В Інституті філології презентували переклад керроллівського "Полювання на Снарка" Юрка Позаяка

 

«Нездоланний той текст, наче крекс, пекс і фекс,
Дуже круто й химерно зримований,
Це поема така, і вона нелегка
Для тлумачення іншими мовами»

23 жовтня філологи, майбутні перекладачі з англійської, обговорили переклад поеми Льюїса Керролла «Полювання на Снарка». Переднє слово українськомовного видання належить Тетяні Доній, яка й відкрила захід. Ілюстрації – Дарії Лисенко, а сам переклад – її батька Юрка Позаяка (Юрія Лисенка). Усі троє – наші випускники. І вони зорганізували чудову презентацію.

Переклад побачив світ завдяки видавництву «Laurus». Юрій подякував його директорці Поліні Лавровій, присутній на події. Ці книжки тепер будуть і на поличках шкільних бібліотек. Структура видання зручна: поему надруковано паралельно в оригіналі та перекладі. Наприкінці книжки наведено словничок складних (принаймні, для старшокласників) слів. Позаяк певний, що таким чином читачам можна буде освоїти текст «без мазохістських труднощів» та отримати задоволення від обох текстів і їх порівняння.

Ця поема, на думку перекладача, має найвищий ступінь складності поетичного тексту. На теренах нашої країни Снарк був невідомим, хоча Керролла знали всі за «Алісою в Задзеркаллі». Чому так? Бо ніхто не вдавався до перекладу. 30 років тому Юрій самовпевнено вирішив: "Я перекладу!" Одразу наштовхнувся на труднощі й відклав текст… надовго. Бо знаючи лише ремесло, Снарка перекласти неможливо. Згодом, повернувшись до давнього задуму, Юрко на 2 місяці цілком занурився у справу. «Підсвідомість – завжди в Керроллі», - він думав про переклад і на роботі, і під час відпочинку.

Що є Снарк і як його сприймають? Тут певний парадокс. Є інтелектуали, які не розуміють, про що твір. І навпаки: є ті, кому він замінює Біблію. Ці люди моделюють наукову дійсність за Снарком, беруть у нього моделі дії. Сам Керролл відразу сказав, що гадки не має, що таке Снарк. Тут варто зазначити: Керролл був математиком і, найімовірніше, моделював у своїй поемі абсурдні моделі людської поведінки (індивідуальної, суспільної тощо), коли дієш всупереч логіці. «Полювання на Снарка» складається з 8 глав (уривки Юрій Позаяк зачитав для студентів). За сюжетом 10 членів команди, 1 із яких – бобер, винаймають корабель і вирушають полювати на фантастичну істоту Снарка. «Всі вони дебіли та ідіоти різного гатунку», - коментує перекладач. Герої потрапляють в абсурдні ситуації. Це поема абсурду, безглуздя. Будується типова керроллівська інтелектуальна гра: діалектичний закон заперечення попереднього заперечення, неначе гойдається маятник смислів. Також демонструються різноманітні прийоми маніпуляції.

Юрко Позаяк розповів про труднощі перекладу (вони окремо прокоментовані в книжці). Із досвіду Юрія, перед тим як підійти до цього тексту, треба витримати випробування. Сама назва Snark містить кілька англійських слів: snake (змія), snail (равлик), bark (гавкати), snare (пастка), shark (акула). Страшного звіра бачимо в такій назві. Юрко знайшов також слово «снавр» як можливий еквівалент. Воно співзвучне зі словом «динозавр». СНАВР із цивільної оборони – своєчасні і необхідні аварійно-відновлювальні роботи. Але перекладач подумав, що замінювати Снарка не солідно: «Це все одно що Бетмена міняти на кажана». Увесь світ знає це прецедентне ім’я.

Наступний нюанс – переклад жанру поеми. Агонія у 8 припадках, або шалена боротьба у 8 поетичних частинах – так визначив жанр перекладач. Можна ще застосувати гру слів: «(А)гонія». Хоча це вже було б самодіяльністю. Позаяк назвав розділи сказами. Сказ – і хвороба, і поетичний жарт. Тут, зауважує Юрій, йому пощастило з мовою. Узагалі будь-які мовні химери в 99% мають відповідник у нашій мові. Відповідь, щоправда, потрібно знайти, вона не завжди лежить на поверхні.

Серед інших цікавинок у Керролла: імена всіх членів команди, що шукає Снарка, починаються на букву Б. Для цілісного перекладу треба було це врахувати. В українському варіанті постають такі герої: брокер, банкір, більярдист, булочник, борзописець-суддя, бриляр, готельний бой, бобер, «бійник, що на бійні мав стаж», будодзвін. Останній завдавав найбільшої мороки всім перекладачам. Позаяк, щоб пояснити значення будодзвона, пішов на «перекладацький злочин». Він дописав цілу строфу замість Керролла. У таких випадках перекладач бере на себе зобов'язання писати так само добре й у тому ж стилі, як автор. Загалом перекладач має бути скромною тінню автора, не тягти на себе ковдру. Та фальсифікація на 20-25% все одно виникає, вона продиктована римою. Юрій розповів, як готував заздалегідь рими слів і словоформ до Снарка, як вводив нові яскраві образи, сучасну розмовну українську до тексту. Так, перекладач трохи хуліганив, але ж і поема хуліганська – на самодіяльність перекладача наштовхує сам Керролл. До того ж існує явище контекстуальної компенсації: перекладачу не обов'язково каламбурити й жартувати саме там, де це робить автор. «Можна спокійно віджартуватися в наступному абзаці», - заспокоює Юрко Позаяк, - «В результаті весь уривок чи вірш буде іронічним».

По-керолівськи несподівано Юрій завершив свою розповідь про переклад поеми. Він передав слово доньці Дарині, ілюстратору «Полювання на Снарка». Дарина створила ілюстрації ще на 2 курсі в стилі дудл-арт. Вона каже, що ілюстратор, як правило, ніколи не виступає на презентаціях, адже за нього говорять його твори. Але тут Дарині таки треба було пояснити дещо. Річ у тім, що Керролл заборонив будь-кому малювати Снарка. Попередні ілюстратори в усьому світі зображували лише команду мисливців. А Дарина захотіла по-керроллівськи обійти цю заборону. Автор, як ми знаємо, - математик. За математичними законами нескінченність дорівнює нулю. Отже, якщо зобразити безмежну кількість Снарків, вийде так, що його не зобразили зовсім. На сторінках книжки ми бачимо лише частинки істот, що б мали уособлювати Снарка. За хвостом чи клешнею можемо лише уявляти, як звір виглядає.

Абсурдистська поема, майстерний переклад, сповнений мовною грою та новотворами, чудові ілюстрації – усе це спонукає читачів фантазувати, домальовувати історію. Організатори побажали аудиторії приємного читання. Презентацію продовжила автограф-сесія від Юрка Позаяка та Дарини Лисенко.

Текст Юлії Кузьменко. Фото Валерія Попова.