Мандруючи стежками Тараса Шевченка

Рік Шевченка добігає кінця, проте подорожі філологів стежками Кобзаря продовжуються. У рамках проекту реалізації навчально-краєзнавчого проекту кафедри історії української літератури і шевченкознавства та Всеукраїнського навчально-наукового центру шевченкознавства «Шевченковою Україною», розпочатого ще у травні місяці, 23 жовтня студенти Інституту філології відвідали ще декілька історичних місць Чернігівщини – заповідник «Ганнина пустинь» – маєток Білозерських-Кулішів у хуторі Мотронівка Борзнянського району та Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця» у місті Батурин.

Розпочалася подорож голосистих фольклористів, допитливих україністів та мрійливих «майже письменників» (студентів спеціальності «літературна творчість») із хутора Мотронівки – з будинку Білозерських. Саме там у садибі «Ганинна пустинь» народилася та провела свої дитячі роки Ганна Барвінок, талановита письменниця, дружина Пантелеймона Куліша (справжнє ім’я – Олександра Білозерська). На хуторі Мотронівка й зійшлися дві закохані душі – Пантелеймон та Олександра, там же відбулося їхнє весілля. А на славнозвісному весіллі в ролі старшого боярина був присутній Тарас Григорович Шевченко. У музеї студентам окрім екскурсії також представили білочки-мотанки, які навчив діток на весіллі виготовляти сам Шевченко, і кожен із філологів мав змогу й собі зробити подібну іграшку. Як жартували фольклористи: «Уже недарма на екскурсію з’їздили!».

Наступним пунктом призначення був Батурин. У гетьманській столиці пощастило відвідати аж три знакові місця однойменного культурного заповідника «Гетьманська столиця»: будинок генерального судді Василя Кочубея, козацьку військову цитадель та розкішний палац Кирила Розумовського. У будинку Василя Кочубея (що милує око відвідувачів ще з другої половини XVII століття) філологині ознайомилися з оригінальним інтер’єром приміщень, де творилася козацька історія, із творами мистецтва сучасних авторів, котрих надихнула велич козацької доби – гравюрами Василя Лопати, Сергія Якутовича, Федора Константинова, скульптурами Андрія Гончара та Віктора Авули. У підвальних приміщеннях Будинку здивував відтворений інтер'єр в'язниці та дві воскові фігури — писаря та в'язня, виконані співробітниками Музею воскових фігур м. Києва. Студентів зацікавили малюнки, на яких було зображено покарання, що застосовувались у ХVII – XVIII ст.

Особливо вразила дівчат романтична історія кохання Івана Мазепи та Мотрі Кочубей, а найбільше – проникливі листи гетьмана до своєї коханої. У листах він звертався до неї не інакше, як «Моє серденько», «Моє велике кохання», «Мій рожевий цвіте» чи й «Ваша величносте». Ні роки (а між іншим, Мазепа був на 50 років старший від своєї обраниці!), ні соціальний статус не стали на заваді сильним почуттям. Як зазначила Оксана Юріївна Данильченко: «Щоб вас так любили, дівчата, як Мазепа любив свою Мотрю!».

Справжній войовничий дух увібрала в себе Батуринська цитадель, споруджена ще у 1625 році. За часи свого існування фортеця неодноразово спалювалася і, наче фенікс, завдяки зусиллям батуринців відроджувалася із попелу, залишаючись форпостом для своїх жителів.

У палаці Кирила Розумовського студенти по-справжньому занурились у атмосферу розкоші та вишуканості XVII-XVIII ст., пройшлися мармуровими сходами, якими ступали кришталеві черевички найперших українських панночок, оглянули зали, у яких представники української та європейської інтелігенції танцювали вальси під музику Шопена, доторкнулися до оздоблених золотом дубових столів, на яких підписувалися найважливіші державні документи Гетьманщини. З початку ХХ ст. палац стояв руїною і своїм теперішнім чудовим виглядом завдячує реставраційним роботам, проведеним в 2002 – 2008 роки.

Приємним сюрпризом стала зустріч філологів із третім президентом України – Віктором Ющенком та його сином, спільне покладання квітів до меморіалу Цитаделі та низка зроблених спільних світлин.

Натхненні величним духом гетьманської столиці, філологи з піснями та сувенірами попрямували до Києва, хоча покидати розкішні палаци, величні цитаделі та повертатися до науки ще й як не хотілось. Маємо сподівання, що подорожування знаковими історичними місцями стане хорошою традицією для студентів, а проект "Шевченковою Україною" матиме продовження і після закінчення року Шевченка.

Щиро дякуємо за сприяння у проведенні поїздки адміністрації та студентському самоврядуванню Університету!

Своїми враженнями поділилася
студентка ІІ курсу спеціальності українська мова та література та іноземна мова
Вікторія Фещук

Категорії: