Світлої пам’яті Сергія Михайловича Пригодія

Світлої пам’яті Сергія Михайловича Пригодія

Та дерево вічності завжди зеленіє.
І тінь же її ні часом, ні місцем не обмежена.
(Григорій Савич Сковорода)

Життя – завжди мандрівка, і колись надходить час її завершувати. Та ніколи не дати ради тому, як несподівано уривається день у день торований земний шлях – з щасливими відкриттями й бідами, світлими радостями та світлими печалями. Ніколи не збагнути до кінця, що часу – завжди замало. Ніколи не знати напевне, скільки ще лишилося, а скільки – втрачено намарно. Тож коли присуд долі забирає від нас близьких людей, із нестерпним болем в серці докоряємо собі за недосказане, недороблене, недожите. Згадуємо, з гіркотою безнадії, про найкраще, найнатхненніше, найпрекрасніше. Згадуємо про те, що осиротіли. Бо так вже влаштована людська натура – відчувати втрату глибоко особисто.

27 січня 2013 року виснажлива хвороба забрала світлу, енергійну, непересічну людину – Сергія Михайловича Пригодія. У травні цього року йому виповнилося б лише 60 років. Хвороба стиснула свої смертельні обійми і не відпустила… Родина втратила чоловіка, батька й сина, колектив – справжнього фахівця, студентство – блискучого викладача.

Завжди бракує слів, щоб висловити біль втрати. Та й слова тут безпорадні. Чи можна зарадити тому, що ніколи більше не відчути харизми, не побачити гордовитої постави, не почути талановитих лекцій Сергія Михайловича? Чи можна зарадити тому, що ця неймовірна людина пішла від нас у розквіті сил, сповнена творчих ідей та професійних задумів? Чи можна, зрештою, змиритися із тим, що містерія цього життя увірвалася чи не на кульмінаційному акорді? Нам усім: його рідним, друзям, колегам та учням – лишається лише пам’ять … Пам’ять грітиме осиротілу родину – матір, дружину та доньку Сергія Михайловича. Грітиме й кафедру зарубіжної літератури Київського національного університету імені Шевченка. Саме тут, у стінах Інституту філології, більше десяти років віддано, плідно й творчо працював Сергій Михайлович. Тут його пам’ятатимуть студенти та аспіранти, які завжди із щирим захопленням слухали його непересічні лекції, наснажувались його ідеями, разом із ним робили усе нові й нові відкриття.

Народився Сергій Михайлович Пригодій 29 травня 1953 року в Києві у сім’ї відомого вченого-літературознавця. Якось в інтерв’ю для студентського часопису згадував, що змалку мав можливість вдома спостерігати за науковими дискусіями, які точилися в колі батькових колег. Тож після закінчення школи Сергій Михайлович обрав філологічну стезю, здобувши спеціальність перекладача-референта з англійської та французької мов на перекладацькому відділенні Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1970-1975 рр.). Далі була служба військовим перекладачем, праця у Анголі, Конго, Єгипті, Алжирі, Ємені, Сирії, Гвінеї. Як учасник бойових дій, він був нагороджений двома медалями Народної республіки Ангола.

Перегорнувши першу сторінку своєї непересічної біографії, Сергій Михайлович надалі обрав фах літературознавця. З 1977 по 2000 рр. викладав англійську мову та зарубіжну літературу в Київському національному лінгвістичному університеті, 1986 року захистив кандидатську дисертацію («Долі трудової імміграції в художній прозі США 70-х років ХХ сторіччя»). Згодом, 1995 року, з’явилася й докторська («Імпресіонізм на порубіжні ХІХ-ХХ сторіч. Типологія та національні особливості (на матеріалі української та американської літератур»). Одним із перших вагомих внесків у розбудову вітчизняної науки та вищої школи стало створення кафедри теорії та історії світової літератури у Київському національному лінгвістичному університеті (1995-1996 рр.).

Перебуваючи у вирі наукових дискусій, він був серед тих, хто оновлював обличчя української науки. Виводячи вітчизняне літературознавство на міжнародні обрії, впроваджуючи своєрідний формат «західного» літературознавчого канону в національних університетах, Сергій Михайлович започаткував американо-українську компаративістику, досліджував зв’язки античності та американського романтизму, впровадив полікритику американської літератури й архетипну критику літератури США.

Наступною сторінкою його творчої біографії стала діяльність в стінах alma mater. З 2003 по 2011 рр. Сергій Михайлович очолював кафедру зарубіжної літератури Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, де викладав курси з історії зарубіжної літератури, компаративістики та полікритичного аналізу художнього тексту. З ініціативи завідувача кафедра зосередилася на впровадженні в курси історії зарубіжної літератури новітніх літературознавчих підходів та методологій у поєднанні з традиційно академічною лектурою. Як автор понад ста шестидесяти наукових статей, монографій, навчальних посібників, Сергій Михайлович став дороговказом для молодої генерації літературознавців.

Сергій Михайлович також мав щасливу нагоду викладати і займатися науковою діяльністю в університетах Сполучених Штатів Америки (штат Міннесота (1989 р., 1991 р.) й штат Каліфорнія (1997 р.)) і Великої Британії (Оксфорд, 1994 р., Кембридж, 2011 р.); був членом ASA (American Studies Association (USA)), MLA (Modern Language Association (USA)). Науковий та викладацький хист професора Пригодія мали можливість оцінити й у Санкт-Петербурзькому державному університеті, де він прочитав курс з компаративістики (2005 р.). 2011 року Кембриджський університет (Велика Британія) надав йому грант для завершення «Полікритичної трилогії» літератури США.

Коло наукових інтересів Сергія Михайловича охоплювало такі напрями дослідження як компаративістика, порівняльне вивчення американської та української літератур, полікритика літератури США, архетипокритика американської літератури, наратологія, імагологія. Його наукова продукція дістала позитивний відгук у монографії проф. Л. Б’юелла (Гарвард, США), рецензії проф. Р. Робертса (12.03.03 «Вашингтон Таймз», США). Деякі книги професора зберігаються у Британській бібліотеці.

Працюючи експертом ВАК України (1998-2004 рр.), дві останні каденції Сергій Михайлович перебував на посаді заступника голови експертної ради ВАК, входив до складу двох спеціалізованих рад по захисту кандидатських і докторських дисертацій з літературознавства. Під керівництвом Сергія Михайловича було захищено 10 кандидатських та 2 докторських дисертації. Окрім того, він був членом редакційних колегій фахових часописів, серед яких «Всесвітня література», «Вісник КНЛУ», «Біблія та культура».

Людина невпинного наукового пошуку, справжній оптиміст, він вмів ставити завдання й досягати їх реалізації у численних наукових проектах. Цим своїм вмінням надихав колег на працю та наукові звершення. Фундамент його авторського доробку склали такі основні цикли: полікритична дилогія («Американський романтизм. Полікритика» (2006), «Фронтирний неоромантизм у літературі США. Різночитання» (2010)); компаративна тетралогія («Літературний імпресіонізм в Україні та США» (1998), «Українська філософія Серця та американський трансценденталізм» (2002), «Типологія української та американської літератур на порубіжжі ХІХ – ХХ сторіч. Книга 1» (2004), «Книга 2» (у співавторстві) (2005)); антична трилогія («Література Давньої Греції» (1999), «Генеалогія давньогрецьких міфів» (1997), «Античність та американський романтизм» (2003)) та літературні портрети («Генрі Джеймс. Еволюція творчості» (1992), «Творчість М.М. Коцюбинського в 90-ті роки ХІХ сторіччя» (1993), «Творчість Ольги Кобилянської: неоромантизм, символізм, імпресіонізм» (1994)). Під його егідою було видано колективну монографію «Архетипна критика американської літератури» (2008) (у співавторстві з І. Яковенко, Вл. Зіневич, Ю. Матасовою).

У викладанні та літературній науці знайшов свою «сродну працю» цей видатний вчений. Яскравий викладацький почерк був візитівкою Сергія Михайловича – тонкий гумор та ерудиція, численні «паралелі та меридіани» із живописом, музикою й незмінний «коник» – психоаналіз. Сіяти зерно науки серед студентства, допомагати аспірантам знаходити нові ключі до видатних текстів світової літератури – саме це Сергій Михайлович завжди вважав своїм покликанням.

Широко відомий в наукових колах України та світу, знаний ентузіаст своєї справи, професор Сергій Михайлович Пригодій завжди буде одним з найкращих фахівців із зарубіжної літератури та літературознавчої компаративістики. Чесний і щирий, відкритий світові й безмежно залюблений у свою справу, він залишиться у наших серцях саме таким. А поза собою лишає нам свою спадщину – власноруч витворене «дерево вічності»…

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут філології
Кафедра зарубіжної літератури

Категорії: