«Відмінниками не народжуються, відмінниками стають!»

6 листопада фахівець із Психологічної служби КНУ імені Тараса Шевченка Ольга Шевчук розповіла про відмінництво, яке формується в дитячому віці, під час навчання, а потім поширюється на всі сфери життя.

Отже, як виховати відмінника? Поетапно:
1) порівняти дитину з іншою, яка в чомусь краща (швидше читає, має акуратніший почерк – та будь-що);
2) показати, що ви любите її лише в тому разі, коли вона робить, що хочете ви (механізм «стимул – реакція»);
3) спеції, приправи за смаком (Ольга підкреслює: кожен новоспечений відмінник – індивідуальна історія).

Отак під впливом авторитетних для нас людей ми вже робимо, що від нас очікують, хочемо того чи ні. У голові фоново оселяється думка: «А що про мене скажуть? А що як близькі любитимуть мене менше?» Тут би варто зупинитися й згадати, що ти сам для себе вважаєш важливим. Навчання (чи інший псевдопріоритет відмінника) – не самоціль і вдягає людину в шори. Ольга показала аудиторії фото корейських генералів, обвішаних нагородами. Але крім блиску на сонці, від медальок немає вигод. Тож варто виокремлювати щось справді суттєве в житті. За самоцінністю має бути зміст, а не папірчик.

Пізніше на шляху до самодостатності відмінникам заважає страх. Їхню увагу змалечку акцентували лише на негативному: «Чому 10, а не 11, хіба більше не ставили?..» Наш мозок, емоційна пам’ять накопичують негатив, аби захищатися. Трапляються флешбеки – людина формує поведінку, щоб не було так боляче, як «того разу». Можлива оцінка нашої діяльності викликає стрес: наприклад, ми боїмося виступати на публіці чи спілкуватися з людьми, працювати. Ольга закликає перетворити стрес на друга, із яким ми будемо боротися проти страхів.

Коли ж постають питання внутрішньої несправедливості, відмінник займається самоїдством. Або запускається система невдоволення по колу: негатив з однієї сторони життя ми переносимо в конфлікти в іншій. Хоча психолог наголошує: якщо у людини щось не вийшло – це не тотальний крах, а маркер нашого життя. І це добре, показово та корисно для подальших змін.

То що є відмінник? Нормальний – той, який уміє розставляти пріоритети, активний у всіх сферах, майстер своєї справи, отримує від цього задоволення. Синдром відмінника натомість у тих, хто завжди все хоче зробити на 100%. Ольга назвала 3 ознаки синдрому:
- «Я погано бачу» (обмежене коло зору й самоусвідомлення). Не зашорюйтеся, є інші шляхи розв’язати будь-яку ситуацію.
- Результати тестів на концентрацію уваги, пам’яті, тестів інтелекту. Людина може побачити, де насправді хотілося б розвиватися, щось поліпшити.
- Ще один контекст – «я реальне – я ідеальне». Якими ми себе бачимо зараз і через кілька років? Знову ж таки, що для нас справді вагоме в майбутньому й тепер.

Ольга Шевчук трохи зупинилася на муках перфекціонізму та прокрастинаціях, на тріаді «можу-хочу-треба» (і що з того може переважати). Перелічила можливі наслідки синдрому відмінника в житті:

- невдале працевлаштування;
- порушення комунікативних здібностей, погіршення уяви, пам’яті;
- алкогольна та інші види залежностей, утеча від реальності;
- ризикована поведінка (людина шукає вражень, відчуттів у екстримі);
- занурення у віртуальний світ: комп’ютерні ігри, комікси, гаджети…
- психотерапія;
- відсутність власної думки й розуміння, чого ж хоче сама людина.

Ольга радить не миритися з безладом на роботі, у стосунках, у голові.. «Мені кепсько, але пусте», - неправильне рішення. Не можна погоджуватися з дискомфортом. Завжди реально знайти переваги в собі, спробувати знову й заново, знайти в собі потенціал. Зрештою, наш ідеальний ККД – це 80% ефекту, який досягається за 20% зусиль. Не навпаки! Довіряймо собі і так побачимо справжні цінності для себе. Не доводьмо втому до хронічної. Зрештою, у більшості справді важливих речей (друзі, ідеальна кар’єра, забезпечене життя, одруження й діти тощо) немає дедлайнів. Тому важливе відкладається на потім. А жити треба тут і зараз.

Зустріч із психологом була справді корисною для філологів. Ольга Шевчук у нас уже не вперше. Вона знайомила студентів із Психологічною службою КНУ у жовтні, у Всесвітній день психічного здоров’я: http://instpres.univ.kiev.ua/node/2488 Чекаємо на наступні візити. Або звертайтеся по бесіду й пораду до служби на Ломоносова, 35.

Юлія Кузьменко