Професор Андрій Даниленко прочитав лекції в Інституті філології

Минулого тижня славісти Інституту філології прослухали дві лекції Андрія Івановича Даниленка, вченого-славіста, професора Університету Пейс, що в Нью-Йорку. Андрій Іванович закінчив Харківський університет, а останні 20 років викладає в США російську філологію та перекладознавство. Він також є членом Харківського історико-філологічного товариства. Вчений цікавиться соціолінгвістикою, ареальною типологією мов, розвитком і вживанням слов’янських мов на теренах Європи. Досліджує середньоєвропейські мови, зокрема північноіталійські, французькі та південнонімецькі діалекти.

Зустріч із професором організувала кафедра української мови та прикладної лінгвістики ІФ. Із цікавістю слухали його лекції викладачі кафедри слов’янської філології. Завітав і колега Андрія Даниленка Сальваторе дель Ґаудіо, славіст із Італії.

Тема першої розмови мала назву «Скільки варіантів української літературної мови ми потребуємо?». Філологи ІФ познайомилися з потрактуваннями західного мовознавства проблеми варіантності української літературної мови. Андрій Даниленко оперує термінами «національні варіанти», «підваріанти» та «лекти», створюючи ієрархію сучасної літературної мови. Нині дискутується питання щодо русинської мови, яка деякими дослідниками визначається як окрема мова, а на заході отримує визнання, кодифікацію, викладається в університетах. Андрій Іванович вписує її у варіанти літературної української. Спирається при цьому на три найважливіші параметри: історія, час, простір. Він пропонує відійти від заполітизованих теорій, орієнтується на соціолінгвістичний підхід, наголошує на поліцентричності української мови.

На другій лекції слухачі почули про мовну русифікацію на теренах України. Професор Даниленко спростовує статтю лінгвіста Ольги Павленко. Вона писала, що русифікація тривала недовго й проводилася непослідовно. Однак Андрій Іванович аналізує це явище в періодах уживання церковнослов’янської, староукраїнської та нової української мов. За конкретними фактами заборон він показує, що русифікація в Україні проводилася ретельно. Зросійщення відбувалося і з боку українців після 1720-60-х рр., коли козацька старшина переходила на російську, аби наблизитися до дворянства. Так утворився білінгвізм як явище українського соціуму.

Текст і фото Юлії Кузьменко, редактор - Галина Наєнко.