Таджикистан-Україна: 20 років дипломатичних відносин

Цьогоріч виповнюється 20 років підписання (24 квітня 1992 р.) договору про встановлення дипломатичних відносин між Республікою Таджикистан і Україною. З цієї нагоди в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка 19 квітня відбулася науково-практична конференція «Таджикистан і Україна в Євразійському просторі. Приклад діалогу».

Відкрив конференцію проректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Петро Олексійович Бех. Він привітав усіх присутніх від імені ректора університету й зазначив, що серед гостей заходу зібралося ціле «сузір’я дипломатів» – з Азербайджану, Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Таджикистану, Туреччини, Туркменистану, України.

«Заспівом» до конференції стали веснянки у виконанні Народного ансамблю української музики Інституту філології «Роксоланія».

Першим узяв слово Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Таджикистан в Україні, доктор політичних наук Шухрат Музафарович Султонов. Він виголосив привітання Президента Таджикистану Емомалі Рахмона й Президента України Віктора Януковича зі знаменною датою в історії таджицько-українських відносин. Посол наголосив, що між двома державами встановилися теплі, дружні взаємовідносини, відбувається плідне співробітництво у сферах міжнародної політики й безпеки, регіональної інтеграції. За 20 років співпраці між Республікою Таджикистан і Україною було підписано 79 спільних договорів. На кожній зустрічі голів обох країн обговорюються питання політичного, економічного та культурного характеру. Щодо останньої сфери взаємодії, то вже зроблено чимало – відкрито філіали вишів у дружніх країнах, відбувається обмін викладачами, студентами та вченими. Пан Султонов говорив також про нові шляхи співробітництва між державами, називав перспективні напрями партнерства між ними.

Про традиційні основи української й таджицької культур виголосив доповідь відомий сходознавець, перекладач, голова Українсько-таджицького товариства ім. Агатангела Кримського Олександер Андрійович Шокало. «Істинне людське життя засноване на законах природи й культури. «Роксоланія» щойно явила нам прадавні зразки весняно-новорічної обрядовості в культурній традиції українців – веснянки. Ця традиційна природно-звичаєва основа споріднює українські й таджицькі народні культури», – переконаний О. Шокало. Сходознавець розповів про таджицьку династію Саманідів (ІХ-Х ст.ст), політична культура якої була заснована саме на духовно-господарській основі агрокультури. Основою справедливого правління в Державі Саманідів академік А. Кримський назвав «стародавній орійський елемент». Дослідник порівнював суфійську філософію пантеїзму – світоглядне осердя таджицько-перської культури – з українською, зокрема, сковородинською: «Очищення серця, самопізнання і самовдосконалення – провідний світоглядний принцип суфіїв та духовної практики Сковороди. А жити за моральним законом культури – думати істинно, діяти праведно й говорити правдиво». Перекладач навів цілу низку моментів, спільних для української й таджицької культур: авестійська абетка й наша глаголична мають по 46 літер, які дуже точно передають звуки людської мови й цілком відповідають сучасній міжнародній фонетичній транскрипції; в обох мовах майже однаково звучать сакральні слова «тато», «неня», «мати», «батько», «доля», «Сонце», «земля» та ін. У культурній традиції таджиків і українців є схожі духовні феномени – гафізи й кобзарі – хранителі глибокого знання, народні співці. Тому таджики й українці величають своїх найулюбленіших поетів Гафізом і Кобзарем. Насамкінець сходознавець побажав, аби люди пізнавали культури одне одного, знаходячи за їхнім зовнішнім різноманіттям внутрішню духовну схожість.

На конференції також виступив голова Ради таджицької діаспори в Україні Нурмухамад Холович Собіров. Він навів статистичні дані про те, що в Україні нині проживає 40 тис. таджиків, а в Таджикистані – 15-18 тис. українців. «Українці й таджики мають спільні історичні корені й давню орійську культурну традицію», - розповів пан Собіров. Тому, вважає голова таджицької діаспори, громадяни Таджикистану в Україні – не чужі одне одному.

З доповіддю про українсько-таджицькі літературні, наукові, освітні взаємини виступила к.філол.н., завідувач кафедри Близького Сходу Тетяна Федорівна Маленька. «Я вдячна Таджикистану, що він зіграв у моїй долі вирішальну роль. Вважаю його своєю другою батьківщиною», - зізналася директор Центру іраністики Інституту філології. Дослідниця зосередила свою увагу на дослідницькій і перекладацькій діяльності Агатангела Кримського – першого українського іраніста. В архіві цього видатного сходознавця знаходиться понад тисячу рукописів - досліджень таджицько-перської літератури. Він переклав 40 газелей Гафіза Ширазі, 50 рубаїв Омара Хайяма, Рудакі, Джамі. Після Агатангела Кримського перекладацьку справу в цій царині продовжив учень сходознавця – Петро Лозієв, який у 20-х рр. XX ст. перекладав з оригіналу Омара Хайяма. З ім’ям ще одного видатного перекладача таджицько-перської поезії – Василя Мисика – пов’язані найповніші переклади з Гафіза, Рудакі, Хайяма, виконані в новій перекладацькій манері. Тетяна Маленька зауважила, що в Україні перекладають не лише класичну таджицько-перську літературу, а й сучасну таджицьку поезію й прозу. Зокрема, у 70-80 рр. з’явилася нова плеяда українських перекладачів, які стажувалися в Таджикистані, вони опублікували свої переклади класичних і сучасних таджицьких письменників окремими виданнями та в періодиці. Пані Маленька висловила своє побажання, щоб творча співпраця між письменниками Таджикистану й України відновилася й досягла нового високого рівня.

Відомий літературознавець, перекладач, д.філол.н. Григорій Іванович Халимоненко представив антологію «Персько-таджицька література» (у власному упорядкуванні й з науковим коментарем) для середніх шкіл України.

Голова Українсько-Таджицької Ділової Ради при Торгово-Промисловій Палаті України Собір Абдукадирович Азимов розповів про перспективи торгово-економічної співпраці між Україною й Республікою Таджикистан.
Надзвичайний і Повноважний Посол Туркменистану в України Нурберди Аманмурадович Аманмурадов, Надзвичайний і Повноважний Посол Киргизької Республіки в України розповіли про досвід своєї посольської діяльності.

Професор Української дипломатичної академії, Надзвичайний і Повноважний Посол України, перший Посол України в Ісламській Республіці Іран Іван Григорович Майдан поділився досвідом своєї дипломатичної роботи в іраномовних країнах.

Перекладач, есеїст, Надзвичайний і Повноважний Посол України, колишній начальник територіального управління МЗС України, Посол України в Республіці Вірменія розповів про особливості встановлення дипломатичних відносин між новоутвореними державами.

Перекладач, есеїст, літературознавець Віль Григорович Гримич та поет, перекладач, літературний критик Петро Петрович Засенко поділилися досвідом своєї творчої праці в царині українсько-таджицьких літературних взаємин.

Голова Комітету з питань дипломатичних інституцій та консульських питань Громадської ради при МЗС України, президент ВГО «Еліта держави» Ольга Анатоліївна Піддубчак розповіла про громадські ініціативи в плані міжнародних стосунків.

У роботі конференції взяли участь дипломати, науковці, письменники, культурні й громадські діячі, студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Під час конференції розгорнуто змістовну книжкову виставку, де представлені українські переклади й дослідження класичної та сучасної таджицької літератури, таджицькі переклади з української, а також презентаційні видання про культуру й державне будівництво в Республіці Таджикистан.

Анна Ращенко,
фото: Валерій Попов