Відеопоезія від студії «Суб’єктив»

21 березня філологи відзначають Всесвітній день поезії. На цей день Софія Безверха, студентка ІФ спеціальності "літературно-мистецька аналітика" та Марія Ярмола, студентка-журналіст КУ імені Бориса Грінченка відкрили світ відеопоезії. Поети можуть прожити свій вірш на екрані, створити історію не лише в уяві чи на папері. Дівчата заснували першу в Україні студію відеопоезії «Суб’єктив». Їхній девіз: «Бачимо мистецтво, робимо мистецтво, вчимо мистецтву». У нашій країні майже немає літератури про такий жанр. Є що розвивати! Для порівняння: у Німеччині існують цілі школи відеопоезії. Там, наприклад, дівчата підліткового віку можуть створити тематичний твір. Загалом відеопоезія постала з поетичного кіно (для прикладу, стрічка «Дзеркало» Андрія Тарковського). А проривом стала середина 2000-х, коли люди зрозуміли сучасну кліпову свідомість.

«Суб’єктив» займається жанром від ідеї до постпродакшну, а це інтерв’ю з авторами, фотогалерея, поетичні листівки. Софія Безверха пригадує власну першу спробу створити ролик. Надіслала однокласнику постмодерну поему у форматі відео. І він зацікавився, хоча поезію не читає. Та студія починала не лише з власних творів. Візуалізували два вірша чеського бітника Вацлава Граб’є. Якщо «Голова дівчини» вийшла як філософсько-лірична поезія, то «Цей поїзд» розкриває депресію як генетичну пам’ять.

На тему депресії команда організувала цілий проект «Вихід». Хтось вважає, що поети творять в процесі й завдяки сильному емоційному стану . «Суб’єктивці» ж переконані: поет, пишучи, очищується, перекладає почуття на папір, сублімує. До слова, у 2017 році Україна посіла перше місце в Європі за кількістю депресивних людей. Це лише офіційні дані. «Вихід» повторює: не треба соромитися своїх почуттів. Депресія – це ненормально, із нею треба боротися. Чи можливо це через такий жанр мистецтва?

Гості Дня поезії побачили 4 відеотвори: «Крапка» (проза Лесі Зеліско), «Молоко» (Софія Безверха), «Рибка» (Марія Ярмола Рей), «Зверюшка» (Ілона Червоткіна). Ролики коротенькі, до 1-2 хвилин. Із розповідей творчої групи усвідомлюєш, скільки роботи стоїть за одним уривком: підготовка, макіяж і зачіска, реквізит, власне зйомки (інколи на морозі, у лісі), монтаж… От чого на «Месників» чекають 1,5 роки!

Охочі могли прокоментувати, проаналізувати відеопоезії та за це отримати авторські наліпки від «Суб’єктива». Під час розмови дізналися, чи допомагає творчість боротися з депресією. Анна Комар: натхнення спонтанне! Софія погодилася, адже дехто пише твори в дорозі, на серветочках чи просто в гаджет. Ми так виливаємо всі емоції, але читача більше зачіпають саме страждання. Викладач-літературознавець Олена Романенко зізналася, у свою чергу, що їй найкраще пишеться стаття чи формується нова концепція, коли є можливість переключитися від рутини. Перезавантажився – і готовий до нової емоції!

На завершення Марія запросила всіх поетів долучатися. Вона б хотіла провести дослідження серед творчих людей: як їм допомагає мистецтво? Планує блок відео про тілесність (про тіло та як його відчуває людина під час емоційних сплесків). І мріє про фотопроект – людина до і після розмови про депресію. Долучайтеся до студії «Суб’єктив» у соцмережах та на Ютубі!

Юлія Кузьменко