Пантелеймон Куліш мав свій проект українського народу

7 липня виповнилося 200 років від дня народження Пантелеймона Куліша. Він багатогранний: письменник, літературознавець, перекладач, мовознавець, історик, фольклорист, орієнталіст, ілюстратор, державотворець. Сьогодні він актуальний, як ніколи: «А тим часом дбаймо про словесну автономію, творімо свою автономічну будучину, знаймо добре, що ми в себе дома, серед своєї рідної сім'ї, у своїй рідній хаті, що нам ніхто її не дасть, ніхто не відійме, ніхто ж і не обігріє та й не освітить її так, як ми самі». Це висловлювання Куліша стало девізом міжнародної наукової конференції «Пантелеймон Куліш у культурному та інтелектуальному просторі України», яка відбувалася 2-5 жовтня в Києві в Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка. Ця конференція увійшла у цикл заходів, присвячених 200-річчю Пантелеймона Куліша. Вона згуртувала не лише українських, а й та світових науковців та культурних діячів.

«Символічно, що конференція відбувається саме в КНУ імені Тараса Шевченка, де навчався та робив перші літературні кроки Пантелемон Куліш. На нашій конференції Куліш представлений як літературознавець, фольклорист, перекладознавець, мовознавець і головне – як державотворець. Українці мають наблизитися до європейського простору. Саме цю думку розвивав Куліш, якому належать слова: “Україна лежить головою до Європи”»,/cite>, – зауважив ректор КНУ імені Тараса Шевченка Леонід Губерський.

Куліш не боявся викликів. Багато чого йому доводилося робити вперше, зокрема написати перший українськомовний буквар («Граматка»), писати історію України, і писати її саме українською мовою, написати українською історичний роман, який би був белетризовою історією України, збирати скарби народної словесності й видавати їх, і робити це з великою любов’ю до свого народу. Куліш створив нову парадигму мислення, у якій на першому місці стоїть розвиток й збагачення своєї ідентичності. «Пантелеймон Куліш був великим європейцем. Людиною великого таланту. Людина прекрасна і велика у своїх справах, як і у помилках, і суперечностях. Він створив етнопсихологічний трикутник, вершинами якого є мова, народ, письменник», – наголосила у своєму слові завідувач кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка Людмила Грицик.

Пантелеймон Куліш створив нову літературу, критику, розробив літературний канон, перекладав світових класиків (наприклад, 15 творів Шекспіра, Гейне). Усе це він робив із однією метою – долучити свій народ до світових надбань, створити такі умови розвитку для українців, аби вони, дбаючи про національну ідентичність, формували модерну державу.

«Немає такої сторінки у культурному просторі, до якої б не був причетний Пантелеймон Куліш», – закцентував Леонід Губерський, розповідаючи про Куліша.

Тамара Гундорова, український літературознавець і культуролог, завідувачка відділу теорії літератури Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, член-кореспондент НАН України, виступаючи, зауважила: «Куліш любив Україну і водночас критикував її. У нього було своє культурософське бачення. Свій проект українського народу».

Про «кулішевий проект українського народу» розказав Микола Жулинський ‒ директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, академік НАН України: «Куліш закликав до дієвої націєтворчої дільяності. А саме формуванню національної свідомої еліти, яка готова розбудити маси і підняти їх на зміни і перетворення. Куліш сформулював своєю діяльністю і творчістю головну ідею державотворення, яка полягала у тому, що, першопочтаково, аби змінити суспільний лад і досягти незалежності, потрібно створити національноєдиний організм. Згодом ці ідеї почав розвивати Іван Франко, закликаючи робити із української маси українську націю. Націю як систему, культурно і політично незалежну, яка здатна до самостійного розвитку».

Куліша критикували, що він не закликав до боротьби. Насправді це не так. Він розумів, що творення держави відбувається інтелігенцією, а саме письменниками, науковцями, культурними діячами. Тому наголошував на посиленні освіти, на тому, що потрібно просвітити маси. Ці ідеї розвинули інші письменники у ХІХ, ХХ століттях. А організована конференція, за словами Миколи Жулинського, є не тільки свідченням розвитку кулішевих ідей сьогодні, а й необхідністю їхнього розвитку. «На жаль, ми досі не маємо нації, яка б усвідомлювала свою ідентичність, культурну інакшість. Тому перед студентами і викладачами стоїть завдання творити еліту та націю у цілому, розвиваючи ідеї Пантелеймона Куліша», – сказав Микола Жулинський.

Пантелеймон Куліш знакова постать не лише для українців, а й для світу. Про це на конференції сказав Михайло Ратушний, голова Української всесвітньої координаційної ради: «Куліш був мостом об’єднання – східної та західної України, Івана Франка і Шевченка, Пулюя й Нечуя-Левицького. Він з’єднав Україну «Чорної ради» й Європу Шекспіра. Постать Куліша нині недостатньо досліджена й пізнана. Такі зібрання звертають нас до пізнання людей, які за своїм масштабом не вписуються у рамки лише однієї держави».

Про значення Куліша та його діяльності говорили на конференції також такі науковці, як Павло Гриценко, Микола Сулима, Андрій Даниленко, Світлана Задорожна. У форматі секційних засідань конференції також виступили відомі науковці та культурні діячі України: Олесь Федорук, Людмила Задорожна, Роксана Харчук, Олександр Шапіро, Олена Івановська, Анжеліка Рудницька, Юрій Ковалів.

Усю сутність Пантелеймона Куліша можна схарактеризувати словами Тараса Шевченка: «…А Куліша як побачиш, то поцілуй його за мене і скажи йому, що такої книги, як «Записки о Южной Руси» я ще зроду не читав. Та й не було ще такого добра в руській літературі. Спасибі йому, він мене неначе на крилах переніс в нашу Україну і посадив меж старими сліпими товаришами-кобзарями. Живо і просто вилита стареча мова. А може, воно тим і живо, що просто». Текст: Олександра Касьянова, фото: Валерій Попов, відділ зв’язків з громадськістю Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка

Відео підготував Валерій Попов:
https://youtu.be/f1bg0PVNr4s