плакат Folies-Bergere, Жюль Шере, 1877.

Ганна Черненко, к.філол.н., н.с. Інституту філології