Ігор Астапенко – молоде літературне вино

23 березня в Інституті філології за сприяння кафедри теорії літератури, компаративістики і літературної творчості відбулася презентація збірки «Щільник» молодого українського поета Ігоря Астапенка.

Про автора
Молодий український поет, філолог, перекладач. Автор поетичної збірки "Щільник" (2015 р.). 2009 року закінчив Український гуманітарний ліцей КНУ імені Тараса Шевченка. Зараз – студент магістратури Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка. Вірші пише з дитинства. Публікувався в газетах: «Україна молода», «Література і життя», «Слово і діло», «Гарний настрій»; альманахах: «Свій-й-танок», «Сполучник»; англомовній антології «Terra poetica ». Учасник ГогольФесту, «Мистецької платформи», «Арт-ковчегу», фестивалю Об'ємної поезії, Міжнародного поетичного фестивалю « Terra poetica », фестивалю «Одна маленька свіча» тощо. Переможець та лауреат ряду поетичних конкурсів. Окремі вірші перекладені російською, англійською, польською, грузинською мовами.

Про «Щільник»
Свою першу серйозну збірку «Щільник» опублікував цього року у Видавничому домі Дмитра Бураго. Вона складається із 4 розділів / «щільників»: медитації, філософія, кохання, пейзажі. «Концепція збірки вибудовувалася вже після написання, аби під час творення не втрачалося діонісійське начало», – стверджує Ігор Астапенко. «Спочатку книжку я назвав «Коктельна карта», це була штучна концепція, оскільки підбирав поезію за тематикою до збірки. Згодом, за порадою, книжку української поезії переназвав українським словом «Вулики». І остаточно за порадою літератора Анатолія Ткаченка найменував збірку «Щільник», у якій дійсно є присутній мотив меду, солодкуватості», – розповідає Ігор. Читаючи вірші Ігоря ми дійсно відчуваємо солодкуватість, мелодійність нашої мови, адже автор проявляє себе як справжній філолог, він грається словами. Рідна мова керує автором. Тому можемо помітити як мова диктує письменнику свої принципи, як слово бере за руку і веде за собою.

Вірші, які увійшли до збірки, написані 2-2,5 роки тому. «Це фіксація одного з періодів моєї творчості. До цього малим накладом я видав дитячі вірші, присвячені моїй племінниці, під назвою «Тваринки для Христинки». Це дві друковані книжки. Ще є недописаний роман та шкільна збірочка самвидаву «Істина душі людської»», – розповідає Ігор.

Поезія, за словами Ігоря Астапенка, пишеться в різних станах. «Вірші інколи пишуться довго, а буває – на одному диханні. Взагалі найпрекрасніші речі я пишу під емоціями, але є ризик програти на художньому рівні. Зважаючи на це, все ж намагаюся не працювати штучно і враховувати техніку», – каже Ігор Астапенко.

На запитання присутніх про те, як вилинула на становлення Ігоря як літератора кафедра теорії літератури, компаративістики і літературної творчості Інституту філології, при якій спеціалізується молодий поет, він відповів: «Навчити писати неможливо. Можна навчити як не писати, тож кафедра сприяла моєму розвиткові. Тут я навчився літературній критиці».

Високо оцінили збірку сучасної української поезії присутні на презентації літератори – Олександр Астаф’єв, Наталя Костенко, Мирослава Гнатюк. «Це модерна, бентежна, медитативна збірка української поезії», – зауважив Олександр Астаф’єв. «Захоплює досконалість мови. Гра звуками. Поезія орієнтує на змінність. Цікава ритміка. Верлібри, дольники, які вміщені у збірці, – це авангардна поезія», – сказала Наталя Костенко. «Це справжній поет, який в кожну мить демонструє свою справжність і непідробність. Душа Ігоря покликана творити. Кожне слово у збірці максимально виважене. Вміщено щільно одне до одного. Для мене він літературний Паганіні», – зазначила Мирослава Гнатюк.

Олександра Касьянова,
Фото – Валерій Попов