Перекладач – професія викликів і постійного саморозвитку

30 вересня світ відзначав Міжнародний день перекладача. Авжеж, свято не могло обійти стіни Інституту філології. З цієї нагоди кафедра теорії та практики перекладу з англійської мови підготувала захід.

Відкрив подію заступник директора з навчально-методичної роботи Сергій Скрильник. Він зауважив, що перекладач – одна з найдавніших професій. Люди віддавна шукали способи спілкування й налагодження контактів. А сьогодні цей фах став популярним та успішним. Не дивно, що в Україні є попит на перекладачів: документообіг між нашою державою та ЄС, США і країнами Сходу виріс від 50% до 90%. Сергій Вікторович закликає пишатися обраною справою та чути слово. Завідувач кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Людмила Славова звернулася до студентства англійською. Для перекладача іноземна вже стає рідною, труднощів не має виникати. Переклад, нагадала Людмила Леонардівна, - це місток, об’єднання між культурами. Це наче картина з різних барв. Юні філологи роблять надзвичайну річ, тож нехай почуваються найкращими!

Приємним сюрпризом для студентів стало знайомство з Сергієм Борщевським – поетом, перекладачем, дипломатом. Він нагадав, що День перекладача святкують на честь святого Ієроніма. Римо-католицька церква й досі використовує його переклад Біблії. «Це вже вічність!» - Сергій Юхимович із трепетом говорить про святого. Гість Інституту філології розповів також, як закінчив тоді ще новостворений перекладознавчий факультет Київського університету. Його двічі хотіли виключити. Уперше, коли відмовився конспектувати Леніна на історію компартії: він просто не бачив сенсу гаяти на це свій час. Вдруге – за організацію Василя Симоненка. За радянської влади він не працював офіційним перекладачем (от сторожем дозволялося). Але друкувався з 1970-х.Дебют стався в журналі «Всесвіт». Із 1971 року редактором його був Дмитро Павличко. До слова, 90-річчя його відзначали 29 вересня. Сергій Борщевський зауважує: Павличко реорганізував «Всесвіт» на краще. Та й сам був продуктивним у перекладі: має більше перекладних томів, ніж власних творів! Завдяки перекладу жила певна боротьба з цензурою СРСР. Такий самий за змістом текст, написаний українською, не видали б, а перекладний друкували. І деякі прозові твори в Україні могли з’явитися раніше, ніж у Москві. Переклад – водночас опір русифікації, відродження української мови, розвиток її літературного варіанту.

Сергій Юхимович досвідчений, займався різними видами перекладу (художній, технічний, кінофільмів…). Його «любов на все життя» - Борхес. Загалом досліджуючи аргентинський літературний процес, Борщевський помітив промовистий факт: кав’ярня «Тортоні» в Буенос-Айресі, де збиралися видатні аргентинські діячі культури, відкрилася за кілька років до скасування кріпацтва в Російській імперії – у 1858 р. Перекладав Гарсіа Маркеса (одне з перших видань – «Осінь патріарха»). Згадує справжню головоломку для перекладача – твір-паліндром Хуліо Кортасара. Паліндром має збігатися в перекладі й за змістом. У творі йшлося про Каїна, Сергій Юхимович знайшов вихід – зберіг зміст, згадавши в перекладі натомість Авеля. Також непросто перекладати фольклорні твори, порівняння, певні культурні маркери. У перській мові порівняння дівчини з повним Місяцем означає її вроду, а у французькій – дурість. «Постійно треба думати!» - каже майстер. І він горить своєю справою. Нещодавно привіз з Аргентини книжку 1966 року видання, за яку сяде найближчим часом. Це твір «Партизанські загони за залізною завісою» Енріке Мартінеса Кодо. Вона відкривається портретом Шухевича, і Борщевський знає, що це книга про УПА.

Перекладач дав кілька порад студентам. Передусім не треба перекладати невартісні твори, потрібно ретельно добирати тексти. Покладатися можна тільки на себе, видавці й редактори припускаються помилок. Не довіряйте російським перекладам. Не довіряйте навіть самому автору! Перекладач не повинен тиражувати авторські помилки, краще зробити примітку. Завершуючи слово, Сергій Юхимович зачитав переклад епіграми мексиканської черниці 17 ст Хуани Інес де ла Крус.

Поетичні читання продовжили магістранти 2 року навчання Тетяна Зброй, Марія Махлай, Яна Новик і Юлія Тракалюк. Під керівництвом Лади Коломієць студентки підготували добірку перекладів віршів Григорія Кочура з «Інтинського зошита». Уперше пролунали англійською поезії «Я тих повинен бути голосом», «Спостерігаю об’єктивно», «Перекладач», «Сонет вітрів», «Сонет», «Дружині», «Якщо ти про мене пам’ятаєш досі…». Натхненне виконання спонукало Сергія Борщевського продекламувати свій сонет, присвячений Кочуру. Він удячний Інституту за пам’ять про Григорія Порфировича, свого наставника.

Далі асистент кафедри Марія Гриценко, яка до того ж практик усного перекладу, розповіла про труднощі, виклики й переваги перекладача в сучасному світі. Марія Валеріївна радить ставити якомога більше запитань та пізнавати світ і свій фах. На завершення оголосили переможців конкурсу перекладу. 21 учасник перекладав поетичні твори, 8 – прозові. Долучилися представники майже всіх освітніх програм Інституту, де вивчається англійська. В номінації «поезія» перемогу здобула Катерина Гошовська, у номінації «проза» - Тетяна Жабська.

Успіхів і насолоди в мистецтві перекладу й до наступного Дня перекладача!

Текст Юлії Кузьменко. Фото Валерія Попова.