"Не розумію, який у тебе настрій, коли ти пишеш без смайликів"

«ЗМовники» продовжують тему інтернет-спілкування. Нині, 5 березня, мову вела Олександра Шевченко, майбутній прикладний лінгвіст.

Сучасне спілкування не уявити без смайликів. Але чи здатні вони поглинути мову? Тему «Смайлики VS слова» обговорювали всі разом. Лектор Олександра зробила поетапний екскурс в історію цих знаків. Чи не вперше цей емотикон використали в 1881 році в розважальному журналі США «Puck». Пізніше письменник Володимир Набоков говорив про необхідність створення смайлика: «Мені часто спадає на думку, що треба вигадати якийсь типографічний знак, що позначає посмішку, яку-небудь карлючку або дужку, що впала горілиць, якою я б міг супроводжувати відповідь на ваше запитання». Уперше «офіційно» використав символ професор американського університету Скотт Еліот Фалман. Він написав колегам про смайлик, який допоможе відрізняти жарти від офіційних листів. Ну і не забуваймо, що людство від первісних часів узагалі спілкувалося картинками.

Смайлики, якими їх ми звикли вважати, - насправді емодзі. Перший емодзі-набір уклав японець Сігетана Куріта. Він налічував 176 елементів. В Європі Apple додав емодзі-клавіатуру в систему iOS лише у 2011, відтоді вони поширилися й на наших теренах, а кожна платформа (соцмережі, електронні пошти..) випускає власні «смайл-набори». Аби емодзі правильно відображалися будь-де, вони мають узгоджені, однакові коди в Юнікоді. Це їх кістяк. Нині існує близько 3000 емодзі, а якщо додати відтінки шкіри людини, той більше. Оновлюються набори (додаються смайлики) щоліта, за статистикою стежить спеціальний емодзі-трекер.

Добре це чи погано? Емодзі проникають у мову та свідомість. Світ і мова наповнені символами й асоціаціями. Емодзі – новий етап цифрової комунікації, що ростиме в геометричній прогресії. Це точно новий шаблон, дехто вважає смали новою формою мови. Проводився експеримент, визначили: люди реагують на смайлики так, як на справжні обличчя. Емодзі можуть замінювати сленг. У онлайн-бесідах символи замінюють тон голосу, інтонацію, міміку, жести. Вчані додають, що це й креатин у цифровій комунікації.

За смайликів виникає перкодування тексту. З одного боку, треба уникати надмірності смайликів. З іншого, той. хто до них звик, буде подивований їх відсутності. Можуть навіть убачити в такій переписці байдужість чи образу. Є стереотип, що смайли використовують більш довірливі, чуйні, доступні люди. Однак моветоном є оформлення ділового листування зі смайликами.

Зауважмо, що ми можемо зрозуміти значення не всіх смайликів. Адже колиска його – японська культура. Хоча нині смайлики поширені аж до перекладів ними книжок! А що ж думають викладачі?

Оксана Зубань каже, що смайлики – нова семіотична система. Вона забезпечує комунікативний акт, економить час та не вимагає грамотності. Отже, це провокує на ледачість. Людина вчиться не висловлювати емоції, а натискати на кнопки. У тому-таки США є соцмережа, де інших форм спілкування, окрім картинок, просто не передбачено. Віра Берковець додає, що освітяни б’ють на сполох: молоді нині притаманне кліпове мислення. Можна перекласти емодзі роман “Мобі Дік», але хай тоді перекладуть і граматику Івана Вихованця. Лілія Костич підтримує думки колег і каже, що емодзі – повернення до великого комунікативного села, продукт глобалізації і семантика примітивізму. Вікторія Коломийцева додає, що мова втілена в звук, а це система ієрогліфічна. Тому дослідниця вважає, що не варто боятися переваги смайликів: картинки не замінять мовну систему із її високою організацією за рівнями.

Юлія Кузьменко

Категорії: