Зустріч зі Славою Світовою: «Генеруйте, думайте, називайтеся»

У ретроаудиторії Інституту філології прохолодний понеділок 23 вересня почався з бесіди із Славою Світовою. Це псевдонім письменниці, редакторки проекту «Теплі історії». На запрошення Тетяни Белімової і кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості в межах курсу «Літературні проекти: кураторство» гостя прийшла до зацікавленої аудиторії. Слава вміє не лише майстерно говорити, а й втілювати задум із нуля, презентувати та налагоджувати зв’язки. Саме те, що потрібно молодим літтворцям!

Жіночий простір, жіноча аудиторія читачів має свій значний відсоток у літпроцесах світу. Слава доводить, що жінки-письменниці – не просто палке рожеве кохання й емоційність. В Україні жінка має великі права, рівноцінно з чоловіком може заявити про себе, але часто сама недооцінює свої сили. Гостя зізнається, що не відразу себе побачила. Ким тільки не працювала до тридцяти! Водночас відчувала потребу творчості. Писати почала з 2008 року, а перша книжка вийшла аж у 2014-му. От вам і перший урок: автор має бути терплячим. Не втратити запал і не проклясти всіх видавців, що не беруть до уваги ваші твори. Дебют Слави – «Жменька слів для доброго настрою» - 120 мініатюр по 100 слів. Але тоді, у 2014 році, коли на часі був Майдан, а не теплі усмішки від історій, авторка відклала презентацію своєї збірки на півроку. У 2016 вийшла друга книжка «Жила-була я». У 2018-му… третя книжка не побачила світ, однак Слава стала редактором серії «Теплі історії». Серію цю започаткувала Надія Гербіш книгою «Теплі історії до кави». Це був прорив! Люди в той час були зголоднілі до такої літератури, і Надія цілком заслужено отримала премію в Будапешті «2012 European Christian Book of the Year». Нині серія видається не так часто, як із тим першим сплеском. «Аудиторії потрібна пауза», - пояснює Слава.

Інші книжки, до яких доклала праці редакторка, - «Балачки про все на світі» та «Теревені аж до ранку». Яскраві обкладинки – одна ілюстраторка Олена Гаврищук. «Балачки…» мали спробу перекладу. Команда видавців вийшла на зв’язок зі Стівеном Комарницьким, українцем із походження, який живе у Лондоні. Не все пішло легко, але колектив отримав чудовий досвід. Друга книга «Теревені…» таки подалася в мандри. Зелена обкладинка доповнила образ Елізабет Світхарт, 77-річної пані з Нью-Йорку, яку називають «Зеленою леді», бо вона обожнює цю барву, вважаючи її найпозитивнішою. Яскравий образ жінки можна знайти в мережі. Обидві книжки «балачок» і «теревенів», до слова, - збірки різних авторів. Якщо перша узгоджена в стилі так, наче має одного автора, то в другій навпаки відчуваються різні голоси, різне письмо кожного митця.

Серед новинок з-під пера Слави – одна з 13 історій у збірці «Бойфрендз». Книга щойно презентована на львівському Книжковому Форумі. На видання її знадобилося 2,5 роки. Історії тут – про відносини й шлях жінки до себе. Збірка показує можливий компроміс між тим, як автор хоче бачити свій твір, і тим, як видавець бачить його продавання: «Бойфрендз» має дві обкладинки.

Багато чітких порад про видавання книги почули від гості. Видавцям цікаво, чи ви прийшли лише з «одноразовою» книжкою, щоб задовольнити своє его й поширювати тираж самотужки, чи ви вже маєте ідею наступної книжки. У проекті Слави та її коліжанок уже є «Гьорлфрендз». Письменниця ніколи не хотіла самвидаву, а бажала зацікавити видавництво, водночас не поступаючись на важкі компроміси (викинути авторів зі збірки – це занадто, редактору покращити текст – згода).

Слава радить ставати частинкою літпроцесу. Якщо пишете – пишіть без упину, шліфуйте себе. Усі сюжети є в нас самих. Як казала американська письменниця Фленері Окона: «Якщо ви пережили дитинство, ви вже маєте матеріал на роман». Роздивляйтеся й не губіть думки та образи, що трапляються вам упродовж дня. Крісло біля озера (тобто ідеальні умови для творця) – міф; пишіть на коліні в метро. Це краще, ніж нашій короткостроковій пам’яті забути якусь тезу в шаленому інформаційному просторі. Дізнайтеся імена директорів видавництв. Читайте інших авторів. Вивчайте їхній стиль і фішки. Варто пам’ятати, що в українській літературі купа незайнятих ніш (хоча б фентезі чи гумористична проза). І якщо є гучні імена, як-от Забужко і Жадан, хто сказав, що ви будете нецікаві й непотрібні? Слава назвала два синдроми письменника. Синдром самозванця: «Усе вже написано, я не зможу краще, пишу в шухляду» і синдром Голохвастова: «Я геніальний, видавці мусять стояти до мене в черзі, відмовляюся працювати з редакторами». Згубні обидва погляди. Тримаймося золотої середини.

Сьогодні важливі нетворкінг і селфбрендинг. Мережування – важливий інструмент, із яким ви знайдете людей і вибудуєте корисні відносини. Не забувайте й про творення образу автора. Письменник-початківець – це така собі людина-оркестр. Шукайте в собі скарб!

Аби потужніше надихнути, Слава Світова розказала про проект «Creative women space», заснований нею та чотирма її однодумицями на власний кошт. Карколомна історія пошуку ресурсів на приміщення, меблі, організування заходів... Однак волонтерки не провалили, а вивели на достойний рівень спільне соціальне підприємництво. Простір працює із внутрішніми проблемами жінок. Він допомагає переконати кожну, що вона здатна на більше, може багато чого зробити. А ще замість жіночої конкуренції «Creative women space» виступає за здорову колаборацію.

Завершити можна настановою Слави: «Генеруйте, думайте, називайтеся!» Коли ви сидите в чотирьох стінах, світ вас не бачить. Не слід боятися виходити на письменницьку (чи будь-яку іншу вам до душі) арену. Досвід гості показує, що все в наших руках.

Юлія Кузьменко