Презентація проекту «АмнезіЯ project: Відкрита платформа» в Інституті філології

5 лютого на теренах українського інтернет-простору стартував експериментальний он-лайн проект «АмнезіЯ project: Відкрита платформа». «Нашою метою було створення якісного україномовного продукту. Це експеримент з того, як може функціонувати література у взаємодії з іншими видами мистецтв», – розпочав презентацію куратор проекту – випускник Інституту філології, кінокритик і літературознавець Олександр Михед. Історія «Амнезії» сягає 2006 – року написання книги-щоденника, яку Олександр зробив літературною основою проекту. Рукопис (книгу так і не опублікували) складається зі 106 розділів, особливістю яких є відсутність лінійного сюжету. В он-лайн проекті, який має мультимедійний характер, ці тексти в нелінійному порядку поєднуються з музичними треками і картинами 10-ох художників. Такий інтердисциплінарний підхід став фундаментом експериментальної платформи «Амнезії».

Музику до кожного зі 106 розділів створила група OY Sound System, учасниками якої є Марко Галаневич (він же дизайнер проекту і один з 10 художників), Тарас Галаневич і Жене Слов’ян. Треки навіяні враженнями від прочитання текстів і виступають фоновою музикою до них. Художньою складовою проекту є картини 10-ох митців (8 українців, білорус і грузин), близькі за своєю суттю до літературних текстів. Таким чином кожного вівторка і четверга в певний час відвідувачам сайт www.amnezia.in.ua відкриваються нові розділи тексту в змішаному порядку і відповідні музичні треки до них, а також картини одного з художників.

Одним із головних концептів проекту є пам’ять. З нею пов’язана ще одна складова відкритої платформи – відеоархів людських історій. Його наповнюють усі, хто хоче стати учасником проекту. Достатньо лише пригадати подію з життя, яку б ви хотіли забути, але знаєте, що не зможете, і розповісти про неї на камеру. «Суть такого відеоархіву – зібрати багато історій людей різних поколінь. І на їх основі спробувати перейти від рівня приватного спогаду до рівня колективної пам’яті», – пояснює Олександр. – «Амнезія – це свідоме бажання кричати про те, що хочеться забути, або навпаки – втримати у пам’яті. Нам важливо, щоб люди зрозуміли, що їхні історії чутні, потрібні комусь». Усі записані «незабуті спогади» будуть представлені на презентаціях проекту в різних куточках України.

Студенти-філологи із зацікавленням сприйняли мистецький експеримент «АмнезіЯ project: Відкрита платформа».

Текст: Анна Мукан,
Фото: Валерій Попов, пресс-центр Інституту філології