Наукові студії над Шевченковим словом

12 березня в Інституті філології відбулася щорічна Всеукраїнська наукова конференція «Творча постать Тараса Шевченка: традиції дослідження і сучасне прочитання»

«Вже стало доброю народною традицією у березневі дні, коли явився світові Тарас Шевченко, ще й ще раз звертатися до постаті українського генія, його безсмертної духовної спадщини», - урочисто розпочав пленарне засідання директор Інституту філології проф. Григорій Семенюк. Він зазначив, що кожна епоха озвучує Тараса Шевченка по-новому, проектуючи поеми і вірші письменника на сьогодення. В цій здатності бути вічно актуальним ховається феномен поета, зауважив Григорій Фокович. Голова засідання закцентував увагу на декількох важливих аспектах творчої спадщини українського генія. По-перше, важливим є її потужний державницький характер – «як митець Тарас Шевченко витворив свою духовну державу зі своєю правдою і мовою, і волею в ній». Таким чином українська національна ідея, стрижнева для творчості письменника, дала йому можливість стати національним пророком, пробудити народ від вікової сплячки. По-друге, важливо те, що Тарас Шевченко був свідомий величини індивідуального внеску інших народів у загальноцивілізаційний характер існування людини сьогодні. І по-третє, вкрай серйозним у творчості письменника звучало питання мови, Слово якої він поставив на сторожі свого народу. Завершуючи вступне слово, директор закликав усіх учасників конференції «вчитися у Шевченка, звертатися до нього, бо ми знаємо далеко не все».

Цьогоріч гостями конференції в Інституті філології стали проректор з науково-педагогічної роботи КНУ імені Тараса Шевченка к.філ.н., доц. Володимир Бугров, декан факультету психології Київського університету проф. Іван Данилюк, директор Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка акад. Микола Жулинський, його заступники – Сергій Гальченко та Микола Сулима. У пленарному засіданні також взяли участь професори Інституту філології – Тарас Кияк, Олександр Астаф’єв і доц. Світлана Задорожна.

Філософський напрям шевченкознавчих студій представив на засіданні Володимир Бугров. У своїй доповіді «Філософська лектура Тараса Шевченка» проректор зосередив увагу на теоретичній літературній базі, що стала підґрунтям для формування світогляду письменника. Доповідач торкнувся питань філософської спадщини епох просвітництва і романтизму, а також набутків теологічного письменства тогочясся. «Отже, філософія національного та особистого буття Тараса Шевченка є абсолютно оригінальною за змістом і спрямуванням», - зробив висновок Володимир Анатолійович.

Перші спроби інтерпритації психології творчості Тараса Шевченка проаналізував у своїй доповіді Іван Данилюк. Зокрема, в поле його зору потрапили праці Івана Франка, Степана Балея та Миколи Шлемкевича. «Вивчення творящої природи генія є головною метою психології творчості», - зазначив Іван Васильович. Особливістю підходу Івана Франка до аналізу Шевченкового слова було використання популярної на той час асоціативної експериментальної психології. Натомість Степан Балей у працях 1916 і 1925 років послуговувався вже класичним психоаналізом З.Фрейда, віднайшовши, таким чином, у творчості Шевченка чотири основні мотиви: ендиміонський, фемінізм, містицизм і мотив трійці. Крізь юнгеніанську концепцію колективного несвідомого «пропустив» Шевченкову спадщину Микола Шлемкевич. Завершуючи свою доповідь, Іван Данилюк резюмував, що нині найбільш дослідженим залишається свідоме «Я» Тараса Шевченка.

Мову про «невідчитаність» Шевченка сьогодні вела доцент кафедри історії української літератури та шевенкознавства Світлана Задорожна. «І в незалежній Україні Тарас не той, за заповітами якого живуть, а той, кого треба стерегтися, бо він бунтар», - поділилася своїми спостереженнями доповідач. Цю тезу, на думку Світлани Володимирівни, яскраво ілюструє сучасна освітня та соціальна політики, яка не дає здійснитися демократичним ідеям Тараса Шевченка. Доповідач закликала не розділяти у площині духовного аристократизму таких вольнолюбивих українських мислителів світового масштабу, як Шевченко, Куліш і Костомаров. Адже саме вони своїми життями і творчістю «наближали пришестя Апостола науки» і вважали, що «відродження України почнеться з преображення людини».

Іншими темами виступів були «Сучасне шевченкознавство: проблеми без підсумків» Сергія Гальченка, «Переклади «Кобзаря» Т.Шевченка німецькою мовою» Тараса Кияка та «Творчість Т.Шевченка й А.Міцкевича: феноменологічний діалог культур» Олександра Астаф’єва.

Урочистим моментом засідання стала коротка презентація двох томів «Шевченківської енциклопедії», укладеної колективом Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка. «Це намагання осягнути все, що пов’язане з Тарасом Шевченком – його життєвим і творчим шляхами, малярською спадщиною, зв’язки і способи відзначення його пам’яті», - сказав Микола Жулинський і подарував два комплекти книжок директору Інституту філології і кафедрі історії української літератури та шевченкознавства.

У роботі конференції взяло участь понад 180 науковців з усіх куточків України. Після пленарного засідання розпочалася робота секцій із трьох основних напрямів дослідження: літературознавчого, фольклористичного та перекладацького.

Текст: Анна Мукан,
Фото: Валерій Попов,