Фольклористи-першокурсники пройшли літню практику на Хмельниччині

Літня практика… Це період, коли можна відпочити від підручників і лекцій та по-справжньому відчути майбутню професію, здобувши необхідні навички. Першокурсники Інституту філології зазвичай проходять фольклорну практику: кожна група під керівництвом викладачів їде до певного регіону, де впродовж кількох тижнів збирає місцеву народну творчість. Але якщо для більшості студентів це залишається лише завданням, яке потрібно виконати, то для тих, хто навчається за спеціальністю "Фольклористика", така практика є безцінним досвідом.

Цього року групу студентів-фольклористів, очолювану асистентом кафедри фольклористики Світланою Сергіївною Лещинською, приймало мальовниче селище Вовковинці, що на Хмельниччині. Місцевість, яка просто не може не милувати око, багата на чудових людей, переважна більшість яких з радістю ділилась своїм досвідом з юними збирачами фольклору. Саме тут чи не кожен зіткнувся з першими труднощами в цій нелегкій справі, які чергувалися з творчими "злетами" та найрізноманітнішими емоціями, що випромінювали респонденти. Хтось, почувши про мету нашого приходу, одразу заводив колись таку улюблену пісню, хтось ділився кумедними історіями з життя чи, навпаки, переповідав долю так, що сльози наверталися самі собою. Зустрічалися й такі, що зовсім відмахувалися, мовляв "нічого не знаю" або "забула вже все". Але навіть до таких співрозмовників частенько все ж вдавалося знайти підхід.

Звісно, одного селища недостатньо для того, щоб хоча б частково дослідити фольклор регіону. Тож, одягнувшись якомога зручніше, юні фольклористи в пошуках чогось дуже цінного вирушали й до сусідніх населених пунктів. Отак польовий фольклор, про який не раз чули від викладачів, став важливою частиною практики.

Студентам-фольклористам випала можливість бути присутніми одразу на кількох народних святах. Особливо запам’яталося свято Івана Купала, де практиканти максимально відтворили народні традиції, пов’язані з цим днем. На березі озера дівчата, співаючи, плели вінки, водили хороводи та грали в автентичні ігри. Подивитися на це дійство зійшлося чимало жителів селища, кожен з яких мав змогу особисто взяти участь в обрядах й повністю поринути в атмосферу народного гуляння.

Хмельниччина – місцевість, повна історичних пам’яток, що так полюбили туристи. Тож поїхати туди й не відвідати жодної з них було б неабиякою помилкою. Для екскурсії обрали Меджибі́зький замок, розташований у селищі Меджибіж Хмельницької області. Замок побудований на мисі, утвореному річками Південний Буг та Бужок. Через таку топографію він має форму видовженого трикутника з могутніми стінами і кутовими вежами, які значно виступають за лінію стін.

Наступним пунктом екскурсії став Головченський Спасо-Преображенський монастир, неподалік якого розташоване чудотворне джерело святого Онуфрія. Всі бажаючі із задоволенням занурилися в його дуже холодну, але цілющу воду. І оскільки більшість студентів побували в цих місцях вперше, емоцій від поїздки залишилось чимало.

Взагалі, групова практика потрібна не лише для того, щоб виробити та відточити навички, потрібні фольклористу, а й для того, щоб об'єднати групу й створити атмосферу цілісності, де кожен відчуває, що він – частинка злагодженого механізму, який має свої правила й будь-яке їх порушення призведе до дисгармонії. Чого варті лише спільні вечори за чаєм чи кількагодинні походи в пошуках потрібного респондента! Все це, звісно ж, в супроводі пісні. Майже з упевненістю можна сказати, що для кожного ці дні стали по-справжньому незабутніми.

Ну що ж, так зване бойове хрещення пройдено! Тепер головним завданням студентів є розшифровування зібраних матеріалів. І, звичайно ж, необхідно добре відпочити, адже навчання навчанням, а літні канікули ще ніхто не відміняв :) .

Текст: Світлана Попова