«Колись, не знавши лиха і біди, я мешкав у своїм маленькім світі...»

У четвер, 10 жовтня, в університетському Ботанічному саду імені Олександра Фоміна встановили пам’ятник корейському поетові Кім Соволю. На відкриття запросили ректора Університету Леоніда Губерського, проректора з міжнародного співробітництва Петра Беха, а також, звичайно, колег із Південної Кореї. Урочистості передувало відкриття у ботаду «Поетичної галявини» за участі Посла КНР. Пам’ятники приваблюватимуть до культури різних країн, на монументи звертатимуть увагу тисячі киян і гостей міста. А незабаром встновлюватимуть нові – на пошану діячів Іспанії, Індії… І такий культурний осередок збагачуватиме нашу духовну спадщину.

Але повернімося до Кім Соволя. Уперше переклав його твори українською Іван Бондаренко, завідувач кафедри мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії. Іван Петрович видав у 2019 році вже другу збірку поета «Лірика. Вибрані твори». У передмові упорядника згадується сумна доля Соволя (справжнє прізвище – Джонсік, псевдонім «ясний місяць» проголошував естетику поета). Це один із кращих поетів Кореї ХХ ст. Він прожив коротке життя – лише 32 роки – і покінчив його самогубством. Шлюб мав нещасний, адже дід-конфуціанець одружив його дуже рано, коли хлопцю було лишень 14 років, із дівчиною, старшою на 3 роки. Однак Кім завжди шанував дружину й вразив щемними рядками вірша «Подружжя»: «Ні, не прошу – благаю! Нехай колись нас поруч поховають!» Поет розумів, що й жінка була з ним нещасною… Іван Бондаренко розповів, як завдяки професору Хо Сен Чолю (Корейський університет) почав перекладати з корейської, будучи японістом. Він отримав гранд від корейських організацій, працював у бібліотеках Кореї, користувався якісними підрядниками колег із кафедри. Так 2007 року вийшла перша і єдина збірка Кім Соволя українською. Нове видання побачило світ завдяки спонсорові, директору Корейського центру добробуту Мун Йон Гі. Його особливість у тому, що твори надруковані паралельно – в оригніалі та перекладі – на одній сторінці. Видання зможе стати посібником для студентів-кореїстів. До світу корейської поезії могли наблизитися всі охочі – збірку дарували після офіційної частини заходу.

І от покривало з погруддя знято! У вітальному слові ректор Леонід Губерський дякує послам. На заході присутні теперішній Посол Кореї в Україні Квон Кі-чан, колишній Посол Кореї пан Хо Сен Чоль та Посол України в Республіці Корея Михайло Резнік, який щойно прибув на Батьківщину. Леонід Васильович радий новому пам’ятнику «корейського Шевченка», який почав віршувати у 18 років по закінченні гімназії. Понад 300 віршів написав за життя, значна їх частина стала народними, покладена на музику. І досі Кім Соволя шанують на рідній землі та в Україні. Нехай пам’ять про поета світового значення живе у віках.

Урочистості тривали. Проректор Петро Бех вручив подяку пану Муну Йон Гі за вагомий внесок у споруду монумента і перспективу створення пам’ятника Тарасову Шевченку в Сеулі. Далі слово надали Послу Кореї Квон Кі-чану, для якого бути присутнім на заході – велика честь. Література, підкреслив пан Посол, - одне з базових знань, які прагне осягнути людство. Як українці шанують Шевченка, так корейці – Соволя. Між поетами є дещо спільне: обоє не мовчали, коли їхні країни були в кризі, під поневоленням. Обидві країни розвинулися в сильні держави, незалежні від імперського правління, і в цьому частково заслуга й поетів. Пан Посол сподівається на подальшу співпрацю та культурний обмін між сучасними Україною та Південною Кореєю. Посольство Кореї також нагородило відзнакою спонсорів. Подяку отримав і скульптор нового пам’ятника Михайло Іщенко. Щойно з потяга, проте вчасно приїхали на церемонію колеги з Університету Корьо, зокрема професор Чо Хо Чоль. Він зауважив: напередодні, 9 жовтня, святкували день народження корейської абетки хангиль. А 10 жовтня відкривають пам’ятник Кім Соволю, це символічно перед початком роботи Міжнародної конференції «Корейська філологія у Східній Європі». Конференція діє в стінах Інституту філології.

Офіційну частину прикрасили щирі читання віршів Кім Соволя – мовою оригіналу та в перекладі Івана Бондаренка. Читала студентка Інституту філології Ірина, викладач корейської Йон Гі Кьон. Після декламувань студентський хор заспівав пісню на слова Кім Соволя. А вже згодом – фото сесія та чаювання. Долучаймося до культури Сходу та дякуємо за чудовий захід.

Текст Юлії Кузьменко за відеорепортажем Валерія Попова: https://youtu.be/4FtGbaSCm-Q Фото авторів.