В Інституті філології презентували репринтне видання «Словника української мови» Дмитра Яворницького

Цього четверга, 18 квітня, у ретроаудиторії Інституту філології відбулася презентація унікального словника. Інституту було подаровано 200 примірників унікального видання «Словника української мови» Дмитра Яворницького.

 

 

«Словник української мови» Дмитра Яворницького уперше був виданий у 1920 році. Нині ж маємо репринтне видання завдяки роботі Олександра Пестрикова, старшого наукового співробітника Дніпровського національного історичного музею ім.Д.І.Яворницького. Натхненник перевидання приїхав із Польщі до Києва лише на один день, аби презентувати філологам цінний словник, що показує багатство питомої незникомої нашої мови. Зустріч відбулася завдяки викладачам кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Мирославі Гнатюк та Михайлові Конончуку.

У вступному слові Мирослави Михайлівни почули, що Яворницький – непересічна постать для України. Академік ВУАН, історик, етнограф, лексикограф, археолог, він усе життя саможертовно працював для української науки і культури. Стояв один проти всіх і вистояв. Збирав слова для своєї праці, як перли, по всій Україні, щоб ми сьогодні могли вільно спілкуватися своєю мовою, незважаючи на заборони та русифікацію. Відомо, що мова – ген нації. Словники ж оберігають її від вихолощення. Завдяки нашим лексикографам знатимемо, хто ми є, і будемо жити у віках.

Пан Олександр розповів майже детективну історію цього словника. Повним є тільки перший том «А-К». Другий і третій були підписані до друку, їх мали видати через 2-3 місяці, однак цього не сталося. Офіційна версія: забракло паперу. Більш імовірна – притлумлення всього українського на початку ХХ ст. (пригадаймо гірку долю «Російсько-українського словника» А.Кримського та С.Єфремова 1924-33 рр.). Одного разу директор музею спитав Пестрикова, чи є повне видання словника Яворницького, тоді й виявили відсутність двох томів. Намагалися реконструювати, шукали по бібліотеках. Частково картотеку знайшли в НБУ імені В. І.Вернадського. Але це чернетки, а мав би лишитися рукопис 2 і 3 томів. Пан Олександр має надію, що цей рукопис просто десь проґавили в інвентаризаціях, і він неодмінно знайдеться. Нині ж філологи тішаться перевиданню бодай першого тому. Про це поставало питання ще в 1950-х, але словник назвали регіональним, піддали критиці за його нібито діалектичність і не видали.

Серед особливостей лексикографічної праці – відсутність «цензури» (окремі слова просто мають позначку «лайливе» тощо). Його, як зазначає Мирослава Гнатюк, можна читати, як роман, адже це багатюще джерело у доступному викладі. Цікаво було почути про певну конкуренцію Яворницького з Борисом Грінченком. Грінченків «Словарь української мови» у 4 томах був, як відомо, першим великим зібранням лексичних фондів і налічує близько 68 тис. слів реєстру. Дмитро Яворницький порівнював цей обсяг із своїми матеріалами та укладав словник так, аби доповнити прогалини «Словаря…» Грінеченка. Він планував внести до реєстру близько 50 тис. слів. За словами Мирослави Гнатюк, ця збірка визначає нас як народ. Сучасні словники професор вважає зросійщеними. Маємо ставитися до Слова з любов’ю і обережністю, як це робили науковці 100 років тому. Іще Котляревський в своїй «Енеїді» застерігав: «Но тілько щоб латинське плем’я удержало на вічне врем’я імення, мову, віру, вид».

Завідувач кафедри історії української літератури, теорії літератури та літтворчості Людмила Грицик захоплюється ентузіазму та енергетиці Олександра Пестрикова. Нарешті дочекалися часу, коли повертаються наші словники. Це важливо робити, адже ми самі не знаємо всього в нашій мові. Людмила Василівна навела паралель із арабської. Там, наприклад, на поняття «образа» існує близько 400 слів-відповідників. Вочевидь, українська мова не бідніша.

Доцент кафедри української мови та прикладної лінгвістики Галина Наєнко згадала слова філолога Юрія Шевельова. Він говорив, що українське мовознавство не йтиме вперед, доки не оцінить діяльність лінгвістів 1920-х років. Якби ці надбання не були репресовані за радянських часів, можливо, сьогодні наша мова мала б інше обличчя. Галина Михайлівна з упевненістю зазначила, що такі перевидання доводять тяглість традиції української науки.

Юлія Кузьменко

 

Відеорепортаж Валерія Попова: https://www.youtube.com/watch?v=owtaWq8JmMU