Тарас Шевченко завжди з українською нацією

У Київському національному університеті імені Тараса Шевченка вже стало доброю традицією у дні Шевченка зустрічатися із лауреатами Національної премії України імені Тараса Шевченка різних років. Цьогоріч 11 березня студенти, професорсько-викладацький склад та співробітники Університету на чолі із ректором Леонідом Губерським вели розмову із Богданом Горинем, цьогорічним лауреатом номінації «Публіцистика. Журналістика»; Михайлом Слабошпицьким, прозаїком, критиком, літературознавцем, публіцистом, громадським діячем, випускником КНУ, який був номінованим у 2005 році; Михайлом Наєнком, літературознавцем, доктором філологічних наук, випускником, а нині професором Інституту філології, лауреатом Шевченківської премії 1996 року. На святковій березневій зустрічі також були літературознавець, доктор філологічних наук, директор Інституту філології Григорій Семенюк, режисери фільму про Тараса Шевченка Олександр Денисенко і Тарас Ткаченко.

Кожен із високоповажних гостей поділився із присутніми своєю розповіддю про те, ким для них був і залишається Тарас Шевченко. Вони розповіли, як поетичне слово Шевченка позначилося на їхніх особистих звершеннях – творчих та наукових, а також на державотворенні Україні. Так, Леонід Васильович наголосив на актуальності Слова Кобзаря у сучасній Україні. Нині поезія Шевченка єднає Україну, утверджує її національний дух. Тарас Шевченко був із нами на Революції Гідності й зараз присутній на фронті із бійцями. Він – наш Сучасник, Велетень духу. Про велич Шевченка говорять не лише в Україні, а у всьому світі. Бо він постать світового масштабу. Його твори пронизує ідея націєтворення, він закликав берегти свою землю, аби «не приспали оті злії люди». І ця ідея нині актуальна не лише для нас, українців, а й для всього світу.

Богдан Горинь наголосив на ідеї вільної України у Тараса. «Україну важко уявити без Шевченка. Він у нас в серці. Він завжди був із українською нацією. Так, у концтаборах, у тюрмах вмирати було легше із ним. На Майдані, на Сході Тарас був і є присутній. Він був перейнятий державотворенням. Із гіркотою писав про те, як Мазепа програв Петрові І: «Побороли б, якби одностайно стали». Ці слова актуальні й нині, адже відчуваємо, як не вистачає одностайності серед українців. Україна була у ярмі, бо не вистачало армії, міжнародного визнання і єдності, тої одностайності, про яку писав Тарас. Наразі відновлюємо ці три ключові компоненти і творимо сучасну Україну із Шевченком на вустах».

Михайло Наєнко назвав Кобзаря «сучасником», поезія якого живе у всі часи. Так є, так буде! Тарас Шевченко заклав фундамент Духовної України, яку нам захищати й розбудовувати.

З нагоди 205-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка в стінах КНУ відбувся перегляд фільму Олександра Денисенка «Тарас. Повернення», створеного за підтримки Державного агентства України з питань кіно. Кінострічка розповідає про останні 3 місяці заслання Тараса Шевченка у Казахстані. Перед переглядом фільму виступив Олександр Денисенко та актор Борис Орлов, який грає Шевченка у стрічці. За словами режисера, цей фільм охопив найбільше локацій серед знятих українських кінострічок. «Це знято про не постамент, не про трафаретного Шевченка. Він тут не за зовнішньою схожістю взятий, а тут передано духовні внутрішні стати Тараса, його душу, яка повернена у фільмі на Україну. Ця тема нині актуальна, бо ми наразі намагаємося повернути наших моряків, ув’язнених на Сході», – закцентував Олександр Денисенко.

Олександра Касьянова, фото Валерія Попова та Юлії Кузьменко