На прощу до Тараса: сходження на Чернечу гору

Завершальний етап проекту «Шевченковою Україною» видався досить символічним, адже остання екскурсія відбулася до найсвятішого (і звісно ж найпопулярнішого) шевченківського місця – Канева. 22 травня, у день перепоховання Кобзаря, група з філологів, фізиків і радіофізиків КНУ відвідала Шевченківський національний заповідник у Каневі. Як відомо, саме студенти Київського університету несли в руках труну Шевченка по Києву, і саме вони разом із селянами викопали яму для поета.

Тарасову гору без надмірного пафосу можна назвати місцем паломництва, і не лише українців. Місцина разом із неймовірним краєвидом «Дніпра і круч» створює неабияку атмосферу святості. Недарма перші враження наших студентів від побаченого були такими: «Неначе у храмі побували».

У заповіднику нам вдалося відвідати три знакові місця – могилу Кобзаря, Канівський музей Т.Г. Шевченка та «Тарасову світлицю». Подолавши 342 сходинки до могили, під музичний супровід київських хорових капел поклали квіти та взяли участь в урочистостях. Приємною несподіванкою стало спілкування із Міністром культури України – Євгеном Нищуком.

Цікавими та інформативними були відвідини Канівського музею Т. Г. Шевченка, який містить понад 20 тисяч унікальних пам’яток. Його окраса – меморіальні речі та офорти Тараса Шевченка, рідкісні видання його творів, високохудожні твори українських і зарубіжних митців, шедеври народної художньої творчості, цінні архівні документи, фото- та кіноматеріали, аудіо- та відеозаписи знаменитих бандуристів і кобзарів. Директор Всеукраїнського навчально-наукового центру шевченкознавства кафедри історії української літератури і шевченкознавства Оксана Гальчук і науковий співробітник Центру, асистент кафедри Оксана Данильченко зустрілися із завідувачкою фондами Канівського музею Тараса Шевченка Ганною Манджарою і подарували книжку Леоніда Ушкалова «Моя шевченківська енциклопедія», обговоривши можливості подальшої співпраці.

Самобутнім, духовно наснаженим місцем на горі є «Тарасова світлиця» - перший музей, присвячений життю і творчості Шевченка, заснований ще наприкінці ХІХ ст. Василем Гнилосировим. Історія будинку тісно пов’язана з Іваном Ядловським, сторожем Шевченкової могили. Завдяки його сподвижницькій праці вдалося зберегти чимало унікальних фондів музею та непорушність місця поховання.

Чернеча (Тарасова) гора залишається для нас символом незламності національного духу, єдності поколінь, продовження традицій геніального предка. З горою пов’язано низка історичних подій, серед яких самоспалення на знак протесту проти русифікації дисидента Олекси Гірника 22 січня 1978 р. (пам’ятник Олексі Гірнику знаходиться в цьому ж місці).

Тарасова гора, попри все, є місцем містичним – саме тут зв’язок із геніальним поетом відчувається чи не найсильніше, тут можна буквально відчути погляд Кобзаря на собі та почути:
«…І мене в сім’ї великій,
в сім’ї вольній, новій,
не забудьте пом’янути
не злим тихим словом.»

Ділилася враженнями
студентка І курсу
спеціальності «українська мова та література, іноземна мова»
Вікторія Фещук,
Фото: Наталія Пластун

Категорії: