Зустріч із Григорієм Гусейновим

5 березня до студентів – майбутніх україністів і літтворців – завітав Григорій Гусейнов, криворізький письменник, журналіст, лауреат Шевченківської премії, засновник і головний редактор літературного та краєзнавчого журналу «Кур’єр Кривбасу». Захід відбувся з ініціативи кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості на чолі з професором Людмилою Грицик. Людмила Василівна відрекомендувала студентам Григорія Джамаловича й зацитувала дещо з його художньо-документальної повісті «Господні зерна». За цю працю, яку можна вважати книгою України, її історії та персоналій, Григорій Гусейнов у 2006 році був нагороджений Шевченківською премією. Автор на прикладах довів, що на українському ґрунті проростають справжні таланти. Збірка складається з восьми томів, алфавітного покажчика імен та листів-відгуків до Гусейнова, об’єднаних у томі «Postscriptum».

Свою премію (100 тисяч гривень) Григорій Джамалович віддав на заснування нової, позбавленої ідеологічного тиску, яка б відзначала знакових постатей сучасності для України та її культури. І першим лауреатом премії «Глодоський скарб» став кобзар Тарас Компаніченко. У наступні роки нагороджено Віктора Неборака, Емму Андієвську, Костя Москальця, Віру Вовк, Андрія Содомору та інших. Сама назва премії символічна і, на думку засновника, має відображати поєднання духовного й матеріального багатств. Того, що дає своїй Батьківщині людина. Глодоський скарб – назва на позначення археологічної знахідки 1961 р. – золотих і срібних прикрас. Пам’ятка – тюркське поховання вождя на березі р. Сухий Ташлик, притоки Південного Бугу. Це одна із найкоштовніших на території України знахідок. Глодоський скарб знайдено на рідній Гусейнову Кіровоградщині.

Григорій народився у селищі Помічна в бідній родині. Його батько – азербайджанець, який зазнав багато поневірянь. Погано знав державну на той час російську мову в СРСР. Мобілізований у період Другої світової війни, але відразу ж потрапив у полон, де захворів на туберкульоз. Після того засланий на північ Росії рубати ліс. Його таємно визволив брат, Але в Україні Джамал також важко працював: доглядав коней, охороняв базар. Робота сторожа стала останньою: батько Гусейнова помер після бійки зі злодіями.

Попри нелегке дитинство, Григорій завжди прагнув розвиватися, бути причетним до чогось високого. Він розповів студентам Інституту філології про сильне враження від першої своєї (ще в дитинстві) зустрічі зі справжнім письменником. Розповідав також про знайомство з Андрієм Тобілевичем, онуком Івана Карпенка-Карого, із одеським краєзнавцем Григорієм Зленком. Поїздка 1967 р. до Києва теж неабияк вплинула на становлення Григорія як письменника та історика. Григорій Джамалович погоджується з думкою, що письменник починається там, де вже немає документів. Письменник – це не історик, не науковець, проте він має бути дуже освіченим. Як говорив Павло Загребельний, для того, щоб написати одну книжку, треба перечитати одну бібліотеку.

Григорій Гусейнов спонукав любити Україну та її культуру, занурюватися у свою працю, ніколи не припиняючи пізнавати нове, збагачуватися від спілкування з видатними людьми, які траплятимуться на життєвому шляху.

Юлія Кузьменко

Категорії: