«Геніальність Шевченка – у нерозривному зв’язку з усіма поколіннями українців»

4 березня відбувся спільний захід лінгвістичного клубу «ЗМовники» та літературного проекту «Proчитання». Говорили про переосмислення постаті Тараса Шевченка у візуальному мистецтві. Три спікери підготували відеопрезентації, у яких продемонстрували сучасне бачення «батька української нації» на теренах інтернету, а також – під час гострих соціально-політичних подій останніх років в Україні.

Образ Тараса Шевченка, який не один десяток років пропагували у шкільних підручниках (а подекуди й досі пропагують), позначений печаткою «радянщини»: йдеться про ситуацію, коли з людини, яка має активну життєву позицію, свідомо роблять ікону, яку треба «боятися» й лише канонічно «прочитувати». Таке кліше дуже добре наклалося на постать Тараса Шевченка, найвідомішим портретом якого донині залишається суворий чоловік у смушевій шапці й хлопоманському кожусі. Однак часи змінюються і вимагають нового прочитання образу «найвідомішого у світі українця». Найбільше у цьому відчувають потребу в часи історичних зламів країни, коли треба підняти й підтримати дух нації вітальними словами, державницькими ідеями й пробудити у ній потужний спротив ворогові. Чия, як не позачасова творчість Тараса Шевченка, найкраще підходить для цього. Тому недавня Революція Гідності й сьогоднішня війна на Сході України не обходяться без нашого національного «святого письма» - «Кобзаря» і його автора. Щоб скоротити відстань між воїнами (та й простолюдинами) сучасної України та інтелігентом-революціонером XIX ст., останнього омодернюють, наближуючи до сучасної людини.
Перші спікери – Тетяна Михно та Ірина Платон – закцентували увагу на іронічних і пародійних акцентах, які сучасне мистецтво наклало на заклішовану постать Тараса Шевченка в кожусі. Перші карикатурні образи «кобзаря» були ще прижиттєвими. Так серія карикатур на тему викупу Т.Шевченка (1838) належить В.Жуковському, замальовку «Замість чаю ми побрились» (1840) зробив В.Штернберг, малюнок «Німий захват» (1859) належить перу М.Мікешина, можна знайти подібні замальовки й у К.Брюллова. Ці факти свідчать про те, що ще за життя видатного письменника й художника сприймали як «живу» людину, наділену чудовим почуттям гумору, яка не цурається всього мирського.

За нинішніх часів відбувається трансляція образу Тараса Шевченка на сучасні реалії – історичні, культурні, соціальні. Постать митця вводиться у карнавальний простір маргінальної культури в роботах О.Ройтбурда, С.Сілантьєва, С.Коляди, С.Єрмоленка, І.Семесюка та ін. Прикметно, що якщо для мирного часу характерне саме таке – кітчеве – прочитання образу письменника, то в період гострих соціально-політичних криз цей акцент зникає і на перший план виходить іпостась Шевченка-борця за національну незалежність. Вона обростає атрибутами сучасного воїна-українця (коктейль Молотова, балаклава, щит, український прапор, шини, які були актуальні під час Революції Гідності, й спецодяг, новітня зброя у вимірі російсько-української війни на Донбасі). Відтак Тарас Шевченко стає рядовим учасником новітньої боротьби України за збереження своєї незалежності, збірним образом спротиву ворогові. На озброєння беруться цитати з його творчості: «Борітеся – поборите», «Вогонь запеклих не пече» та ін., які стають гаслами в національній боротьбі.

Третій спікер – Оксана Кріт – звернулася до теми мемів і висвітлення Тараса Шевченка у форматі цього явища. Як герой мемів Тарас Шевченко постає в образі життєлюбця і жартівника, а його оригінальні тексти трансформуються під впливом сучасних реалій, особливо побутових. У такої творчості нема автора й конкретної цілі – вона має абсолютно прозорий посил – зробити Шевченка ближчим до нас, осучаснити його творчість й сприяти поширенню українського контенту в мережі інтернет. Спікер згадала скандальний проект О.Грєхова «Квантовий стрибок Шевченка», покликаний показати, що митець був і залишається прогресивною людиною за будь-яких часів. Також на прикладі особистого блогу Тараса Шевченка (@shev_che) в мережі Instagram Оксана Кріт продемонструвала, як письменник позаминулого сторіччя може сьогодні стати культурним проектом й «ожити» завдяки стилізованому двійнику – людині, схожій на митця, яка веде спосіб життя «сучасного Шевченка» й коментує сьогоднішні реалії.

Після відеопрезентацій відбулася розмова у форматі питань-відповідей до спікерів і висловлювань усіх бажаючих. «Геніальність Шевченка – у нерозривному зв’язку з усіма поколіннями українців – минулих і майбутніх, і для кожного покоління – він свій», - такими нетривіальними слова закінчилася жвава бесіда про завжди актуального Тараса Шевченка в березневі дні напередодні 206 років від дня його народження.

Текст: Анна Мукан, фото: Валерій Попов

Категорії: