Революції духу

21 листопада у День Гідності та Свободи в Інституті філології відбулася зустріч із активістками, революціонерками, випускницями Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка – Тетяною Печончик та Юлією Марушевською. Говорили про роль революцій, про самовираження гідності та свободи, про Україну.

Тетяна Печончик – голова правління ГО «Центр інформації про права людини». У студентські роки очолювала Раду студентів та аспірантів, була віце-президенткою Української асоціації студентського самоврядування. Є учасницею Національної спілки журналістів України і Комісії з журналістської етики. Окрім цього Тетяна очевидець двох революцій – Помаранчевої та Революції Гідності і Свободи. «У 2000-х роках в Україні не було ще законодавчої бази щодо студентського самоврядування. Ми були першими студентами, хто боровся за розширення прав студентів. Ці події були пов'язані з історією України, вони збіглися у часі із Помаранчевою революцією, – розповідає Таня. – Революція Гідності – це страшно і драматично. Помаранчева – це оксамитова революція. Їх об'єднує – бажання змінити країну. У цілому революція – пролог до змін. Однак важливіше те, що відбувається після неї. Усі очікують змін, якщо їх немає, то відбувається повтор історії. Помилкою після Помаранчевої революції стало те, що суспільство розслабилося. Влада не може бути хорошою, якщо суспільство не контролює. Тому після Помаранчевої революції відбулася Революція Гідності та Свободи».

«Як у ХХІ столітті можна стріляти у беззбройних людей?», – риторично запитала Таня у студентів. «За два місяці до розстрілу Майдану схоже відбулося у Казахстані. У період Майдану я намагалася пояснити світу що відбувається, була фіксером (провідником для журналістів з-за кордону). Ми знімали історії, які показували реальну ситуацію у країні. Міжнародна спільнота намагалася реагувати на події в Україні, але цього було недостатньо. Якщо країни дозволяють війну, то це не означає, що це їх омине. Важливо, щоб країни підтримували один одного», – каже революціонерка. На думку Тетяни Печончик, революції є виявленням духу народу: «Коли організм живий і реагує, то це добре. Коле немає супротиву, то країна кровить і знекровлюється».

Про своє бачення революції розказала Юлія Марушевська –громадська та політична діячка, активістка Євромайдану, автор англомовного відеозвернення «I Am a Ukrainian». У відео Юля пояснила причини, які вивели людей на вулиці, та закликала про допомогу у боротьбі з владою, яка переслідує і вбиває мирних людей. Відео набрало понад 8 млн. переглядів на YouTube, завдяки чому Юлія стала для світу одним з найвідоміших облич української революції. Потому Юлія Марушевська виступала з численними інтерв'ю у провідних світових ЗМІ та їздила по світу з промовами на підтримку демократичних перетворень в Україні.

«За що був Майдан? Сьогодні вже ніхто конкретно не відповість. Те відчуття сьогодні затерлося. Тож такі зустрічі дуже важливі, оскільки вони нагадують нам – за що боремося – за демократичні цінності, за людину у центрі країни, за справедливість. Майдан – це спроба досягти цього. Революція – демонстрація, що кожен має силу. А разом ми –сила сил», – каже Юля. На питання – чи надмірна боротьба не призвела до зміни курсу держави – активістка відповіла: «Курс держави не змінився. Є спроби, однак віра в українське суспільство більша». Підтвердженням цієї тези стали й коментарі студентів Інституту філології під час розмови з Юлією: ми – сильні, у нас є віра, впертість, можливість змінити, ми не маємо страху, ми – самоорганізовані, а отже – Україна була, є і буде йти своїм шляхом.

Як конструктивно будувати країну? Тетяна Печончик відповіла: «Брати участь в ініціативах, діяти, не бути інертною масою, а прагнути бути гідним та вільним, починаючи від себе і виходячи на рівень країни. Бути небайдужими». Відповідь Юлії Марушевської: «Вчитися, щоб розбудовувати свою країну».

Текст Олександри Касьянової, фото Валерія Попова

Категорії: