Як слова стають поганими?

Для лінгвістів, як відомо, не існує «поганих слів». Усе є матеріалом для дослідження. 2 квітня до сміливого обговорення закликала Богдана Богельська: «Поговоримо про те, про що інші бояться?» Богдана – україніст 4 курсу спеціалізації «Історична лінгвістика. Текстотворення в синхронії та діахронії». Дослідниця хоче довести, що історія мови багатогранна та цікава.

Мова нерозривно пов’язана з мисленням. Зокрема, вона відбиває стан людини у певний момент. Свій виступ Богдана присвятила словам, які позначають лайку, образи, інколи – навіть прокльони. Лектор визначила поняття «обсценна лексика», «лайка», «матюки». На матеріалі лайливої лексики можемо визначити різницю ментальності між народами. Дізналися, що для японців, наприклад, велика образа – називання не на «Ви», для німців – усе, що пов’язане з неохайністю. У росіян лайка пов’язана зі статевою системою, тоді як в українців – із видільною. До речі, неправильним буде вважати, що лайка прийшла до нас із Росії, ба навіть із монголо-татарами. Тюркські, індійські мови також повпливали. Сороміцькі народні пісні показують наявність обсценної лексики здавна.

Богдана зачитала знаменитий «Лист турецькому султану», мова якого пересипана негарними словами й побажаннями, але голова «ЗМовників» Оксана Мацько зауважує: нині навіть дещо лагідно звучать ті слова, що раніше були найбільшою лайкою. «Матері твоїй ковінька», «трясця твоїй матері», «щоб на тебе кицька чхнула» - такі сполуки часто мисляться сучасниками як жарт. Міняються цінності, специфіка суспільства, раніше ж була інша модель честі. Образити можна було й за релігійною ознакою (назвавши, наприклад, католиком). У Середньовіччі кривдою були всі назви, що пов’язані з тваринництвом та вичинкою тварин, пияцтвом, зрадою, нецнотливістю, захопленням азартними іграми.

Чому саме «матюки»? В основу ліг корінь слова "мати". Коли українці хочуть найбільше образити, покликаються на матір, це зумовлено культом матері-берегині. Хоча є також дієслово «вибатькувати», тобто вилаяти. У козацькому війську були «професійні матюгальники». Беззбройна людина виходила на лінію фронту, аби проблазнювавши, пригнітити моральний дух супротивника та спровокувати його на початок бою.

А чи потрібна лайка взагалі? Хоч Богдана й навела у своїй презентації українські лексеми й фразеологізми із порадами «Як лаятися українською», усе ж виникає питання: а чи не варто тримати емоції в собі? Лектор знайшла інформацію, що лайка негативно впливає на генетичний код. До того ж діти, які зростають у родині, де лаються, перейматимуть таку модель поведінки і можуть вживати матюки «замість коми» у своєму мовленні. Ці слова шкодять оточенню. Це наче пасивне куріння, коли на людину негативно впливають емоції того, хто поруч. Водночас саме емоційна розрядка - позитивний момент у вживанні такої лексики.

Від викладачів кафедри української мови та прикладної лінгвістики Сергія Різника, Оксани Суховій, Оксани Бас-Кононенко, Лідії Гнатюк почули їхні власні спогади, роздуми, наукові коментарі дотичні до теми та приклади лайливої лексики з інших мов (польської, німецької тощо). Вікторія Коломийцева, доцент кафедри, порадила поратися з емоціями тибетським способом: глибоко й спокійно вдихнути та видихнути кілька разів. Пам’ятаймо: нам повертається те, що ми самі послали у світ!

Юлія Кузьменко

Категорії: