Після реформи в Грузії кількість вишів скоротилася з 69 до 28

Історія дипломатичних відносин України з Грузією сягає початку 20 століття, а неофіційних – губиться у вихорі віків. Їх прикметними особливостями є взаємоповага і доброзичливість, підкріплені схожими ментальними рисами двох народів – щирістю, емоційністю, свободолюбністю і толерантністю. Тому закономірною і очікуваною була активна участь грузинських діячів освіти у відзначенні 200-річного ювілею «володаря у царстві духу» Тараса Шевченка

11 березня до Київського університету імені Тараса Шевченка прибула делегація з Тбіліського державного університету ім. Іване Джавахішвілі, найстарішого і найбільшого вишу Грузії, та столичних науково-дослідних інститутів. Серед почесних гостей, які зустрілися з ректором Університету акад. Леонідом Губерським, були директор Інституту грузинської літератури імені Шота Руставелі Ірма Ратіані, доктор філології Інституту грузинської літератури імені Шота Руставелі Ірине Модебадзе, науковий співробітник Інституту українознавства Іване Мчеделадзе, докторант факультету гуманітарних наук Тбіліського державного університету, науковий співробітник Інституту українознавства Софіко Чхатарашвілі. Делегати взяли участь у засіданнях круглих столів під час Шевченківського міжнародного літературного конгресу в Інституті філології. У виступах науковці висвітлили як теми українсько-грузинських відносин у світлі творчого спадку Тараса Шевченка, так і дослідження власне українського літературного процесу. Спілкування з гостями не обмежилося суто науковими питаннями. Для ширшої розмови з викладачами та студентами Інституту філології грузинських освітян запросили на кафедру теорії літератури, компаративістики і літературної творчості.

На прохання аудиторії проф. Ірма Ратіані розповіла про викладання теорії літератури в Тбіліському державному університеті та Інституті літератури. З 2006 року вона очолює Науково-дослідний інститут грузинської літератури та кафедру теорії літератури і компаративістики Тбіліського університету. Довгий час, з 1942 року, всі вищі навчальні заклади Грузії підпорядковувалися Академії наук. Лише з 2006 року, часу реформування національної освіти, кількість грузинських вишів, пройшовши атестацію в Академії наук, скоротилася з 69 до 28, за тим – вони вийшли з-під підпорядкування АН.

Під час навчання пані Ірми теорія літератури була представлена в Університеті лише невеликим відділом, який довгий час (понад 40 років) входив до кафедри історії грузинської літератури 19 ст. На той час теорія літератури була представлена лише одним курсом на бакалавраті - «Втуп до літературознавства», який читали двоє професорів і асистент. Після першої хвилі освітніх реформ, ініційованих тодішнім президентом Михайлом Саакашвілі, Університет пережив реструктуризацію, одним із наслідків якої стала поява кафедри теорії літератури і компаративістики. З того часу співробітниками підрозділу була розроблена цілісна навчальна програма для всіх кваліфікаційних рівнів гуманітарного спрямування. Під час навчання студенти слухають лекції з теорії літератури, проблеми художнього стилю і стилістики, віршознавства, поетики роману, а в магістратурі – ще й текстології.

Ефективності навчання та високій кваліфікованості випускників кафедри сприяє мінімізована кількість студентів у магістратурі – не більше 8.

У докторантурі працює програма «літературна компаративістика». Вона дає можливість реалізовувати практику співкерівництва – широкого співробітництва різних університетів з метою написання взаємних рецензій, полегшення наукових публікацій у вишах-партнерах.

Не оминула Ірма Ратіані й розмови про проблеми, з якими зіштовхнулися співробітники кафедри. Найперше – це забезпечення підручниковою літературою. Єдиний посібник з теорії літератури, виданий до моменту створення підрозділу, був виданий у 1964 році. Тому за останнє десятиліття науковці проробили колосальну роботу – видали підручники «Вступ до літературознавства», «Теорія літератури 20 століття» й три з п’яти томів хрестоматії до неї, до кінця року має побачити світ «Антологія компаративістики» та «Теорія літератури від античних часів».

Спеціальності «літературна творчість» у Тбіліському університеті немає. До реформування в межах навчального закладу діяла «майстерня літературної творчості», яка представляла собою додаткові практичні заняття для студентів-філологів. На жаль, невдовзі ця ініціатива була втрачена. Наразі Ірма Ратіані зі своїми колегами успішно намагаються відновити таку практику в межах Інституту літератури у вигляді зустрічей студентів з грузинськими письменниками та допомоги найталановитішим у публікаціях їхніх творів у журналах.

Студентська аудиторія також поцікавилася у пані Ірми про сучасний грузинський літературний процес. У відповідь шановна гостя коротко, але змістовно розповіла про найзнаковіші імена, які творять нову грузинську літературу протягом останніх 20 років. Прикметно, що в сучасній Сакартвело (так називають свою країну грузини) постмодернізм як модель репрезентації реалізував себе у всій повноті. Професорка назвала декілька визначних напрямів, у межах яких працюють грузинські митці слова. Це – наративний постмодерний дискурс, представлений романами Акі Морчиладзе «Переліт на острів Мадатова і назад», «Собаки вулиці Паліашвілі»; антинаративний дискурс, заприявлений в епатажних романах Зази Бурчуладзе «Минеральний джаз», «Євангеліє від віслюка», «Розчинний Кафка», Дато Турашвілі «Покоління Джинс»; воєнний дискурс.

Ірма Ратіані також розповіла про перспективи розвитку сучасного грузинського кіно. Воно, як і українське, недоотримує державне фінансування, тому змушене існувати лише у вигляді авторського кіно. Нещодавньою перлиною грузинського кінематографу стала стрічка «Довгі світлі дні» Нани Еквттімішвілі, яку пані Ірма порекомендувала до перегляду всім поціновувачам якісного кінематографу.

На запитання із залу, якими є основні риси ментальності грузинів, Ірма Ратіані порадила прочитати оповідання Гурама Дочанашвілі "Людина, яка дуже любила літературу".

Гостя також поділилася власними спостереженнями про масову літературу в Грузії. Детективи, жіночі романи, фентезі – всі жанри поширеної у світі тривіальної літератури – в Грузії не мають великої популярності, а те, що все ж таки з’являється на полицях книгарень – перекладне чтиво. До речі, громадяни дружньої для України держави воліють читати лише рідною мовою, тому грузинський книжковий ринок різко відрізняється від двомовного українського.

Детальніше про переклади грузинських книжок іншими мовами розповіла ще одна гостя кафедри – перекладачка Ірине Модебадзе. Комерціалізація книжкового ринку і вплив попиту на пропозицію, констатувала пані Ірине, не оминули Грузії. Тому сучасні автори мусять прислухатися до інтересів і вимог видавництв, які їх друкують. Стабільним є інтерес до сучасної грузинської літератури, в якій порушуються актуальні для регіону проблеми. Найгірша ситуація з перекладами на російську мову. І проблема не в перекладачах, а в блокуванні російським книжковим ринком якісної іноземної літератури, яке відбувається на ідеологічному підґрунті. Натомість найактивнішим партнером літературної Грузії є Німеччина. Для популяризації грузинських авторів Міносвіти країни щорічно влаштовує фестивалі перекладачів, письменників і видавців, під час яких укладається чимало договорів про співробітництво.

Оскільки час перебування грузинської делегації в Київському університеті був обмежений, багато цікавих питань залишилися невисловленими. Однак попередні усні домовленості про співпрацю між національними університетами Тбілісі та Києва, проговорені під час зустрічі з ректором Леонідом Губерським, дають надію на майбутні часті зустрічі між освітянами обох країн.

Текст: Анна Мукан,
Фото: Валерій Попов