Художній переклад у Греції

27 жовтня на кафедрі елліністики відбулась лекція секретаря Посольства п. Агапіоса Калогноміса, присвячена художньому перекладу в Греції. Лекція згуртувала київських елліністів. Її відвідали студенти нашого університету, колеги з КНЛУ, представники грецької спільноти м.Києва та учні школи №94 "Еллада", які приглядаються до спеціальності "новогрецька філологія".

Лекція п. Калогноміса була вступом до циклу зустрічей (семінару) "Наодинці з текстом", що передбачає і практичні частини аналізу практик перекладу знакових текстів грецької традиції та огляд окремих проблем грецького перекладознавста, насамперед, феномену внутрішньомовного перекладу та так званого мовного питання (дискусії навколо варіативності мовних норм в сучасному грецькому комунікативному просторі).

Переклад є культурною практикою, що сформувалась на ранніх етапах існування античної цивілізації. Набуття грецькою мовою міжнародного статусу в добу еллінізму стало причиною збільшення кількості міжмовних контактів, що призвело до трансформацй самої грецької мови, насамперед, створення уявної "ідеальної" грецької (катаревуса, чиста мова) та "зіпсованої" ужиткової (димотика, народна мова). Грецька мова набуває статусу мови-донора, що сприяє розвитку консервативних тенденцій, які уповільнюють, а іноді й гальмують процеси її природного розвитку. Переклад в Греції стає одним з полів, на якому впроваджуються мовні експерименти, деякі з яких завершуються спражніми суспільними баталіями. Наприклад, переклад Нового Заповіту чи трилогії Есхіла "Орестея" призвела до масових заворушень в Афінах, які набули такого маштабу, що тодішній уряд був змушений звернутись по допомогу до армії.

Після лекції відбулась цікава дискусія, яка відбувалася навколо кількох основних тез, відповіді на які, зрозуміло, в жодному разі не є остаточними. Насамперед, що має розуміти перекладач під поетичною функцією художнього тексту, магію слова чи думки? У який спосіб, переформульовуючи євангельську цитату, слід переливати старе вино до нових міхів? Якщо перекладач є мимовільним "зрадником", що він має приносити в жертву? Якщо його уподібнити до коханця, яким шляхом він має шукати прихильності своєї прекрасної панни-Поезії? Якщо перекладача від автора твору і самого текста відділяють цілі історичні епохи, як він може "відчувати" текст і "бачити" його очами автора?

Сподіваємось, що учасники семінару зможуть отримати певні відповіді на наступних зустрічах, присвячених перекладам новогрецькою "Іліади" Гомера.

Доц. А.О. Савенко

Категорії: