ЛІТЕРАТУРНИЙ ДЕБЮТ ПЕРШОКУРСНИКІВ

Протягом останнього місяця на сторінках Фейсбуку та в інших електронних ЗМІ відбувалося обговорення літературних творів студентів, що стали цього року першокурсниками спеціальності «літературна творчість» Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка. На суд читачів подали свої твори Андрій ГРОХОЦЬКИЙ («На краю життя»), Аріка ДЖЕБРАЇЛОВА («Нерозказане»), Ангеліна ПИЛИПЕНКО («Дев’ять тридцять…»), Анастасія РИПЕЦЬКА («Люди чимось схожі на птахів»), Анна СОЛОГУБ («На запиленій довгій полиці…»), Марія СТАВІСЮК («Чоловіка екстракт…», «Urban november»). Інші першокурсники (10 із 16-ти) не зважились поки що дебютувати як члени Літературної студії імені Максима Рильського. Зрозуміти їх почасти можна: художня творчість – річ рисковита й відповідальна. Яблуко повинне впасти лиш тоді, коли достигне. Як видно, деякі студенти ще не впевнені, що їхні твори вже достатньо зрілі і їх можна подавати на обговорення. Ми їх розуміємо і розуміємо також тих, хто переступив через вагання і зважився на оприлюднення своєї творчості.

Особливістю поданих на обговорення творів є те, що вони помітно відрізняються від дебютних творів їхніх старших колег-літстудійців. Насамперед тим, що в них переважає прозовий жанр. Якщо минулого чи позаминулого року майже всі першокурсники дебютували віршами, то цього року кожен другий-третій пробує свої сили в короткому оповіданні чи навіть невеличкій повісті. Це свідчить про те, що молоді літератори схильні не тільки до ліричного, а й епічного осмислення обраного матеріалу життя. Дещо з того осмислення має вигляд не завжди контрольованого фантазування (хоча фантазія – головний знак творчості!), почасти автори не мають навичок лаконізму в мисленні, але тішить те, що вони не бояться братися за прозу як жанр, котрий, як знаємо, потребує думок та думок. Побажаємо їм переможних успіхів на цьому шляху і будемо сподіватися, що їм у майбутньому таки вдасться цілком оволодіти особливостями прозових жанрів і стати професійними новелістами, повістярами, романістами.

Інших кілька першокурсників подали для свого дебюту віршовані твори. За ними ще важко судити про досконалий їхній поетичний хист, хоча проблиски їхнього таланту в тому хисті видається незаперечним. Вони пропонують оригінальні образні висловлювання, вміють «заокруглити» обраний мотив творчості, хоча насторожує те, що все в них дуже зрозуміле. Оригінальна поезія має завжди містити щось незрозуміле, оскільки народжується вперше. Незрозумілими, наприклад, колись були слова «хвилюватися» чи «байдужість», які пропонували Михайло Старицький та Олена Пчілка, незрозумілими були в Шевченка «п’яний очерет» чи «ляля в льолі білій», але минав час, знавці поезії до них звикали і вони ввійшли навіть до літературної мови України. Чимало образних неологізмів запропонували поети-шістдесятники, але вони витримали лінгвістичний екзамен і стали надбанням не тільки поезії, а й мови як такої. Отже, не біймось бути незрозумілими, сміливіше керуймо діяльністю своєї фантазії і тоді проявиться у вас геніальність як обов’язкова умова творчості кожного нового покоління письменників. Це однаковою мірою стосується і «чистих» поетів, і «чистих» прозаїків.

Думаю, що в цьому підтримають мені всі літстудійці студії імені Максима Рильського, і староста літстудії Богдан Братусь.

Директор Центру літературної творчості
Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка
професор Михайло НАЄНКО

 Марiя_Ставiсюк
Анастасiя Рипецька
 Ангелiна Пилипенко
 Андрiй Грохоцький
Анна Сологуб