Володимир Короткевич об’єднує дві слов’янські культури – білоруську та українську

23 травня в Інституті філології відсвяткували 60-річчя від часу закінчення Київського національного університету імені Тараса Шевченка білоруським поетом, драматургом, перекладачем і громадським діячем Володимиром Короткевичем, іменем якого названо центр білоруської мови і культури Інституту. На творчій зустрічі були присутні – український мовознавець, доктор філологічних наук, професор, академік НАН України, заслужений діяч науки і техніки України Григорій Півторак; заступник директора доц. Валерій Чемес; директор Центру доц. Леся Стеблина; доц. Олександр Скопненко, лектори з Білорусі доц. Надзєя Старавойтава та доц. Алєна Давидзєнка, а також студенти-білорусисти. У рамках святкування відбулися 3 конкурси – презентацій, шаржів та на впізнавання замку, переможців яких було нагороджено білоруським шоколадом та книжкою взаємоперекладів білоруської та української поезії. Програма творчої зустрічі також включала читання поезій та інсценування викладачами Білоруського центру філософського уривку – гри Людини зі Смертю у шахи на життя з повісті Володимира Короткевича «Човен Розпочу».

Про Володимира Короткевича можна говорити багато. Адже він – цілий культурний материк. Його творчість позначена всеосяжністю думки, заглибленням у цінності минулого з проекцією на сьогодення. Чим Володимир Короткевич знаменний для України? Білоруського поета і Україну пов’язує навчання в Київському університеті, початок кар’єри, формування його як особистості та як майбутнього літератора.

Вперше Володимир Короткевич познайомився з Україною, приїхавши у 1944 році до «зеленого міста на Дніпрових кручах» – Києва разом із матір’ю. Другого разу приїхав в Україну, коли вступив на філологічний факультет до Київського університету у 1949 році. Тут же закінчив аспірантуру. Григорій Півторак, білорусист за фахом, згадує: «Мене часто запитували студенти про Короткевича. Особливо про те, чому саме він обрав Київський університет, а не навчався в Білорусі. Я завжди на це питання відповідав – тоді були такі часи. Сталінський режим нищив усе. Тоді професори та доктори наук у вищих навчальних закладах були на вагу золота, їх було мало. Саме тому Володимир Короткевич обрав наш Університет, в якому на той час працювали найкращі з найкращих». Нині існують свідчення про те, що, навчаючись в аспірантурі Київського університету, молодий білорус входив до руху шістдесятників, які були у внутрішній моральній опозиції до тодішнього тоталітарного режиму. За активну антирадянську позицію у повоєнні десятиліття майбутнього білоруського класика ледь не виключили з Університету.

По закінченню Київського університету Володимир Короткевич поїхав викладати у сільській школі Таращанського району Київської області, хоча міг поїхати на Батьківщину – у Білорусь. Згодом білоруський поет все-таки переїде до Білорусі. Проте доля часто повертатиме Володимира Семеновича в Україну. Вже будучи метром білоруської національної літератури, Володимир Короткевич часто відвідував Київ, видавав тут свої твори. Зокрема вийшло друком есе про Білорусь саме для українців «Земля під білими крилами» (1972) українською, а згодом – білоруською. Письменник активно спілкувався з представниками української інтелігенції. Теплі взаємини (зустрічі та листування) він мав із сучасними класиками української літератури – Романом Іваничуком та Іваном Драчем.

Любов до України та до Києва зокрема помітна у всьому творчому доробку Володимира Короткевича. Повість «Листя каштанів», спогади «Сон про те, що було», переклади творів українських письменників та нариси про діячів культури – Лесю Українку, Тараса Шевченка, Івана Франка, Олександра Білецького – все це написане про Україну і з любов’ю до України Володимиром Короткевичем.

Володимир Короткевич був не лише письменником, літератором і громадським діячем, а й публіцистом, критиком, кіносценаристом, актором. За його творами поставлено низку вистав, зокрема, за написаним ним лібрето здійснено постановку «Сива легенда» (біл. «Сівая легенда», композитор Д. Смольський, 1978) у Білоруському театрі опери та балету, а за повістю «Дике полювання короля Стаха» створена однойменна опера (композитор У. Солтан, 1989). Також геніальність Володимира Короткевича проявилася в кіномистецтві – він писав кіносценарії та грав епізодичні ролі. Цікаво те, що його історичний детектив «Дике полювання короля Стаха» знімали в Україні, на Львівщині у Підгорецькому замку, а першу версію кінострічки «Чорний замок Ольшанський» - на Хмельниччині у замку XVI ст. Також Володимир Короткевич займався образотворчим мистецтвом – малював карикатури.

Життєтворчість письменника та патріота, шаржиста та кіносценариста засвідчують багатогранність натури Володимира Короткевича. Він об’єднує дві слов’янські культури – білоруську та українську.

Олександра Касьянова, фото – Валерій Попов