Завершальний цього семестру лекторій «Репліка»

Лекторій «3х20» робитиме перерву на екзаменаційну сесію та канікули, тож 19 листопада ми послухали останні три лекції перед зимовою паузою. На запрошення Тетяни Михно прийшли поділитися своїми знаннями аспірант кафедри промислової біотехнології НТУУ «КПІ» імені Ігоря Сікорського Олена Сироїд, студент-класик Інституту філології Костянтин Рябцев та фахівці з міжнародних відносин (ІМВ) Єгор Євменов та Богдан Прибора.

Олена розкрила зміст поняття «біотехнологія». Здобутки цієї науки бачимо в селекції, захисті довкілля, хімічній промисловості, сільському господарстві тощо. За прогнозами вчених, до 2050 р. населення Землі складе близько 9 млрд осіб, 70% із яких захочуть жити в містах. Напрями біотехнології допоможуть виживанню організмів у майбутньому. Є традиційна та нова біотехнологія. Нова поділяється на генну (розшифрування генома організму та можливість заміни генів для покращення певних рис, коригування плану, за яким організм розвивається) та клітинна (зі стовбурових клітин можна виростити органи чи відтворити цілий організм). Такі експерименти дадуть стійкість проти хвороб, але є небезпека втручання в природний процес еволюції. Питання неоднозначне, але ж яке цікаве! Олена зацікавлена в дослідженнях генної та клітинної інженерії сьогодення.

Костянтин розповів про так звані тріскові війни між Ісландією та Великою Британією, які ведуть свій початок іще з ХV ст. Для малої північної острівної країни вилов риби – питання економіки й виживання. Скажімо, із 1881 по 1976 рр. риба становила 90% експорту в державі. Конфлікти із Британією починалися як дипломатичні, однак мали військові зіткнення й жертви в 1970-х. Однак Ісландія в умовах «Холодної війни» зуміла політичними маневрами повернути ситуацію на свій рахунок, виборола у сусіда можливість розширення зони вилову тріски з 3 миль поступово аж до 200 фактично без компенсації для британців. Нині це одна з найрозвиненіших країн світу. Костянтин наголошує: країни з мінімальними можливостями можуть відстояти свої інтереси на міжнародній арені, в України теж були переваги (ядерна зброя, статус транзитної держави, потенціал промисловості). Берімо приклад.

Єгор та Богдан розбиралися в актуальному на сьогодні питанні відкриття ринку землі в Україні. Ми чуємо паніку в народі: «Як можна продавати рідну матір?». Насправді контрольований продаж сільськогосподарських угідь буде на користь державі. Україна входить до невеликої кількості держав, де ринок землі неврегульований (а фактично – відсутній). Із нами Куба, Венесуела, КНДР, Конго, Білорусь, Таджикистан. Із 2001 року в Україні діє мораторій на відчуження землі для будь-кого. Фактично якщо людина – власник с/г землі, але не може чи не вміє нею користуватися, то й продати теж не матиме права. Тільки може здавати в оренду, що не приносить їй прибутку, непривабливо для закордонних інвесторів, а нетривала оренда (до 5 років) виснажить землю. Адже орендарі не дбатимуть про сівозміну. Натомість фахове фермерство піде на користь Україні. Єгор і Богдан на прикладі Німеччини, Швейцарії і Польщі довели, що упорядкування законодавства про ринок землі – не «зрада», а заходи для розвитку економіки. Суспільне несхвалення – проблема вчасного поінформування людей, у чому ж суть закону. Тож будьмо грамотними!

На цьому «Репліка» прощається до наступного року. Таня Михно шукає майбутніх лекторів і бажає успішної зимової сесії.

Юлія Кузьменко

Категорії: