ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ З ТУРЕЦЬКОЇ МОВИ: ZOOM VS GOOGLE CLASSROOM

Ну що ж, пройшов місяць роботи у дистанційному режимі і час підбити деякі проміжні підсумки. Коли я отримала інформацію, що ми переходимо на дистанційну форму навчання, перше, що спало мені на думку: "не можна втрачати дорогоцінний час!". Тому ледь чи в перші ж дні проголошення карантину, я вирішила для себе шукати шляхи забезпечення якісного освітнього процесу, навіть у таких цікавих і доволі складних умовах. Порадившись з декількома друзями, які активно дистанційно спілкуються у своїй роботі з роботодавцями і колегами, я вирішила освоїти для себе програму Zoom. І перші свої заняття я почала проводити вже 13 березня. З цієї дати і почалися наші (спільні зі студентами) пошуки оптимального формату занять. Перепробувавши інші програми для налагодження зв’язку, все-таки зупинилися на Zoom. Серед переваг цієї програми для себе виділяю: можливість трансляції екрану, наявність електронної дошки, записи на якій можна зберігати у будь-який момент заповнення (зазвичай під час пояснення граматичного матеріалу, я дублюю на дошці конспектно те, що проговорюю; адже аудіозв’язок іноді підводить + студенти відразу отримують візуальний матеріал, що у певній мірі відтворює функцію реальної дошки); можливість трансляції звуку зі свого комп’ютера (можна разом прослуховувати аудіювання, чи переглядати відео тощо); функція запису конференції (за наявності пам’яті на вашому ґаджеті, можна записувати лекційні, семінарські або просто використовувати цю платформу для запису домашньої роботи, як це роблять декотрі з моїх студентів). Єдиний мінус, який я знайшла у цій програмі, - це ліміт у часі для безоплатного користування. Проте для нас не викликає ніяких труднощів перепідключитися через кожні 40 хвилин користування. Знайшла у цьому моменті певну користь: коли студенти втомлюються, ми оголошуємо невеличку перерву на відпочинок 10-20 хв (coffee break або вже «наше» турецьке kahve molası).

Коли ми нарешті змогли організувати процес проведення онлайн занять, все більше питань викликала проблема того, як саме встигати перевіряти домашнє завдання і зробити контроль результатів таким, щоб це було зручно обом сторонам процесу: адже студентів багато, а ти один. На першому тижні відчула наскільки студентам важко виконувати обсяг письмових завдань, який збільшився у рази, і настільки важко перевіряти письмові завдання, які хаотично пересилалися на різні платформи зв’язку. Для мене особисто це був челендж. Ще ніколи у своєму житті я не відчувала себе настільки прив’язаною до свого ноутбука і телефону. І тоді у нагоду прийшла порада колеги, яка для себе відкрила Google classroom. Як тільки я проконсультувалася щодо роботи у цій системі, я зрозуміла, що відтепер – це найкращий «товариш» у перевірці домашньої роботи на найближчий час до завершення карантину. Все стало набагато простішим, адже увесь контроль зберігається систематизовано в одному місці. З плюсів: редагувати твори, вправи тощо стало дуже просто (коментарі, рекомендації, правки викладача відображаються у файлі, надісланому студентом); ведення електронного журналу; відправка оголошень усьому курсу; можливість завантаження навчального матеріалу; планування завдань і терміну виконання разом з балами; проведення контролю у формі тестових завдань та ін. Спало на думку, що цей сервіс є настільки зручним, що можливо і у подальшому буду ним користуватися.

Хочу наголосити на тих моментах, які на мою думку пішли на користь усім нам: зв’язок між студентами і викладачами став ще більш тісним, а співпраця між цими сторонами і дійсно є двосторонньою; ми навчилися, як-то кажуть, викручуватися (усі челенджі, які поставали перед нами вирішувалися поступово і ефективно). Ми розвиваємося і намагаємося йти у ногу з усім світом в примусово поставлених умовах, до яких ніхто не був готовим.

Проте все це не замінить нам живого спілкування і рідної Alma Mater, за стінами та атмосферою якої ми усі дуже сумуємо!

Текст: асистент кафедри тюркології Каленська Антоніна Станіславівна