Триєдиний мистецько-патріотичний проект: «Боже, храни Україну»

З приходом весни починає відроджуватися природа, людська душа. 1 березня у Національному музеї імені Тараса Шевченка відкрилася виставки «Боже, храни Україну», організатори якої поставили собі за мету зцілити людину, її душу. Цей триєдиний мистецько-патріотичний проект поєднав іконопис, старовинні фотографії та сучасний живопис. У проекті представлено творчість сімейної іконописної майстерні «Небо на землі» (м. Миколаїв), добірку старовинних фотографій заслуженого художника та колекціонера Володимира Козюка (м. Вінниця), а також картини живописця Єгора Толкунова (м. Херсон).

Відкриття виставки розпочалося співом Хору церкви Архістратига Михаїла, завдяки чому виникла «невимовно сердечна атмосфера». Першим висловив свої враження від експозицій Дмитро Стус: «Це духовний проект, завдяки якому людина може очиститися. Люди, які створили виставку, своїми діями можуть зробити світ кращим. Ми маємо за щастя сьогодні доторкнутися до цього кращого». З професійного погляду було оцінено проект Дмитром Степовиком, українським мистецтвознавецем, дослідником сакрального (християнського) образотворчого мистецтва: «Мистецтво Єгора Толкунова – це тяжіння до імпресіонізму, модерне бачення буття, що дарує споглядачеві враження. Український стиль засвідчують ікони. Про те, що це не візантійська манера іконопису, говорить їх світлоносність. На фото можна побачити витончений етнічний елемент Поділля. Таким чином створюється триєдність минулого, що засвідчується фотографіями, сьогодення – картинами, вічності – іконами». Серед експонованих творів глядач міг побачити дзеркало, де й зустрічається ця триєдність. Організатори проекту свідомо його повісили, аби відвідувачі змогли поставити собі одвічні питання: Хто ми є на цій землі? Для чого існуємо? Ким себе усвідомлюємо?

Наступною слово взяла куратор проекту Марія Павелко: «Ми зібрали такі різнорідні жанри мистецтва з метою створення сердечно родинного тепла. Воліли показати, що Україна – це мистецький народ. Адже в іконописі втілена невимовна поетика християнства, поряд – предки, які дивляться з фото, а через картини ми зазираємо в майбутнє. Це все означає єдине: Боже, храни, Україну!».

Висловила свої враження, доповнивши їх співом, і Ніна Матвієнко: «Це простір для мислення. Ми ніколи не могли доторкнутися до святості, адже ікони в українців завжди висіли високо. Тут Бог разом з нами, близько – на рівні очей. Картини ж показують наше бачення світу, а фото – те, як споглядали буття наші предки».

Заключним акордом урочистого відкриття став спів церковних піснеспівів хору Св. Архистратига Михаїла.

Текст: Олександра Борейчук
Фото: Валерій Попов