Творча зустріч із Лесею Мудрак

17 лютого студенти третього та четвертого курсів «Літературної творчості» мали можливість зустрітися з непересічною випускницею спеціальності, відомою українською письменницею, лауреаткою багатьох премій та просто неординарною жінкою – Лесею Мудрак. Темою розмови стала нова збірка віршів та поезії у прозі «Між жіночих звивин». Онлайн-конференція відбулася в камерному, невимушеному форматі. Гостя була рада поспілкуватися з «літтворцями», до яких і сама належала, та поділитися досвідом із неофітами.

Студенти-третьокурсники фахово підготувалися до зустрічі, презентувавши рецепцію книжки Лесі Мудрак у рамках спеціального курсу «Майстерня критики». Всі написали рецензії на збірку «Між жіночих звивин» й авторка попередньо з ними ознайомилася. Вона уважно поставилася до відгуків, об’єктивно та з гумором сприйняла зауваги й відзначила вміння критиків-початківців «читати між рядків».

Пані Леся розпочала захід декламуванням своїх творів, адже, за її словами, «краще за автора говорить його художнє слово». Потім письменниця розповіла про історію виникнення та формування книжки, що зачиналася фактично як експериментальна річ, скомпонована з постів у фейсбуці, але потім переросла в дещо більше. Загалом творча зустріч вибудовувалася у форматі полілогу, тож рецензенти мали змогу співставити свої критичні висновки зі власне авторським баченням і поглибити аналіз, поставивши додаткові питання.

Насамперед студенти відзначили оригінальність і майстерність форми письменниці. Розмаїта гра слів, самобутні експерименти в ліриці зумовили дискусію про формалістичну складову текстів авторки. Зі свого боку Леся Мудрак підтвердила, що відштовхується від форми, а не від змісту. Але варто зосередити увагу на тому, що такий підхід завжди є обумовленим і семантично наснаженим. Тут не йдеться про «гру заради гри», адже вона не випадкова та ховає за собою по-мистецьки закодовані змисли.

На питання про своїх ідейних натхненників авторка відповіла, що дуже любить і шанує прозу Марії Матіос, особливо її ранню новелістику. Крім того, пані Леся вдячна долі за можливість познайомитися з В’ячеславом Медвідем. Саме він був редактором перших, ще еротичних, текстів письменниці й саме завдяки порадам маститого автора їй вдалося відкрити для себе жанр поезопрози.

Дехто з рецензентів помітив крізь призму збірки «Між жіночих звивин» певне зміщення акцентів у творчості Лесі Мудрак від лірики до поезії в прозі. Логічним постало питання про можливість звернення письменниці до великої прози. Пані Леся запевнила, що поки не готова писати роман, бо не має можливості його «висидіти» через складний повсякденний графік, але не заперечувала перспективи створення такої роботи. «Я би насправді хотіла, щоб мій майбутній роман мав вигляд безсистемних потоків свідомості. Не бажаю, щоб це був «сюжет заради сюжету». Я хочу зрештою розказати своє внутрішнє», – прокоментувала авторка. Мисткиня зауважила, що їй справді імпонує проза потоку свідомості, й саме у ній можна дуже багато для себе відкрити. Пані Леся прагне створити великий прозовий твір саме у такому річищі, адже, на її думку, масової літератури в наш час і без того забагато.

У процесі подальшого обговорення збірки «Між жіночих звивин» авторка відповіла на критичні зауваги рецензентів щодо окремих змістових аспектів. Вона пояснила, що спрощені, дещо банальні, провокаційні загравання в текстах були введені задля доступності розкриття глибинних сенсів. Вони служать елементом своєрідного подвійного кодування, що робить твори доступними для сприйняття на різних рівнях. Пані Леся свідомо використовує подібні прийоми та не вбачає в них нічого недопустимого.

Стосовно пунктуації письменниця наводить схожу аргументацію. Вона зумисне часто розставляє три крапки або додаткові коми не лише задля загравання з читачем, а й для відображення певної хаотичності авторського тексту. Розділовими знаками пані Леся намагається передати свій емоційний стан, власне відчуття мови, тональності, про що пишуть навіть видавці книжки. Авторка також полюбляє використовувати дужки з метою привернути увагу та виразити внутрішню іронію. «Я вважаю, що кожен письменник не повинен бути серйозним», – стверджує мисткиня. На її думку, він мусить вміти жартувати, іронізувати, «стьобатися». До того ж творець має хоча б частково залишатися дитиною, адже тільки так можна «узріти» непізнаване.

На запитання про орієнтованість творчості Леся Мудрак щиро відповіла: «Насамперед моя творчість орієнтована на мене». Коли писалися подані у збірці роботи, авторка не замислювалася над тим, як вони будуть сприйняті чоловічою та жіночою аудиторією. Вона просто творила для себе певний «дуже відвертий, дуже глибокий щоденник серця». Письменниця погоджується з тим, що «Між жіночих звивин» – достатньо трагічна, драматична, депресивна книжка, та вона не могла мовчати тоді, коли замість неї говорило нутро. «Я ніколи не пишу на замовлення», – підсумувала гостя.

Окремо Леся Мудрак виділила оформлення збірки, виконане Іриною Сажинською. Авторка навмисне не зверталася до професійних художників, а довірилася пані Ірині та її глибокому відчуттю слова, бо хотіла, щоб ілюстрації робила справжня поетка. Оформлення виявилося досить нетиповим, але воно заслуговує на неабияку увагу. Ірина Сажинська повністю виправдала очікування й, за словами пані Лесі, «відчула часточку мене». Закладені посили були метафорично передані в ілюстраціях.

Пані Леся також розповіла, що книжка «Між жіночих звивин» зараз мандрує Україною, але карантин вніс у процес свої корективи, тож авторка не може повноцінно презентувати видання в обласних центрах. Проте розголос збірка має. Зокрема письменницю дуже тішить той факт, що минулого року столичний театр «Сузір’я» поставив поетичну виставу, театралізоване дійство за творами «Між жіночих звивин». Леся Мудрак висловила подяку директорці театру Ірині Батько-Ступці, режисерові Сергію Архипчукові, видавчині Анастасії Зубрицькій та глядачам, адже зала була переповнена.

Завершилася творча зустріч взаємними побажаннями поспілкуватися очно. «Мені не може не боліти наш Інститут філології, мені не може не боліти наш жовтий корпус. Увесь час щось до нього повертає», – зізнається пані Леся. Залишається тільки побажати їй міцного здоров’я, адже карантин рано чи пізно закінчиться, і тоді рідний інститут обов’язково тепло привітає талановиту випускницю.

Владислав Хоменко