Міжнародний день театру - свято філологічне!

Професійні театрознавці й любителі-театрали відзначають сьогодні Міжнародний день театру. Навіть попри те, що Мельпомена тепер на карантині, маємо що згадати у цей святковий день.
Театр, як синтетичний вид мистецтва, поєднує не лише медіа та репрезентації, а й різні імена, громади, установи. Зокрема це стосується й плідної співпраці Національного центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса та Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

У стінах Інституту філології зажди радо вітають співробітників Центру Курбаса, які діляться зі студентською авдиторією письменницьким досвідом. Мар’яна Шаповал, професор кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості, пригадує: «Олег Миколайчук після таких зустрічей запрошував студентів на репетиції вистав за своїми творами, світлої пам’яті Ярослав Верещак рецензував перші студентські тексти в альманасі «Сполучник» та вислуховував творчі звіти на випускних іспитах, а Неда Неждана (Надія Мірошниченко) зайняла місце за кафедрою і запропонувала авторські курси для студентів освітньої програми «Літературна творчість» з написання поліваріантної драматургії».

У ці карантинні часи студенти також не обділені спілкуванням із сучасними драматургами. Наприклад, у квітні минулого року дистанційно відбулася відкрита лекція Неди Нежданої «Драматургія як провокація» в межах спецкурсу «Майстерня драматургії». Обговорювали різновекторність режисера й драматурга, варіативність сприйняття, парадоксальність ситуації у п’єсах «Майдан: інферно», «Загублені у тумані», «Час чорного сонця».

Не можна оминути взаємодію Центру й Інституту філології на науковому рівні. У жовтому корпусі свою кваліфікацію підвищили аспіранти, докторанти, пошукувачі, також наукові ступені здобули драматургознавці Надія Мірошниченко, Мар’яна Шаповал, Олена Бондарева, Юлія Скибицька. Викладачі та студенти Інституту філології завжди залучені до круглих столів й конференцій, що відбуваються в Центрі Курбаса.

Ще й досі в моїй пам’яті форум «Креативні індустрії. Українська модель» (15-16 травня 2019 р.). Центр проводив цей захід за сприяння інформаційних партнерів, серед яких був наш Інститут. Його викладачі та випускники також стали спікерами на форумі (Олена Романенко, Мар’яна Шаповал, Катерина Бова). Теми доповідей і круглі столи були присвячені не тільки теоретичним аспектам цих індустрій, а й практичним. Адже майбутнім аналітикам і дослідникам, що навчаються в нас, надважливо орієнтуватися в сучасних тенденціях і розуміти, як можна реалізувати свій творчий потенціал.

Чудово, що Центр Курбаса став майданчиком, на якому студенти-філологи можуть здійснювати перші кроки в театральному мистецтві. Кілька років тому молода мисткиня, випусниця літтворчості Софія Безверха потішила київську публіку короткою моновиставою про найтрагічніші моменти з життя Леся Курбаса та Миколи Куліша за власною новелою «Стріляний». А згодом Леся Зеліско і Софія Безверха брали участь у виставі Паперового театру «Курбас і Клеє. Зустріч на небі» (реж. О. Сергієнко) як акторки й авторки тексту.

Драматурги й режисери НЦТМ ім. Леся Курбаса посвячують літтворців у таїнство народження Театру, починаючи від обговорення п'єси й закінчуючи втіленням на сцені. Я мала щастя брати участь у читці драми «Торішній сніг» Олега Миколайчука-Низовця, де режисерка Ірина Калашникова з драматургом та акторами Сергієм Мельником, Олесандрою Польгуй придумували концепцію вистави. А потім висловила свої враження у рецензії «50 відтінків торішнього снігу».

Сьогодні вже стало хорошою традицією – проходити студентську практику в НЦТМ ім. Леся Курбаса. Торік там були магістранти спеціалізації «Українська література та художня критика: сучасні дослідницькі стратегії». Тепер Центр готується прийняти бакалаврів освітньої програми «Літературна творчість», що залюбки вживаються в роль театральних критиків. Найцікавіші рецензії філологів уміщують у науковому вісникові «Курбасівські читання» в рубриці «Студентська репліка». Серед останніх публікацій: «Плескати до крові» або «Душа, зруйнована, як Троя, переживе своїх убивць» Сергія Савіна, «Новітня сербська п'єса, або [не] коротко про те, не як жити, а заради чого» Валерії Колодій, «Дарвін не помилявся?!» Анастасії Колеснікової…

Така вона, взаємодія драматургів і драмофілів – плідна й натхненна. Залишається тільки сподіватися, що скоро зможемо зустрітися при справжньому світлі рампи, лишивши всі маски акторам на сцені. Ось тоді святкуватимемо справжнє торжество Мельпомени!

Ілона Михніцька, студентка 4 курсу освітньої програми «Літературна творчість, українська мова і література та англійська мова»