У Будинку кіно презентували документальний фільм «Соловей співає, доки крила має»

Минулого тижня в Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка відбувся розіграш 12 квитків на прем’єрний показ документальної стрічки, присвяченої мовному питанню в Україні. Учасникам конкурсу необхідно було назвати трьох режисерів, фільми яких нині актуальні й обговорювані. 5 листопада дванадцятеро переможців стали одними з перших, хто побачив фільм «Соловей співає, доки крила має».

Перед демонстрацією фільму та спілкуванням з авторським колективом хвилиною мовчання вшанували роковини смерті Василя Макуха. Він у 1968 році здійснив акт самоспалення як протест проти русифікації України та вторгнення СРСР до Чехословаччини. Також аудиторію познайомили з учасниками АТО, які брали участь у реконструкціях сцен бою у фільмі.
На прем’єрі фільму була присутня уся знімальна група. Мовознавці України Павло Гриценко, Лариса Масенко, Людмила Кравченко, фольклористи Оксана Оверчук, заслужена артистка України та громадська і культурна діячка Анжеліка Рудницька та багато інших.

Робота над стрічкою тривала два роки – з 2017 року. У творчій групі працював консультантом Олексій Доля, директор Центру фольклору та етнографії, доцент кафедри фольклористики Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка. Ідея фільму належить Лесі Воронюк, режисер-постановник Сергій Кримський, режисер монтажу Марія Мартинова, журналістка Анастасія Федченко, оператори Демид Єлізаров, Валентин Грінберг й Олександр Ткачук, звукорежисер Роман Гоменюк, графік-дизайнер Денис Олійник.

Фільм прецедентний: досі ніхто не наважувався порушувати тему мовного питання в документальному чи ігровому кіно. Автори фільму поставили собі завдання перенести тему з політичного ґрунту у просвітницьку площину, спираючись на факти з історії, діалектології, епіграфіки тощо.

Перед початком кінопоказу Леся Воронюк наголосила, що в українському просторі з початком війни 2014 року з’явилося багато міфів про українську мову. Пересічний споживач інформації не вважає їх проблемою – і це небезпечно. У стрічці розвінчують поширені, на жаль, і сьогодні думки: «Какая разница, на каком языке», «Мова не має значення», «Українською спілкувались лише в селах», «Української ніколи не було в Києві». Ці стереотипи досі повторюються, ретранслюються. Зараз воюють за мозок, використовуючи інформаційну зброю. «Коли стріляють у голову, це не можна назвати нічим іншим, як війною», - говорить Леся. Фільм є відповіддю на інформаційну війну.

Режисер Сергій Кримський згадував різні загарбання України: кожен агресор починав із «перекушування» історії та мови. Тож мова має значення, а не «какая разница»! Маніпуляції через мовне питання в інформаційному просторі відбуватимуться, на думку Сергія, допоки ми самі не дамо собі відповідь на запитання: «Що є для нас є мова, нація?» Картина допомагає трохи в цьому розібратися.

Виступив професор Павло Гриценко, директор Інституту української мови НАНУ. Він закликав не забувати, що ворог не спить: «Сьогодні, 5 листопада, у Кремлі провели велику нараду комісії з утвердження російської мови». Отже, мова таки вагома? Павло Юхимович переконаний: нам треба вийти із окопів захисту й оборони, зайнятися розбудовою української України.

Нове нетипове кіно – пожива для розуму не лише для філологів, а й для усіх українців у наші дні. Документальний фільм показуватимуть по всій Україні. Він ще раз нагадує, хто ми і звідки. Не дамося в пута маніпуляцій.

Текст Юлії Кузьменко, фото Валерія Попова.

Категорії: