«Теперішня мовна ситуація в Україні – це рай для соціолінгвіста»

Мовне питання в Україні – тема повсякчас надзвичайно гостра, актуальна та болюча. Її порушують у політичній, економічній, освітній та культурній сферах, часто забуваючи при цьому про важливість збереження мовного коду українців. «Відберіть у народу все – і він може його повернути; але відберіть мову, і він ніколи більше вже не витворить її, навіть нову батьківщину може створити народ, але мови ніколи» – словами Панаса Мирного розпочалася зустріч з відомим професором, соціолінгвістом, працівником освіти Ларисою Терентіївною Масенко, яка 20 лютого в Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка презентувала польськомовне видання своєї книги «Мова і політика».

Чому книга «Мова і політика» Лариси Масенко зацікавила полоністів? На це питання відповів викладач Інституту філології, лектор з Польщі, д. філол. н. Артур Брацкі: «Всі книги Лариси Масенко стосуються передусім мовного контексту, таким чином наукова думка виходить за межі кордонів, стираючи національні філології». Зацікавлення полоністів у перекладі книги «Мова і політика» викликане тим, що поляки мають цілісну мову, тоді як в українській простежуються всі види двомовності по всіх регіонах. «Для поляків це цікаво, бо у них такого немає, тому теперішня мовна ситуація в Україні – це рай для соціолінгвіста», – прокоментувала Лариса Масенко.

Про книгу. Над книгою польськомовного видання працювали професори-полоністи, редагував поляк Артур Брацкі, щоб праця, яка писалася для українського читача, була цікавою й для широких мас польськомовного середовища. «Мова і політика» вміщує статті, написані Ларисою Масенко у 90-ті роки, на тему соціолінгвістики. Першопочатковою метою написання книжки було, «щоб політики прочитали» і заглибилися в середину, аби зрозуміти важливість мовного питання в Україні. Для дослідниці важливо було розвести дві мови – українську і російську. Так, ніде у світі немає такої двомовності на телебаченні, як в Україні. В Іспанії, наприклад, канали на телебаченні хоча й транслюються іспанською або каталонською, проте вони чітко розмежовані. «Прикро, що державні канали українського телебачення активно користуються двомовністю. Якщо програма російською, а декілька персонажів говорять суржиком, то глядачі саме цю мішану мову сприймають як українську. Так у людей утворюється відраза до рідної мови (серіал «Віталька» на «ТЕТ» чи програма «СВ-шоу» Вєрки Сердючки). Це прихована “м’яка сила”, яка поширює стереотипи, ідеологічні погляди в масовій культурі», – прокоментувала Лариса Масенко.

Продовжуючи далі говорити про мовну політику в Україні, соціолінгвіст наголосила: «Мовна політика залежить завжди від еліти. Повернути цілковиту одномовність легко. Це продемонстрували чехи, ввівши іспит з державної мови для офіцерів і держслужбовців, латиші, розробивши градуальну систему іспитів для різних працівників державного апарату і не тільки, навіть французи, які б здавалися взірцем з мовного питання, ввели спеціальні курси з вивчення французької мови. Ми ж, українці, стали на загрозливий шлях білорусів, у яких двомовність ввелася спекулятивно. Поки що ми бачимо найкращу ситуацію в освітній сфері – більшість шкіл українські. Проблеми маємо на сході і півдні. Проте ситуація в Україні не безнадійна, бо активно відбуваються мовні протести свідомих мас, зокрема молоді (рухи «Простір свободи», «Не будь байдужим»). Суспільство чинить опір – це надія на зміну мовної ситуації в Україні».

Переклад книги «Мова і політика» Лариси Масенко польською мовою – це ще один промінь надії на позитивні зміни в Україні.

Текст: Олександра Касьянова,
Фото: Валерій Попов