Коли я чую слово «культура»: про колоніалізм і літературу в Інституті філології

18 березня за сприяння кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості відбулася зустріч із Вано Крюґером – літературознавцем і поетом, який імідж постмодерного автора. В Інституті філології він презентував свою свіжу збірку, підготовлену видавництвом «Лаурус», яка отримала номінацію книги року BBC. До збірки увійшло 7 есе про культуру та її діячів, зокрема відомих у широких колах Зигмунда Фрейда та Леопольда фон Захер-Мазоха. Захід модерувала викладач зазначеної кафедри Тетяна Белімова

Автор зосередив свою увагу на питанні колоніальної культури з імперської та націотворчої сторін, які перебувають у конфронтації. Зокрема проблему українських письменників, які не писали рідною мовою, таких як Микола Гоголь та Бруно Шульц. Згадали Тараса Шевченка як нонконформіста, який протистояв суспільній свідомості російської еліти. І, зрештою, не оминули Григорія Сковороду, який не належить до жодного контексту, філософа, який залишився вільним від ідеології через вигадливу складність своїх текстів.

Вано Крюґер розглянув відмінності між Російською та Австро-Угорською імперіями. Він зауважив, що для останньої Галичина була лише периферійним регіоном і тяга до європейських культур через досвід, отриманий від «матінки Австрії», не є здоровою. За словами Вано, вона не базується на включенні українського мистецтва у західний контекст, а лише на копіюванні популярних прийомів.

Культуролог висловив думку, що кожна імперія є пактом, своєрідним симбіозом між колонізатором і колонією, тому треба пам’ятати не лише втрати , а й здобутки, отримані від цього союзу.

Завершилась презентація на просвітницькій ноті – після запитань гість розповів про своїх улюблених поетів – Олега Лишегу, Петра Мідянка, Василя Голобородька і прочитав вірші з нової збірки, яка вже готується до друку. Катерина Барановська, фото Валерія Попова

Категорії: