Про те, як карантин подарував нам нові шанси

Автор - Анастасія Мельник, асистент кафедри германської філології та перекладу

Пам’ятаєте, як ще 10 березня хтось радісно, а хтось не дуже, біг на заняття. І все йшло за планом: ранкова кава, домашні завдання, обід на бігу, пари в університеті, посиденьки з друзями чи сім’єю. Знову домашні завдання. І все по колу.

Я от дуже добре пам’ятаю, як ми зі студентами ще в лютому перекладали новини про якийсь страшний вірус у Китаї. І як я на дошці писала COVID-19. Тоді ніхто й подумати не міг, що лише за місяць це незнайоме слово торкнеться й нашого життя.

Коли 12 березня оголосили карантин та перехід на дистанційне навчання в Університеті, я зрозуміла, що потрібно вчитися. І спочатку мені – викладачці. Бо дистанційне навчання – це не канікули. І не сотня завдань на пошті чи у вайбері. Завдяки безлімітному інтернету й десяткам освітніх вебінарів за кілька днів (і ночей також) вдалося опанувати нові інструменти викладання. І понеслося!

З усіма групами ми створили онлайн-кабінети в Google-Classroom. Тут я готую й виставляю всі завдання, а студенти надсилають виконані роботи. І завдання – це зовсім не «прочитати розділ», «перекласти 20 сторінок тексту», це гугл-форми з відео, аудіо, запитаннями для роздумів і творчими проектами.

А щоб подолати дистанцію не лише між викладачем і студентами, а між Києвом та іншими містами-селами, де зараз живуть студенти, ми зберегли нашу традицію зустрічатися на парах. Онлайн. Для цього використовуємо Zoom. І чесно кажучи, так ми не лише продуктивно проходимо курс разом, завдяки онлайн-заняттям не зникає відчуття того, що ми разом.

І можливо, комусь складно перелаштуватися на нові методи роботи. Можливо, не всім подобаються нові інструменти. Можливо, ви стомилися від нескінченного колообігу завдань і поганих новин. Але трапляється так, що коли опускаються руки, приходить студентська робота. Від якої просто мурашки по шкірі. Бо ви, мої студенти, вкладаєте душу. Значить, усе це не дарма. Дякую за цей шанс розгледіти, наскільки глибокими й креативними людьми ви є.

Будьмо здорові! І нехай ваше бажання «з усіма обійнятися в університеті» якомога швидше здійсниться.

Ваша Анастасія Павлівна

Оригінал - за лінком: https://www.facebook.com/LehrstuhlGermanistik/posts/1072389929810240

Категорії: