Центру фольклору та етнографії - 30!

30 років – цікавий вік. Час, коли легко працюється і гарно мріється. Час, коли, озирнувшись назад, можна побачити вже зроблене й, думаючи про день майбутній, будувати нові плани. Сьогодні на пройдений шлях оглядаємося ми, працівники Центру фольклору та етнографії Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка. Команда Цілеспрямованих, Енергійних, Натхненних, Творчих, Розумних фахівців-фольклористів та етнологів. Сьогодні нам 30. Якими були ці роки? Без сумніву, цікавими. Звісно, яскравими. Справді, незабутніми. Відрадно, що результативними.

В офіційних документах зазначено, що в 1991 р. із метою підвищення якості підготовки та перепідготовки фахівців із фольклору та етнографії, поглиблення наукових досліджень української національної культури в Україні та за її межами, а також вивчення культури інших етносів України та у зв’язку з необхідністю підвищення ефективності й оптимізації навчального процесу, інтенсифікації науково-методичної роботи, поглиблення знань студентів-філологів було організовано республіканський навчально-методичний центр Фольклору та етнографії КНУ. До слова, попередником новоствореної інституції біла міжфакультетська фольклорно етнографічна навчально-методична лабораторія. У різні роки названими осередками керували кандидат філологічних наук Г.Доридор, В.Фісун, професор В.Бойко, лауреат літературно-мистецької премії ім. Олени Пчілки, кандидат філологічних наук, доцент Л.Шурко, професор І.Павленко.

Якщо говорити мовою серця, то хрещеною мамою центру, його ідейною наставницею можна назвати відому казкознавицю, доктора філологічних наук, професора Лідію Дунаєвську. Разом із однодумцями, головно своїми учнями, вона плекала особливий мікроклімат любові до української духовності, до того, що століттями створював народ. Центр фольклору та етнографії був задуманий як майданчик для збереження, вивчення та популяризації українського пісенного та прозового фольклору, у тканині якого акумулюється досвід громадського буття, колективної думки й особистісних переживань людини та оприявлюється історична пам'ять нації. Розповідаючи про Центр фольклору та етнографії, не можна не згадати імені Заслуженого працівника культури України Олексія Долі, який від січня 2011 р. до грудня 2017 обіймав посаду його директора. Саме він став справжнім промоутером і протектором української традиції. Олексій Доля був науковим консультантом циклу з 23 документальних фільмів «ПроОбраз із Наталкою Фіцич», «Майстер-клас із Наталкою Фіцич» (61 програма), які тривалий час транслював Перший український інформаційний телеканал «5 канал». Разом із журналісткою Наталкою Фіцич етнограф Олексій Доля здійснив експедицію різними регіонами України (проєкт «Культ предків», 2016-2017 рр.). Тісно співпрацював із засновницею Всесвітнього дня вишиванки, режисеркою Лесею Воронюк: виступив науковим консультантом документальних фільмів «Спадок нації» (2016 р) (участь у зйомках брала Ірина Барамба) і «Соловей співає» (2019 р.). Сьогодні Центр фольклору та етнографії – науково-практична, організаційно-методична, творча та пошуково-дослідницька інституція, що функціонує як структурний підрозділ Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка. З 2018 року його очолює кандидат історичних наук, асистент кафедри фольклористики Володимир Щибря.

Завдання Центру, як і завдання кафедри фольклористики, зумовлені прагненням до відродження та збереження скарбів національної культури в Україні, а також такими практичними завданнями, як підвищення якості підготовки фахівців із фольклористики для науково-освітянської роботи в навчальних закладах України всіх рівнів акредитації, популяризація традиційних цінностей у середовищі української молоді, зокрема й через мережу Інтернет. Робота Центру є різновекторною і провадиться в декількох напрямах, передовсім: науковому-дослідницькому, навчально-методичному, навчально-виховному та культурно-просвітницькому. Мабуть, найважливішим у своїй діяльності працівники Центру вважали і вважають польове дослідження фольклорної традиції, бо ніщо не може замінити живого контакту з її носіями. Важко сказати, скільки тисяч кілометрів самостійно чи зі студентами пройшли чи проїхали фахівці Центру теренами України, записуючи думи, псальми, календарно-обрядові чи весільні пісні, шукаючи місця, в яких ще збереглися цікаві самобутні звичаї та обряди (лише за останніх 6 років таких експедицій було більше 10, загалом – понад 40). Одне з головних завдань своєї діяльності працівники Центру вбачають у систематизації, каталогізації й архівуванні матеріалів: як нових надходжень, так і «старих», зібраних під час експедицій і студентських практик попередніх десятиліть. Фольклорний архів Центру налічує понад 6000 фольклорних одиниць. Така багата збірка фольклорних матеріалів слугує доброю базою для забезпечення навчального процесу. Вона відкрита і для викладачів, і для студентів, може бути використана при написанні дипломних робіт. У 2018 році співробітники Центру створили також YouTube-канал, на якому публікують віднайдені фольклорні зразки. Сьогодні справою своєї честі фахівці Центру вбачають в оцифруванні, транскрибуванні фольклорної спадщини багаторічного керівника Центру О. Долі. Оцифровуючи зібраний матеріал, працівники Центру створюють особливий банк – банк української духовності – як вільний канал, відкритий для усіх поціновувачів духовних скарбів народу. Це відповідає сучасним тенденціям зберігання документів нематеріальної культурної спадщини

Співробітники Центру займаються не лише пошуковою експедиційною діяльністю, але й активно проводять наукову діяльність. Спільно з кафедрою фольклористики щорічно організовують Фольклористичні читання, присвячені професору Лідії Дунаєвській, на яких також презентують власні наукові напрацювання. Крім того, фахівці Центру беруть участь у різноманітних науково-практичних конференціях і семінарах як в Україні, так і за її межами. Наші співробітники спільно з викладачами кафедри фольклористики виступили науковими консультантами книжки Віталія Гайсенюка «Моя бабуся приповідала. Фольклор села Летяче» (Біла Церква, 2019). Також фахівці Центру сприяли підготовці наукових видань до друку. Так, доценти кафедри фольклористики Марчун О.В. і Салтовська Н.В. частину архіву Центру науково представили у своїх працях.

Особливу увагу в діяльності працівники Центру присвячують популяризації та збереженню традиційних ремесл. Для студентів Інституту філології постійно проводяться майстер-класи з вишивки, виготовлення народної іграшки, соломоплетіння, ткацтва, писанкарства, витинанки тощо. Ми активно працюємо в різних режимах, жоден карантин чи локдаун не можуть стати перешкодою для роботи. Гарною формою спілкування стала серія майстер-класів і онлайн-флешмобів у мережі Фейсбук. У цій мережі Центр фольклору та етнографії має і власну сторінку, на якій співробітники Центру публікують цікавинки з народної культури та висвітлюють інформацію про події Центру та кафедри фольклористики. Сторінка користується попитом, має багато підписників – 3466 користувачів (фейсбук – Центр фольклору та етнографії).

Центр фольклору та етнографії став ініціатором, організатором і співорганізатором мистецьких виставок в Інституті філології, Червоному корпусі Університету, Національному музеї імені Тараса Шевченка тощо. Лише в Мистецькій залі Інституту філології за 15 років її існування експонувалося понад 100 серій мистецьких робіт, серед яких – колекції ікон, витвори майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, твори відомих українських художників. Серед таких постатей – Олександр Ковальчук, Василь Забашта, Анастасія Рак, Феодосій Гуменюк, Марія Приймаченко, Василь Корчинський, Юрій Химич, Володимир Гарбуз, Антін Мухарський, Ольга Богомолець. Кураторами виставок є Анжеліка Рудницька, Оксана Оверчук та інші працівники Центру. У 2015 році Центр фольклору та етнографії став співорганізатором виставки «Благословенна Україна» (Український Дім).

Директор Центру достойно перейняв естафету від своїх попередників. Володимир Щибря систематично проводить інтерактивні лекції про традиційний український стрій як в Інституті філології, так і в різних наукових і мистецьких осередках. Саме він виступив науковим консультантом фільмів «Ткацький шлях» (2021 р., режисер – Л.Воронюк), «Весільний спадок» (2020 р., режисер – О. Гуза). «Весільний спадок» – документальний фільм, де представлено весільні традиції 8 регіонів України, в якому І. Барамба, А. Паславський, В. Ткачук) узяли участь. Окрім цього, усі працівники Центру активно співпрацюють із засобами масової інформації та розповідають про українські звичаї та традиції.

Анжеліка Рудницька й Ірина Барамба ведуть активну волонтерську діяльність, зокрема їздять на схід України, у зону бойових дій, де підтримують українських військових. Анжеліка Рудницька є ініціатором акцій «Свічка пам'яті» (до річниці вшанування жертв Голодомору), «Ангели пам'яті» (до річниці вшанування Героїв України – Героїв Небесної Сотні), «Святий Миколай мандрує Україною» (щорічно – 18-19 грудня для дітей із багатодітних сімей, сиротинців, переселенців), до яких долучаються працівники Університету.

Цьогоріч Центру виповнюється 30. Уже 30? Ні, лише 30. Ми молоді, креативні. У наших серцях живе любов до українського фольклору.

Ярина Закальська, фахівець-фольклорист Центру фольклору та етнографії