Зустріч з кіборгами: філософія війни

У період Шевченківських днів, а саме 11 березня, у стінах Київського національного університету пройшла не менш вагома подія, організатором якої стала освітня асамблея С14 за підтримки студентського парламенту Інституту філології. І якщо в афішах було означено захід філософською лекцією, то при появі на сцені Актової зали військових усе переросло у жваве спілкування за модерації Євгена Карася. Зустріч розпочалася з виконанням гімну на волинці активістом Майдану Євгеном Дударем.

Кіборги, як тепер називають захисників Донецького аеропорту та прилеглих територій, розповіли присутнім (а зала було заповнена) багато моментів: про війну, про себе, про те, яким бачать план перемоги.

Кожна відповідь на запитання чи будь-який спогад у військових переважно приправлявся гумором. Для більшості теперішня війна почалася з Майдану. Олександр Чуб (5 батальйон ДУКу), який раніше був матросом, розповів, що саме у час Революції їхнє судно арештували в Нігерії і він від подій в Україні просто рвав на собі волосся, «якого вже немає», - додає іронізуючи. Друг Вогник (речник 13-го батальйону ДУКу), який проходив вишкіл у «Тризубі» ще 2003 року, для захисту держави і гідності повернувся з Тайланду, де працював у сфері туризму. «Тепер, - завуальовано підкреслює, - працюю з російськомовними туристами». А Кирило Бабєнцов, він же «Кобра» з ОУН, розповідає, як рвався у Донецький аеропорт саме на Новий рік і командир, зрештою, здійснив бажання.

Про військові часи і дух найбільше розповідали друг Вогник та друг Бєс, замкомбата 13 батальйону ДУКу і «по сумісництву» особистого ворога Мотороли (один з очільників сепаратистів). «Жаліючись», що в Донецькому аеропорту не було латте і гарної музики, Бєс нагадав: «Ми на своїй землі і нічого боятися. Якщо тобі страшно - посміхайся». А «героїзм починається там, де є халатність командира, - продовжує Вогник, - головне знати, як вистрелити влучно, а не бути влучно підстреленим».

На запитання про те, чи змінила кіборгів війна, відповіді були вже без іронії. Друг Бєс «побачив, як загартовується нація і скільки псевдовоїнів у країні», а Кобра «став терплячішим до людей, до людських мінусів». Друг Галичанин зазначив, що «влада всіх нас поставила в такі умови, що це екстремальна школа життя поза війною». Друг Скальд (розвідгрупа ДУКу) помітив, що після війн у людей змінюються очі. «Війна повернула людей, якщо не до Бога, то до зміни в собі», - продовжив Вогник, якого війна навчила людяності. Олександр Чуб словами Лао Цзи наголосив, що «сильним є той, хто переміг себе».

Присутні засипали кіборгів запитанням; студенти (очевидно фізики) пропонували зробити корисні і необхідні прилади військовим. Викладачка-волонтер запитала про важливість для солдатів листів і малюнків, - після цього всі дізналися історію кохання, в якій дівчину-адресантку, чий лист кіборги ледь не розігрували в лотерею між собою, віднайшов Олександр Животовський завдяки фото з печивом, куди героїня вклала листа. Так зародилися взаємні почуття. До слова, Олександр воює у складі 79 окремої аеромобільної бригади і нагороджений Орденом за мужність ІІІ ступеню.

Кіборгів після розмови про філософію війни публіка проводжала стоячи.

Захід завершився хвилиною мовчання у пам’ять загиблих воїнів.

Дорошенко Каріна, аспірантка Інституту
фото - Марина Герліга

Категорії: