«Шевченкова криниця випоїла духовно всіх нас»

11 березня в Актовій залі головного корпусу Київського університету відбулося урочисте засідання з нагоди 199-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка

Щорічно Шевченківські дні в Київському національному університеті відзначаються урочисто й по-науковому плідно. Так, уже стало доброю традицією запрошувати відомих культурно-громадських діячів до щирої розмови, влаштовувати святковий концерт у головному корпусі Університету, а також проводити Міжнародну науково-практичну конференцію в Інституті філології. 2013 рік не став винятком.

11 березня до Актової зали Червоного корпусу завітали шановні гості урочистого засідання – лауреати Шевченківської премії цього і попередніх років. У президії головував ректор Київського університету акад. Леонід Губерський. «Наш Університет уже 75 років носить ім’я всесвітньовідомого українського пророка. Тому справою честі для нас є достойно вшанувати пам’ять цієї великої Людини», – відкрив засідання ректор і розповів про масштабну підготовку навчального закладу до святкування 200-ої річниці від дня народження Тараса Шевченка, яка бере старт вже сьогодні. Оголосивши членів президії, Леонід Васильович надав слово відомому поету, перекладачу, дійсному член НАНУ, голові Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Борису Олійнику.

«Цьогоріч як ніколи конкуренція була запеклою. З поданих робіт жодна не була провальною, всі вражали високою якістю. Тому я думаю, що кандидати, які пройшли нинішнє сито, є найдостойнішими», – поділився враженнями від роботи в комісії Борис Ілліч. Голова комітету коротко охарактеризував риси творчої натури кожного з трьох лауреатів 2013 року. Так, на його думку, поет Леонід Горлач «виділяється тонким відчуттям музики слова», «жорсткістю, кутастістю строфи», «чіткими інвективами, адресованими нашим можновладцям»; художник Петро Печорний – «людина спокійна, яка працює чесно», «прекрасний науковець»; режисер Дмитро Богомазов – «чудовий театральний педагог і постановник». «Це люди, з якими можна спокійно йти, не боячись, що хтось з них підступно вистрілить у спину», – підбив підсумки свого виступу Борис Олійник.

Про непересічне значення Тараса Шевченка для українського мікро- та макросвіту вів мову письменник, лауреат Шевченківської премії 1980 року, Герой України Юрій Мушкетик. «Диво дивне, як хлопець із забутого Богом і людьми села, де єдиною книжкою були Четьї Мінеї, а вчителем – диякон-пияк, зміг піднестися до рівня енциклопедистів і перевершити їх», – почав свій полум’яний виступ Юрій Михайлович. Письменник глибоко переконаний, що Тарас Шевченко з його нетлінними ідеями був завжди на часі для українців, особливо зараз, коли «все менше в Україні стає українців, коли вона зменшується, як шагренева шкіра, а її мову топчуть недолюдки». «Шевченкова криниця випоїла духовно всіх нас», й тому, вважає Юрій Мушкетик, ми маємо сили опиратися наступу на українські святині й боротися за гідне життя на власній Батьківщині.

Після коротких виступів лауреатів Шевченківської премії розпочався урочистий концерт, у якому взяли участь музичні колективи й співаки Національної заслуженої капели бандуристів України, Київського інституту музики ім. Р.М. Глієра, Національного академічного народного хору ім. Г. Верьовки, а також ансамбль української народної музики Інституту філології – «Роксоланія».

Текст: Анна Мукан,
фото: Валерій Попов