Неперервна філологія: Ad fontes iter perpetuum

11 листопада 2014 р. у львівському Українському католицькому університеті відбувся науковий історико-філологічний семінар, присвячений перспективам розвитку класичної філології, візантиністики та неоелліністики. Підставою для проведення семінару стало видання колективної монографії, присвяченої оглядові та роздумам над розвитком класичних та елліністичних студій в Україні в складних умовах 2 пол. ХХ ст., для написання якої об’єднали свої зусилля науковці Києва, Львова та Сімферополя. У семінарі участь узяли викладачі Інституту філології: член-кореспондент НАН України, проф. Н.Ф. Клименко та завідувач кафедри елліністики доц. А.О. Савенко. Організатори семінару запропонували учасникам бесіду, форма якої нагадувала структуру давньогрецької трагедії: з просодіоном (вступом), епейсодіонами та стасимами (виступами та оглядами авторів концепції книги, представників різних напрямків науки про античність та Грецію), строфами та антистрофами (дискусією та доповненнями учасників), ексодом (підбиттям загальних підсумків семінару), а також елегантним дейпнаріоном у традиціях філософських шкіл, де за невеличку вечерю слугувало обговорення нещодавно перекладеного твору Лукіана «Як писати історію».

У своїх виступах доповідачі розповідали про своє бачення проекту колективної монографії, роздуми про минуле та майбутнє наукових напрямків, пов’язаних з Грецією та Римом. У своєму слові проф. Н.Ф. Клименко акцентувала увагу на тому, що тяглість певної традиції можна уявляти або у вигляді певної статистичної динаміки, або певної системи парадигматичних трансформацій. Актуальність антикознавства, на думку професора, полягає в тому, що людина нашої епохи має можливість доторкнутись до реальних артефактів, насамперед, текстів, ідейно-змістові концепти яких ми a priori вважаємо фундаментальними для європейського культурного простору, визначитись із розумінням їхнього змісту в сучасних соціокультурних обставинах. Новогрецький же матеріал дає унікальну можливість спостерігання трансформацій культури-донора, що бачить себе в узагальненому дзеркалі власних смислів. Доц. У.В. Головач накреслила магістральні напрямки буремного розвитку української класичної філології, скутої жорсткими лещатами ідеології, через що, зокрема, цілі напрямки досліджень, актуальних в українському контексті, не мали можливості повноцінного розвитку. Перспективність нового прочитання «візантійської спадщини в питомому історичному контексті» за матеріалами розділу, підготовленого Л.В. Павленком, змалював доц. Я.Ю. Ясіновський. А.О. Савенко зупинився на актуальних гуманітарних проблемах грецького сьогодення, зокрема, процесі вироблення новогрецької ідентичності та пошуку новогреками свого місця в європейському соціополітичному та культурному просторі, проблемах збереження унікальної культури та мови греків, що мешкають на території України (Маріупольщина). У репліках строфіки хотілося б відзначити виступ видатного українського перекладача А.О. Содомори, що відзначив не просто важливість збереження та живлення тяглості традиції, але й необхідності постійного «перевідкриття» творів зі золотого фонду класичної спадщини.

Замість ексоду модератор заходу «виголосив апологію «нової філології» як альтернативи «кінця філології», що його пророкують деякі «футурологи» від гуманістики. Відкритість до викликів постмодерного і постгуманістичного суспільства, інтердисциплінарність і комлементарність з природничими і суспільними дисциплінами, закорінення у надійний ґрунт, що ним є традиція ретельного вивчення класичних мов, античної, візантійської та середньовічної культурної спадщини та християнської духовності — такими бачаться головні засади майбутньої програми.»

Завершила програму історико-філологічного семінару презентація «свіжого» українського перекладу твору Лукіана «Як писати історію?», що в контексті сучасних проектів переосмислення та поверхових експромтів з переписування історії, набуває неабиякої актуальності.

А.Савенко, А. Ясіновський, Н.Гонтар

Категорії: