Із Днем народження, Тарасе!

205 років від Дня народження Тараса Шевченка відзначила спільнота Університету, який уже 80 років носить його ім’я.

Шевченка по-різному називають: Пророк, Кобзар, дух, символ, натхнення України… Його переспівують сучасні гурти та перемальовують художники. Водночас співають його пісні під кобзу (і не тільки), вишивають йому рушники, покладають квіти, вчать напам’ять твори та організовують наукові конференції. Інтерпретацій, словом, безліч. Головне – згадують. «Не вмре, не загине»! І буде повсякчас цікавим для молоді та корифеїв. Правду кажуть: нашому народу пощастило, адже не кожен має творця країни в духові.

Сьогодні філологи – від студента до професора – встали ранесенько, попри вихідний. Встигли зустрітися до десятої ранку, аби вшанувати пам’ять Шевченка біля його монумента в парку. Під керівництвом ректора Університету Леоніда Губерського, проректорів Володимира Бугрова, Віктора Мартинюка та Петра Беха, разом із представниками Військового інституту та інших наших підрозділів, на чолі із директором Інституту філології Григорієм Семенюком філологи ішли разом із багатьма небайдужими киянами однією ходою.

Що таке свято Шевченка? Яким воно нам запам’яталося сьогодні? Кожен матиме свою відповідь, адже життя складається з дрібниць. Свято – це підвестися о 7:00 в суботу. Це прапори й троянди. Це коли батько приходить на урочистості з донькою. Коли професор бере за руку й каже: «Усе детально зафіксуй і опиши!» Коли хор співає «Заповіт» і «Реве та стогне». Коли пані з натовпу просить зачитати поезію свого батька на честь Тараса, написану ще 1951-го.

А яким Ви запам’ятали 205-річчя?

Текст Юлії Кузьменко. Фотографії Валерія Попова.

Категорії: