21-ий філологічний семінар

Вважається, що 21 рік - це вік повноліття та життєвої зрілості. Наш 115-літній філологічний семінар уже міг би відзначити не одну зрілість. Але у відродженому варіанті (1997) йому таки 21 рік і навіть трохи більше. На стенді, підготовленому Науковою бібліотекою імені Михайла Максимовича, виставлено всі 20 збірників "Філологічних семінарів" та два підсумкових, що видані до 15-ліття і 20-ліття семінару. На чільному місці стенду - портрет фундатора семінару Володимира Миколайовича Перетца.

На 21-й семінар подали теми своїх доповідей більше 20-ти докторів і кандидатів наук із багатьох університетів України, а також із Познанського та Варшавського університетів Польщі. Дехто брав участь дистанційно, заслухали 8 доповідей.

Семінар від початку замислений як теоретичний. Відродився під основною темою "Теоретичні і методологічні проблеми літературознавства". Засновник семінару Володимир Перетц повсякчас наголошував, що будь-яка літературна творчість без теоретичного осмислення її залишатиметься мертвою. Бо читач ніколи не зможе відділити зерно від полови тільки «на слух», скільки б не повторював автор "Фауста", що теорія суха, а життєве древо - вічно молоде й зелене.

Доповіді учасників 21-го семінару присвячувалися сучасному занепаду постмодернізму та виявам того занепаду в різних жанрах літературної творчості. У вступному слові до теми науковий керівник семінару професор Михайло Наєнко висловив солідарність із сучасними філософами, які наголошують: постмодернізм сходить з науково-творчої арени, зокрема, й через те, що не здобувся на своє сутнісне означення - як, скажімо, бароко, романтизм чи реалізм. У доповіді Я. Поліщука (Познань) наголошено, що постмодернізм вів і веде творчість до життєвої постправди. Професор Ніна Бернадська (КНУ) показала на конкретних прикладах, як завершує свою історію жанр постмодерного роману, а проф. В. Просалова (Донецьк-Вінниця) простежила, як в умовах постмодернізму канонічні літературні жанри стали вироджуватися у своєрідні "записки". Доцент Олена Романенко (КНУ) зупинилася на парадоксах "розквіту" сучасної масової літератури, яка нерідко перебуває за крок від графоманії. Доцент Тетяна Шевченко (Одеса) запримітила активізацію в сучасній літературі ессеїстичних вкраплень, а професор Анатолій Ткаченко (КНУ) показав розмитість стильового (зокрема й постмодерного) обличчя у творах, що подаються на конкурс "Коронації слова". Кілька доповідей пов'язані були з діяльністю філологічного семінару на його ранньому етапі та з науковими долями слухачів семінару В. Отроковського (Галина Александрова, журнал "Дивослово») і Ф. Сушицького (с.н.с. Інституту ліератури А. Калинчук).

Низку нових думок про теорію творчості мали висловити на семінарі доповідачі з Одеси (проф. Л. Рева-Лєвшакова), з Чернівців (проф. Б. Мельничук), з Полтави (проф. О. Ніколенко і ст. викладач Г. Білик), з Бердянська (проф. О. Колінько) та ін. Їхні доповіді (як і всіх інших учасників семінару будуть опубліковані у збірнику "Філологічні семінари", № 21. Матеріали до нього будуть подані відповідальному редактору збірника Ніні Бернадській до 1 лютого 2020 р.

Домовилися, що наступні семінари відбуватимуться кожні два роки. Наукова діяльність не зможе припинитися хоча б тому, що це єдиний в університетській сфері України теоретичний осередок, який має послідовну історичну тяглість, власне друковане видання і згуртовує навколо себе знакове гроно літературних теоретиків.

Михайло Наєнко. Фото Марини Єщенко.

Категорії: